Добавил:

Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.

Вуз:

Новосибирский государственный университет

Предмет:

[НЕСОРТИРОВАННОЕ]

Файл:

орг. химия / lex. 12

.pdf

Скачиваний:

Добавлен:

06.06.2015

Размер:

910.01 Кб

Скачать

☆

1 / 31 2 3 > Следующая >>>

ФЕНОЛИ. АРОМАТИЧНІ СПИРТИ, АМІНИ ТА КАРБОНОВІ КИСЛОТИ.

АРОМАТИЧНІ

СПОЛУКИ З

КОНДЕНСОВАНИМИ

НЕКОНДЕНСОВАНИМИ

ЯДРАМИ

ФЕНОЛИ

Фенолами

називають

похідні ароматичних

вуглеводнів, у яких

один

або кілька

гідрогенових атомів бензенового кільця заміщені гідроксильною групою. За кількістю

гідроксильних груп розрізняють одно-, дво- і багатоатомні феноли. При заміщенні в бензені

одного

атома гідрогену

гідроксильною

групою

утворюється

найпростіший представник

одноатомних фенолів – фенол:

;

Гiдроксибензен

1,3-дигiдроксибензен

(пiрокатехiн)

Крім того, існують феноли, які є похідними не бензену, а його гомологів:

CH3

CH2CH3

2-хлор-5-гiдроксиетилбензен

4-гiдроксиметилбензен

Ізомерія. Ізомерія фенолів подібна до ізомерії бензену та його гомологів. Так, толуолу

відповідають три ізомерних феноли:

CH3

о-крезоло

м-крезол

n-крезол

його

Способи добування. 1.

Виділенняк

фенолів з кам’яновугільної смоли. У техніці фенол і

гомологи

добувають

із

середнього

масла, яке

одержують

при

перегонці

кам’яновугільної смоли.

При цьому середнє масло обробляють розчином лугу, внаслідок

чого

розчинні

воді

феноляти,

які

легко відокремлюють від

феноли переходять

ароматичних вуглеводнів та інших речовин, що містяться в середньому маслі і залишаються

без зміни. Одержані феноляти обробляють кислотою і перетворюють на нерозчинні у воді.

Вільні феноли відокремлюють один від одного фракційною перегонкою, а потім очищують.

Оскільки потреба у фенолах не може бути задоволена лише за рахунок добування їх з

кам’яновугільної смоли, феноли зараз добувають синтетичними способами.

Добуванняд

з сульфокислот та ароматичних амінів. При сплавленні солей

ароматичних сульфокислот з надлишком лугу утворюються відповідні феноляти. При

діазотуванні первинних ароматичних амінів утворюються солі діазонів, які при кип’ятінні з

водою утворюють феноли:

іа

SO3H

O-K+

KOH

+ H+

NH2

N2+

CH3

+ HNO2, H+

CH3

+H2O > 5oC

CH3

3. Добування з ароматичних галогенопохідних. Атом галогену, зв’язаний безпосередньо з атомом карбону бензенового ядра, малорухомий і важко заміщується іншими замісниками.

більшості органічних розчинників, киплять і переганяються без розкладу. Багато фенолів використовувалися раніше як дезінфікуючі засоби, однак прості феноли взагалі дуже

Однак, застосовуючи високі	температуру	і тиск,	можна	замінити атом галогену
										и
гідроксильною групою. Зараз у техніці застосовують спосіб добування фенолу з
хлорбензену. При обробці останнього лугом утворюється фенолят:							т	а	м
С6Н5С1 + 2NaOH = C6H5ONa + H2O.									м
Як побічний продукт утворюються домішки дифенілового ефіру:
С6Н5С1 + C6H5ONa = C6H5OC6H5 + NaCl.
Реакцію провадять при температурі близько 300°С і під тиском 100 ат.

Фізичні властивості. Прості феноли		являють	собою	рідини		або низькоплавкі
речовини, часто з характерним	запахом, помірно розчинні у			воді й		н
речовини, часто з характерним	запахом, помірно розчинні у			воді й		добре розчинні в
				д	е

токсичні, а деякі, як, наприклад, сам фенол, легко проникають через шкіру, викликаючи

опіки.

Хімічні властивості. А. Реакції ОН-групи. Найбільш характернат

властивість сполук

класу фенолів – слабка кислотність гідроксильної групи.

Феноли легко розчиняються у

водному розчині гідроксиду натрію, утворюючи феноксид-аніон:

CH3

O-

+ OH-

+ H2O

рКа фенолу дорівнює 9,8, приблизно таку ж кислотність мають прості алкілзаміщені

феноли. Карбонові кислоти (pКа = 6,56) більш сильні кислоти, саме із цієї причини прості

феноли не реагують із розчином бікарбонатуа

натрію і їх можна висадити з розчинів

феноксидів при насиченні двооксидом карбону: АrО- + СO2 + Н2O = Аr–ОН + НСО3-.

Кислотні властивості фенолів обумовлені резонансною стабілізацією феноксид-аніонів,

для яких можна написати чотири структури:

У результаті резонансу негативний заряд аніона розподіляється по всій молекулі, що

набагато вигідніше концентрації заряду на одному атомі, як це мало місце в алкоксид-аніоні.

	я
Отже, феноли – більш сильні кислоти, ніж спирти. Це пояснюється тим, що енергія, яка
необхідна для іонізації фенолув , менша енергії іонізації спирту завдяки стабілізації феноксид-
аніона.
Кислотність фенолу значно зростає за наявності в орто- і пара-положеннях

бензенового кільцяд лсильних електронегативних замісників. Це особливо яскраво видно на прикладі нітрофенолів. Уведена в ароматичне кільце нітрогрупа додатково стабілізує феноксид-аніон, для якого в цьому випадку можна написати ще одну резонансну структуру.

	Іншими словами, нітрофеноксид-аніон є резонансним гібридом не чотирьох (як це було у
				а
	випадку незаміщеного феноксиду), а п'яти структур:									-
		р	і		л	O-	-			-
					л	O-	O	O	O	O
т	е						N+	-
т						N+	N+	N+	N+	N+
						O O-	O O-	O O-	-O O-	O O-
			Для фенолів характерні реакції гідроксильної групи. При взаємодії з ангідридами або
	хлорангідридами карбонових						кислот	феноли утворюють	складні ефіри.	Можлива також

пряма етерифікація фенолів карбоновими кислотами:

CH3

H+

+ CH3COOH

CH3

Алкіларилові

ефіри можна

добути

використовуючи

реакцію

феноксид-йона з

алкілгалогенідами:

O-Na+

CH3

+ CH3J

- NaJ

Окислення фенолів здійснюється легко, але призводить, якдправило, до утворення

складних продуктів. Крім того, реакція часто супроводжується осмоленням. У відповідних

умовах феноли можна окислити до хінонів.

Безпосередньо перетворити феноли у відповідні арилгалогеніди неможливо. Реакція з

галогеноводнями взагалі неефективна, взаємодія фенолівс

галогенідами

фосфору

призводить переважно до утворення ароматичних ефірів кислотовмісних фосфорних кислот.

Феноли, як і багато інших органічних сполук,

які містять енольну групу, утворюють у

нейтральному розчині інтенсивно забарвлені комплекси з йоном заліза. Виникаючий при

цьому синій, фіолетовий або зелений колір є якіснимн тестом на феноли. Потрібно, однак,

мати на увазі, що аналогічну реакцію дають і деякі аліфатичні сполуки, які можуть існувати

в розчині частково в енольній формі.

Б. Реакції

ароматичного кільця.

Феноли

дуже легко

вступають

у реакції

електрофільного заміщення з утворенням орто- і пара-продуктів. Однак, зупинити реакцію
	и
на стадії утворення монопохідного – неможливо. При взаємодії розведеної нітратної кислоти
р
з фенолом утворюються о- і n-нітрофенолис		. При нітруванні фенолу утворюється відразу
тринітрозаміщений продукт – пікринова кислота (2,4,6-тринітрофенол). При галогенуванні

фенолу у водному розчині під дією хлорної або бромної води утворюються відповідні тригалогенофеноли. Навіть такий слабкий електрофіл, як нітрозоній-катіон NO+ (який

виникає в підкисленому розчині нітритної кислоти), перетворює фенол у його n-

нітрозопохідне:

OHк

NO2

HNO3 / H2SO4

нц

O2N

NO2

Br2 / H2O

SO3H

NO2

SO3H

Феноли при нагріванні у присутності каталізаторів приєднують гідроген, утворюючи циклогексаноли:

+ 3H2

H2C

CH2

H2C

CH2

Порівняння властивостей фенолів і спиртів. Феноли відрізняються від спиртів добре

вираженими кислотними властивостями і легкою окислюваністю. Подібно доа

третинних

спиртів феноли не можуть окислюватися ні в альдегіди, ні в кетони або кислоти з тією ж

кількістю карбонових атомів.

АРОМАТИЧНІ СПИРТИ

проявляють

Ароматичні сполуки, які містять гідроксильну групу в бічному ланцюзі,

властивості типових спиртів, зберігаючи здатність вступати в реакції електрофільного

заміщення в ароматичному кільці. Нижче наведені типові приклади ароматичних спиртів:

CH2OH

CH2

CH2OH

CH3

Бензиловий спирт

2-Фенiлетанол

1-Фенiлетанол

Багато з них входять до складу природних ефірних масел, головним чином у вигляді

складних ефірів.

За способом добування і властивостями ароматичні спирти принципово не

відрізняються від спиртів аліфатичного ряду. Наприкладн

, бензиловий спирт (С6Н5–СН2ОН)

можна добути з

хлористого бензилу

кип’ятінням

його з

водою у присутності калій

карбонату.

На відміну від фенолів ароматичні спирти,аподібно до спиртів аліфатичного ряду, легко

окислюються в альдегіди або кетони,

утворюють прості і складні ефіри, не утворюють

забарвлених комплексів із хлорним залізом і стійких у воді алкоголятів.

Більшість ароматичних спиртів має приємний запах, тому їх застосовують як

ароматизатори в парфумерії.

АРОМАТИЧНІ АМІНИ

Ароматичними амінами, подібнор

до амінів аліфатичного ряду, називають похідні

аміаку, в якого один, два або всі три атоми гідрогену заміщені вуглеводневими радикалами,

причому хоча б один з них є ароматичним. Як і аміни аліфатичного ряду, ароматичні аміни в

вуглеводневими

paдикалами

залежності від кількості заміщених атомів гідрогену в NH3

поділяють на первинні, вторинні і третинні.

NH2

N CH3

дифенiламiн

N-метиланiлiн

амiнобензен

(N-метилфенiламiн,

(анiлiн, фенiламiн

метиламiнобензен)

первинний)

(вториннi)

СH3

С2H5

N C2H5

N-метилдифенiламiн

N,N-дiетиланiлiн

трифенiламiн

(N,N-дiетилфенiламiн,

(третиннi)

дiетиламiнобензен)

Номенклатура. Найпростішим ароматичним аміном є феніламін,

або амінобензен,

C6H5NH2, який називають аніліном. Амінопохідні толуену, які містять аміногрупу в ядрі, називають толуїдинами. Толуїдини існують у вигляді трьох ізомерів: орто-, мета- і пара-:

CH3

NH2

о-толуїдин

м-толуїдин

n-толуїдин

Амінопохідні ксиленів, які містять аміногрупу в ядрі, називають ксилідинами і т.д.

За раціональною номенклатурою назви ароматичних амінів складають з назв замісників

і назви бензену, цифрами позначають положення в ядрі заміщуючих групе.

Способи добування. 1. Реакція М.М. Зініна. Найважливішим

способом

добування

первинних амінів є відновлення

нітросполук. Ця

відкрита

у 1842 p.

реакція була

М.М. Зініним, який вперше відновленням нітробензену сульфідому

амонію одержав анілін:

C6H5NО2 + 3(NH4)2S = C6H5NH2

+ 2H2О + 6NH3+3S.

2. Первинні ароматичні аміни

легко утворюються або при відновленні відповідних

нітропохідних, синтезованих прямим нітруванням ароматичних сполук, або при реакції

лужного гіпоброміту з амідами карбонових кислот:						я
				н			NH2
HNO3 / H2SO4				NO2			NH2
O		т	а		абон	Ni / H2	,
					абон	Ni / H2

C	NH2						NH2
	с		KOBr
			KOBr
и			- CO2
и

Безпосередньо з аміаком арилгалогеніди не реагують, оскільки вони, в принципі, інертні стосовно нуклеофільних агентів. Однак, при високій температурі в присутності міді або її солей можна одержати ароматичні аміни з відповідних арилгалогенідів. Але це вже не

звичайна реакція нуклеофільного заміщення, подібно взаємодії алкілгалогенідів з аміаком.
Процес здійснюється через утворенняркомплексної мідьвмісної проміжної сполуки:
к	о	Br NH3 / Cu	NH2
	о	Br NH3 / Cu

		- NH4Br
Вторинні й третинні амінииможна одержати або шляхом алкілювання алкілгалогенідами

первинних ароматичних амінів, або при взаємодії первинних амінів з арилгалогенідами за

наявності міді у реакційній суміші при високій температурі:

N CH3

CH3

+ CH J

+ CH3J

CH3

СH3

NH2

+ C6H5J

/ 150oC

+ CH3J

+ C H Br / 150 C

+ C

Фізичні властивості. Первинні ароматичні аміни – безбарвні висококиплячі рідини або

ттверді тіла. Вони переганяються без розпаду і леткі з водяною парою. Перші представники

розчинні у воді

(наприклад, при 18°С у 100 г

води розчиняється

3,6 г аніліну). Ди- і

м	а

поліаміни в більшості випадків – тверді речовини, нелеткі з водяною парою.

Хімічні властивості. 1. Основний характер. На відміну від амінів аліфатичного ряду

ароматичні аміни є слабкими органічними основами. Наприклад, водні розчини ароматичних

амінів не дають лужної реакції на лакмус, хоча з мінеральними кислотами вони утворюють

солі:

С6H5NH2 + HCl = [C6H5NH3] Cl .

Послаблення

основних

властивостей

ароматичних

амінів

порівнянні

амінами

аліфатичного ряду пояснюється

зменшенням електронної

нітрогену

густини на атомі

внаслідок включення його вільної електронної пари в систему спряження бензенового ядра.

Причина

цього

полягає в

тому,

що в молекулі аніліну може

відбуватися перекривання

орбіталі

вільної

електронної пари атома

нітрогенуπ з

-орбіталлю

кільця.

ароматичного

Резонанс між можливими структурами зображений на схемі:

Hд

H H

H + H

+ H

фенільних залишків. Наприклад, трифеніламін не здатний утворювати солі з сильними

У результаті такої мезомерної взаємодії вільна пара на атомі нітрогену в аніліні стає менш
схильною до утворення зв'язку з гідрогеновим йоном у порівняннія				з аналогічною реакцією в
аміаку.			н
			н
Основні властивості надто послаблені у тих амінів, де з аміногрупою зв’язано кілька
	а	н

кислотами.				с
У змішаних алкіл-ароматичних амінах основні властивості виявлені сильніше, ніж у
первинних ароматичних амінах, але слабкішет, ніж в амінах аліфатичного ряду.
2. Заміщення атомів гідрогену в аміногрупі. З цих реакцій розглянемо лише заміщення
алкілами і ацилами.		о	р

а) Реакція заміщення алкілами даєиможливість одержати змішані вторинні і третинні
ароматичні аміни.	к
б) Реакція заміщення ацилами – залишками кислот – призводить до утворення анілідів.

Аніліди утворюються при нагріванні карбонових кислот з первинними ароматичними амінами, наприклад:

иNH + CH

C H

C6H5

- H2O

6 5

CH3.

ароматичні аміни

утворюють

солі й ацилпохідні, подібно

Первинні й вторинні

кислотою, при цьому первинні аміни утворюють феноли, а вторинні ароматичні аміни – нітрозоаміни.

відповідним аліфатичним амінам. За подібним механізмом протікає реакція з нітритною
л	я

Головна відмінність від алкіламінів полягає в тому, що у випадку первинних ароматичних

амінів проміжнадсполука, яка утворюється, – катіон діазонію – стійка при 0°С і відповідну

діазонієву сіль можна виділити в індивідуальному виді.

іа

NH2 0oC

N+ NCl-

NaNO2 / HCl

> 5oC / H2O

- N , Cl-

Сiль арилдiазонiю

0oC

NaNO2 / HCl

Третинні ароматичні аміни, які містять дві алкільні групи біля атома нітрогену, реагують

із нітритною кислотою з утворенням продуктів нітрозування ароматичного кільця. Ці нітрозопохідні є основами, що мають зелене забарвлення; при переході в сіль колір речовини

стає жовтогарячим.

CH3

CH3 NaNO2 / HCl

NHCl

CH3

NaHCO3

CH3

Диметилфенiламiн

n-Нiтрозодиметилфенiламiн

Жовтогарячий

(зелений)

прикладом реакції, наведеної вище. При взаємодії третинних ароматичних амінів з

Реакції електрофільного заміщення в ароматичному кільці відбуваються дуже легко в
орто- і пара-положення стосовно аміногрупи. Легкість			е
	заміщення підтверджується
	у	д
+

нітритною кислотою	відбувається електрофільне заміщення під				дією дуже	слабкого
			с
нуклеофіла – нітрозоній-катіона NО . При цьому утворюються нітрозопохідні амінів. Так
само як і у випадку фенолів, галогенування ароматичних амінівт				протікає так швидко, що
зупинити процес на	стадії утворення монопохідного	я	не вдається.		Феніламін	(анілін) з
	н

концентрованою нітратною кислотою реагує з вибухом. Однак можна захистити аміногрупу, провівши ацилювання первинних і вторинних ароматичних амінів. Аміди, що утворюються при цьому, спокійно вступають у реакції електрофільного заміщення, утворюючи орто- і

пара-монопохідні. Подальший гідроліз амідної групи відновлює аміногрупу в ароматичному

кільці.

NH2

н2

/ H O

(CH3CO)2O

NHCOCH3

NH2

NHCOCH3

Br2

гiдролiз

NHCOCH3

NH2

HNO3

NO2

гiдролiз

NO2

NHCOCH3

NH2

іа

HNO3

гiдролiз

NO2

Ароматичні четвертинні амонієві солі відомі, але вони представляють незначний

біологічний інтерес.

Заміщення атомів гідрогену в бензеновому ядрі. Під час дії електрофільних реагентів

на ароматичні аміни в молекулах

останніх легко

відбувається заміщення тих атомів

гідрогену бензенового ядра, які містяться в орто- і пара-положенні; аміногрупа є орієнтатом тпершого роду. Але в сильнокислому середовищі утворюється значна кількість мета-ізомеру внаслідок солеутворення, яке веде до перетворення аміногрупи в групу амонію, яка є акцептором електронів.

а) Галогенування. В ароматичних амінах заміщення атомів гідрогену в бензеновому ядрі галогенами відбувається значно легше, ніж у відповідних ароматичних вуглеводнях. Так, при

			8
			и
дії на анілін бромною і хлорною водою при кімнатній температурі відбувається утворення
2,4,6-триброманіліну або 2,4,6-трихлораніліну.		м
б) Нітрування. Пряме нітрування ароматичних амінів недопустиме внаслідок можливого
	а
окислення аміну нітратною кислотою. Тому аміногрупу на деякий час реакції “захищають”

ацилуванням. Ацильну групу після нітрування усувають лужним або кислотним омиленням. в) Сульфування. При сульфуванні надлишком олеуму ароматичні аміни утворюють мета-сульфокислоти, звичайно в суміші з орто- і пара-сульфокислотами. Це пов’язано з

тим, що

вільна (не

ацильована) аміногрупа

в кислому

середовищі

переходить у мета-

орієнтуючу амонійну групу.

АРОМАТИЧНІ СОЛІ ДІАЗОНІЮ

амінів з

нітритною

0°С

При

взаємодії

первинних ароматичних

кислотою при

утворюються діазонієві солі, стійкі нижче 5°С:

NH2 0oC

N+

NCl-

NaNO2 / HCl

Сiль арилдiазонiю

які

Ароматичні солі діазонію можна виділити у вигляді кристалічних йонних сполук,

здатні легко вибухати, однак, як правило, їх одержують у розчині без виділення в чистому

вигляді. Завдяки здатності діазонієвої групи легко заміщатися на багато інших
функціональних груп. Діазонієві солі мають велике значенняя	для хімії. Однак для біології ці
н

сполуки становлять невеликий інтерес. Ароматичні солі діазонію можуть реагувати двома

шляхами, які відрізняється один від одного хімічними властивостями діазонієвої групи.

Хімічні властивості. А. Реакції, що супроводжуютьсян

виділенням нітрогену. При

розкладанні водних розчинів солей діазонію при температурі вище 5 °С утворюються феноли

й вільний нітроген. У присутності галогенід-аніона й солей одновалентної міді діазонієва

група заміщується на галоген. Аналогічнот

лужні ціаніди з додаванням ціаніду міді

каталізують перетворення діазонієвих солей в ароматичні.

Б. Реакції зі збереженням діазонієвої групи. 1. При відновленні солей діазонію хлоридом

олова (II) у солянокислому розчині утворюєтьсяи

фенілгідразин:

N+

NH2

SnCl2 / HCl

фенiлгiдразин

+ N2

Br-

+ N2

J-

/ CuBr

N+

/Cu

> 5oC / H O

+ N2

2. Діазонієвий катіон є

слабким

електрофілом і

вступає

в реакції електрофільного

заміщення з активованими ароматичними сполуками. У лужному середовищі протікає реакція азосполучення фенолу з солями діазонію, що призводить до одержання жовтих або

	9
червоних азобарвників. Аналогічну реакцію з д	іазонієвими солями дають третинні
ароматичні аміни. Первинні або вторинні ароматичні аміни реагують по атому нітрогену,

утворюючи діарилтриазени:

O-

N+

O-

розб. кислота

Азобарвник

NR2

N+

NR2

N+

NH2

1,3-Дифенiлтриазен

АРОМАТИЧНІ АЛЬДЕГІДИ Й КЕТОНИ

Ароматичні альдегіди – органічні сполуки,

де функціональна група – СНО з'єднана

безпосередньо з ароматичним кільцем, наприклад:

Oн

O2N

H3C

Бензальдегiд

4-Метилбензальдегiд

3-Нiтробензальдегiд

Способи добування.

Їх одержують окисленням відповідних первинних спиртів або

гідролізом гемінальних дихлорпохідних. Ароматичні альдегіди являють собою нейтральні

рідини або

тверді

речовини, малорозчинні

воді,

більш

висококиплячі, ніж

прості

аліфатичні альдегіди. Реакційна здатність карбонільної групи зменшена, ніж в аліфатичних

альдегідів.

Хімічні властивості. Ароматичні альдегіди вступають у більшість органічних реакцій,

притаманних аліфатичним альдегідам, при цьому утворюють більшість звичайних продуктів

приєднання й конденсації аліфатичних альдегідів. Однак, не маючи гідрогенового атома біля

карбону, сусіднього

карбонільною

групою,

ці

альдегіди

не здатні

до

кето-енольної

таутомерії і у сильно лужних розчинах умовах вступають у реакцію Канніццаро:

АrСНО + КOН → АrСO2-K+ + АrСН2OH

Окислення до відповідних карбонових кислот легко протікає під дією сильних

окислювачів

(розведена

нітратна

кислота, хромова кислота,

перманганат

калію),

але не

завжди ароматичні альдегіди відновлюють фелінгову рідину або аміачний розчин нітрату

срібла.

Відновлення альдегідів протікає за звичайною схемою з утворенням або відповідним

спиртів, або вуглеводню залежно від реагенту, який використовується.

Електрофільне заміщення в ароматичному кільці здійснюється головним чином у

мета-положеннял

стосовно карбонільної групи.

Ароматичні кетони мають або дві ароматичні групи, або арильну й алкільну групи:

CH3

Метилфенiлкетон

Дифенiлкетон

(Ацетофенон)

(Бензофенон)

Способи добування. Їх можна одержати або з відповідних спиртів або з гемінальних

дигалогенопохідних, або за реакцією Фріделя-Крафтса при взаємодії ацилхлориду з

ароматичними вуглеводнями.

Хімічні властивості. Алкіларилкетони в хімічних реакціях поводять себе як звичайні

аліфатичні кетони,

демонструючи звичайні реакції приєднання й конденсації. Таутомерія

можлива для тих кетонів, у яких є гідрогеновий атомα в -положенні. Окислення протікає

важко й призводить до утворення винятково ароматичних карбонових кислот:

CH2R KMnO4 / KOH

CO2-K+

- RCO2-K+

Відновлення до відповідних вторинних спиртів або вуглеводнів відбувається з досить

високим практичним виходом під дією звичайних реагентів. Електрофільне заміщення в

ароматичному ядрі здійснюється переважно в мета-положенняд

по відношенню до

карбонільної

групи. Диарилкетоны,

хоча

набагато

менш

реакційноздатні,

ніж

діалкілкетони, проявляють всі звичайні реакції карбонільної групи.

ХІНОНИ

Хінони є продуктами окислення дигідрофенолів (гідрохінонівс

), їх можна одержати з

відповідних дигідроксибензенів під дією слабких окислювачів, таких, як хлорид заліза (III),

оксид срібла або навіть повітря.

Окислення

Вiдновлення

;

Вiдновлення

1,2-Дигiдроксибензен

о-Бензохiнон

1,4-Дигiдроксибензен

n-Бензохiнон

Хінони

володіють лише деякими

властивостями кетонів. Із n-хінонів утворюються

оксими, але навряд чи можна одержати ще яке-небудь карбонільне похідне хінону.

NOH

+ H2NOH

NOH

Під дією слабких відновників, таких, як сульфітна кислота, хінони перетворюються на

відповідні дигідрофеноли (гідрохінони). Відомо чимало біологічних речовин, у яких

міститься “хіноїднаˮ системав

. Встановлено, що деякі з них беруть участь у важливих

окисно-відновних стадіях біологічних процесів. У цих випадках особливість хіноїдної

структури полягає

в тім, що вона

результаті

оборотного процесу,

який досить

легко

протікає, може відновлюватися в “бензенову” структуру:

+ 2H+ + 2e (вiдн.)

;

Y+

+ 2e (вiдн.)

- 2e (окисл.)

+ 2H+ + 2e (окисл.)

Y+

Складні хінони широко поширені в природі, багато яких з них є пігментами:

C2H5

Алiзарин (рослинний пiгмент) Ехiнохром А (пiгмент морського.iжака)

1 / 31 2 3 > Следующая >>>

Соседние файлы в папке орг. химия

#
06.06.2015853.68 Кб40lex. 1.pdf
#
06.06.2015467.44 Кб45lex. 10.pdf
#
06.06.20151.09 Mб37lex. 11.pdf
#
06.06.2015910.01 Кб31lex. 12.pdf
#
06.06.20151.19 Mб36lex. 13.pdf
#
06.06.2015587.42 Кб31lex. 2.pdf
#
06.06.2015728.74 Кб44lex. 3.pdf
#
06.06.2015626.93 Кб32lex. 4.pdf
#
06.06.2015833.64 Кб31lex. 5.pdf