5.2.3. Прапорці

Подібно перемикачам, прапорець може знаходитися в одному з двох станів: "включене" чи "виключено"; стосовно до прапорців ці стани звичайно іменуються "прапорець установлений" чи "прапорець знятий". Основна відмінність прапорців від перемикачів полягає в тім, що вони використовуються для відображення незалежних варіантів вибору. Іншими словами, користувач може одночасно вибрати (установити) кілька прапорців, що входять в одну групу.

Прапорець зображується у виді невеликого квадратного віконечка із супутньою міткою. Коли прапорець установлений, у віконечку з'являється маркер (мал. 5.15).

Стандартний прапорець имееет текстову мітку. Якщо ж для пояснення призначення прапорця потрібно графічний символ, варто використовувати замість прапорця кнопку керування. При виборі тексту для мітки користайтеся всі тим же золотим правилом: чим коротше і содержательнее напис, тим краще; якщо текст не удалося умістити в один рядок, використовуйте верхнє вирівнювання рядків (якщо по контексту не потрібно якийсь інший варіант).

Рис.5.16. Застосування прапорця для керування елементами інтерфейсу:

а) стан діалогової панелі, коли прапорець "У виді значка" знятий;

б) стан діалогової панелі, коли прапорець установлений

У деяких випадках прапорець може використовуватися для керування іншими елементами інтерфейсу. Зокрема , від стану прапорця може залежати приступність елементів більш низького рівня ієрархії (мал. 5.16).

Якщо список установок містить велике число пунктів, чи якщо їхня кількість змінюється, замість прапорців зручніше використовувати список множинного вибору.

Коли користувач клацає ЛКМ у віконечку чи прапорця на його мітці, стан прапорця переключається на протилежне. При натисканні кнопки миші фокус уведення переходить на прапорець. Як і при роботі з іншими елементами керування, якщо користувач, утримуючи кнопку миші, переміщає покажчик за межі прапорця, елемент повертається у вихідний стан. Стан прапорця не зміниться, поки кнопка миші не буде відпущена. Для зміни стану покажчик повинний знаходитися в цей момент над чи прапорцем його міткою.

Щоб надати користувачу клавіатурний інтерфейс для керування прапорцями, визначите для кожної з них клавішу доступу. Крім того, для навігації між кнопками можуть підтримуватися клавіша <Таь> і клавіші керування курсором. Якщо фокус уведення знаходиться на одному з прапорців, відображуваних на діалоговій панелі, то для його переміщення між прапорцями може использо-ваться клавіша <Spacebar>.

У деяких випадках виявляється дуже корисним використання додаткового, третього стану прапорця, котрое ми надалі будемо називати проміжним. На мал. 5.17 показане візуальне зображення цього стану.

Рис. 5.17. Зображення прапорця в проміжному стані (збільшений масштаб)

Прикладом такої ситуації, у якій доцільно використовувати проміжний стан прапорця, може служити робота з фрагментом тексту, що містить кілька різних типів шрифту. Якщо для установки кожного типу шрифту використовується окрема кнопка-прапорець, то при виборі "різнорідного" фрагмента тексту усі вони повинні бути встановлені в проміжний стан. Якщо в такій ситуації користувач вибере (установить) один із прапорців, то для усього фагмента тексту буде застосований тип шрифту, що відповідає даному прапорцю. Повторний вибір прапорця приводить до зміни його стану на протилежне (прапорець буде знятий). Якщо ж прапорець буде обраний утретє , то він знову повернеться у вихідне (проміжне) стан; тим же саме відбудеться і з фрагментом тексту, що редагується.

167

5.3. СПИСКИ

Список надає користувачу зручний засіб керування вибором необхідних чи об'єктів їхніх властивостей. Елементи списків можуть бути представлені як у текстової, так і в графічній формі. Любою список як елемент інтерфейсу повинний забезпечувати не тільки візуальне відображення зробленого користувачем вибору, але і підтримку зв'язаних з обраними пунктами (чи пунктом) дій.

Використання списку є найбільш доцільним у тих випадках, коли число можливих варіантів вибору велико, або коли їхній перелік може змінюватися. Якщо який-небудь елемент списку не може бути обраний у даній ситуації, варто видалити його зі списку. Наприклад, якщо визначений розмір не доступний для встановленого шрифту, не відображайте цей розмір у списку.

Порядок розташування елементів у списку визначається, як правило, його змістом, і повинний полегшувати перегляд списку користувачем. Наприклад, якщо список містить імена, те їхній доцільно заабеткувати ; список дат краще скласти в хронологічному порядку.

Стандартний список не забезпечується текстовою міткою. Проте , ви можете створити для списку мітку у виді статичної текстової області, що буде використовуватися як посилання для клавіатурного доступу до списку.

Якщо в поточній ситуації список недоступний, відобразите на екрані його мітку у відповідному виді.

Ширина полючи списку повинна бути достатньої, щоб розмістити в списку назва пункту середньої довжини. Якщо заздалегідь неможливо підібрати таку, використовуйте один з наступних підходів:

o зробіть поле списку досить широким, щоб розмістити в ньому найбільше

"довгий" елемент;

o використовуйте еліпсис (...) у чи середині наприкінці довгих назв, щоб

скоротити їх, зберігши при цьому ті символи, по яких їх варто розрізняти.

Наприклад, при вказівці маршрутів доступу найбільш важливими є звичайно

початок і кінець маршруту, тому проміжні каталоги можуть бути замінені

еліпсисом: \Зразок\...\Приклад;

o включите в панель списку горизонтальну смугу прокручування; правда, цей

варіант має деякі обмеження по використанню, оскільки наявність по

лосы прокручування приводить до скорочення обсягу даних, що користувач

може переглянути одночасно.

Якщо кількість пунктів у списку перевищує видиму область, то в поле списку включається вертикальна смуга прокручування. При цьому повинні дотримуватися того ж правила використання смуги прокручування, що були розглянуті раніше.

Для вибору і прокручування списку можуть бути також використані клавіші керування курсором. Крім того, для списку забезпечується підтримка клавиатурно-

168

го вибору за допомогою текстових клавіш. Коли користувач натискає текстову клавішу," у списку виробляється вибір відповідного пункту, при цьому список переміщається таким чином, щоб вибір був видний користувачу. Наступні натискання текстових клавіш забезпечують продовження процесу зіставлення слова, що набирається на клавіатурі, з назвами пунктів списку. При цьому кожне наступне натискання клавіші повинне бути виконане в межах установленої системної затримки. Якщо затримка минає, зіставлення відновляється з першого символу.

Включаючи список до складу вікна додатка, продумайте можливість використання при роботі зі списком команд редагування (Вирізувати, Копіювати, Уставити) і операцій прямого мнипулирования. Якщо список містить пиктограмы чи величини, що користувач може чи перемістити скопіювати в інші позиції вікна (наприклад, в інший список), приступність таких операцій може істотно прискорити його роботу. Для поточного ( щопереглядається) списку ці операції підтримуються автоматично; проте , система забезпечує воз-можность реалізації зазначених операцій і для інших (не активних) списків.

Списки можуть розрізнятися способом відображення вмісту і типом вибору, що вони підтримують.

Нижче розглянуті особливості використання різних видів списків.