ТЕМА 5

ФІЛОСОФІЯ ВІДРОДЖЕННЯ

Корінь людського буття полягає у свободі волі, а останню можнареалізувати лише через реальне діяння.

Данте Аліг'єрі

Головне для людини -уславити себе зе.мни- ми вчинками.

Франческо Петрарка

Людина може сягати Бога, а може стати нижчою від худоби.

Леонардо да Вінчі

Унаслідок нагро.ttадження знань, розширення обріїв суспільного досвіду та кризи середllьовічного світобачеNня у XIV-XV ст. Європа вступає в нову історичну епоху - епоху Відроджею: -tя. Відбувається суттєва світоглядl-lа переорієнпzація: набувають ціююсп1і пізнання природи та земні вчинки людшш, поступово формуються принципи класичтюі·науки. Проте за змістом це була суперечлива епоха, яка ! - le лише підносила та оспівувала людину, а й висвітлювала драматичні стороl-lи ії буття. У європейській історіі" Відроджею-tя розглядають

як епоху перехідну, що містить у собі елементи Середньові_ччя і за­ родки процесів епохи Нового часу.

(їfjііЩПісл:tя вив чеиняФ матеріалу теми Ви повиині

які саме зміни відбулись у християнському світо­

баченні в епоху Відродження;

чому гуманістичний світогляд постав внутрішньо су­ перечливим явищем;

якими були провідні змістові акценти у ренесансній філософії.

пояснити особливості ренесансної трансформації християнського світосприйняття;

виділити єдину логічну лінію у розвитку філософських шкіл європейського Відродження;

знаходити аналоги між історичними процесами Від­

родження та сьогоденням.

+найважливіші ос?бливо ті розвитку ф лософії за умов розвитку основ шдустр ального сусшльства;

+суперечливий характер європейського Відродження, прояви в ньому титанізму та фаустівського духу;

+особливості гуманізму як феномену європейськоїісторії;

+світ?глядне пі rрунтя формування вихідних прин­

цишв класично науки.

ОПлан (логіка) викладу і засвоєння матеріалу:

5. 1 . Поняття ''Відродження" і характерні риси духовного

життя цієї доби.

5.2. Провідні напрями ренесансного філософствування: гу­ маністичний антропологізм, платонізм і натурфілософія.

5.3. Філософські ідеї пізнього Відродження.

сто нем ожливе, то присутність Бога була п овсюдна і повсякч асна . Задум Бога прони ­

зував усю світобудову і давав людині можливість сприймати й оцінювати велич боже­

ственної мудрості як у сп огл яданні великого світу, так і у споглядан ні малого . Сама людина також мусила явити своїми діями силу й мудрість, від початку закладені в неї.

Тому за будь -як их обставин людина п овинна була довести свою людську гідність.

Подібне розуміння людини в її ставленні до св іту і до себе самої спричинило й те,

що саме від людини тепер почався в ідлі к будь-яких вимірів сущого. Виникає перспек­

тивне сприйняття дійсності, а на картинах з'являється глибина . Це свідчить про те, що реальн ість перестали р озуміти площинною, тобто п озбавлен ою власн ого з місту; на­

вп аки, її тепер р озгл ядали я к самоконцентровану. Водночас перспектива п ідля гала

точному математичному о брахункові. Звідси випливає дуже своєрідне поєднання прин­ ципово різних моментів у світосприйнятті Відродження: природа просякнута Богом . Але

вона постає для людини як о б'єкт; хоч останній має свою утаємничену глибину, його

можна "загнати" у формули й розрахунки. Так естетичну цілість реальн ості під погля­

дом людини Відродження доповнено інженерним розрахунком і точним обчисленням .

її, мислителі Відродження були приголомшені реал­л

іям и історії, адже насправді титанічна діяльність людини несла з собою не лише пози­

тивні наслідки , а й ін коли просто жахливі . Італію роздирали нескінченні в ій ни , п ро­ цвітало п олітичне інтриганство . Діяч і Відроджен ня на практиці могл и п ереконатися у тому, що зростання масштабів самовиявлення людини, піднесення її до рівня Бога тяг­

нуло за собою збільшення не лише масштабів позитивного, а й негативного в ній самій .

Тому саме в ц ю добу розгорнулася діял ьfсІість інквізиції, і була створена широковідо­ ма легенда про доктора Фауста , що заради досягнен ня особливих знань і здібностей

також проявив титанізм, але сатанинський - · продав душу дияволові . На деякий час фа­

устівський дух - дух бажання знати будь -що і будь-якою ціною, знати безмежне - стає

символом є вропейсько го духу .

5.2. Провідні напрями ренесансного

філософствування: гуманістичний антропологізм,

неоплатонізм, натурфілософія

У розвитку світоглядних і філософських ідей європейсько­

го Відродження простежується тенденція переходу від ідей

раннього гуманізму (XIV ст.) до ідей натурфілософії (кінець

XVI - початок XVII ст.). Якщо ж розглядати цю тенденцію до-

. . ·-· .

кладюше, то можна видшити в 11 розвитку три перюди:

-гуманістичний (антропоцентричний) період: середина XIV - середина

ХV ст.;

-rmатонічний(онтологічнийтапантеїстичний) період: серединаXV-перша

третина XVI ст.;

-натурфілософський період: друга половина ХУ.І - початок XVII ст.

Уформування гуманістичного антропоцентризму зробив свій внесок ви­ датний поет і мислитель ІталіїДантеАліг 'єрі ( 1 265- 1 32 1 ) . МіркуванняДанте спрямовані наобrрунтування цінності ізначущостіжиття mодини. Хоч поет і

• Отже, гумат-tізм Відроджею-tя мав яскраво виражений аІ-Lтропо­ центричтшй характер. Гу.лшністичтш аІ-Lтропологія була спрямоваТ-Lа на:

обгрунтувантtя особливого, цеІ-LтральТ-Lогомісцялюдини в ієрар- хії світових сутностей,·

підпесенТ-Lя гідності людини,:

прирівТ-LяТ-LТ-LЯ ії у чомусь до Бога.

З іншого боку, гумаТ-Lісти виправдовували земну природу людит-tи, дбали про гармоТ-Lію людських якостей і характеристик.

Названі мотиви звучали також і у творах представників рене­ сансТ-Lого платоТ-Lізму. Тільки тут воТ-Lи зТ-Lаходили більш повне і струтше філософське обrрунтуваття. Треба також відзначити, що каноТ-LізоваТ-Lому Середньовіч71ям Арістотелеві мислителі Відро­ джеТ-LТ-LЯ протиставляли ПлатоТ-Lа - у працях й інтерпретаціях нео­ платот-tіків. Філософія Платона була різТ-Lобарвніша, афористич­ ніша, літературно жвавіша (діалоги) й художніша. Отже, більше прийнятт-tий для епохи був платонізм.

Одним із перших платоніків Відродження був кардинал

М. Кузанський (1401-1464), син селянина з м.Куза біля Трира.

Микола Кузанський вважав Бога є;;:иним початком сущого, але розріз­

няв Бога в його виявленнях і сутності, яка є невимовна. Виявлення цієїсут­ ності можуть бути лише символічними: через протилежності абсолютного

максимуму та абсолютного мінімуму, через ступінь причетності всіх речей до єдиного. Як сутність, Бог постає можливістю всього, але у згорнутому вигляді. Світ, відповідно, є розгорнута сутність Бога. Микола Кузанський розглядає природуяк божественну книгу, що розкриває Бога людині. Мож­

на читати цю книгу й здобувати знання лише про божественне виявлення,

але сутність Бога можна осягнути лише через віру. Оскільки сутність Бога

невичерпна, то й творіння світу відбувається вічно. Звідси випливає, що

Земля не може бути центром світобудови. Але людина водночас являє со­

бою фокус природи, бо в людині всі природні можливості зведенідо макси­ мального ступеня. Тому людська природа загалом є суверенною. Якщо б

людина спромоглася подолати свою обмеж ність, вона могла б стати на рівень з Богом. Людський розуі - 1к-ладаєтс ься з: *відчуття, *уяви, *мірку­

вань, *мислення. Розум апріорно (до досвіду) здатнийтворити судження, але

ця здатність реалізується лише у взаємодіїлюдини зі світом. За допомогою розсудку розум утворює поняття, а сам вінздатнийдо охопленнятотожнос­

тейзадопомогою інтелектуальноїінтуїції, що наближає розумдо істини при­

близно так, як багатокутник наближається до кола.