1000 В тривалістю не більше однієї зміни.

Поточна експлуатація — це проведення оперативним персоналом

самостійно на закріпленій за ним ділянці протягом однієї зміни робіт за

спеціальним переліком.

До організаційних заходів в цьому випадку відноситься складання,

відповідальним за електрогосподарство, переліку робіт стосовно

конкретних умов.

До технічних заходів, що забезпечують безпеку робіт, виконуваних

зі зняттям напруги, відносяться:

— необхідні вимкнення та вжиття заходів, котрі запобігають подачі

напруги до місця роботи внаслідок помилкового або довільного

ввімкнення комутаційної апаратури;

— вивішування на приводах ручного та на ключах дистанційного

керування комунікаційної апаратури (автомати, рубильники, вимикачі)

забороняючих плакатів;

Розділ З

— перевірка відсутності напруги на гтрумоведучих частинах;

— накладання заземлення;

— вивішування попереджувальних та приписувальних плакатів,

огородження, при необхідності, робочих місць та струмоведучих частин,

які залишились під напругою.

3.4.12. Вимоги до обслуговуючого персоналу

Головною засадою організації безпечної експлуатації

електроустановок є забезпечення обслуговування їх висококваліфікованим

персоналом. Існує п'ять груп з електробезпеки

персоналу, котрий обслуговує електроустановки.

І група. Група присвоюється особам, які не мають спеціальної

електротехнічної підготовки, але мають елементарну уяву про небезпеку

ураження електричним струмом і про заходи електробезпеки при роботі

на обслуговуваній дільниці, електроустановці. Для І групи стаж роботи

в електроустановках не нормується

Пгрупа. Особи цієї групи повинні мати елементарне технічне

знайомство з електроустановками, чітко уявляти небезпеку ураження

електрострумом, наближення до струмоведучих частин, знати основні

заходи безпеки при роботі на електроустановках, вміти надавати першу

допомогу.

III група. Особи, що належать до цієї групи, повинні: знати будову

електричних установок та вміти їх обслуговувати; мати уяву про

небезпеку під час обслуговування електричних установок; знати загальні

правила техніки безпеки, правила допуску до роботи в електричних

установках напругою до 1000 В, спеціальні правила техніки безпеки

з тих видів робіт, котрі входять в коло обов'язків даної особи; вміти

здійснювати нагляд за тими, хто працює з електроустановками та

надавати першу допомогу.

IV група. Особи цієї групи повинні: мати знання з електротехніки

в обсязі спеціалізованого профтехучилища; мати повну уяву про

небезпеку під час роботи на електроустановках; знати повністю ПТЕ та

ПТБ; знати установку настільки, щоб вільно орієнтуватись в тому, які

саме елементи повинні бути вимкненими для безпечного виконання

ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

робіт; перевіряти виконання необхідних заходів з техніки безпеки; вміти

організовувати безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд за ними

в електричних установках напругою до 1000 В; знати схеми та

обладнання своєї дільниці; вміти навчати персонал інших груп правилам

техніки безпеки; вміти надавати першу допомогу потерпшому.

V група. Особи цієї групи повинні: знати всі схеми та обладнання

своєї дільниці; знати ПТЕ та ПТБ в загальній та в спеціальній частинах;

знати, чим викликана та чи інша вимога правил; вміти організовувати

безпечне виконання робіт та здійснювати нагляд в елетричних устновках

будь-якої напруги; навчати персонал Інших груп правилам техніки

безпеки; вміти надавати першу допомогу.

3.4.13 НАДАННЯ ПЕРШОЇ ДОПОМОГИ

ПРИ УРАЖЕННІ ЕЛЕКТРИЧНИМ СТРУМОМ

Перша медична допомога —- це комплекс заходів, спрямованих на

відновлення або збереження здоров'я потерпілих, здійснюваних

немедичними працівниками (взаємодопомога) або самим потерпшим

(самодопомога). Найважливіше положення надання першої допомоги

— її терміновість. Чим швидше вона надана, тим більше сподівань на

сприятливий наслідок.

Послідовність надання першої допомоги: \

— усунути вплив на організм ушкоджуючих факторів, котрі

загрожують здоров'ю та життю потерпших, оцінити стан потерпшого;

— визначити характер та важкість травми, найбільшу загрозу для

життя потерпшого і послідовність заходів щодо його рятування;

— виконати необхідні заходи з рятування потерпших в послідовності

терміновості (відновити прохідність дихальних шляхів, здійснити штучне

дихання, провести зовнішній масаж серця);

— підтримати основні життєві функції потерпшого до прибуття

медичного працівника;

— викликати швидку медичну допомогу або вжити заходів щодо

транспортування потерпілого до найближчого лікувального закладу.

Рятування потерпших від впливу електричного струму залежить від

швидкості звільнення його відструму, а також від швидкості та правильності

Розділ З

надання йому допомоги. Зволікання може зумовити загибель потерпілого.

При ураженні електричним струмом смерть часто буває клінічною, тому

ніколи не слід відмовлятися від надання допомоги потерпілому і вважати

його мертвим через відсутність дихання, серцебиття, пульсу. Вирішувати

питання про доцільність або непотрібність заходів з оживлення та винести

заключения про його смерть має право лише лікар.

Весь персонал, що обслуговує електроустановки, електричні станції,

підстанції і та електричні мережі, повинен не рідше 1 разу на рік

проходити інструктаж з техніки безпеки про експлуатацію

електроустановок, з надання першої медичної допомоги, а також

практичне навчання з прийомів звільнення від електричного струму,

виконання штучного дихання та зовнішнього масажу серця. Заняття

повинні проводити компетентні особи з медичного персоналу або

інженери з техніки безпеки, котрі пройшли спеціальну підготовку

і мають право навчати персонал підприємства наданню першої допомоги.

Відповідальним за організацію навчання є керівник підприємства.

В місцях постійного чергування персоналу повинні бути:

— аптечка з необхідними пристосуваннями та засобами для надання

першої медичної допомоги;

— плакати, присвячені правилам надання першоїдопомоги, виконання

штучного дихання та зовнішнього масажу серця, вивішені на видних місцях.

Дотик до струмоведучих частин^ що знаходяться під напругою,

викликає мимовільне судомне скорочення м'язів та загальне збудження,

котре може призвести до порушення і навіть повного припинення

діяльності органів дихання та кровообігу. Якщо потерпілий тримає

провід руками, його пальці так сильно стискаються, що звільнити провід

стає неможливим. В зв'язку з цим першою дією того, хто надає першу

допомогу, повинне бути швидке вимкнення тієї частини

електроустановки, до котрої доторкається потерпілий. Вимкнення

здійснюється за допомогою вимикачів, рубильника або іншого

вимикаючого апарата (рис. 3.29).

Якщо вимкнути установку швидко не можна, слід вжити заходів щодо

звільнення потерпілого від струмоведучих частин, до котрих він торкається.

У всіх випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкатися до

потерпілого без належних запобіжних заходів, оскільки це небезпечно для

ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

життя. Він також повинен слідкувати, щоб самому не опинитися в контакті

з струмоведучою частиною або під кроковою напругою.

Рис. 3.29. Звільнення потерпілого від дії струму відключенням

електроустановки

Для звільнення потерпшого від струмоведучих частин або провода

напругою до 1000 В слід скористатись канатом, палицею, дошкою або ;

будь-яким сухим предметом, що не проводить електричного струму.

Потерпілого можна також відтягнути за його одяг (якщо він сухий

та відстає відтіла), уникаючи дотику до оточуючих металевих предметів

та частин тіла. З метою ізоляції рук той, хто надає допомогу, повинен

одягнути діелектричні рукавиці або обмотати руку шарфом, натягнути ,

на руку рукав піджака або пальто, накинути на потерпілого гумовий

килимок, прогумований матеріал (плащ) або просто сухий матеріал.

Можна також ізолювати себе, ставши на гумовий килимок, суху дошку

або непровідну підстилку, жмут одягу. При відділенні потерпілого від

струмопровідних частин рекомендується діяти однією рукою.

Якщо електричний струм проходить в землю через потерпілого

і він судорожно стискає один провід, то простіше перервати струм,

відокремивши потерпілого від землі (підсунувши під нього суху дошку,

або відтягнувши за ноги від землі вірьовкою, або відтягнувши за одяг),

дотримуючись при цьому запобіжних заходів. Можна також перерубати

дроти сокирою з сухою ручкою або перекусити їх інструментом

з ізольованими ручками. Перерубувати або перекушувати проводи слід

пофазово, тобто кожний провід окремо, при цьому рекомендується

стояти на сухих дошках, на дерев'яній драбині.

Для звільнення потерпілого від струмоведучих частин під напругою

понад 1000 В слід одягнути діелектричні рукавиці та боти і діяти штангою

або ізольованими кліщами, розрахованими на відповідну напругу (рис. 3.30).

Розділ З

Рис З ЗО. Звільнення потерпілого від дії струму в електроустановках

напругою понад 1000 В ізолюючою штангою

Не слід забувати про небезпеку крокової напруги, якщо струмоведуча

частина лежить на землі. Тому після звільнення потерпілого необхідно

винести з цієї зони. Без засобів захисту пересуватися в зоні розтікання

струму по землі слід не відриваючи ноги одна від одної (рис. 3.31).

Рис. 3.31. Пересування в зоні розтікання струму:

а — напрям пересування; б — положення ніг при пересуванні

На лініях електропередачі, коли їх не можна швидко вимкнути, слід

з цією метою здійснити замикання проводів накоротко, накинувши на

них гнучкий провід. Провід повинен бути відповідного поперечного

перетину, щоб він не перегорів при проходженні через нього струму

короткого замикання. Перед накиданням провода один кінець слід

заземлити (приєднати його до металевої опори, до заземлювального

спуску). З метою забезпечення зручності накидання на вільний кінець

провідника бажано прикріпити вантаж. Накидати провід слід так, щоб

він не торкнувся людей. Якщо потерпілий торкається лише одного

провода, то достатньо заземлити лише цей провід.

ОСНОВИ ТЕХНІКИ БЕЗПЕКИ

Заходи долікарської допомоги залежать від стану, в якому

знаходиться потерпший після звільнення від електричного струму. Після

звільнення потерпілого від дії електричного струму необхідно оцінити

його стан. У всіх випадках ураження електричним струмом необхідно

обов'язково викликати лікаря незалежно від стану потерпілого.

Якщо потерпілий при свідомості та стійке дихання і є пульсом, але до

цього втрачав свідомість, його слід покласти на підстилку з одягу,

розстебнути одяг, котрий затруднює дихання, забезпечити приплив свіжого

повітря, розтерти і зігріти тіло та забезпечити повний спокій, дати понюхати

нашатирний спирт, сполоснути обличчя холодною водою. Якщо потерпілий,

котрий знаходиться без свідомості, прийде до тями, слід дати йому випити

15—20 краплин настоянки валеріани і гарячого чаю.

Ні в якому разі не можна дозволяти потерпілому рухатися, а тим

більше продовжувати роботу, оскільки відсутність важких симптомів

після ураження не виключає можливості подальшого погіршення стану.

Лише лікар може робити висновок про стан здоров'я потерпілого. Якщо

потерпший дихає рідко і судорожно, але у нього не намацується пульсу

необхідно відразу зробити йому штучне дихання.

За відсутності дихання та пульсу у потерпілого внаслідок різкого

погіршення кровообігу мозку розширюються зіниці, зростає

синюшність шкіри та слизових оболонок. У таких випадках допомога

повинна бути спрямована на відновлення життєвих функцій шляхом

проведення штучного дихання та зовнішнього (непрямого)

масажу серця.

Потерпілого слід переносити в інше місце лише в тих випадках,

коли йому та особі, що надає допомогу, продовжує загрожувати

небезпека або коли надання допомоги на місці не можливе. Для того,

щоб не втрачати час, не слід роздягати потерпілого. Не обов'язково,

щоб при проведенні штучного дихання потерпілий знаходився

в горизонтальному положенні. Якщо потерпілий знаходиться на висоті,

необхідно перед спуском на землю зробити штучне дихання

безпосередньо в люльці, на щоглі і на опорі.

Опустивши потерпілого на землю, необхідно відразу розпочати

проведення штучного дихання та масажу серця і робити це до появи

самостійного дихання і відновлення діяльності серця або передачі

потерпшого медичному персоналу.

Розділ 4

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

4.1. ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА ЗНАЧЕННЯ

ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

4.1.1. ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ

В ГАЛУЗІ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ

Правовою основою діяльності в галузі пожежної безпеки

є Конституція, Закон України „Про пожежну безпеку", та інші закони

України, постанови Верховної Ради України, укази та розпорядження

Президента України, дикрети, постанови та розпорядження Кабінету

Міністрів України, рішення органів державної виконавчої влади,

місцевого та регіонального самоврядування, прийняті в межах їх

компетенції. Забезпечуючи пожежну безпеку слід також керуватись

Правилами пожежної безпеки в Україні, стандартами, будівельними

нормами, Правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), нормами

технологічного проектування та іншими нормативними актами, виходячи

із сфери їх дії, які регламентують вимоги пожежної безпеки.

Основним нормативним документом, що регламентує вимоги

щодо пожежної безпеки є Закон України „Про пожежну безпеку",

прийнятий 17 грудня 1993 року. Цей Закон визначає загальні

правові, економічні та соціальні основи забезпечення пожежної

безпеки на території України, регулює відносини державних органів,

юридичних і фізичних осіб у цій галузі незалежно від виду їх діяльності

та форм власності.