4.3.4. Інші типи вторинних вікон
ВІКНО ПАЛІТРА (PALETTE)
Вікно ПАЛІТРА є незалежним вторинним вікном, що містить набір взаємозалежних елементів керування. Наприклад, у виді такого вікна може бути представлена панель чи інструментів окрема її частина (мал. 4.33). Кожне вікно ПАЛІТРА може мати індивідуальну назву, відображувана в смузі заголовка вікна, і власний формат. Смуга заголовка вікна ПАЛІТРА містить тільки одну кнопку - Закрити.
Назва вікна повинна відбивати його призначення. Розмір і шрифт для смуги заголовка вікна ПАЛІТРА встановлюються системою за замовчуванням, але їхні значення можуть бути змінені розроблювачем додатка. Розмір самого вікна може бути як фіксованим, так і регульованим користувачем (останній варіант є більш кращим). На можливість зміни розмірів вікна вказують дві візуальних ознаки: зміна форми покажчика, коли він знаходиться на границі вікна, і наявність команди Розмір у спливаючому меню вікна. Коли користувач закриває вікно, запам'ятаєте його розмір і позицію на екрані, щоб воно могло бути відновлене в колишньому виді при наступному відкритті. Вікно ПАЛІТРА закривається автоматично, коли закривається зв'язане з ним первинне вікно.
Як і в інших вікнах, щиглик ПКМ у смузі заголовка вікна забезпечує поява на екрані спливаючого меню вікна. Меню може містити наступні команди: Закрити, Перемістити, Розмір (якщо вікно є масштабируемым), Завжди зверху і Властивості (мал. 4.34).
Рис. 4.34. Спливаюче меню для вікна ПАЛІТРА
137
Рис. 4.35. Панель властивостей для настроювання вікна ПАЛІТРА
ВІКНО ПОВІДОМЛЕННЯ (MESSAGE BOX)
Вікно ПОВІДОМЛЕННЯ є вторинним вікном, призначеним для висновку на екран повідомлень користувачу; звичайно це інформація про конкретну чи ситуацію умовах виконання операцій. Як правило, вікна повідомлень містять графічний символ, що вказує на тип виведеного повідомлення, і власне текст повідомлення (мал. 4.36).
138
Повідомлення є важливим компонентом підтримки користувача і можуть бути реалізовані в декількох форматах. Більш докладно особливості їхнього проектування розглянуті в розділі "Проектування
СПЛИВАЮЧІ ВІКНА (POP-UP WІNDOWS)
Спливаючі
вікна використовуються для відображення
додаткової інформації в тих випадках,
коли в основному вікні вона представлена
в скороченій формі. Наприклад, спливаюче
вікно може використовуватися, щоб
показати користувачу повний маршрут
доступу, коли він не міститься цілком
у відведеній області, або якусь іншу
текстову інформацію (мал. 4.37).
Рис. 4.37. Використання спливаючого вікна для "збільшення" текстової області
Спливаючі вікна використовуються також для висновку контекстно-залежної довідкової інформації, як показано на мал. 4.38.
Рис. 4.38 Спливаюче вікно контекстно-залежної допомоги
Іншим варіантом спливаючого вікна, використовуваного для висновку контекстної інформації, є спливаюча підказка (Tooltіp); основне її призначення - виведення пояснень для елементів керування, розташованих на панелі інструментів.
Вибір засобів доступу користувача до спливаючих вікон залежить від особливостей їхнього використання в додатку, але звичайно такими засобами є
139
або установка покажчика на цікавлячий елемент (указівка), либр щиглик Л КМ, або виклик вікна за допомогою відповідної команди. Якщо як засіб виклику спливаючого вікна використовується вказівка, вікно повинне з'являтися на екрані після деякої затримки. Система автоматично керує затримкою для стандартних вікон спливаючої підказки. Якщо ж у додатку реалізований власний варіант такого вікна, то для його виклику і видалення може застосовуватися подвійний щиглик ЛКМ. У цьому випадку необхідно змінювати форму покажчика, коли користувач установлює його на цікавлячий елемент (тим самим забезпечується зворотний зв'язок з користувачем). Клавіатурний доступ до спливаючого підказці може бути реалізований за допомогою клавіші <Spacebar>.
Розділ 5
ПРОЕКТУВАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ КЕРУВАННЯ
Під елементами керування звичайно розуміються компоненти графічного інтерфейсу, що надають користувачу можливість змінювати чи уміст форму представлення відображуваної інформації, а також керувати роботою додатка. До елементів керування відносяться, зокрема , списки, смуги прокручування, кнопки і т.д.
Кожен елемент керування має унікальний образ і забезпечує визначену форму взаємодії користувача з додатком. Система також підтримує можливість створення власних елементів керування. Визначаючи такі елементи, варто враховувати існуючі системні угоди, прийняті для стандартних елементів керування.
Подібно більшості елементів інтерфейсу, елементи керування забезпечують зворотний зв'язок з користувачем, змінюючи певним чином свій зовнішній вигляд у тих випадках, коли вони активізовані. Наприклад, коли користувач взаємодіє з елементами керування, що використовують мишу, кожний з них "реагує" на вибір при натисканні кнопки миші, але не активізується доти , поки користувач не відпустить кнопку. Якщо користувач переміщає покажчик за межі елемента керування при натиснутій кнопці миші, він перестає сприймати вхідний вплив. Якщо користувач повертається на елемент керування, той знову переходить в активний стан. Гаряча зона, що визначає, чи буде реагувати елемент керування на покажчик, залежить від типу елемента. Для деяких елементів керування, таких, наприклад, як кнопки, гаряча зона збігається з видимою границею елемента. Для інших гаряча зона може включати графічний символ елемента керування і стосовну до нього текстову область (наприклад, це справедливо для прапорців і перемикачів).
Для більшості елементів керування система забезпечує висновок текстової підказки. Оскільки підказка допомагає користувачу визначити призначення даного елемента керування, завжди ідентифікуйте елемент, з яким у даний момент взаємодіє користувач. Якщо елемент не має підказки, її можна реалізувати у виді статичної текстової чи області у виді спливаючої підказки (tooltіp).
141
Оскільки деякі з елементів керування можуть забезпечувати які-небудь специфічні способи взаємодії користувача з додатком, доцільно створити для них спливаюче меню. Воно може виявитися ефективним засобом у тих випадках, коли елемент керування використовується або для передачі деякої величини, що має кілька можливих значень, або для доступу до контекстно-залежної довідкової інформації. Для таких меню повинні дотримуватися стандартні правила створення спливаючих меню, приведені нижче, за винятком того, що в даному випадку щиглик Л КМ на обраному пункті не запускає дію, що зв'язується з елементом керування. Іншими словами, що спливає меню елемента керування дозволяє користувачу визначити, які дії він реалізує в поточній ситуації, але не дозволяє безпосередньо виконати ці дії.
Незважаючи на те, що меню по своєму призначенню має повне право входити в число елементів керування, практично у всіх виданнях, присвячених інструментальним засобам створення додатків, його розглядають як самостійний компонент інтерфейсу. Порозумівається це відмінністю програмної реалізації меню від інших елементів керування (які в англомовній літературі іменуються controls). Проте на етапі проектування користувальницького інтерфейсу багато питань, що відносяться до використання меню, повинні зважуватися разом із проектуванням інших елементів керування. Саме в силу зазначеної обставини технологія проектування і використання меню як засобу взаємодії користувача з додатком розглядається в даній главі.
5.1. МЕНЮ
Меню містить перелік команд, що маються в розпорядженні користувача при виконанні визначеного кроку чи завдання завдання в цілому. Меню надає користувачу можливість вибору необхідного засобу рішення задачі, не вимагаючи від нього запам'ятовування імен команд і їхнього синтаксису.
Існують різні типи меню, у тому числі що випадають, спливаючі і каскадні (ієрархічні) меню. Застосування кожного з них має свої особливості, що розглядаються нижче.
5.1.1. ГОЛОВНЕ МЕНЮ ВІКНА І ВЫПАДАЮЩИЕ МЕНЮ
Одна з найбільш розповсюджених форм меню - лінійна послідовність команд (чи розділів). Саме в такому виді виконане головне меню вікна, рас-
142
покладене безпосередньо під смугою заголовка первинного вікна (мал. 5.1). У зв'язку з цим головне меню називають також смугою меню.
Смуга меню містить назви пунктів меню, кожний з який надає доступ до выпадающему меню.
Зміст головного меню і зв'язаних з ним выпадающих меню визначається функциональным.призначенням вашого додатка і контекстом виконуваного користувачем завдання. Ви можете забезпечити вибір користувачем допол-нительной конфігурації вікна, при якій головне меню не відображається. У цьому випадку необхідно передбачити елементи керування, що забезпечують доступ до тих же функціям додатка, що і головне меню.
ВЗАЄМОДІЯ З ВЫПАДАЮЩИМ МЕНЮ
Коли користувач вибирає пункт головного меню, відображається зв'язане з ним выпадающее меню. Щоб вказати обираний пункт меню за допомогою миші, користувач установлює покажчик на його назві і клацає ЛКМ. Ця дія приводить до виділення (підсвічуванню) даного пункту і відкриттю зв'язаного з ним выпадающего меню (мал.5.2).
Выпадающее меню відображається як панель з пунктами меню, розміщеними у виді стовпця. Хоча система підтримує можливість висновку пунктів выпадающего меню в кілька стовпців, уникайте такої форми представлення, оскільки вона ускладнює роботу користувача.
У міру того, як користувач переміщає покажчик по меню, кожен його пункт подсвечивается, відображаючи поточне положення покажчика. Клацаючи ЛКМ на пункті меню, користувач вибирає команду, зв'язану з цим пунктом; при цьому выпадающее меню закривається. Якщо користувач вирішив відмовитися від роботи з выпадающим меню, він може закрити його, повторно клацнувши ЛКМ на тім же пункті головного меню. Аналогічний результат дає і щиглик ЛКМ на іншому пункті головного меню (правда, у цьому випадку буде відкрите выпадающее меню, зв'язане з цим пунктом).
Для роботи з выпадающим меню за допомогою клавіатури використовується клавіша <Alt>, що активізує головне меню. Коли користувач натискає текстову клавішу, утримуючи натиснутої клавішу <Alt>, система відображає выпадающее меню, що відповідає натиснутій текстовій клавіші (як правило, це клавіша, зіставлена першому символу в назві пункту меню).
Рис. 5.2. Выпадающее меню
Щоб одержати доступ із клавіатури до выпадающему меню, користувач може також використовувати клавіші керування курсором (<Вправо> і <Уліво>). Якщо користувач уже вибрав (відкрив) одне з выпадающих меню, ці клавіші дозволяють послідовно переходити від одного пункту головного меню до іншого, причому нове выпадающее меню буде відкрито автоматично (замість меню, відкритого раніше); при цьому перехід із крайніх пунктів виконується "по колу" (від останнього до першого і навпаки).
Натискання клавіш <Нагору> чи <Униз> також приводить до відкриття выпадающего меню (якщо в даний момент немає відкритих меню). Натискання цих клавіш при відкритому выпадающем меню забезпечує перехід на наступний пункт меню у відповідному напрямку; перехід між крайніми пунктами, як і в головному меню, виконується "по колу". Якщо выпадающее меню має кілька стовпців, то виконується перехід з останнього пункту поточного стовпця до першого в наступному стовпці.
Користувач може закрити выпадающее меню, натиснувши клавішу <Alt>; при цьому також деактивируется головне меню. Натискання клавіші <Esc> також дозволяє закрити выпадающее меню, однак ця клавіша скасовує тільки меню поточного рівня і залишає виділеним відповідний пункт головного меню. Повторне натискання клавіші <Esc> скасовує виділення пункту головного меню і деактивирует смугу меню, повертаючи фокус уведення на інформацію, відображувану у вікні.
144
Для прискореного вибору команд у выпадающих меню можуть бути призначені клавіші швидкого доступу (клавіші -акселератори). Коли користувач натискає клавішу-акселератор, зв'язану з командою в меню, команда негайно виконується (без відкриття меню). Додатково ви можете також виділити відповідний пункт головного меню, що містить виконувану команду, не відображаючи при цьому выпадающее меню.
Нижче більш докладно описані основні угоди для выпадающих меню, найбільше часто використовуваних у додатках.
Меню Файл (Fіle)
Дане меню забезпечує інтерфейс для виконання основних операцій з файлами. Звичайний додаток повинний включати такі команди, як Відкрити, Зберегти, Відправити, Печатка. Ці команди часто також включаються в спливаюче меню піктограми, відображуваної в смузі заголовка вікна.
Якщо ваш додаток підтримує команду Вихід, помістите її останньої в меню Файл, відокремивши від інших команд символом-роздільником. При виконанні цієї команди закрийте усі відкриті вікна і файли, і завершите роботу додатка. Якщо які-небудь об'єкти при закритті вікна повинні залишаються активними (наприклад, робоча чи папка принтер), включите в меню замість команди Вихід команду Закрити.
Меню Виправлення (Edіt)
У це меню входять універсальні команди редагування, такі, як Вирізувати, Уставити, Копіювати, а також команди зв'язування і впровадження об'єктів (команди OLE); крім них у цей розділ можуть також включатися наступні команди, якщо вони підтримуються системою (табл. 5.1).
Доцільно також уключити ці команди і в спливаюче меню обраного об'єкта.
Таблиця 5.1
Команди меню Виправлення
Команда Функція
Скасувати(Undo) Скасування останньої дії
Повторити (Redo) Повторне виконання останнього (у тому числі скасованого) дії
Знайти і замінити (Fіnd and Replace) Пошук і заміна послідовності символів
Видалити (Delete) Видалення поточного вибору (об'єкта, фрагмента тексту і т.д.)
Дублювати (Duplіcate) Створення копії поточного вибору
145
Меню Вид (Vіew)
У цьому меню містяться команди, що змінюють вид (форму представлення) даних, відображуваних у вікні, а також формат самого вікна. До команд першого типу відноситься, зокрема , команда Масштаб (Zoom), а до команд другого типу - Показати/Сховати рядок стану. Ці команди рекомендується також включати в спливаюче меню чи вікна подокна.
Меню Вікно (Wіndow)
Даний розділ використовується в додатках, що реалізують многодокументный інтерфейс (MDІ); у нього включаються команди, зв'язані з керуванням вікнами в межах робочої області MDІ (мал. 5.3).
Рис. 5.З. Меню Вікно
Ці команди рекомендується включати також у спливаюче меню батьківського вікна MDІ.
Меню Допомога (Help)
Команди допомоги використовуються для забезпечення доступу користувача до довідкової інформації і до убудованих засобів навчання (якщо такі маються). Одна з команд, що рекомендуються, цього розділу - Зміст, що дозволяє користувачу переглянути перелік тим, включених у довідкову систему додатка. Крім того, ви можете додатково включити в це меню такі команди, як Пошук по індексі і Знайти тему, а також інші команди допомоги користувачу, що враховують специфіку додатка.
Якщо ви вважаєте за необхідне надати користувачам інформацію про авторське право і версію вашого додатка, включите в це меню команду About (Про програму). Коли користувач вибирає цю команду, відобразите вікно, содер-
146
жащее ім'я додатка, номер версії, авторську інформацію й інші додаткові зведення, що відносяться до додатка.
5.1.2. СПЛИВАЮЧІ МЕНЮ
Рис. 5.4. Спливаюче меню об'єкта
147
Навіть якщо ви використовуєте головне меню як основний засіб взаємодії користувача з додатком, ви проте повинні також підтримувати спливаючі меню. Спливаючі меню надають користувачу ефективний спосіб доступу до операцій над об'єктами (мал. 5.4). Оскільки спливаючі меню відображаються в поточної позицій (відповідної положенню покажчика), вони рятують користувача від необхідності переміщати покажчик у смугу чи меню на панель інструментів. Крім того, оскільки спливаючі меню містять команди, що враховують специфіку обраного чи об'єкта поточної ситуації, вони дозволяють скоротити число команд,, серед яких користувач повинний зробити вибір. І, нарешті, що спливають меню дозволяють мінімізувати обсяг відображуваної на екрані інформації, оскільки вони з'являються тільки
Хоча спливаюче меню зовні схоже на выпадающее меню, між НИМИ мається принципове розходження: спливаюче меню повинне містити тільки ті команди, що відносяться до обраного об'єкта (чи об'єктам) і поточної ситуації, а не команди, сцзуппированные по виконуваних функціях. Наприклад, що спливає меню для обраного фрагмента тексту може включати команди переміщення і копіювання тексту, а також команди установки параметрів шрифту. Намагайтеся скоротити розмір спливаючого меню, обмежуючи кількість пунктів, що включаються в його. З цією метою в нього варто включати тільки специфічні команди, що дозволяють користувачу керувати індивідуальними властивостями виділеного об'єкта.
Чи контейнер композиція, з яких вибирається деякий елемент, звичайно підтримують створення спливаючого меню для обраного об'єкта. Аналогічно, перелік команд, що включаються в спливаюче меню об'єкта, визначається не тільки властивостями самого об'єкта, але і властивостями утримуючого його контейнера. Наприклад, що спливає меню для файлу в папці містить команди пересилання файлу. Ці команди "породжуються" папкою (контейнером), а не файлом, над яким вони повинні бути виконані. Те ж саме відноситься і до спливаючого меню, що містить засобу OLE для виділеного об'єкта.
Уникайте використання спливаючого меню в якості єдиного доступного засобу для виконання користувачем тих чи інших дій. Разом з тим, команди спливаючого меню не повинні дублювати вміст одного з выпадающих меню.
Вибираючи послідовність розташування команд у спливаючому меню, користайтеся наступними керівними принципами:
o Першими повинні розташовуватися основні команди для роботи з об'єктом
(наприклад, Відкрити, Виконати, Печатка), інші команди, що підтримуються
об'єктом (обумовлені безпосередньо його чи властивостями поточним контек стом), і команда Що це? (якщо вона підтримується системою).
o У другу групу повинні бути включені команди, реалізовані через буфер
обміну {Вирізувати, Копіювати, Уставити).
o Останніми повинні йти команди редагування додаткових атрибу
тов об'єкта (якщо такі маються).
Для відкриття спливаючого меню за допомогою миші користувач повинний клацнути ПКМ на цікавлячому його об'єкті. При цьому об'єкт зображується як обраний. Як правило, що спливає меню виводиться на екран таким чином, щоб його лівий верхній кут знаходився в позиції покажчика; однак якщо при цьому меню (чи його частина) може виявитися за краєм екрана, його положення повинне бути скоректоване.
Якщо покажчик знаходиться над раніше обраним об'єктом, що спливає меню повинне відноситься до цього об'єкта. Якщо користувач клацає ПКМ за межами обраного об'єкта, але в межах тієї ж області вибору, установите нову область вибору і відобразите меню для цієї області. Закрийте спливаюче меню, коли користувач клацає ЛКМ за межами меню, чи якщо натискає клавішу <Esc>.
148
Ви можете також використовувати спливаючі меню для об'єктів, обираних побічно; до таких об'єктів відносяться, зокрема , смуга прокручування й елементи рядка стану. Команди роботи з такими елементами повинні включатися в спливаюче меню того об'єкта, для керування яким призначені ці елементи. Наприклад, смуга прокручування забезпечує переміщення по документі, тому в спливаюче меню документа можуть бути включені такі команди, як Початок документа, Кінець документа, Що Випливає сторінка, Що Предыдет сторінка. Але в тих випадках, коли елемент керування інтерпретується як самостійний об'єкт, для якого можуть змінюватися чи формат розміщення у вікні, у меню додатково можуть бути включені команди, що відносяться безпосередньо до елемента керування (наприклад, команди для чи переміщення копіювання цього
елемента). Приклад такого меню показаний на мал. 5.5.
чаю щих- систем, ? кошторису м -до онтр ол я -зн аний, уч е бн ых курсо в, ? элек-рис. 5.5. Спливаюче меню для панелі інструментів
Для клавіатурного доступу до спливаючого меню використовується комбінація клавіш <Shіft>+F10 (чи клавіша <Applіcatіon> для клавіатур, що підтримують специфікацію Wіndows). Крім того, для роботи з ними можуть бути використані клавіші керування курсором, клавіші <Enter> і <Esc>; усі вони діють так само, як і при роботі з выпадающим меню. Уникайте використання клавіш-акселераторів для виконання команд спливаючого меню, оскільки для їхнього опису потрібно додатковий простір на панелі меню.
Особливості використання спливаючих меню, що включаються в додаток, залежать від об'єктів і контексту, створюваних цим додатком. Проте
149
існує кілька типів спливаючих меню, що є досить загальними для всіх Wіndows-приложений. Нижче приведені рекомендації з формування і застосування таких меню.
Спливаюче меню вікна
Дане меню містить команди, призначені для керування форматом і станом вікна. Наприклад, що спливає меню типового первинного вікна включає команди Закрити, Відновити, Перемістити, Масштаб, Згорнути, Розгорнути. Не слід плутати спливаюче меню первинного вікна з выпадающим меню Вікно, використовуваним у додатках MDІ.
У меню вікна можуть бути вклинені й іншої команди, относянц геся до роботи з вікном; наприклад, команда Розділити, вьп юлняющая розбивку вікна на подокна, чи команди, що дозволяють відкривати підлеглі вторинні вікна (типу Показати псиштру).
Вторинне вікно також може мати спливаюче меню. Однак, оскільки діапазон операцій для нього більш обмежений у порівнянні з первинним вікном, меню вторинного вікна містить тільки команди Перемістити і Закрити. Вікно, що відображає колірну палітру, може мати спливаюче меню, що містить єдину команду - Розташувати зверху, що визначає, що дане вікно повинне завжди виводитися поверх свого батьківського вікна і всіх його вторинних вікон.
Спливаюче меню вікна відображається на екрані по щиглику 11 KM, якщо покажчик знаходиться в будь-якій крапці смуги назви вікна, за винятком піктограми вікна. Щиглик ПКМ на піктограмі вікна приводить до появи на екрані спливаючого меню для об'єкта, представленого цією піктограмою.
Спливаюче меню піктограми
Спливаюче меню піктограми містить операції над об'єктом, представленим цією піктограмою. Доступ до спливаючого меню чи додатки піктограми документа реалізується на основі стандартних угод для спливаючих меню, таких, наприклад, як відкриття меню по щиглику ПКМ.
Спливаюче меню, як правило, підтримується і для піктограм контейнерних додатків. Наприклад, системою автоматично передбачаються спливаючі меню для піктограм стандартних чи папок для Робочого столу системи. Проте , якщо ваш додаток повинний підтримувати спливаючі меню для технології OLE, визначите для оброблюваних чи документів файлів даних вашого додатка відповідні засоби роботи з меню.
Спливаюче меню для контейнера включає команди, обумовлені його вмістом, у першу чергу це команди пересилання і реєстрації об'єктів відповідного типу. Прикладом однієї з таких команд є команда Створити, що автоматично генерує новий файл даних того типу, що підтримується додатком.
150
Спливаюче меню піктограми Wіndows-приложения повинне включати команди, зазначені в табл. 5.2.
Таб.'1 і на 5.2. Команди спливаючого меню для файлу додатка
Команда Значення
Відкрити (Open) Відкриває файл додатка
Відправити (Send To) Відображає підменю напрямків, по яких може бути переданий файл. Зміст підміню визначається особен-ностями використовуваної системи
Вирізувати (Cut) Позначає переміщуваний файл (файл міститься в буфер обміну)
Копіювати (Сміттю) Позначає копируемый файл (копія файлу міститься в буфер обміну)
Уставити (Paste) Намагається відкрити файл, що знаходиться в буфері обміну, з по-міццю активного додатка
Створити ярлик (Create Shortcut) Створює ярлик файлу
Видалити (Delete) Видаляє файл
Перейменувати (Rename) Дозволяє користувачу редагувати ім'я файлу
Властивості (Propertіes) Відкриває панель властивостей файлу
Спливаюче меню, зв'язане з піктограмою, що представляє чи документ файл даних, звичайно включає наступні команди (табл. 5.3)
За винятком команд Відкрити і Печатка, система автоматично забезпечує виконання перерахованих вище команд для піктограм, використовуваних у системних контейнерах (таких, наприклад, як Робочий чи стіл папки з файлами). Якщо ваш додаток створює свої власні контейнери для файлів, необхідно забезпечити підтримку відповідних команд для роботи з ними через спливаюче меню.
Для використання в меню команд Відкрити і Печатка ваш додаток повинний зареєструвати ці команди в системному реєстрі. Ви можете також зареєструвати додаткові чи їхні команди, що заміняють, (наприклад, команду Швидкий перегляд, що відображає уміст файлу, не відкриваючи додаток, чи команду Що це?, використовувану для висновку довідки по файлах даних).
151
Табл і ца 5.3. Команди спливаючого меню для піктограми файлу чи даних документа
Команда Значення
Відкрити (Open) Відкриває первинне вікно файлу
Печатка (Prіnt) Виводить файл на принтер, заданий за замовчуванням
Швидкий перегляд (Quіck Vіew) Відкриває файл, використовуючи спеціальні засоби перегляду
Відправити (Send To) Відображає підменю напрямків, по яких може бути переданий файл. Зміст підміню визначається особен-ностями використовуваної системи
Вирізувати (Cut) Позначає переміщуваний файл (файл міститься в буфер обміну)
Копіювати (Сміттю) Позначає копируемый файл (копія файлу міститься в буфер обміну)
Видалити (Delete) Видаляє файл
Перейменувати (Rename) Дозволяє користувачу редагувати ім'я файлу
Властивості (Propertіes) Відкриває панель властивостей файлу
Піктограма, розташована в смузі заголовка вікна, і піктограма, за допомогою якої користувач відкриває вікно, представляють той самий об'єкт. Тому обидві зазначені піктограми повинні бути зв'язані з однотипними выпадающими меню. За винятком того, що для піктограми, що знаходиться в смузі заголовка вікна, команду Відкрити варто замінити командою Закрити і додатково ввести команду Зберегти (якщо внесені в документ зміни вимагають явного виконання операції запису у файл).
Для MDі-приложения зіставте спливаюче меню піктограмі додатка в батьківському вікні, випливаючи розглянутим раніше угодам по використанню піктограми в смузі заголовка вікна. Розглянете також можливість включення в спливаюче меню такого додатки наступних додаткових команд (там, де вони доречні).
Крім того, рекомендується зіставити відповідні спливаючі меню і для піктограм, відображуваних у смузі заголовка дочірніх вікон.
152
Та б л 11 і а 5.4. Додаткові команди спливаючого меню піктограми батьківського вікна
Команда Значення
Створити (New) Створює новий файл чи даних відображає список типів файлів даних, що підтримуються додатком
Зберегти Всі (Save All) Зберігає усі файли даних, відкриті в робочій області MDІ, і стан вікон MDі-приложения
Знайти (Fіnd) Відкриває вікно, що дозволяє користувачу задавати критерії пошуку файлів
При необхідності зазначені додаткові команди можуть бути включені в спливаючі меню звичайних (не MDІ) додатків.
5.1.3. КАСКАДНІ МЕНЮ
Каскадне меню (називане також ієрархічним чи меню дочірнім меню) - це підміню, на яке "розпадається" пункт меню більш високого рівня. Візуально на наявність каскадного меню вказує трикутник, виведена поруч з батьківським пунктом меню (мал. 5.6).
Каскадне меню може використовуватися для того, щоб надати користувачу можливість додаткового вибору і при цьому не займати додатковий простір у батьківському меню. Воно може також бути корисним для відображення ієрархічно зв'язаних об'єктів.
Варто пам'ятати, що використання каскадних меню веде до збільшення складності інтерфейсу, оскільки припускає послідовне проходження декількох меню. Це, у свою чергу, жадає від користувача більшої координированное™ при виборі пунктів меню. У силу зазначених причин намагайтеся обмежувати застосування каскадних меню тільки тими ситуаціями, де вони дійсно необхідні. При цьому мінімізуйте кількість рівнів для будь-якого пункту даного меню, в ідеалі обмежуючи його єдиним підменю. Уникайте використання каскадних меню для доступу до розповсюджених, часто використовуваним командам.
Як альтернативне рішення реалізуйте додатковий вибір за допомогою вторинних вікон, особливо в тих випадках, коли вибір являє собою установку не зв'язаних між собою параметрів; це дозволяє користувачу виконувати установку декількох параметрів за один сеанс роботи з вікном. Ви можете також реалізувати установку найбільше часто змінюваних параметрів як вибір відповідних елементів на панелі інструментів вікна.
Рис. 5.6. Каскадне меню
Взаємодія користувача з каскадним меню подібно взаємодії з выпадающим меню, за винятком того, що каскадне меню відображається після деякої затримки. Це дозволяє уникнути висновку підменю, якщо користувач просто переглядає батьківське чи меню переміщає покажчик до іншого пункту меню. Якщо після відкриття каскадного меню користувач переміщає покажчик до іншого пункту батьківського меню, то каскадне меню після короткої затримки закривається. Ця затримка дозволяє користувачу безпосередньо перейти з батьківського меню у відповідне каскадне меню, не натискаючи кнопку миші.
5.1.4. ЗАГОЛОВОК МЕНЮ
Кожне що випадає і каскадне меню має власний заголовок. Для выпадающего меню його заголовок, що відображається в смузі меню вікна, служить входом у меню. Для каскадного меню заголовком є ім'я батьківського пункту меню. Заголовок меню представляє відповідне меню в цілому і повинне відбивати його призначення, так само, як і назви пунктів у меню повинні пояснювати призначення кожного з них.
Намагайтеся позначати кожне меню одним словом. Багатослівні чи назви назви, що містять пробіли, можуть бути сприйняті користувачем як два (чи
154
більш) однослівні назви. Разом з тим, рекомендується уникати незвичайних складних слів, таких наприклад, як Шрифторазмер.
Визначите для кожного меню один символ, якому буде відповідати клавіша швидкого доступу. Цей символ відображається в заголовку меню як підкреслений символ (мал. 5.7). Кожне меню повинне мати унікальну клавішу швидкого доступу. У противному випадку безпосередній доступ до необхідного меню виявиться неможливий.
Символи клавіш оыстрого доступу
Рис. 5.7. Позначення клавіш швидкого доступу до выпадающим меню
5.1.5. ПУНКТИ МЕНЮ
Рис. 5.8. Різні формати пунктів меню
155
Кожен пункт меню відповідає визначеній дії, що може виконати користувач у даній ситуації. Пункти меню можуть бути представлені в текстовій чи в графічній формі (наприклад, у виді піктограм), або як комбінація графіки і тексту. При використанні графічного інтерфейсу формат пункту меню повинний забезпечувати візуальне відображення вибору користувача, як показано
Якщо меню містить велика кількість пунктів, і вони можуть бути згруповані по деякій ознаці, доцільно візуально розділити такі qjynnbі. Як стандартний роздільник використовується горизонтальна пряма лінія. Не рекомендується використовувати як роздільники самі пункти меню, або текстові підзаголовки, що можуть бути сприйняті користувачами як назва пункту меню (мал. 5.9).
пунктів меню на групи
Завжди забезпечуйте користувача візуальною вказівкою тих пунктів, що у даній ситуації не доступні. Звичайно такі пункти меню або "знебарвлюються", або взагалі не відображаються на панелі, причому перший спосіб є більш кращим з погляду забезпечення зворотного зв'язку з користувачем. З цих же розумінь доцільно зберегти для недоступних пунктів можливість видачі підказки. Зокрема , якщо вікно містить рядок стану, то в ній можна відобразити повідомлення, що вказує, що собою представляє дана команда, і чому вона недоступна.
Якщо в деякій ситуації жоден з пунктів меню не є доступним, зробіть недоступним дане меню в цілому.
Система забезпечує стандартний спосіб відображення недоступних пунктів меню. Якщо ви хочете використовувати власний спосіб візуалізації таких пунктів, помнете про те, що він повинний бути однаковий для всіх однотипних меню створюваного додатка.
Формати пунктів меню
Багато пунктів меню набирають сили відразу ж, як тільки вони були обрані. Якщо пункт меню є командою, що вимагає ввести додаткову інформацію, ім'я команди повинне супроводжуватися многоточием (...). Многоточие (еліпсис) повідомляє користувачу, що інформація неповна. Виконання таких команд звичайно супроводжується висновком на екран діалогової панелі, що забезпечує введення користувачем необхідної інформації. Наприклад, команда Зберегти як... містить еліпсис, оскільки вона не може бути виконана доти , поки користувач чи не вкаже не підтвердить ім'я файлу, у который буде зроблений запис.
Разом з тим, не кожна команда, що приводить до відкриття діалогової чи панелі іншого вторинного вікна, повинна містити еліпсис. Наприклад, не
156
випливає його використовувати для команди Властивості, оскільки виконання даної команди саме по собі припускає відкриття вікна, що відображає властивості відповідного об'єкта. Не випливає також його використовувати для команд, виконання яких може завершуватися висновком на екран вікна повідомлення.
Поряд з використанням пунктів меню для виконання команд, з їхньою допомогою можна також реалізувати переключення чи режимів установку необхідного стану (чи властивостей) об'єкта без запуску відповідного процесу. Наприклад, вибір одного з пунктів меню, що містить список панелей інструментів, має на увазі відповідне зміна формату вікна. Якщо меню забезпечує установку значень властивостей об'єкта (наприклад, розміру шрифту), то вибір одного з пунктів такого меню означає зміна цього значення.
Пункти меню для установки параметрів стану об'єктів можуть бути незалежними чи взаємозалежними.
Незалежні пункти меню еквівалентні прапорцям. Наприклад, якщо меню містить список параметрів тексту, таких як накреслення шрифту (Напівжирний, Курсив), те вони утворять групу незалежно встановлюваних параметрів. Користувач може змінити кожний з них незалежно від значень інших, навіть якщо усі вони відносяться до одного фрагмента тексту. Для візуального відображення вибору таких пунктів меню рекомендується використовувати маркер прапорця (у виді "пташки"), відображуваний на панелі меню ліворуч від обраного пункту.
Взаємозалежні пункти меню аналогічні перемикачам. Наприклад, якщо меню містить способи вирівнювання тексту (По центрі, По правому краї, По ширині), те вони утворять групу взаємозалежних параметрів. Оскільки до обраної ділянки тексту може бути застосований тільки один тип вирівнювання, вибір одного пункту з групи автоматично скасовує вибір будь-якого іншого. Для візуального відображення вибору таких пунктів меню рекомендується використовувати маркер перемикача (у виді кружка), також відображуваний ліворуч від обраного пункту меню.
При використанні меню для вибору одного з двох альтернативних варіантів, як наприклад, чи присутність відсутність деякої властивості об'єкта, для вказівки обраного пункту також може використовуватися маркер прапорця. Наприклад, якщо стан текстового фрагмента відповідає пункту меню Напівжирний, відобразите біля цього пункту маркер і заберіть його, коли в обраному фрагменті використовується не напівжирний шрифт. Якщо фрагмент містить змішаний шрифт, пункт Напівжирний також відображається без маркера.
Якщо ж два які-небудь стани не є очевидними для користувача альтернативами, доцільно використовувати дві заміща назви для одного пункту меню, кожне з який відповідає одному з альтернативних станів. Наприклад, не дуже підготовлений користувач може припустити, що альтернативою пункту меню з назвою Повне дублювання є варіант Порожнє дублювання (замість Дублювання фрагмента). При виборі такого пункту меню його назва змінюється на альтернативне.
157
Вибираючи спосіб відображення в меню альтернативних варіантів, варто дотримувати наступних принципів:
o Якщо на панелі меню мається достатній вільний простір, краще
включити в меню альтернативні варіанти як окремі пункти; це по
зволит користувачі бачити обидва варіанти одночасно; якщо таких альтернатив
ных пара в меню трохи, вони можуть бути відділені друг від друга роздільником.
Уникайте такого визначення пунктів меню, при якому їхні назви змінюються в залежності від стану клавіші-модифікатора. При такому підході більшість користувачів не зможуть усвідомити функціональні можливості додатка.
o При відсутності в меню простору для одночасного відображення аль
тернативных варіантів може бути використаний єдиний пункт меню, назва
ние якого змінюється при виборі на альтернативне. У цьому випадку назва
пункту меню відбиває не поточне, а альтернативний стан (тобто стан після
наступного вибору даного пункту). Де це можливо, намагайтеся підбирати такі
назви для альтернативних варіантів, для яких клавіша-акселератор буде
зв'язана з одним і тим леї символом. Наприклад, буква Д могла б використовуватися
для пункту меню, що переключається між Повним дублюванням і Дублі
рованием фрагмента.
Меню може також містити пункт, обираний за замовчуванням. Для такого пункту обов'язково повинна підтримуватися техніка прискореного доступу (наприклад, за допомогою подвійного щиглика Л КМ) чи техніка drag-and-drop (перетягни і залиши). Так, якщо для піктограми за замовчуванням використовується команда Відкрити, включите в меню відповідний пункт, що.також буде вибиратися за замовчуванням. Аналогічно, якщо для операції drag-and-drop команда, виконувана за замовчуванням,-Копіювати, відобразите її в спливаючому меню як пункт, обираного за замовчуванням.
Відповідно до системних угод пункти, обирані за замовчуванням, відображаються на панелі меню як напівжирний текст.
Мітка пункту меню
Кожен пункт меню доцільно постачити текстовим чи коментарем графічною міткою, або комбінацією того й іншого. При виборі формату мітки варто пам'ятати, що для тексту значно простіше призначити клавіша-акселератор.
При виборі текстових імен для позначення пунктів меню дотримуйте наступних правил:
o Використовуйте унікальні імена для пунктів у межах один меню; пункт із
тією же назвою може повторюватися в інших меню, щоб представити аналогич
ные чи інші дії.
o Назва пункту може складатися з одного чи слова з декількох, але в будь-якому випадку воно повиннео в стиснутій формі відбивати зміст виконуваних дій. Про
дивні назви пунктів меню утрудняють його швидкий перегляд користувачем.
158
o Визначайте унікальні клавіші швидкого доступу для кожного пункту в
межах меню. Основні правила вибору клавіші-акселератора для пунктів
меню - такі ж, як і для меню в цілому; крім того, клавіша-акселератор для
пункту меню може бути позначена порядковим номером пункту меню (якщо
такий відображається на панелі меню). Це корисно для тих пунктів меню, назва
ния яким змінюються (наприклад, що містять ім'я файлу). Де це можливо,
визначайте ті самі клавіші доступу для однойменних пунктів, использу
емых у різних меню.
o Намагайтеся дотримувати норм використовуваної мови (як росіянина,
так і англійського, чи будь-якого іншого) по використанню заголовних букв у
назві пункту меню. Зокрема , для англомовних версій рекомендується
робити заголовної першу бук ну кожного слова, за винятком артиклів, з
юзів і приводів, що зустрічаються "усередині" багатослівних назв.
Наприклад, правильними є наступні назви пунктів меню: New
Folder (Нова папка), Go To (Перейти), Select All (Виділити усі), Go to Page
(Перейти на сторінку).
o Уникайте використання індивідуальних текстових стилів для кожного
пункту меню. Це не тільки може утруднити візуальне сприйняття меню пользо
вателем, але й унеможливить однотипне виділення тих символів, яким
зіставлені клавіші-акселератори.
Опис клавіш-акселераторів у пунктах меню
Якщо для виконання команд выпадающего меню використовуються клавіші-акселератори, відобразите на панелі меню їхнє скорочене позначення. Позначення кожної клавший виводиться у відповідній рядку меню, але при цьому усі вони вирівнюються щодо деякої загальної позицій. Звичайно такою позицією є перша вільна після самого довгого пункту в меню, що має клавіша-акселератор. Не застосовуйте пробіли для вирівнювання позначень клавіш, оскільки для деяких шрифтів вони можуть відображатися непропорційно.
Для опису в меню клавіш-акселераторів найкраще використовувати ті ж стандартні імена, що зазначені на клавіатурі. Для опису сполучень клавіш Ctrl і Shіft з іншими клавішами використовуються позначення у виді СЫ+<клавіша> (а не Сотго1 + <клавіша> чи CONTROL+<mіaBHіііa> чи А+<клавіша>) і Shіft+<K7іaBHnіa>. Якщо для швидкого доступу до пункту меню використовується функціональна клавіша, відобразите її ім'я як Fn, де п - номер фун-кциональной клавіші (наприклад, F3).
Намагайтеся не використовувати клавіші-акселератори для роботи зі спливаючими меню. Такі меню вже самі по собі є формою прискореної взаємодії користувача з програмою і робота з ними споконвічно орієнтована на використання миші.
5.2. КНОПКИ
Кнопки - це елементи інтерфейсу, що служать для ініціювання яких-небудь чи дій для зміни властивостей об'єктів. Існує три основних типи кнопок: кнопки керування (CommandButtons), кнопки установки параметрів (Optіon Buttons, Radіo buttons), чи перемикачі, і кнопки незалежного вибору, чи прапорці (Check boxes).
5.2.1. КНОПКИ КЕРУВАННЯ
Кнопка керування, звичайно іменована в російськомовних виданнях просто кнопкою, призначена для запуску зв'язаної з нею чи команди операції; така кнопка має, як правило, прямокутну форму і забезпечується міткою, що пояснює, у якості якої може використовуватися текст, графічний символ, або те й інше, як показано на мал. 5.10.
Рис. 5.10. Приклади реалізації кнопок
Коли користувач вибирає кнопку за допомогою миші (клацає на ній Л КМ), виконується команда, зв'язана з кнопкою. Якщо користувач натискає кнопку миші (не відпускаючи її), фокус уведення переходить на кнопку; при цьому змінюється стан кнопки (вона відображається як "натиснута"). При переміщенні покажчика за межі кнопки вона повертається у свій вихідний стан. Переміщення покажчика назад на кнопку знову переводить її в "натиснуте" стан.
Якщо користувач відпускає кнопку миші, коли покажчик знаходиться над кнопкою, виконується зв'язана з нею команда; якщо ж покажчик розташований за межами кнопки, фокус уведення "знімається" із кнопки без виконання команди.
Ви можете визначити для кнопок клавіші доступу і клавіші-акселератори. Крім того, доцільно забезпечити користувачу можливість навігації між кнопками за допомогою клавіатури. Для цього рекомендується використовувати клавішу <Таь> у сполученні з клавішами керування курсором. Клавіша <Spacebar> за замовчуванням використовується для активізації кнопки при установці на неї фокуса введення.
Результат команди, виконуваної при "натисканні" кнопки, виявляється негайно і безпосередньо впливає на поточну ситуацію. Наприклад, при "натисканні" кнопки, розташованої на панелі інструментів додатка, відразу виконується
160
зв'язане з нею дія; "натискання" кнопки, відображеної у вторинному вікні, забезпечує прийом вводи даних і, можливо, закриття вікна.
Як було зазначено вище, кнопка керування забезпечується міткою, що позначає зв'язане з нею дія. Якщо в якості мітки використовується текст, то він повинний відповідати тим же вимогам, що були розглянуті раніше стосовно до пунктів меню. Якщо в якій-небудь ситуації зв'язана з кнопкою команда є недоступної, то це повиннео бути відображене візуально (як правило, у цьому випадку знебарвлюється мітка кнопки). o
Для кнопок, зв'язаних з командами, що вимагають уведення додаткової інформації, у якості відповідного візуальної ознаки використовується еліпсис (...). Для деяких кнопок при їх "натисканні" може виводитися вікно повідомлення, але це не означає, що мітка такої кнопки повинна містити еліпсис.
Кнопки можуть також використовуватися для розширення вторинного вікна з цілий ыо відображення в ньому додаткових параметрів; такі кнопки називаються кнопками розгортання і являють собою окремий випадок застосування кнопок для виконання специфічної функції. Якщо кнопка використовується з указанно]! метою, її мітка повинна містити пари символів " (мал. 5.11).
ная команда; щиглик на кнопці Входу 11 КМ приводить до появи спливаючого меню для відповідного об'єкта.
Крім того, кнопки можуть також використовуватися для вибору режиму чи роботи значення деякої величини; у цьому випадку їхнє застосування аналогічне застосуванню кнопок двох інших типів - перемикачів і прапорців. Якщо кнопка використовується подібним чином, то для візуального представлення стану обраної кнопки застосовується зображення, що трохи відрізняється від стандартного зображення "натиснутої" кнопки. Зображення кнопок, що рекомендуються для візуального представлення їхніх можливих станів, приведені в табл. 5.5.
Та6.1 і на 5.5. зображення кнопок, Що Рекомендуються
У деяких випадках кнопка керування може бути використана для відкриття выпадающего меню; таку кнопку називають кнопкою меню. Хоча це досить специфічне використання кнопок, не передбачене системою, ви можете реалізувати такий елемент інтерфейсу, використовуючи стандартні компоненти.
Кнопка меню виглядає як стандартна кнопка керування, за винятком того, що її мітка містить трикутну стрілку, подібну використовуваної в каскадних меню (мал. 5.12.)
Кнопка меню підтримує той же тип взаємодії, що і выпадающее меню: меню відображається при натисканні кнопки; вибір пункту меню здійснюється за допомогою переміщення покажчика по панелі меню. І [одобно будь-якому іншому меню,
щоб простежити переміщення покажчика, у даному випадку також використовується підсвічування пунктів меню.
Щиглик ЛКМ за межами чи меню повторне натискання кнопки приводить до накриття панелі меню.
5.2.2. ПЕРЕМИКАЧІ
Рис. 5.13. Група перемикачів
163
І к'реключатели, іноді називані тжжерадио-кнопками (що, на наш погляд, не дуже коректно стосовно А.С. Попова), надають користувачу можливість вибрати єдиний варіант із пропонованої безлічі взаємовиключних альтернатив. Іншими словами, у будь-якій групі перемикачів може бути встановлений (обраний) тільки один. Тому якщо вікно містить перемикачі, що відносяться до різних чи об'єктів до різних властивостей одного об'єкта, вони обяза-тельно повинні
Перемикачі зображуються у виді невеликих кружків. Якщо кнопка обрана, у середині кружка з'являється крапка (маркер). Не рекомендується використовувати перемикачі для запуску команд (тобто як кнопки керування). Єдиним виключенням є випадок, коли подвійний щиглик ЛКМ на перемикачі використовується як засіб швидкого вибору значення деякої величини і вы-полнения убудованої команди вікна, що є основним (чи єдино можливим) дією користувача для даного вікна.
Як правило, перемикачі використовуються для вибору одного з можливих значень деякої властивості об'єкта. При цьому бажано обмежити число різних варіантів (звичайно використовують не більш семи), але разом з тим їхній повинно бути не менш двох. Якщо необхідно запропонувати користувачу більша кількість варіантів, використовуйте інші елементи керування, наприклад меню. На мал. 5.14 приведений приклад не цілком коректного використання перемикача (якщо маркер установлений, то забрати його неможливо, не закриваючи діалогової панелі).
Кожен перемикач забезпечується текстовою міткою. Якщо ж для пояснене-ния призначення кнопок у групі більш зручні графічні символи, краще використовувати кнопки керування. Стандартні перемикачі дозволяють створювати мітки, що складаються з декількох рядків. У таких випадках доцільно використовувати верхнє вирівнювання (якщо ситуація не вимагає якої-небудь іншої орієнтації тексту).
Як і для кнопок керування, для вибору перемикача використовується щиглик ЛКМ - чи в кружку, чи на мітці кнопки. Фокус уведення переміщається на мітку кнопки, якщо покажчик знаходиться над нею чи над кружком, коли користувач натискає кнопку миші. Якщо користувач переміщає покажчик за межі перемикача, не відпускаючи кнопку миші, він повертається у вихідний стан. Вибір не буде зафіксований доти , поки користувач не відпустить кнопку миші (при цьому покажчик повинний знаходиться над перемикачем). Повторний щиглик ЛКМ на тім же перемикачі не змінює його стан; користувачу потрібно явно вибрати альтернативний варіант у групі, щоб чи змінити відновити колишній вибір.
Для роботи з перемикачами за допомогою клавіатури можуть бути визначені відповідні клавіші доступу. Вибір перемикача в групі може також виконуватися клавішею <Таь> і клавішами переміщення курсору.