м |
а |
|
ІЗОЦИКЛІЧНІ (КАРБОЦИКЛІЧНІ) СПОЛУКИ |
и |
|
|
АЛІЦИКЛІЧНІ СПОЛУКИ |
|
Аліциклічними сполуками називають речовини, в молекулах яких є замкнутем |
кільце з |
від ароматичних сполук. Розрізняють насичені і ненасичені аліциклічні сполуки. Насичені аліциклічні вуглеводні дуже поширені в природі і є основною масою нафти, тому інакше їх
вуглецевих атомів або система таких кілець, які за своїм хімічним характером відрізняються |
||
н |
т |
а |
|
||
називають нафтенами. |
|
д |
|
Завдяки роботам |
російських хіміків В.В. |
Марковникова, М.Д. |
Зелінського, |
М.І. Коновалова, С.С. |
Намьоткіна стало можливим |
добування з нафтеніве |
інших класів |
органічних сполук. Так, М.Д. Зелінський одержав з нафтенів різноманітні спирти і кислоти. |
|||
|
|
т |
|
Зелінський та його учні розробили спосіб каталітичного дегідрування нафтенів в ароматичні |
|||
вуглеводні. |
с |
|
у |
Нафтени застосовують для синтезу лікарських речовин, |
штучного волокна та інших |
||
важливих продуктів. Ненасичені аліциклічні сполуки, наприклад α-пінен, α-терпінеол,
лимонен та ін., |
є основними складовими частинами соку і смоли хвойних дерев і багатьох |
|||||||||
ефірних масел. |
|
|
|
|
н |
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Класифікація. Аліциклічні сполуки розподіляютьяна класи та гомологічні ряди за |
||||||||||
кількістю та будовою кілець, наявністю кратних зв’язків та функціональних груп у молекулі. |
||||||||||
За |
числом |
кілець |
у |
молекулі аліциклічні |
|
сполуки |
поділяють на |
одноядерні |
||
(моноциклічні), |
двоядерні |
(біциклічні), |
триядерні |
(трициклічні) і взагалі |
багатоядерні |
|||||
(поліциклічні) сполуки. |
|
|
|
с |
сполуки поділяють на циклопропанові |
|||||
За кількістю атомів вуглецю в кільці аліциклічніа |
||||||||||
|
|
|
|
|
и |
(зтчотиричленним |
|
|
||
(з тричленним |
циклом), |
циклобутанові |
циклом), циклопентанові (з |
|||||||
п’ятичленним циклом) і т.д. |
р |
|
|
|
|
|
|
|||
За |
взаємним розташуванням кілець |
аліциклічні сполуки розподіляють |
на спіранові |
|||||||
вуглеводні, або спірени (І), аліциклічні сполуки з конденсованими циклами (II), аліциклічні сполуки з мостиковими циклами (III):
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
кI |
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
II |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
III . |
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
За наявністю кратних зв’язків у циклі та функціональних груп при ньому аліциклічні |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
сполуки розподіляють на циклени, наприклад IV (а також спіроциклени, біциклени, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
трициклени та ін.), циклодієни, наприклад V (спіроциклодієни та ін.), циклотрієни, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
наприклад VI, цикланолия |
, наприклад VII, цикланони, наприклад VIII, та ін. |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
л |
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
HC |
|
CH2 |
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
HC |
|
|
CH2 |
|
HC |
|
|
|
CH |
|
HC |
CH |
H C |
|
CH |
|
|
|
OH H C |
|
C |
|
O |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
HC |
|
|
|
HC |
|
|
|
CH |
|
HC |
CH |
|
H C |
|
CH |
|
|
|
|
H2C |
|
CH2 |
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
2 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
||||||||
|
|
циклогексанл |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|||||||||
|
|
(IV), циклогексадіен (V), циклогептатріен (VI), циклопентанол (VII), циклогексанон (VIII). |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Номенклатура. В основу назв аліциклічних сполук покладені назви поліметиленових |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
а |
, або нафтенів (СnН2n): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
вуглеводіві |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
т |
е |
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
H2C |
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
|
|
|
CH2 |
|
H2C |
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
H2C CH2 |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
циклопропан |
|
циклобутан |
|
|
циклопентан |
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
Для позначення положення замісників атоми вуглецю в кільцях нумерують, наприклад:
м
а
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
м |
и |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
CH |
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
CH |
|
CH3 |
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
H2C |
CH |
|
C2H5 |
|
|
H2C |
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|||
H2C CH2 |
|
|
|
H2C |
|
|
CH |
|
|
C2H5 |
|
|
|
CH2 |
|
|
т |
|
|
|
|
||||||||||
1-метил-2-етилциклопентан 1-метил-3-етилциклопентан |
1,2-диметилциклогексан |
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
Положення кратних зв’язків також вказують цифрами: |
|
|
|
|
|
е |
н |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
H C |
|
|
CH |
CH |
|
|
H2C |
CH |
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C2H5 |
у |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
H2C |
|
|
|
CH |
|
|
HC |
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
1-метилциклопентен-2 |
|
|
1-метил-3-етилциклогексадіен-2,4 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
Ізомерія. Ізомерія аліциклічних сполук залежить від: |
|
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
радикалів у |
|||||||||||||||||||
1) місцеположенняд |
|||||||||||||||||||||||||||||||
циклі (див. вище – |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ізомерні 1-метил-2-етилциклопентан і 1-метил-3-етилциклопентан); 2) |
|||||||||||||||||||||||||||||||
ізомерії кільця (див. вище – ізомерні 1-метил-3-етилциклопентан і 1,2-диметил-циклогексан); 3) ізомерії бічних ланцюгів, наприклад:
|
HC |
|
|
(CH2)2 |
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
HC |
|
|
CH |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
|
CH3 |
|
H2C |
|
|
CH2 |
|
|
H C |
|
CH |
|||||
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
2 |
|
4) розміщення бічних ланцюгів у просторі – стереоізомерія. |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
Стереоізомерія аліциклічних сполук має ряд особливостей. Так, вуглецеві атоми, які |
|||||||||||||
утворюють три-, чотири- і п’ятичденні цикли, лежатьн |
в одній площині. Отже, з кожної пари |
||||||||||||
водневих атомів, зв’язаних з вуглецевим атомом, один атом водню повинен стояти по один |
|||||||||||||||||||||||||||||
бік площини кільця, а другий –по інший бік. |
т |
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
H |
|
|
H |
|
|
H |
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
C |
C |
|
|
|
C |
H |
|||||||
H H |
H |
|
H |
|
|
H |
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
H |
|
|
|
|
H |
C |
H |
H H |
C |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
C |
|
C |
|
|
|
|
|
C |
|
|
H |
|
|
|
C |
H |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
H |
H |
|
H |
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
H |
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
Якщо, наприклад, у молекуліоциклопропану замістити один атом водню яким-небудь |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
замісником, то утвориться лишек |
один продукт, тому що всі вуглецеві атоми циклопропану |
||||||||||||||||||||||||||||
тотожні і обидві можливі форми (І і II) також будуть тотожні ( |
|
1). Якщо ж у цьому циклі у |
|||||||||||||||||||||||||||
двох різних атомів вуглецю замістити по одному атому водню будь-якими однаковими |
|
|
я |
замісниками, то може бути два випадки: обидва замісники стоять по один бік площини |
|
л |
|
вуглеводневого циклу (цис-розміщення) або ж по різні боки (транс-розміщення) (2). У молекулі цис-ізомеру є площина симетрії, позначена пунктирною лінією, в молекулі трансізомеру площини симетрії немає, отже, транс-ізомер може існувати у формі двох дзеркально
|
подібних конфігурацій і розщеплений на оптичні антиподи (3): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
л |
H |
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
X |
|
|
|
|
|
|
X |
|
|
|||||||||
|
|
|
а |
|
|
|
|
д |
|
|
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
||||||||
|
|
і |
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
H |
H |
X H |
H |
H |
H |
H |
X H |
H |
H |
H |
H |
H |
|
H |
H |
H |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
|
|
|
C C |
|
|
|
|
|
C |
C |
|
|
|
C |
|
C |
|
|
|
C |
|||||||||||
|
е |
|
|
I |
C |
|
II |
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
H |
H H |
X |
H |
|
|
|
H H |
|
|
|
X |
H |
|
|
X |
|
X |
|
|
H |
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
т |
Подібну стереоізомерію спостерігають у похідних інших циклоалканів. |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Поняттяр |
про конформацію. Для циклогексану можливі дві ізомерні форми без кутової |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
напруги: форма “кресла” і форма “ванни”, відповідно: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
м
а
В обох формах усі атоми вуглецю мають нормальні кути в 109°28’, але енергетичне ці форми не рівноцінні, що можна побачити з розгляду просторових моделей цих двох форм.
Форма “крісла” побудована з шести скошених конформацій, а форма “ванни” – з чотирьох |
||
|
|
и |
скошених і двох енергетичне невигідних заслонених конформацій. Тому форма “ванни” має |
||
більший вміст енергії, ніж форма “крісла”, на 5,6 ккал/моль. |
м |
|
|
|
|
З інфрачервоних спектрів і спектрів комбінаційного розсіювання, а також на підставі |
||
термодинамічних досліджень було встановлено, що за звичайних умов циклогексан існує |
||
|
|
а |
головним чином у формі “крісла”. У газоподібному стані форма “крісла” частково |
||
переходить у форму “ванни”. |
т |
|
|
|
|
Для дослідження конфігурацій і конформацій молекул особливо зручні атомні моделі за |
||
|
|
н |
Стюартом-Бріглебу, за допомогою яких можна відтворити в точних масштабах можливі різні |
||
конформації молекул (без напруги). |
е |
|
|
|
|
існувати в двох різних формах “кріслао ”: в одній з них замісник – метильна група міститься в екваторіальному (е) положенні, а в другій – в аксіальному (а) положенні (ІІ):
Геометричний аналіз циклогексану в формі “крісла” показує, що з дванадцяти зв’язків |
|||||||||||||||||||
вуглецю з воднем можна виявити два типи |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
|||||||
|
|
зв’язків С–Н. Шість зв’язків орієнтовані |
|||||||||||||||||
рівнобіжно до площини, яка проходить між атомами вуглецюу |
; вони дістали назву |
||||||||||||||||||
екваторіальних зв’язків (е-зв’язки). Решта шість зв’язків орієнтованіт |
рівнобіжно осі симетрії |
||||||||||||||||||
третього порядку циклу (три зверху і три знизу), їх називають аксіальними зв’язками (а- |
|||||||||||||||||||
зв’язки). |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розподіл цих зв’язків ясно видно з наведеної нижче проекційної формули циклогексану: |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
||
|
|
|
e |
|
a |
|
|
|
|
e |
н |
|
|
я |
e |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
e |
|
|
||||
|
|
|
e |
|
|
e |
|
|
|
н |
a |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
a |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
аксіальні (а) і екваторіальні (е) зв’язки в молекулі циклогексану (форма “крісла”). |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Циклогексан може існувати в двох ідентичних конформаціях “крісла”: екваторіальні |
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
атоми водню однієї форми “крісла” відповідають аксіальним атомам другої форми, і |
|||||||||||||||||||
навпаки. Ці дві форми легко перетворюютьсяс |
одна в другу без розриву якогось із зв’язків, а |
||||||||||||||||||
лише внутрішнім обертанням (І). |
Енергія активації цього переходу невелика, і тому такі |
||||||||||||||||||
ізомери не могли бути виділеними. |
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Таким чином, однозаміщені |
похідні |
гексану, |
наприклад метилциклогексан, можуть |
||||||||||||||||
|
к |
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
A B |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
В.П. Оглобліна циклоалкани були названі нафтенами. Синтетично їх можна добути найрізноманітнішими способами.
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
H |
CH3 |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
в |
I |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
II |
|
|
|
|
|
H |
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
B A |
|
|
|
|
|
|
CH3 |
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
За допомогою методу електронної дифракції доведено, що однозаміщені похідні |
||||||||||||||||||||||||
циклогексану мають практично лише екваторіальну конформацію. |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
Способи добуванняя |
. Циклопентан, циклогексан та їх гомологи у великих кількостях |
|||||||||||||||||||||||
містяться у бакинській нафті. Тому за пропозицією російських хіміків В.В. Марковникова і |
||||||||||||||||||||||||
|
д |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
галогену прил несумісних атомах вуглецю, цинковим пилом або металічним натрієм утворюються циклоалкани:
1. Добування з дигалогенопохідних. При дії на дигалогенопохідні, які містять два атоми
|
|
р |
іа |
|
|
|
|
|
|
|
CH Br |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|||||
|
е |
|
|
|
|
|
x(H2C) |
2 |
+ 2Na |
|
x(H C) |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH Br - 2NaBr |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2. |
|
|
|
||||||
|
2. |
Добування з солей дикарбонових кислот. Циклоалкани можна добути сухою |
|||||||||||||||||||||||||||||
перегонкою кальцієвих солей двоосновних кислот: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
CH2 |
|
CH2 |
|
CO |
|
|
O |
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
CH2 |
|
|
|
|
+H2 |
CH2 |
|
CH2 |
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Ca |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C |
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
CH |
|
CH |
|
CO |
|
|
O |
-CaCO3 |
|
|
CH |
|
|
CH |
|
|
|
- H2O CH |
|
CH |
. |
|||||||
|
|
|
2 |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
2 |
|
|
|
2 |
2 |
||||||||||||
м
а
3. Складноефірна конденсація. Циклопентан можна добути складноефірною
конденсацією ефіру двоосновної адипінової кислоти. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
4. Гідрування ароматичних |
сполук. |
|
Циклогексан та |
|
його гомологи можна добути |
||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
гідруванням бензолу та його гомологів, водень приєднують при нагріванні в присутності |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
подрібненого нікелю, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
а |
м |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+3H2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H2C |
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
5. Дієновий синтез. Циклогексан та його гомологи можна добути дієновим синтезом, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
е |
|
|
|
|
|
||
|
CH2 O |
|
H |
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
C |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
у |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
CH |
+ |
|
HC |
|
|
CH |
C |
|
+3H2 |
|
|
H2C |
|
CH CH3 |
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
H |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
CH |
|
HC |
|
|
CH |
|
- H2O |
|
|
H C |
|
|
CH |
|
|
|
|
|
||||||||||||
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
т |
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
CH2 |
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
. |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
Фізичні властивості. |
|
Циклоалкани |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
речовини. Перші два |
||||||||||||||||
|
являють собою безбарвні |
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
представники – циклопропан і циклобутан за нормальних умов гази, середні – рідини, вищі – тверді тіла. Циклоалкани нерозчинні у воді, питома маса їх менша одиниці.
Хімічні властивості. Циклоалкани за своїми хімічними властивостями дуже схожі на
алкани, хімічно вони порівняно мало активні і здатні до реакцій заміщення, окислення, |
||||||||
ізомеризації, перетворення в ароматичні сполуки. |
н |
|
|
|||||
|
|
|
||||||
1. Гідрування циклоалканів. Циклопропан у присутності нікелю при температурі 120° |
||||||||
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
легко гідрується з розривом кільця і переходить у пропан: |
|
|||||||
|
|
H2C |
с |
т |
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
+H2 |
H2C |
|||
|
|
|
|
|
||||
H2C |
|
|
|
CH2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
и |
|
|
|
|
CH3. |
||
Для розщеплення циклобутану, кільце якого утворено з меншою напругою, необхідна |
||||||||
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
температура 180°. Циклопентан і циклогексан більш стійкі. Зелінський встановив, що |
||||||||
|
циклопентан гідрується з розмиканням п’ятичленного кільця лише при температурі вище |
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
о |
|
|
|
|
|
|
|
||
|
300°. Циклогексан не гідрується й при цих умовах. |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Взаємодія з галогенами і галогеноводнями. При дії на циклопропан брому або |
||||||||||||||||
|
бромистого водню циклопропанове кільце легко розривається. |
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
3. Окислення до двоосновних кислот. При окисленні циклоалканів, наприклад азотною |
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
кислотою, розривається циклічне кільце і утворюються двоосновні карбонові кислоти. |
|
|||||||||||||||
|
4. Перетворення в ароматичні сполуки. М.Д. Зелінський у 1911 p. показав, що |
||||||||||||||||
|
циклогексан та |
|
його |
ягомологи при температурі близько 300° можуть перетворюватися |
|||||||||||||
|
методом каталітичної дегідрогенізації в бензол та його гомологи: |
|
|||||||||||||||
|
|
|
д |
л |
|
|
|
H C CH2 |
CH |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
2 |
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
5. Ізомеризаціял |
|
|
|
H2C |
CH2 - 3H2 |
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
CH2 |
. |
|
||||||||||
|
циклів. Циклоалкани |
|
можуть ізомеризуватися з розширенням |
або |
|||||||||||||
|
стисканням кільця. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
іа |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ТЕРПЕНИ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
Терпенамир |
називають природні вуглеводні, що мають загальну формулу С10Н16. терпени |
|||||||||||||||
|
та їх кисневі похідні (спирти, альдегіди, кетони) містяться в соку і смолі хвойних дерев і |
в |
|||||||||||||||
т |
е |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
ефірних маслах. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
Ефірні масла містяться в різних частинах рослин: оболонках плодів (апельсинів, |
|||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||
|
лимонів, померанця), |
пелюстках квітів (троянди, фіалки, конвалії), листях (герані, м’яти), |
|||||||||||||||
