- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Аналіз ґрунтів
- •Аналіз води
- •2. Обладнання лабораторії
- •2.1. Лабораторне устаткування
- •2.2. Хімічний посуд
- •2.3. Лабораторні прилади
- •2.4. Інше приладдя
- •2.5. Підготовка посуду до аналізу
- •2.6. Одержання дистильованої води
- •2.7. Вимоги до чистоти хімічних реактивів
- •2.8. Зберігання різних хімічних реактивів
- •3. Зважування на різних типах терезів
- •3.1. Класифікація терезів
- •3.2. Будова аналітичних та технічних терезів
- •3.3. Загальні правила зважування та роботи на аналітичних терезах типу w
- •3.4. Загальні правила зважування та роботи на технохімічних терезах типу влкт – 500
- •4. Техніка виконання аналітичних робіт
- •4.1. Класифікація аналітичних методів
- •4.2. Виконання операцій в напівмікроаналізі
- •4.3. Лабораторне обладнання, що використовують в напівмікроаналізі
- •5. Виготовлення розчинів різної концентрації
- •5.1. Класифікація розчинів
- •5.2. Приготування розчинів з відсотковою концентрацією
- •100 Г розчину містить 77,6 г кислоти
- •5.4. Приготування розчинів з молярною концентрацією
- •100 Г розчину містить 50 г кислоти
- •5.5. Приготування розчинів із фіксаналів
- •6. Якісний та кількісний аналіз
- •6.1. Характеристика якісного аналізу
- •6.2. Характеристика кількісного аналізу
- •7. Характеристика інструментальних методів аналізу
- •7.1. Колориметричний аналіз
- •7.2. Полуменево–фотометричний аналіз
- •7.3. Потенціометричний аналіз
- •7.4. Рефрактометричний аналіз
- •7.5. Поляриметричний аналіз
- •Аналіз ґрунтів
- •8. Відбір зразків грунту та підготовка їх до аналізу
- •8.1. Суть грунтово–агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь
- •8.2. Вимоги до елементарних ділянок
- •8.3. Підготовчі роботи до обстеження ріллі, сіножатей, пасовищ
- •8.4. Спорядження для проведення польових робіт
- •8.5. Періодичність та строки відбору ґрунтових зразків
- •8.6. Відбір зразків ґрунту на ріллі
- •8.7. Особливості відбору зразків закритого ґрунту
- •8.8. Специфіка грунтово–агрохімічного обстеження селянських фермерських господарств, присадибних та садово–городніх ділянок
- •8.9. Документація на ґрунтові зразки, відібрані при агрохімічному обстеженні сільськогосподарських угідь
- •8.10. Складання агрохімічних картограм і еколого–агрохімічних паспортів полів. Узагальнення результатів грунтово–агрохімічного обстеження с.Г. Угідь
- •9. Характеристика різних типів вологи в грунті
- •10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті
- •11. Вміст гумусу в грунті
- •Аналіз води
- •12. Джерела водопостачання
- •13. Відбір проб питної води
- •14. Органолептичні показники якості природної води
- •15. Фізичні показники води
- •16. Хімічні показники води
- •Аналіз рослин
- •17. Загальна характеристика проб
- •18. Відбір зразків рослин для аналізу
- •19. Підготовка зразків рослин для аналізу
- •20. Вміст води і сухої речовини у рослинах
- •Аналіз добрив
- •21. Характеристика мінеральних і органічних добрив
- •22. Відбір проб мінеральних добрив
- •23. Відбір проб рідких та твердих органічних добрив
- •24. Відбір і підготовка проб торфу до аналізу
- •Аналіз кормів
- •25. Характеристика силосу
- •26. Вимоги до якісних показників силосу
- •27. Характеристика сінажу
- •28. Вимоги до якісних показників сінажу
- •29. Характеристика комбікормів
- •30. Вимоги до якісних показників комбікормів
- •31. Відбір середніх проб різних кормів
- •Аналіз сільськогосподарської продукції
- •32. Аналіз продукції рослинництва
- •32.1. Оцінка якості зерна хлібних культур
- •32.2. Оцінка якості олійних культур
- •33. Аналіз продукції тваринництва
- •33.1 Хімічний склад молока
- •33.2 Біохімічні властивості молока
- •33.3 Фізичні властивості молока
- •33.4 Відбір середньої проби молока
- •33.5 Зберігання проб молока
- •33.6 Органолептичні показники молока
- •33.7 Види фальсифікації молока
15. Фізичні показники води
До фізичних показників якості води відносимо: температуру і густину.
Температуру вимірюють термометром. Вона залежить від температури навколишнього середовища, а також від низки умов і насамперед походження і глибини водних джерел. У відкритих і мілких водоймах температура води протягом року змінюється, тоді як у глибоких підземних джерелах вона стала.
Густина води залежить від вмісту в ній органічних і мінеральних сполук. Наприклад, морська вода має густину 1,03 г/см3 , чиста прісна вода – 1 г/см3. Густину вимірюють за допомогою ареометра.
16. Хімічні показники води
До хімічних показників якості води належать: реакція води, сухий залишок, жорсткість, наявність різних хімічних елементів.
Реакція води. Вода забруднена органічними речовинами тваринного походження і продуктами гниття, часто має лужну реакцію, а вода забруднена стічними водами промислових підприємств – кислу. Кислу реакцію мають води болотного походження, кислотність яких зумовлена наявністю нешкідливих органічних гумінових кислот. Добра вода повинна мати нейтральну або слабколужну реакцію (рН = 6,5 – 8,0).
Сухий залишок – густий залишок, що свідчить про загальну кількість розчинених у воді речовин мінерального і органічного походження. В добрій воді залишок світло–сірого або білого кольору, тоді як сухий залишок води, забрудненої органічними речовинами або сполуками феруму і мангану, має жовто–буре або темно–буре забарвлення.
Густий залишок може бути показником мінералізації води. Для визначення загальної кількості мінеральних речовин у сухому залишку води його прожарюють. Сухий залишок води не повинен перевищувати 1000 мг/л. Слід зазначити, що прямої залежності між кількістю сухого залишку і забрудненням води не має.
Жорсткість води – сукупність властивостей води, обумовлена наявністю в ній переважно катіонів Са2+ та Mg2+. Один із можливих їх джерел – гірські породи (вапняки, доломіти), які розчиняються в результаті контакту з природною водою.
Тверда вода небажана для сільськогосподарських і технічних потреб. У ній погано прати, бо збільшується витрата пральних засобів, погано розварюються плоди, а на поверхні каструль утворюється твердий накип, зменшуючи теплопровідність до 15% і більше.
Сума концентрацій кальцію і магнію називається загальною жорсткістю води. Вона складається із карбонатної (тимчасової, видаляється кип’ятінням) та некарбонатної (постійної).
Карбонатна жорсткість води викликана наявністю у воді гідрокарбонатів кальцію і магнію (при кип’ятінні розкладаються на СаСО3 та Mg(СO)2 з виділенням СО2).
Некарбонатна жорсткість води викликана наявністю сульфатів, хлоридів, силікатів, нітратів і фосфатів цих металів.
Загальна жорсткість води коливається в широких межах: від 0,1 – 0,2 мг–екв/л в річках та озерах, що розташовані в зонах тайги і тундри, до 80 – 100 мг–екв/л і більше в підгрунтових водах, морях і океанах.
Розрізняють воду:
дуже м’яку – загальна жорсткість <1,5 мг–екв/л;
м’яка – 1,5 – 4;
середньої жорсткості 4–8;
жорстку 8 – 10;
дуже жорстка >12
В поверхневих джерелах, де переважає, як правило карбонатна жорсткість (70 – 80% від загальної), а магнієва жорсткість зазвичай не перевищує 30% (рідко 60% від загальної), найбільше значення жорсткості води досягає в кінці зими, найменшого – в період повені. В підгрунтових водах жорсткість води більш постійна і менше змінюється на протязі року.
Жорсткість визначають у міліграм–еквівалентах на літр води. Один міліграм–еквівалент твердості відповідає наявності 20,04 мг Са або 12,16 мг Mg у літрі води.
Жорсткість доброї води має відповідати 7 мг–екв./л, іноді допускається до 14 – 18 мг–екв/л.