м
а
|
|
Окремі представники полігалогенопохідних |
|
|
|
м |
и |
||||
|
|
|
|
|
|
||||||
Серед полігалогенопохідних |
найбільш |
вивчені і мають |
практичне |
значення |
|||||||
галогенопохідні |
метану |
(хлороформ |
СНС13 |
бромоформ СНВr3 |
|
йодоформ СHJ3 |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
чотирихлористий вуглець ССl4) і галогенопохідні етану, дихлоретан СН2Сl–СН2С1, 1,1,2,2– |
|||||||||||
тетрахлоретан СНСl2–СНС12, гексахлоретан ССl3–ССl3. |
|
|
т |
|
|
|
|||||
Хлороформ |
СНС13 |
добувають |
у |
промисловості взаємодією |
гіпохлориту |
кальцію з |
|||||
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
етиловим спиртом або ацетоном. Це – безбарвна важка незаймиста рідина з характерним солодкуватим запахом. Застосовують його як розчинник для жирів, каучуку, різних смол. Хлороформ використовується, як відомо, в добре очищеному вигляді в медицині для наркозу,
але в останній час все більше замінюється менш токсичними речовинами. |
|
||
|
|
д |
|
Чотирихлористий вуглець, або тетрахлорметан, СС14 добувають хлоруванням |
|||
сірководню при температурі 50–70°С у присутності невеликої кількостіе |
порошкоподібної |
||
|
т |
|
|
металічної сурми. Зараз чотирихлористий вуглець одержують головним чином хлоруванням |
|||
метану в паровій фазі; ультрафіолетове світло та металеві каталізатори сприяють реакції. |
|||
с |
|
|
|
Чотирихлористий вуглець – безбарвна негорюча рідина. Віну |
добре розчинює смоли, |
||
жири, бітуми та інші органічні речовини, широко використовується як розчинник, вогнегасний засіб та напівпродукт для синтезу різних органічних речовин, наприклад
дихлордифторметану. |
н |
|
СНС12–СНС12 |
добувають |
1,1,2,2–Тетрахлоретан, або ацетилентетрахлорид, |
||||
н |
|
|
|
|
приєднанням хлору до ацетилену. Це безбарвна рідиная |
із запахом хлороформу. Широко |
|||
застосовується як розчинник при екстрагуванні жирів. |
|
|
|
|
Гексахлоретан СС13–СС13 добувається в промисловості |
як побічний |
продукт при |
||
хлоруванні ацетилену або 1,1,2,2–тетрахлоретану в присутності хлористого алюмінію. Може |
||||||||||||
бути також добутий дією амальгами алюмінію на чотирихлористий вуглець. |
|
|
|
|||||||||
Гексахлоретан |
– безбарвні |
|
|
с |
т |
якіа |
возганяються |
при температурі |
185°С. |
|||
|
кристали, |
|||||||||||
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
Застосовується в сумішах для димових завіс. |
|
|
|
|
|
|
||||||
Полігалоїдні сполуки застосовуються як розчинники та як засіб для очищення й |
||||||||||||
екстракції жирів, масел, смол, лаків та каучуків. |
|
|
|
|
|
|
||||||
Фреони. Останнім часом набули великого значення хлор-фторпохідні вуглеводні, або так |
||||||||||||
звані фреони. Вони |
|
|
о |
|
|
|
|
|
|
установках |
і як |
|
застосовуються як холодоагенти в холодильних |
||||||||||||
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
незамерзаючі рідини для охолодженнярдвигунів. Фреони негорючі, з повітрям не утворюють |
||||||||||||
вибухових сумішей, |
и |
|
нетоксичні. |
Найважливішим |
з них є |
фреон |
– |
1,2– |
||||
практично |
||||||||||||
дифтордихлорметан, який добувається взаємодією чотирихлористого вуглецю з фтористою сурмою в присутності невеликої кількості хлориду сурми. Дифтордихлорметан – безбарвний,
без запаху, негорючий і нешкідливий газ, який легко скраплюється в рідину. Застосовується |
|||||
для домашніх холодильників, які випускаються промисловістю. |
|||||
|
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
Галогенопохідні ненасичених вуглеводнів |
|
|
Ці сполуки можна розглядати як похідні ненасичених сполук, в яких один або кілька |
|||
|
|
|
|
я |
|
атомів Гідрогену заміщені атомами галогену. В залежності від розміщення галогену відносно |
|||||
подвійного зв’язку ціл |
сполуки можна розділити на три типи. |
||||
|
|
1. Сполуки, в яких атом галогену міститься при одному з двох атомів карбону, які |
|||
|
|
|
д |
|
|
утворюють подвійний зв’язок СН2=СНHal. |
|||||
|
|
2. Сполуки, в яких атом галогену міститься біля карбонового атома, суміжного з |
|||
подвійним звл’язком, СН2=СН–CH2Hal. |
|||||
|
|
3. Сполуки, в яких галоген відділений від подвійного зв’язку кількома карбоновими |
|||
|
|
а |
|
|
|
атомамиі, СН2=СН–(СН2)nHal. |
|||||
|
|
У сполуках першого типу галоген надзвичайно міцно зв’язаний з карбоновим атомом і |
|||
за звичайнихр |
умов не вступає, як правило, в реакції обміну, що пов’язано з взаємодією π- |
||||
т |
е |
|
|
|
|
електронів подвійного зв’язку з вільними електронними парами атома галогену СН3=СНС1, при цьому С=С полімеризується, а зв’язок С–С зміцнюється.
У сполуках другого типу галоген, навпаки, більш рухомий, ніж у галогенопохідних насичених вуглеводнів, і легко заміщується іншими атомами та радикалами. В сполуках
м
а
третього типу галоген має такі ж властивості, як і у галогенопохідних ненасиченого ряду. Номенклатура і ізомерія. Для назв галогенопохідних алкенів, за женевською
номенклатурою, до назви відповідного вуглеводню додають назву та число атомів галогенів, |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
для визначення місця, що займають галогени в назві, вказують номера вуглецевих атомів, з |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
якими зв’язані атоми галогенів, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
а |
м |
|
||||||||||
1 |
|
2 |
|
3 |
|
|
4 |
1 |
|
2 |
|
|
3 |
|
|
4 |
|
|
5 |
|
|
|||||||||||||
CH2 |
|
|
CH |
|
CH2 |
|
CH3 |
CH2 |
|
|
CH |
|
|
CH2 |
|
CH |
|
|
CH2 |
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Cl |
1-хлорбутен-2 |
|
Br |
1,5-дибромпентен-2 |
Br |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
Поряд з женевською |
номенклатурою |
для назв |
галогенопохідних |
алкенів, головним |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
чином таких, до складу молекул яких входить один атом галогену, використовують старі |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
назви, які найчастіше утворюють від назв галогенів та назв радикалів, якіе |
з ними сполучені, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
наприклад: |
|
|
|
|
|
Cl |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Br |
у |
д |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2 |
|
CH |
|
|
CH3 |
|
|
|
CH |
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
хлористий вініл |
бромистий пропенілт |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Ізомерія галогенопохідних алкенів залежить: 1) від ізомерії карбонового ланцюга; 2) від |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
положення подвійного зв’язку в ланцюгу і 3) від положення галогенів. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
У промисловості хлористий вініл |
||||||||||||||||
Хлористий вініл, або монохлоретилен, СН2=СНС1. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
одержують гідрохлоруванням ацетилену в рідкій або в газовій фазі або дегідрохлоруванням |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
дихлоретану. Найбільш поширеним методом добування хлористого вінілу є парофазне |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
гідрохлорування ацетилену, яке провадять при 120н |
– 180°С над каталізатором, який являє |
|||||||||||||||||||||||||||||||||
собою активоване вугілля, просочене розчином сулеми. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Дегідрохлорування дихлоретану проводять дією спиртового розчину лугу при |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
температурі близько 50°С. Хлористий вініл –тбезбарвний газ з слабким запахом, що нагадує |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
запах хлороформу. |
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Полімер хлористого |
вінілу |
(полівінілхлорид) |
|
і |
продукти |
|
його |
|
співполімеризації з |
|||||||||||||||||||||||||
2 |
|
|
|
о2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
вінілацетиленом, хлористим вініліденом ита іншими мономерами широко використовують для |
||||||||||||||||||||||||||||||||||
виготовлення штучної шкіри, електроізоляції, листових твердих і еластичних матеріалів для антикорозійних і водонепроникнихк покрить, плащів та інших виробів.
Хлористий аліл СН =СН–СН С1 добувають в техніці хлоруванням пропілену при
температурі 400 – 500°С. Хлористий аліл – рідина із запахом, який нагадує запах гірчиці. |
||||||||
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
Застосовується для добування гліцерину, є сировиною для виробництва лікарських препаратів |
||||||||
та інсектицидів, клейових речовини |
та пом’якшувачів. |
|
|
|||||
2-Хлорбутадіен-1,3 або хлоропрен, СН2=СС1–CH=CH2 – безбарвна рідина, яка кипить |
||||||||
при 59°С. |
Його |
одержують |
приєднанням |
хлористого водню до |
вінілацетилену, який |
|||
утворюється |
при |
л |
полімеризації ацетилену. Хлоропрен легко |
полімеризується |
в |
|||
|
д |
|
|
|
|
|
|
|
каучукоподібну речовинуя , в зв’язку з цим його використовують у великих масштабах для |
||||||||
виробництва синтетичного каучуку. |
|
|
|
|||||
Поліхлорвінілові смоли |
добувають |
шляхом полімеризації |
хлористого вінілу |
в |
||||
присутності органічних перекисів при 40°С і тиску 5,2 – 5,4 ат. у водних емульсіях. Великий
інтерес являє собою недавно розроблений процес одержання поліхлорвінілових смол без |
|||||||
|
іа |
|
|
|
|
|
|
застосування емульгатора. Цим способом можуть бути добуті більш теплота водостійкі |
|||||||
смоли з кращимил |
електроізоляційними властивостями, а також прозорі матеріали. |
|
|||||
р |
|
|
|
|
|
для виготовлення |
лінолеумів, |
Поліхлорвінілові смоли з успіхом використовують |
|||||||
е |
|
|
|
|
|
|
|
лінкрусту, плінтусів, плиток для підлоги і облицьовування стін, водопровідних і |
|||||||
каналізаційних труб, у |
виробництві |
замінників |
шкіри, побутових виробів, |
ізоляційних |
|||
т |
|
|
|
|
|
|
|
матеріалів, штучного волокна, просочуваних тканин і т. ін. |
|
|
|||||
Тетрафторетилен |
CF2=CF2 |
добувають |
піролізом |
монохлордифторметану без |
|||
каталізатора при 650°С і тиску, близькому до атмосферного. Тетрафторетилен може бути добутий також взаємодією тетрафтордихлоретану з цинковим пилом в середовищі розчинника (метиловий або етиловий спирти, ацетон, діоксан) при 110 – 130°С і тиску до 40 ат.
м
а
Тетрафторетилен – безбарвний газ, який застосовується для добування політетрафторетилену. Політетрафторетилен, або тефлон, добувають емульсійною полімеризацією тетрафторетилену
при 70 – 80°С і тискові 40 – 100 ат. в присутності ініціаторів (органічні й неорганічні |
||
перекиси, персульфат калію та ін.) |
|
и |
|
|
|
Політетрафторетилен має дивні властивості. За своєю хімічною стійкістю він вищий |
||
|
м |
|
золота і платини, не руйнується лугами, кислотами, на нього не діє “царська горілка”. Єдина |
||
речовина, яка руйнує тефлон, – металічний натрій, та й то при дуже високій температурі, |
||
н |
т |
а |
|
||
фізико-хімічні властивості тефлону практично залишаються постійними при температурах від
60°С до +300°С. Завдяки малій текучості політетрафторетилен не можна переробляти
пресуванням і відливанням під тиском. Застосовують політетрафторетилен для виготовлення
неперевершених за хімічною стійкістю пластмас, що використовуються в електротехніці, в |
||||||||||||||
хімічному машинобудуванні та інших галузях промисловості. |
|
|
д |
е |
|
|||||||||
|
Нітросполуки аліфатичного ряду |
|
|
|||||||||||
Будова, ізомерія та класифікація нітросполук. Нітросполукамиу |
називаються сполуки, |
|||||||||||||
які містять одну |
або кілька нітрогруп – |
|
NО , |
нітроген яких безпосередньо зв’язаний |
з |
|||||||||
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
карбоновими атомами молекули. В останній час будову нітросполук умовно виражають таким |
||||||||||||||
чином: |
|
|
|
|
|
|
|
|
я |
с |
|
|
|
|
|
.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
+ O |
|
|
|
|
|
|||
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
+ .. |
- |
|
R |
|
N |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
N .. |
|
|
|
|
O |
- |
|
|
|
|
|
||
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
.. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Як показали |
рентгеноскопічні |
дослідження, у |
нітрогрупі |
немає ні простого, |
ні |
|||||||||
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
подвійного зв’язку, а відбувається вирівнювання зв’язків, і розподілення електронної густини |
||||||||||||||
відповідає повній вирівнюваності зв’язків. |
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Гідрогеновий атом суміжної з нітрогрупою ланки ланцюга набуває значної рухомості, |
||||||||||||||
|
|
|
с |
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
внаслідок чого “нітроформа” може переходити в “ациформу”, тобто в кислотну форму, яка утворює солі:
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
O- |
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
+ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
R |
|
CH2 |
|
N |
|
|
- |
|
|
|
R |
|
CH |
|
|
N |
|
|
|
|||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
OH. |
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Ефіри азотистої кислоти маютьоспільну формулу R–О–NO, а нітросполуки R–NО2, отже, |
|||||||||||||||||||||||||||||
нітросполуки ізомерні ефірам азотистої кислоти. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
За кількістю нітрогруп нітросполуки поділяють на моно-, ди-, тринітросполуки і т.д. |
|||||||||||||||||||||||||||||
Мононітросполуки в залежностіи |
|
від того, з яким атомом вуглецю зв’язана нітрогрупа, |
|||||||||||||||||||||||||||
поділяються на первинні, вторинні та третинні: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||
|
|
|
|
в |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R'' |
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
|
CH |
|
NO2 |
|
|
|
|
||||||||
|
|
R |
|
CH2 |
|
|
NO2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R |
|
|
C |
|
NO2 |
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
л |
я |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R' |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
R' |
||||
|
|
|
первинні |
|
|
|
|
|
|
вторинні |
|
|
|
третинні |
|||||||||||||||
Номенклатура. За женевською номенклатурою назви нітросполук виводять також від |
|||||||||||||||||||||||||||||
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
назв відповідних вуглеводнів, тільки перед назвою радикалів ставиться назва нітро-,
наприклад: |
л |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
р |
і |
а |
|
|
|
CH3 |
|
|
|
NO2 |
||||||||
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
NO2 |
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
C |
|
|||||||||||||||
|
е |
|
|
|
|
C |
|
CH |
|
CH3 |
||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
т |
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|||||||
|
|
|
2-нітро-2-метилпропан 2-нітро-3-метилбутан |
|||||||||||||||||
|
|
|
|
|||||||||||||||||
Способи добування. 1. Нітрування насичених вуглеводнів. Довгий час спроби ввести |
||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
нітрогрупу у вуглеводні аліфатичного ряду прямою дією нітратної кислоти не давали результатів. У 1888 p. M.І. Коновалов установив, що нітросполуки аліфатичного ряду можуть бути одержані нагріванням у запаяних трубках насичених вуглеводнів з розведеною
м
а
нітратною кислотою. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Нітрування супроводжується частковим окисленням первинних вуглеводнів в альдегіди |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
і вторинних в кетони з подальшим утворенням відповідних карбонових кислот. |
|
|
|
и |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
У 1934 p. П.П. Шоригін і О.В. Топчієв запропонували спосіб нітрування алканів у |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
газовій |
фазі |
|
при |
температурі 150 – |
|
475°С нітрогену |
|
|
(IV) |
|
|
оксидом, або |
парою |
м |
нітратної |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
кислоти. Зараз цей спосіб широко застосовується в техніці. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
2. Дія азотистокислого срібла на галогеналкіли. У лабораторній практиці нітросполуки |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
аліфатичного ряду добувають взаємодією галогеналкілу з азотистокислим сріблом: |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3CH2J + AgNO2 |
|
|
|
|
|
CH3CH2NO2 + AgJ . |
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Утворення нітросполук, очевидно, проходить через стадії приєднаннян |
|
галогеналкілу і |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
відщеплення |
галоїдної |
солі. |
Крім нітросполуки, |
|
|
при |
цьому утворюється |
значна |
кількість |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
ізомерного ефіру азотистої кислоти. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
д |
|
е |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
Фізичні |
властивості. |
|
|
Нижчі |
|
|
гомологи |
|
|
мононітросполук |
– |
безбарвні |
|
рідини, |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
важкорозчинні у |
воді, |
змішуються |
|
з спиртом |
|
|
і ефіром. |
|
|
|
|
|
|
|
при |
|
|
|
значно |
вищих |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
Киплять |
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
температурах, ніж ефіри азотистої кислоти. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
у |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
Хімічні властивості. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
1. Відновлення. При відновленні нітросполук одержують первинні аміни: |
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
с |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
C2H5 |
|
|
|
NO2 + 6H |
|
|
|
|
|
C2H5 |
|
|
NH2 |
+ 2H2O. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Утворення |
первинних |
|
амінів |
|
при |
відновленні |
я |
нітросполук |
|
|
підтверджує, |
що в |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
нітросполуках атом нітрогену нітрогрупи безпосередньо з’єднаний з атомом карбону алкілу. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Навпаки, ізомерні нітросполукам ефіри азотистої кислотин |
, в яких алкіл з’єднаний з оксигеном, |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
при тих же умовах проходження реакції відновлення перетворюються на спирти і виділяють |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
н |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
аміак, або гідроксиламін. Спирти добувають також при омиленні ефірів азотистої кислоти |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
лугами або кислотами; нітросполуки, навпаки, не омилюються. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
а |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2. Дія лугів. Нітросполуки ряду метану є нейтральними речовинами. Однак первинні й |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
т |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
вторинні нітросполуки повільно розчиняються у розчинах лугів, утворюючи солі. |
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
Первинні й |
вторинні нітросполуки |
саліфатичного ряду і їм подібні сполуки, які у |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
вільному стані є нейтральними речовинами, але можуть з лугами утворювати солі ізомерних |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
їм сильних кислот, називаються псевдокислотами. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
3. |
Конденсація з альдегідами. У присутності лугів первинні й вторинні нітросполуки |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
р |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
вступають у реакцію конденсації з альдегідами, наприклад: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
о |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
к |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH2OH |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
NO2 + H2C |
|
|
O |
|
|
|
|
|
|
H3C |
|
|
|
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
H3C |
|
CH |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
и |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
NO2 |
|
|
|
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
4. Дія азотистої кислотив |
, а) При дії азотистої кислоти на первинні нітросполуки |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
добувають нігролові кислоти: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
л |
я |
H C |
|
|
|
CH |
|
|
NO |
|
+ HONO |
|
|
|
|
|
H3C |
|
|
|
C |
N |
|
|
OH |
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
3 |
|
|
|
|
|
|
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
NO2 . |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
Нітролові кислоти при дії лугів переходять у солі (яскраво-червоного кольору). |
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
б) При |
д |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
нітросполуки утворюються |
|
псевдонітроли |
|||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
дії азотистої кислоти на вторинні |
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
(зеленувато-синього кольору): |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
іа |
л |
|
|
|
|
H3C |
|
|
|
CH |
|
|
|
NO2 + HONO |
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
C |
NO |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
NO2. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
CH3 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
вр) Третинні нітросполуки не реагують з азотистою кислотою. Таким чином, з допомогою |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
цієї реакції можна розрізняти первинні, вторинні й третинні нітросполуки. |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
т |
е |
Нітрометан CH3NO2 – безбарвна легкорухома рідина. В техніці добувають нітруванням |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
метану, в лабораторії – взаємодією солі хлороцтової кислоти і нітрилу натрію у водному розчині. Застосовується нітрометан для добування хлорпікрину, нітроспиртів і т.п.
