R

SO2Cl + NaOH

R

SO3 Na

HCl

R

SO3H

и

-NaCl, -H2O

-NaCl

.

3. При взаємодії сульфохлоридів з надлишком аміаку одержують сульфаміди.

Застосування.

Сульфурвмісні

похідні аліфатичного

ряду

використовуються як:

а

м

регулятори емульсійної полімеризації при виробництві каучуків; добавки до миючих речовин,

емульгаторів та флотаційних реагентів.

н

т

Аміни аліфатичного ряду

е

Амінами називаються похідні аміаку, у яких один, два або всі три атоми гідрогену

заміщені вуглецевими радикалами.

д

Моноаміни

у

У

залежності від

кількості

заміщених

атомів

гідрогену

вуглецевими радикалами

розрізняють первинні, вторинні й третинні аміни:

с

т

H

CH3

CH3

CH3

N

CH3

N

H

N

H

N

CH3

H

H

H

CH3

аміак

первинний амін вторинний амін

третинний амін

Номенклатура і ізомерія.

н

За раціональною номенклатурою аміни дістають назви від

н

радикалів, зв’язаних з атомом азоту, з додаванням закінченняя

-амін, наприклад:

CH3–NH–C2H5 – метилетиламін; (СН3)2–СН–NН ізопропіламін.

За женевською номенклатурою перед назвою вуглеводню ставиться приставка аміно- з

цифрою, яка показує положення групи, наприклад:

с

а

CH3

CH3

CH

CH3

CH3

CH

CH

CH3

NH2

и

т

NH2

2-амінопропан

3-аміно-2-метилбутан

Ізомерія амінів залежить від: 1) ізомерії радикалів, 2) місцеположення аміногрупи, 3)

о

наявності у молекулі аміну кількох різних радикалів (метамерія). Так, диметиламін (CH3)2NH

к

метамерний (ізомерний) етиламіну СНр3СН2NН2.

Способи добування. 1. Добування з галогенопохідних вуглеводнів і аміаку (реакція

Гофмана). Аміак,

приєднуючи

молекулу

галогеноводню, утворює

амонійну сіль

галогеноводневої кислоти:

в

и

NH3 + HJ = [NH4]+J .

я

Подібно до цього при взаємодії аміаку з галогеналкілом утворюється сіль первинного

аміну:

NH3 + CH3J = [CH3NH3]+J

д

З надлишком аміаку частково утворюється і вільний первинний амін:

л

л

[CH3NH3]+J- + NH3 = CH3NH2 + NH4J

який, приєднуючи молекулу галогеналкілу, утворює сіль вторинного аміну:

і

CH

NH

2

+ CH

J = [(CH ) NH

]+J

3

3

3 2

2

.

При дальшій дії аміаку утворюється вторинний амін:

а

[(CH3)2NH2]+J- + NH3 = (CH3)2NH + NH4J.

Аналогічно утворюється третинний амін:

т

е

р

(CH3)2NH + CH3J = [(CH3)3NH]+J

,

[(CH3)3NH]+J- + NH3 = (CH3)3N + NH4J

.

До

одержаного

третинного

аміну

може

приєднатися

нова

молекула

галогеналкілу,

дії аміаку на галогеналкіли утворюється суміш солей всіх чотирьох амонієвих

и

основ.

Одержану суміш піддають розкладу.

Таким

чином, користуючись

цим способом, можна

добувати первинні, вторинні й третинні аміни.

а

м

2. Добування з амідів кислот. Первинні аміни, як установив у 1881 p. Гофман, можна

добувати

нагріванням

амідів кислот

з

лужними

розчинами

хлорноватистих або

бромноватистих солей:

т

O

CH3NH2 + Na2CO3

+ NaCl + H2O

CH3

C

+ 2NaOH + NaClO

NH2

е

.

3. Відновлення нітросполук (реакція Зініна). При відновленні нітросполукн

нітрогрупа –

NO2 перетворюється

на

аміногрупу – NH2, при

цьому утворюються первинні аміни. Як

відновники

найчастіше

застосовуються

метали:

олово,

у

залізо у

присутності

цинк або

хлоридної кислоти (див. вище).

т

д

4. Відновлення нітрилів. Первинні аміни можна добувати відновленням нітрилів:

C2H5

C

N + 2H2

C2H5

NH2 .

5. Взаємодія спиртів з аміаком. Сучасний промисловий метод добування первинних,

вторинних і третинних амінів аліфатичного ряду полягає у свзаємодії спиртів з аміаком над

н

оксидом алюмінію або торію при температурі близько 300°С:

C2H5OH + NH3 = C2H5NHя

2 + H2O,

2C2H5OH + NH3

н

= (C2H5)2NH + 2H2O,

а

3C2H5OH + NH3 = (C2H5)3N + 3H2O.

т

CO

H Cс

CO

COOH

N

R + 2H O

4H6C

+ R

NH

4H6C

р

NK + Cl

R -KCl

2

2

4 6

COOH

Фізичні

CO

о

и

CO

.

властивості. Перші

представники гомогологічного ряду амінів:

метиламін,

диметиламін і триметиламін

к

– горючі гази, середні члени ряду – рідини, вищі – тверді,

молекулярної маси розчинність зменшується і підвищується температура кипіння амінів.

в

Нижчі гомологи мають сильний запах, який нагадує запах аміаку, вищі – не мають запаху.

Хімічні властивості. 1. иОсновні властивості. Як органічні похідні аміаку аміни мають

основні властивості. При цьому аміни жирного ряду у водних розчинах є більш сильними

основами, ніж аміак.

л

Основність амінів пояснюється здатністю атома нітрогену з неподіленої електронної

д

пари до приєднання протоная

з утворенням іона заміщеного амонію. Гідроксиди амінів

нестійкі, як і гідроксид амонію, і при нагріванні повністю розпадаються з утворенням вільного

аміну.

2. Утворення солей. Усі аміни аліфатичного ряду подібно до аміаку вступають у реакцію

приєднання з кислотами, утворюючи солі типу солей амонію. Солі амінів – тверді речовини

іа

без запаху, в більшості добре розчинні у воді. При дії лугів солі амінів подібно до солей

амонію розкладаютьсял

з виділенням вільного аміну.

р

Реакція з галогеналкілами. Третинні аміни при дії на них галогеналкілів утворюють

3.

е

солі, які за своєю будовою нагадують хлористий амоній:

т

(СН3)3N + CH3Cl = [(CH3)2–N+–(CH3)2]Cl-.

4.

Ацилювання. Первинні й вторинні аміни взаємодіють з карбоновими кислотами,

(CH3)2

N

H +

O

H

м

и

C

CH3

H3C

C

-H2O

HO

CO R,

а

(CH3)2

N

H +

O

H3C

O

т

C

CH3

N

C

-HCl H C

HO

CH

3

3.

Третинні аміни в реакцію ацилювання не вступають.

н

5. Реакція з азотистою кислотою дає можливість розрізняти І, ІІ й ІІІ аміни.

а) При дії азотистої кислоти на первинні аміни відбувається виділення вільного азоту й

утворення спиртів:

д

OH + N2 + H2еO.

CH3

NH2 + O

N

OH

CH3

б) Вторинні аміни, реагуючи з азотистою кислотою, виділяють воду і утворюють

нітрозаміни – нейтральні речовини, які погано розчиняються у воді:

H3C

H3C

у

N

N

O

N

H + HO

N

O -H2O

я

т

H3C

H3C

.

с

При дії концентрованих мінеральних кислот нітрозаміни знову дають утворюють

вихідних амінів.

н