100, 150, 200 Кд/м2). Часто фактори варіюються тільки на двох
рівнях, що дозволяє сформувати прості експериментальні
плани типу 2№.
Другий етап дослідження припускає виключення
експериментальним шляхом факторів, несуттєвих для досліджуваних
дій. Третій і четвертий етапи багатофакторного експерименту,
спрямовані на корекцію напрямку подальшого дослідження,
тісно зв'язані з традицією природничонаукового дослідження,
проведеного з метою оптимізації досліджуваного процесу. Дана
традиція має вихід на методи так називаного екстремального
експерименту (метод Гаусса-Зайделя, крутого сходження,
симплекс-метод), задачі якого зводяться до пошуку зон
оптимальності процесу за заданим критерієм - відшукання локальних
экстремумов (максимумів і мінімумів) вихідний перемінний23.Даний
напрямок дуже актуально в ергономіці, де багато досліджень
мають на меті пошук оптимальних умов діяльності користувача. У
цьому випадку подальше дослідження з використанням
багатофакторного експерименту може продовжуватися в напрямку
пошуку рівнів рівнів факторів, що забезпечують максимальні
швидкісні і точностные інтегральні показники оцінюваних
дій. Якщо ж задачі дослідження зводяться до діагностики
структури дії, що удосконалюється, то подальші експерименти проводяться в напрямку оцінки змін у дії в міру його освоєння. Це можливо на основі коефіцієнтів рівняння
регресії, коли по їхньому чи збільшенню зменшенню можна судити про зміни, що відбуваються в дії.
ВИСНОВКИ:
1. Серед методів ергономіки можна виділити наступні групи:
аналітичні і проектувальні, виробничі і лабораторні,
об'єктивні і суб'єктивні, емпіричні й експериментальні.
2. Якщо взяти до уваги черговість прийомів, можна выде-
лити такі етапи роботи эргонмиста як підготовку дослідження,
його проведення, обробку й аналіз даних, розробку
рекомендацій.
3. Одним з ведучих емпіричних методів ергономіки є
спостереження безпосереднє, опосредствованое, а також самонаблю-
дение.
4. Форми опитувальних методик відрізняються друг від друга по харак-
теру проведення: індивідуальному чи груповому, усному чи пись-
менному, а також по ступені стандартності одержання й обробки
результатів.
5. Для успіху у всіх формах опитувань необхідні дружелюбність і
терпимість інтерв'юера.
6. Тестування є найбільше технологичной формою оп-
роса і підкоряється вимогам валидности і надійності тестової
методики.
7. Експериментальні методи відрізняються від емпіричних уси-
лением впливу эргономиста на досліджувані процеси.
8. Розрізняються однофакторні і багатофакторні эксперимен-
тальные моделі, а також моделі, в основі яких лежить мікро- чи
макропідхід до досліджуваного об'єкта.
9. Особливий інтерес для розроблювачів користувальницьких интер-
фейсов представляє так називаний екстремальний експеримент, пре-
дусматривающий оптимізацію контрольованого процесу.
Питання для самоперевірки:
1. У яких випадках виникає необхідність вибору эргоно-
мистом одного ведучого методу дослідження?
2. По яких параметрах производстенное дослідження отлича-
ется від лабораторного?
3. Опишіть вертикальні і горизонтальні графи протоколу
спостереження.
4. Яка верхня границя числа регистрируемых при наблюде-
нии поведінкових актів випробуваного?
5. Які фактори можуть перешкодити проведенню самоспостереження?
6. Як називається рапланированное випадкове розташування в
часі ряду досвідів з однієї серії?
7. Що таке "трудовий метод" дослідження праці?
8. Як забезпечити психологічний контакт интервьера з
респондентом?
9. Що таке парафраз?
10.Який повинна бути чисельність групи при проведенні груп-
пового інтерв'ю?
11.Що таке " неупередженість" питань анкети?
12.Визначите поняття "валидность" тесту?
13.Визначите поняття "надійність" тесту?
14.Чому для "дифузійних" систем багатофакторний експеримент
підходить більше чим однофакторний?
15.Чим мікропідхід до досліджуваного об'єкта відрізняється від макро-
підходу?
16.Що таке екстремальний експеримент?
ЛІТЕРАТУРА
1. Андрєєва Г.М. Соціальна психологія. - М.,МГУ, 1980.
2. Людський фактор. Під ред.М.Салвенди. У 6-ти томах.
Т.4. -М., Світ. 1991.
3. Гиппенрейтер Ю.Б. Діяльність і увага. У кн.: А.Н.Ле-
онтьев і сучасна психологія. -М., МГУ, 1983, с.165-177.
4. Лесковец Л.А. Психологічний аналіз діяльності возів-
рафисток і виявлення психологічних критеріїв оцінки квалифика-
ции. Дипломна робота. -М., МГУ. 1979.
5. Котелова Ю.В. Нариси по психології праці. -М., МГУ. 1986.
6. Носів Н.А. Помилки пілота: психологічні причини. -М.,
Транспорт. 1990.
7. Солтхауз Т. Психологічні аспекти машинопису. У світі
науки. 1984. N 4. С.79-85.
8. Атватер И. Я Вас слухаю. -М., Економіка. 1985.
9. Жуків Ю.М., Петровская Л.А.,Растянников П.В. Діагностика
і розвиток компетентності в спілкуванні. -М., МГУ. 1990.
10.Суходольский Г.В. Основи математичної статистики для
психологів. -Л., БРЕШУ. 1972.
11.Аванесов В.С. Тести в соціологічному дослідженні. -М.,
Наука. 1982.
12.Анастази А. Психологічне тестування. У 2-х т.т.- М.
, Педагогіка. 1982.
13. Загальна психодиагностика. Під ред. А.А.Бодалева, В.В.Столи-
на, М., МГУ, 1987.
14. Чорні В. Психодиагностика в соціалістичних країнах.
Братислава, 1983.
15. Шванцара Й. і ін. Діагностика психічного розвитку. Пра-
га, Авиценум, 1978.
16.Готсданкер Р. Основи психологічного експерименту. -М.,
МГУ. 1982.
17.Налимов В.В. Теорія експерименту. -М., Наука. 1971.
18.Купріян А.Н. Проблема експерименту в системі суспільної
практики. -М., Наука. 1981.
19.Виготський Л.С. Собр.соч. У 6-ти томах. -М., Педагогіка.
1984.
20.Блауберг И.В., Юдин Б.Г. Поняття цілісності і його роль у
науковому пізнанні. -М., Знання. 1972.
21.Зинченко В.П., Гордєєва Н.Д. Функціональна структура
дії. -М., МГУ. 1982.
22.Беспалов Б.И. Дія: психологічні механізми візу-
ального мислення. -М., МГУ. 1984.
23.Лисенков А.Н. Математичні методи планування багато-
факторних медико-біологічних експериментів. -М., Медицина. 1979.
24.Леонова А.Б., Кузнєцова А.С. Психопрофилактика небла-
гоприятных функціональних станів людини. -М., МГУ. 1987.