ТЕМА 4

ЗАХІДНОЄВРОПЕЙСЬКА

ФІЛОСОФІЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

У межах християнства "філософія " із са­ мого початку і за суттю була спробою сфор­ мулювати і виразити християнське бачення світу й людшш.

Фредерик Чарльз Коплстон

Істинна філософія є істиююю релігією, і істинна релігія є істин.ною філософією.

Скот Еріугена

Основні світоглядні орієнтири під час Переходу від античності до Серед­ ньовіччя змінюються на протилежні. Людина Середньовіччя зосереджується на внутрішньому, духовному. Спасіння душі для неї має не ли. .uе індивіду­

альний сенс: рятуючи себе, людина, по-перше, • збільшує світовий потенці­ ал добра та світла, а, по-друге, • сприяє поверненню світу до того стану, в якому він перебував до гріхопадіння. Людське життя набуває цільового спря­

мування, а історія - часового виміру, оскільки все людство напружено очі­

кує другого пришестя Христд. Бог створює світ із нічого, і тому останній весь

час перебуває на межі буття і небуття. Світ існує лише тому, що Бог тримає його у своїй "десниці". Створений світ не в пливає на Бога, оскільки Бог- це духовна сутність, абсолют усіх абсолютів, сукупність усіх можливих доско­ налостей. З цієї причини Богпостаєдля людини неосяжним і принципово по­ зарозумовим (задум Божий невідомий); Бог лише із власного милосердя та

любові може відкрити себе людині, і це відбулося, коли Він послав на Зем­ лю свого сина - Ісуса Христд. З іншого боку, кожна людина несе в собі "іскру Божу ", тому шлях до Бога лежить через духовне самозаглиблення

сланнями на захист християн (давньогрецькою мовою

- захист) . Утаких зверненнях апологети почали розгляда­

ти та розробляти важливі світоглядні ідеі: такі, ЯТ\. розу міння сутності Бога, характеру та з місту божественного творію-tя,

природа та сутність віри, співвідношення віри і знання.

Від самого початку рання патристика (апологетика) по­ ділилась на два напря ми в питанні ставлення до попередньої язичницької (античної) мудрості: позитивний та негативний.

Прихильники позитивного ставлення - Юстин Мученик

(бл. 100165), Афінагор (П ет.), Климент Олександрійський (ІSО-215),

Ориген ( 1 8 5-254) - вважали, що грецькі філософи прямували

шляхом стини, але не могли досягнути її, тому що вона ще не

явила себе в особі Христа. Тому філософію треба використо-

вувати, підпорядковуючи її теології, оскільки християнське

світобачення більш істинне, ніж попереднє.

аргул1ент єдності (оскільки Бог єдиний, не треба шукати все нові й нові початки буття);

аргу.wент універсальності (християнство відкрите й доступне всLи, незалежно від статі, віку, поход.ження);

аргул,1 ент простоти (у християнстві йдеться про те, що зрозу11 1іле для всіх і не потребує спеціальної освіти);

аргулtент авторитету (філософію вигадали люди, а істини христиЯІ1ства дані Богом через об'явлення);

аргумент Давнини (Юстин посилався на тверд:ження Аристобула Олександрійського про те, що греки запозичили філософію у Мойсея, тобто зі Старого Заповіту).

• Підбиваючи підсумок, можна сказати, що християнська патрис­ тика вперше докладно розробила ідейні (а не догматичні) засади т-ювого, християнського світобачення. І для того вона використову­ вала в широкому обсязі досягнення ш1тичної філософії'. З огляду на це особливо гостро постає питання про місце філософії у духовному житті Середmовіччя, адже філософія та християнська релігія за цілою низкою характеристик протистояли одна одній: філософія прагнула доводити свої міркуваю-tя до рівня розуміння, а релігія ви­ магала приймати основні положення на віру.

ФІЛОСОФІЯ, ТЕОЛОГІЯ ТАРЕЛІГІЯ В СЕРЕДНІ ВІКИ

Між філософією та релігією утворилась проміжна сфера -

сфера теології. Теологія (богослов'я) - ідейна частина релігії, що покликана узгоджувати між собою всі основні релігійні догмати. Філософія (іГ' по-перше, розробляла інтелектуальний інструментарій, що його використовувала теологія; (іГ' по-дру­ ге, авторитет філософії, її поширеність саме там, де утверджу­ валось християнство, змушували християн "розмовляти" філо­ софською мовою, а тому - і знати її.

Християнство із самого початку своєї історії увійшло у взаємодію з

'філософією, і цей зв'язок протягом усього Середньовіччя визначався

формулою "Філософія є служницею теології". Цю формулу вперше

•запропонував Климент Олександрійський, підтримав їїПетроДамі­

ані й остаточно вона закріпилася у період зрілого Середньовіччя.

4.3. Схоластика і містика як провідні

напрями середньовічної філософії

Основи середньовічного суспільства остаточно сформува­ лися в Європі в ІХ-Х ст. У цей час склалася система особистих суспільних залежностей (васалітет), а християнська релігія пронизувала собою та регламентувала всі сфери і сторони людського життя. У цей самий час формувалися і провідні на­

прями середньовічного філософування - схоластика і містика. Обидва вони були варіантами релігійної філософії, томудля них незаперечним. був авторитет. Святого. Пись ма, а Бог поставав вихщним ор1. єнтиром для усшяких м1ркувань та осмислень.

Відмінність між схоластикою і містикою полягала в різно­

му ставленні до можливостей людського розу му в питаннях

богопізнання. Схоластика вважала, що, хоча з допо могою розуму Бога пізнати неможливо, людина повинна повною мірою використати можливості розу му, оскільки він здатний приве­ сти до межі, з якої відкривається сфера споглядання сяйва Божої слави. Останнє досягається лише вірою, але до названої

межі приводить розу м. Оскільки найнадійнішим та найефек­ тивніши м засобо м розу му є логіка, то найпершою ознакою

схоластики є використання логіки в богопізнанні Містики ж

наполягали на то.му, що розу мування тільки шкодить христи­

янсько му благочестю, то му в пошуках шляхів наближення до

Бога слід покладатися на почуття, віру, любов та самозречен­

ня. Отже, у підtрунті поділу середньовічної філософії на схо­

ластику та містику лежить різне тлу мачення співвідношен­

ня віри та розуму у справі богопізнання.

Схоластика

0слід повною лtірою використовувати мож­ ливості розу.му в питаннях богопізнання

0найкращим засобо.м діяльності розуму є логіка

Містика

розум і роздумування ведуть лише до гріха і

0шлях до Бога лежит ь через почуття, любов

до Бога та самозречення

Уперіод раннього сформованого середньовіччя (та ранньої схоластики і міспшки) І. С. Ериугена (8 1 0-877) у творі "Про розподіл природи " вперше

накреслив цілісну християнізовану картинусвіту,де існувала струнка сис­ тема ієрархічних зв'язків, зумовленихдією єдиного божественного начала. Ериугена стверджував, що справжні знання збігаються з вірою, а філософіязтеологією. Ериугену вважають першим видатним представником схолас­ тики. Ансельм Кентерберійський ( 1 033- 1 1 09) увів в інтелектуальний обіг онтологічне доведення існування Бога: якщо Бог є суцільна досконалість,

то він не може не існувати, аджейого неіснування було б недоліком буття, а,

отже, недосконалістю. Цей схоласт гостро поставив питання про природу ідеальнихсутностей, без уваги до яких неможливо збагнути таємниці свідо­ мості. У цей же час ПетроДаміані ( 1 007- 1 072) стверджував, що філософу­ вання загрожує християнській душі згубою. Якщо філософія і може бути корисною, толише якслужницятеології. У ставленні доБога слід поклада­ тися на самовіддану віру.

Уперіод зрілого середньовіччя (ХІІ-ХІІІ ст.) питання про знання і пізнан­

ня ще більшезагострюється, босамев цейчасу Європі спостерігається бурх­ ливезростанняміст, виникають і розвиваються університети (об'єднання вик­

ладачів і студентів). Чи відіграють якусь роль у питаннях християнського благочестя таспасіннядушілюдські зусилля, людськарозумова активність?

Це питання лежало у підrрунті дискусій між "номіналізмом " і "реалізмом ",

хоч змістовим приводомдля сперечання було питання про природу загаль­ них понять (універсалій).

"Реалісти " вважали, що єдина справжня основа буттяречей-це загальні

ідеї божественного розуму, які постають взірцями при творенні світу; вони

ж постають і якєдиносправжня реальність.

"Номіналісти " ж припускали, що загальні ідеїце лише імена ("номі­ на "), якими людина позначає спільне в різних речах, а реальністю слід вва­ жати одиничні речі, оскільки саме вони постають результатом божествен­ ного творіння світу. Тому позалюдським пізнанням загальних ідей не існує. Внаслідок цього людське пізнання має своє значення та виправдання.

"Реалісти " були більш ортодоксальними теологами, а деяких "номіна­

лістів" Церква засудила. До "реалістів " належали Ансельм Кентерберійський та Бернар Клервоський, до "номіналістів " - Росцелін із Комп 'єня та (у пев­

ний період) П'єр А беляр. Важливо відзначити, що питання про природу за­ гальних понять таїх роль у пізнанні залишаєтьсяі до сьогодні дуже важли­ вимдляфілософії, оскільки у деяких течіях сучасноїфілософії сповідується позиція, заякою єдиною реальністю інтелектуальних актів постаєсаме мова,

апоняття, у такому разі, визначають зміст інтелекту.

Уперіод зрілого Середньовіччя у зв 'язку зі збільшенням інтересу до знан-

11я відбулися зміни в історичній долі платонізму та арістотелізму. Раніше,

коли на першому плані стояли "питання про сутність Бога, ієрархію світо­

будови, про внутрішні характеристики людини, платонізм досить органіч­

но поєднувався з окресленим колом питань. А тепер, у зрілому Середньовіччі, коли акцент було перенесено на питштя про будову та використання знань у теоретичному і практичному аспектах, на розширення меж пізнання, на

класифікацію та структуруваю-1я наук, виявшюся; що для такоїмети більше підходить філософська спадщина Арістотеля. Його твори (крім логічних) спочатку прийшли до Європи через арабський світ і були зустрінуті Като­ лицькою Церквою та богослов ' ям із насторогою: здавалося, що арістотелізм віддає натуралізмом та матеріалізмом. Але вже в 1231 р. створено папсь­ ку комісію на чолі з Альбертом Больштедтом, "Великим" (1206-1280), яка повинна була вирішити, чи могла б християнська теологія викориспшти арістотелізм. До комісії'входив і Тома Аквінський (12)5-12 74), творчість якого оцінюється як вершина врозвитку схоластики.

У цей же період набула поширення так звана "теорія подвійної істини ", яка стверджувала, що філософія (і наука) мають право

та богослов'ям існують суттєві відмінності: ..,.філософія (і наука)

слов'я - від загального до часткового (дедукція), ..,.філософія

та наука є сферами теорії, а ..,. богослов'я - етики та життєвої

Вчення Томи А квінського досить часто характеризують як

концепцію "симфонії (співзвучності) розуму та віри ".

Тому істини теології та істини розуму не повинні входити в конфлікт між собою, але якщо таке відбудеться, слід надати перевагу істинам теології.

існують істини, які можна осягнути природним розумом (царина науки

та філософії)

існують істини, які перевищують людські можливості (вони даються

лише в божественному об 'явленні і торкаються питань створення світу, спасіння та безсмертя душі)

існують істини, що іх можна розуміти як і з допомогою розуму, так і з допомогою віри (тут філософія і теологія повинні співпрацювати, але

філософія повинна узгоджуватись із теологією).

таких міркувань, Тома поділяв усі знання й науки на:

•теологію об 'явлення;

•природну теологію;

•філософію (яка об 'єднувала і всі інші науки) .

культивував тобто він, як

правило, невідкидавужеіснуючі позиції, а намагавсячітко визначитиїх місце в загальній панорамі розуміння певного питання. Прикладом може служити його вирішення питання про співвідношення ідейта речей. Ідеїможуть існу­ вати "доречей " (у божественномупромислі-це була позиція "реалістів "), "у

речах " (як їх сутність та необхідність-цепозиція "концептуалістів "), "після речей " (як результатлюдського пізнання-цепозиція "номіналістів '). Отже, і

в цьомупитанні Тома проводив позиціюсвоєрідної "симфонії". Теж саме-і в

питатrі пропопереднюбожественнувизначеністьдолітасвободулюдськоїволі.

Улюдськідуші при створенні закладено потягдодобра, але не кожналюдина

здатна в реальних умовах життя витримати цей орієнтир. У такому разі Бог

допомагаєлюдиніоб'явленням, словом Святого Письма, прозріннямисвятих.

Якщо й це не допомагає, Бог ускладнює шлях гріха і полегшує просування

шляхом істини. Затакого поєднаннядій Бога здіями людини остання здатна

активно впливати на свою долю, на результати свого життєвого шляху.

'Учення Томи Аквінського в 1879 р. проголошено офіційною філо­

•софськоюдоктриноюКатолицькоїЦерквипідназвою "неотомізму ".

Найвідомішими містиками періоду розвиненого Середньо-

віччя були Франциск А сизький ( 1 1 82- 1 226), Бернар Клервоський

( 1 09 1 - 1 1 53) та Джованні Бонавентура ( 1 22 1 - 1 274). Останній у своєму творі «Путівник душі до Бога» окреслив досить струн­ ку для свого часу класифікацію пізнавальних здібностей лю­ дини: чуття, уява, розум, розумове споглядання та розрвнян­

ня добра і зла." А в праці ((Про повернення наук до теології " Бо­ навентура дав перелік відомих на той час наук, зарахувавши туди й технічні науки (рукотворні). Але врешті всі ці науки та здібності повинні були підвести людину до ((обожнення ", до споглядання Бога через самовіддану любов.

У працях видатного схоласта Роджера Бекона ( 1 2 1 4- 1 292)

було високо піднесено роль наук у просвітленні людської душі. Бекон, зокрема, стверджував, що "знання є сила ", що підrрунтям наукових знань постає досвід (хоча у теології вирішальну роль відіграє об'явлення) і що Бог створив світ за допомогою математики. ЙоганнДуне Скотт ( 1 265- 1 308) у своїх творах на

перший план у сутності Бога виводив не розум чи ідеї, а 'во:Лю,

оскільки вона здатна визначати себе не лише ідеально, а й реально. Тому теологія, за Скоттом, є наукою практи,чною (дає настанови для життя), а філософія - теоретичною: ,-

У часи пізньої схоластики Вільям Оккам ( 1 285- 1 349); роЗвива­

ючи ідеї Й. Д. Скотта, наголошував на неможливості розу­ мового осяг,нення суті Бога: головнетуттворіння, а це акт волі,

а не розуму: Мало того, віра неоціненна саме тому, що пов'я­ зана з позарозумовим. Звідси випливає теза про те, що знан­ ню відкриті лише окремі речі. Міркуван­

ня та обrрунтування не повинні над­ мірно відцалятися від речей. Із тако­ го перебігу думки логічно випливає

принцип "бритви Оккама" : не слід збільшувати сутності (під час об­ rрунтування) без потреби.

Цей принцип, урешті-решт, було спрямовано проти схоластики з її праг-

неннями. до нескінченних. логічних. побудов. Вважається, що

.

саме вш сприяв вщходов1 юд схоластичного теоретизування. Представники містики пізнього·Середньовіччя Мейстер Ек­

харт ( 1 260- 1 327), Йоганн Таулер ( 1 300- 1 36 1 ), Йоганн Рейсбрук

(1293- 1 38 1) відомі тим, що, майстерно володіючи словом, особли- во наголошували на значеню людської активності в питаннях вибору життєвого шляхута прилучення до божественної благо­ даті. Вони стверджували, що, відштовхуючись від того, що да­ ровано Богом, людина сама визначає себе власними вчинками, бо здатна роздмухати полум'я із закладеної в неї Божої іскри.

• Завершуючи розгляд ідей схоластики та містики епохи Середньо­

віччя, слід наголосити, що навряд чи виправда!-lо дивитися на останню як на явище історичтюго минулого. У схоластичтшх логічl-lих конст­ рукціях, • по-перше, окреслено сутп1єві характеристики духовного й ідеального в і:Х адекватних виявленнях, а, • по-друге, світобудова впер­ ше посталаяк взаємодія сил та енергій (а неречей чи стихій, як це було за часів ш1тич1юсті). Остаюtє дало змогу перейти від античних світо­ вих стихій до оперування поняттями класичноі' механіки. Містика, ' у свою чергу, вимагала бачити в людині не лише те, що пов 'язане з ро­

-зумом, а дещо глибше вкорінене в людське єство. Це певною мірою

випереджувало екзистенціалістське тлумачення людини як "отвору в' бутті ", отвору, крізь який буття виходить у з 'явлення.

16 Філософія Середньовіччя була складовим елементшл хри­

стиянського світобачення, і тому вона була зосереджена

на осмисленні духовних сутностей, тобто сутностей не­ видимих, позачуттєвих і нескінченних. З одного боку від­ бувалася "теологізація " філософіі: а з іншого - проходила

"раціоналізація ", "філософізація " теології. За образним висловлюванням Гегеля, це був час, коли філософія була

"інобуттяА1 " теологіі: а згодом сама теологія ставала

"інобуттям " філософії.

Філософія Середньовіччя успішно засвоювала духовні склад­

ники людського буття, виділяючи в нихраціонально-логічні

та чуттєво-вольові полюси. Вона досить органічно пов 'я­ зувала питання життєвої активності з духовною спря­ мованістю людини, з пошуками шляхів сход:ження до абсо­ люту, з визначенням людської долі та проявами свободи волі

людини.

Умежах середньовічного християнського філософування поступово відбувалося нагромадження знань та ідей, які врешті-решт сприяли виникненню сучасноїцивілізаціі: науки та освіти.

Резюме

ФПри переході від античноі"епохи до Середньовіччя в європейському світо­ гляді відбулися досить радикальні зміни, пов 'язані перш за все із тим, що тепер зус_илля людства спрямовувались на засвоєння внутрішнього, ду­ ховного, того, що за своєю суттю постає принципово неСІ:zостережува­ ним та безмежним. Ці зміни були зумовленірозповсюдженням в Європі християнства, яке ставило в центр усіх людських задумів питантtя про спасіння душі та духовну досконалість.

®Найперші ідейні засади нового, християнського, світобачет-tя були роз­

роблені апологетикою та патристикою, які, активно використовуючи досягнення попередньої" античної" філософй: створили цілісну систему поглядів на світ, де провідне місце належало вченню про Бога, людину, іх відношення та значення свідомого людського зусилля у питаннях подо­ лання наслідків гріхопадітшя, здійсненого першими люд ми.

®Розвинена середньовічна філософія розподілилася на два провідні напря­ ми - схоластику і містику; цей поділ був зумовлений як вихідним дуалі­

змом середньовічного мислення, так і складнощами вирішення в ту істо­ ричну епоху питання про співвідтюшення знання та віри: схоластика вва­ жала, що людина повинна використовувати розум у богопізнанні, базую­ чи його на логіці, а містика надавала почуттям та вірі вирішального

®Історичнийрозвиток схоластики та містики сприяв підготовці ідейт-ю­ го rрунту для розвип1ку новоєвропейської" науки, поглибленню людського

самоусвідомлення, цивілізаційному оновленню Європи.