4.1.4. Статистика та динаміка пожеж в україні *

Щодня в нашій країні виникає більше 100 пожеж, в яких гине 5—6

чоловік. Наносяться значні матеріальні збитки (прямі та побічні збитки від

пожеж складають близько 2,0 млрд. грн. на рік). На рис. 4.1 та 4.2 показана

динаміка пожеж та загибелі людей на пожежах в Україні у 1994—1998 pp.

За останні п'ять років помітна стійка тенденція до зниження кількості

пожеж в Україні. Частково це пояснюється скороченням промислового

виробництва, споживання електричної та теплової енергії, кількості

працюючого виробничого устаткування, а значить і скорочення

потенційних причин і обставин виникнення пожеж.

* — цифрові дані цього підрозділу взяті з журналів „Охорона праці"

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

Статистичні дані свідчать про те, що найпоширенішими причинами

пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем (ЗО—40%);

порушення правил монтажу та експлуатації електроустаткування

і побутових електроприладів (20—25%), порушення правил монтажу

та експлуатації приладів опалення (10—15%); пустощі дітей з вогнем

(близько 10%).

У порівнянні з країнами Західної Європи кількість пожеж та людей,

що на них загинули в нашій країні є досить значною. Це пов'язано із

складним соціально-економічним становищем держави, недостатньою

профілактичною роботою щодо запобігання пожеж, низькою участю

в справі пожежної безпеки місцевих органів самоврядування та

громадських об'єднань. Так у Франції, із 245 тис. пожежних — 203 тис.

добровольців („волонтерів"), 32 тис. професіоналів і 10 тис. військових.

Загальна кількість особового складу Державної пожежної охорони

України в 1997 році становила 67 тис. осіб, а всього пожежна охорона

України налічує 625 тис. одиниць особового складу. До пожежної охорони

Німеччини входить більше мільйона осіб. В це число входять не лише

особовий склад воєнізованих та міських пожежних частин, а й пожежні

інженери та пожежна поліція, які здійснюють контроль за будівельними

роботами, періодичний контроль нерухомого майна та ін.

4.2. ПОЖЕЖОНЕБЕЗПЕЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

МАТЕРІАЛІВ І РЕЧОВИН

4.2.1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ГОРІННЯ

Горіння — це екзотермічна реакція окислення речовини, яка

супроводжується виділенням диму та (або) виникненням полум'я і (або)

свічення. Для виникнення горіння необхідна наявність горючої речовини,

окислювача та джерела запалювання. Розрізняють два види горіння:

повне — при достатній кількості окислювача, і неповне — при нестачі

окислювача. Продуктами повного горіння є діоксид вуглецю, вода, азот,

сірчаний ангідрид та ін. При неповному горінні утворюються горючі

і токсичні продукти (оксид вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.). За

швидкістю розповсюдження полум'я горіння поділяється на

Розділ 4

дефлаграційне (в межах 2—7 м/с), вибухове (при десятках і навіть сотнях

метрів за секунду) і детонаційне (при тисячах метрів за секунду).

Горіння може бути гомогенним та гетерогеним. При гомогенному

горінні речовини, що вступають в реакцію окислення мають однаковий

агрегатний стан, наприклад газоподібний. Якщо при цьому горюча

речовина та окислювач не перемішані, то відбувається дифузне горіння,

при якому процес горіння лімітується дифузією окислювача через продукти

згоряння до горючої речовини. Якщо початкові речовини знаходяться

в різних,агрегатних станах і наявна межа поділу фаз в горючій системі,

то таке горіння називається гетерогенним. Гетерогенне горіння, при якому

одночасно утворюються потоки горючих газоподібних речовин,

є одночасно й дифузним. Як правило, пожежі характеризуються

гетерогенним дифузним горінням, швидкість переміщення полум'я якого

залежить від швидкості дифузії кисню повітря до осередку горіння.