Розділ 3. ДІАГНОСТИКА І КОРЕКЦІЯ НЕСПРИЯТЛИВИХ

ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СТАНІВ КОРИСТУВАЧА

Основні поняття глави: функціональний стан, стомлення,

крива працездатності, навантаження, напруженість,

активація, стрес, перерва, пауза.

Однієї з центральних проблем ергономіки є вивчення

функціональних станів користувача, що виникають у трудовій

діяльності, і розробка адекватних методів їхньої оцінки і

корекції. Актуальність цих досліджень зв'язана насамперед з

тим, що рішення найрізноманітніших прикладних задач залежить від

уміння правильно діагностувати і прогнозувати розвиток того

чи іншого функціонального стану. Розробка оптимальних

режимів праці і відпочинку, адекватна організація виробничого

процесу й умов його протікання, нормування праці,

профілактика і лікування профзахворювань, підбор і розміщення

кадрів, оптимізація процесу виробничого навчання от далеко

не повний перелік найважливіших практичних проблем, дозвіл

яких неможливо без залучення даних про специфіку й

особливості формування різних функціональних станів.

У великій психофізіологічній і власне психологічній

літературі розглядаються найрізноманітніші види станів

людини, що роблять позитивний чи негативний вплив

на протікання трудової діяльності. Як приклади

традиційно досліджуваних видів функціональних станів варто

назвати стомлення, монотонию, напруженість і різні форми

стресу.

3.1 Визначення поняття "функціональний стан".

Поняття функціонального стану виникло й одержало

розвиток у рамках фізіологічної науки. Однак дослідження

функціональних станів працюючого людини в умовах реальної

діяльності з неминучістю виходять за рамки тільки

фізіологічних представлень і припускають розробку

эргономических аспектів цієї проблематики.

Інтенсивна робота над проблемами стомлення і динаміки

працездатності почалася наприкінці минулого століття і вже з перших

експериментальних робіт у цій області була чітко позначена

прикладна спрямованість проведених досліджень.

Найбільш істотними для виявлення специфіки

функціонального стану є показники діяльності

різних відділів центральної нервової системи, сердечно

судинної, дихальної, рухової, ендокринної й ін. систем.

Для різних станів характерні визначені зрушення в протіканні

основних психічних процесів: сприйняття, уваги, пам'яті,

мислення й емоційної сфери.

Стан людини неможливо представити у виді простої

зміни у функціонуванні якої-небудь однієї системи організму.

Воно є складною системною реакцією індивіда.

Так, наприклад, для стану стомлення характерні зовсім

визначені зрушення в діяльності серцево-судинної системи.

При впливі інтенсивного і тривалого навантаження

збільшуються енергетичні потреби організму, що неминуче

приводить до збільшення швидкості й обсягу кровотока. В міру

розвитку стомлення в першу чергу спостерігається зниження сили

серцевих скорочень. Необхідні для виконання роботи параметри

швидкості й обсягу кровотока протягом деякого часу можуть

підтримуватися за рахунок зростання частоти скорочень і підвищення

тонусу судин. Тому диагностически значимими для стану

стомлення є не самі по собі симптоми збільшеної частоти

серцевих скорочень, підвищеного артеріального тиску і

зміни хвилинного обсягу крові в їхньому безпосереднім

кількісному вираженні, а напрямок і величина зрушень цих

показників і співвідношень між ними.

Усе сказане вище дозволяє повніше зрозуміти найбільш

розроблене і часто уживане в дослідженнях з ергономіки

поняття функціонального стану.

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН людини є комплекс

характеристик тих функцій і якостей людини, що визначають

виконання робочих операцій (2).

Спроби опису, а тим більше оцінки функціонального

стану людини взагалі, безвідносно до того виду реальної

діяльності, у процесі якої воно виникає й ефективність

якої визначає, не може привести до успіху. Головним критерієм,

на підставі якого висновки щодо зміни

функціонального стану можна вважати правомірними, є

чи зниження підвищення ефективності виконання окремих трудових чи операцій усього трудового процесу. Критичними при цьому

виявляються не тільки виражені зміни в кількісних

показниках продуктивності праці, але і якісні зміни

в характері і способах виконання роботи.

Між визначенням функціонального стану і головним

критерієм його оцінки - тобто ефективністю діяльності

користувача - мається визначене протиріччя. Воно складається в

багатстві і різноманітті включаються у функціональний стан

психічних і фізіологічних процесів і відносній убогості

й однобічності головного критерію його оцінки. Звичайно,

лабораторний експеримент дозволяє використовувати для діагностики

функціонального стану велике число додаткових апаратних

методик: електрокардіографію, электроэнцефалографию, миограммы і

т.п. Однак, практика комп'ютеризації змушує відмовитися від

громіздких лабораторних методів. У той же час гостро відчувається

необхідність у надійних методах виміру не тільки ефективності

діяльності користувача, але і психологічних і

психофізіологічних причин її змін. Так, у книзі (1)

запропонований параметричний підхід до діагностики стомлення.

Показано, що погіршення функціонального стану у видах

діяльності, багато в чому схожих на користувальницьку, значною

мірою визначається збоями в когнітивної

(пізнавальної) сфері людини. Порушуються деякі

функціональні блоки в процесах переробки зорової

інформації: збільшується инерционность сліду пам'яті, утрудняється

його кодування в короткочасній пам'яті, погіршується доступ у

довгострокову пам'ять, порушуються семантичні перетворення.

Для того, щоб компенсувати всі ці порушення, їх треба

вчасно виявляти. Велику допомогу в цьому може зробити

програмне психодиагностическое забезпечення. Якщо цього удасться

досягти, відкриється нова сторінка в розробці так званих

адаптивних користувальницьких інтерфейсів, що змінюють режим роботи в

залежності від функціонального стану користувача.