Феномен Лисенка

Мико́ла Віта́лійович Ли́сенко — український композитор, піаніст, диригент, педагог, збирач пісенного фольклору, громадський діяч. Микола Лисенко заслужено вважається засновником української національної музики. Суттєву роль у цьому відіграє як його композиторська, так і етнографічна діяльність.Етнографічна спадщина Лисенка — запис весільного обряду (з текстом і музикою) у Переяславському повіті, запис дум і пісень кобзаря О. Вересая, розвідки «Характеристика музыкальных особенностей малорусских дум и песен, исполняемых кобзарем Остапом Вересаем» (1874), «Про торбан і музику пісень Відорта» (1892), «Народні музичні інструменти на Вкраїні». Микола Лисенко займав однозначну й непохитну позицію щодо статусу українського слова в музичній творчості[4]. Доказом принципового ставлення митця до українських текстів є те, що в своїх численних хорах і солоспівах, написаних на слова різних поетів, він звертався переважно до українських авторів .

63

Багатогранність шевченка

Тара́с Григо́рович Шевче́нко— український поет, письменник (драматург, прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський діяч, філософ, політик, фольклорист, етнограф, історик. Тарас Шевченко у своїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в житті українців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей, свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкою у більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять, за ним училися читати. На той час твори Шевченка об'єднали українській народ. За ставленням людини до творчості Шевченка відразу стає видно, наскільки людина знайома і як ставиться до життя українського народу XIX ст. До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. політичною діяльністю Шевченко оформив новітнє українство. Особа поета, його поезії справляли величезне враження, викликали національне піднесення, збуджували думки про вільну Україну. Серед тих, хто зазнав сильного впливу поезії й особистості Т. Шевченка, були учасники Кирило-Мефодіївського братства.

64

Театр укр.Корифеїв

Театр корифеїв — перший[2] професійний український театр. Його було відкрито 1882 року в Єлисаветграді, і в цей рік український театр відокремився від польського та російського. Засновником театру був Марко Лукич Кропивницький, що володів усіма театральними професіями. Після нього найдіяльнішим був Микола Карпович Садовський, що боровся за українське слово та український театр за часів їх заборони. Стиль синкретичного театру, що поєднував драматичне й комедійне дійство з музичними, вокальними сценами, включаючи хорові й танцювальні ансамблі, вражав суто народною свіжістю й неподібністю до жодного існуючого театру. М. Кропивницький сам шукав і вчив своїх акторів: М. Заньковецької, П. Саксаганського, М. Садовського, Г. Затиркевич - впливу на глядачів, учив проникати у внутрішній світ героїв, перевтілюватися в них.Корифеї українського театру працювали в різних жанрах сценічного мистецтва, їхній театр піднімався вище і вище, несучи глядачеві узагальнений образ хоч пригнобленого й убогого, але живого і скореного народу. Недарма царський уряд не раз і не два обмежував творчі можливості українського театру, забо ¬ упускав уявлення, намагався не допускати на сцену серйозних творів, дозволяв виключно розважально-комічні.

65