4.3. Лабораторне обладнання, що використовують в напівмікроаналізі

Реактивні склянки ємністю 10 – 15 мл, що мають крапельну піпетку. Служать для зберігання реактивів. Вони повинні мати етикетки з формулами або назвами реактивів і зберігатися в дерев’яному ящику.

В циліндричних пробірках ємністю 2–4 мл виконують реакції з окремими порціями досліджуваного розчину.

В конічних пробірках для центрифугування виконують більшість операцій. В їх звуженому кінці осад утворює більш товстий шар.

Капілярні піпетки – служать для відокремлення розчину від осаду, а також для додавання малих об’ємів реактивів. Використані піпетки опускають в склянку з водою, щоб не дати висохнути реактиву в капілярі.

Скляні палички – служать для перемішування розчинів, кінці їх відтягнуті і оплавлені у вигляді кульки.

Годинникові скельця – ними часто користуються для випарювання невеликої кількості рідини, для зважування невеликих кількостей сухих хімічних речовин.

В хімічних стаканах і мікроколбах на 5 – 10 мл працюють з невеликою кількістю розчинів.

У фарфорових чашках і тиглях (ємністю 5 – 10 мл) нагрівають і випарюють розчини, прокалюють сухі залишки.

Найпростіша водяна баня складається з хімічного стакану ємністю 50 мл і металевої вставки з отворами для пробірок. Баню наповнюють водою і нагрівають на електричній плитці; в гарячу воду бані занурюють пробірки з розчинами.

5. Виготовлення розчинів різної концентрації

5.1. Класифікація розчинів

У практиці агрохімічного аналізу в основному використовують водні розчини хімічних сполук (реактивів).

Розчин – це однорідна система, в якій молекули розчиненої речовини розподіляються між молекулами розчинника. Розчини бувають насиченими і ненасиченими. Насиченим – називається розчин, в якому за певної температури речовина більше не розчинається. Ненасиченим – називається розчин, в якому за певної температури речовина ще може розчинятися.

Концентрація розчину – це кількість хімічної сполуки, яка міститься в певній масі або певному об’ємі розчину.

Концентрація може бути масовою (у частках або відсотках) або об’ємною (молярною чи нормальною).

Розчинність – виражається масою речовини, що здатна розчинятися у певній масі або об’ємі розчинника, утворюючи насичений розчин. Найчастіше розчинність виражають кількістю грамів речовини, що може за певної температури розчинитися у 100 г розчинника, утворюючи насичений розчин. Інколи масу розчинника беруть 1000 г. Для важкорозчинних речовин розчинність виражають у грамах на кубічний дециметр.

Для більшості речовин з підвищенням температури розчинність зростає. Якщо насичений при вищій температурі розчин охолодити до нижчої температури, при якій розчинність речовини менша, то надлишок цієї речовини викристалізовується.

За призначенням розчини бувають:

• робочі – (з наближеною концентрацією) – використовують для проведення загальних підготовчих операцій аналізу. Вони можуть бути досить концентровані.

• титровані – (з точною концентрацією) – використовують на завершальній стадії аналізу для одержання кількісних показників. Ці розчини досить розбавлені.

Найчастіше розчини готують змішуванням певної маси реактиву (наважки) з розрахованим об’ємом дистильованої води (або іншого розчинника): реактив зважують на технохімічних або аналітичних терезах, а розчинник відміряють мірним циліндром, мірним пальчиком або бюреткою. Оскільки робочі розчини готують із реактивів класифікації “ч”, їх рекомендовано фільтрувати.

Для титрованих розчинів наважку реактиву обов’язково зважують на аналітичних терезах.