
- •Міністерство аграрної політики та продовольства України
- •Аналіз ґрунтів
- •Аналіз води
- •2. Обладнання лабораторії
- •2.1. Лабораторне устаткування
- •2.2. Хімічний посуд
- •2.3. Лабораторні прилади
- •2.4. Інше приладдя
- •2.5. Підготовка посуду до аналізу
- •2.6. Одержання дистильованої води
- •2.7. Вимоги до чистоти хімічних реактивів
- •2.8. Зберігання різних хімічних реактивів
- •3. Зважування на різних типах терезів
- •3.1. Класифікація терезів
- •3.2. Будова аналітичних та технічних терезів
- •3.3. Загальні правила зважування та роботи на аналітичних терезах типу w
- •3.4. Загальні правила зважування та роботи на технохімічних терезах типу влкт – 500
- •4. Техніка виконання аналітичних робіт
- •4.1. Класифікація аналітичних методів
- •4.2. Виконання операцій в напівмікроаналізі
- •4.3. Лабораторне обладнання, що використовують в напівмікроаналізі
- •5. Виготовлення розчинів різної концентрації
- •5.1. Класифікація розчинів
- •5.2. Приготування розчинів з відсотковою концентрацією
- •100 Г розчину містить 77,6 г кислоти
- •5.4. Приготування розчинів з молярною концентрацією
- •100 Г розчину містить 50 г кислоти
- •5.5. Приготування розчинів із фіксаналів
- •6. Якісний та кількісний аналіз
- •6.1. Характеристика якісного аналізу
- •6.2. Характеристика кількісного аналізу
- •7. Характеристика інструментальних методів аналізу
- •7.1. Колориметричний аналіз
- •7.2. Полуменево–фотометричний аналіз
- •7.3. Потенціометричний аналіз
- •7.4. Рефрактометричний аналіз
- •7.5. Поляриметричний аналіз
- •Аналіз ґрунтів
- •8. Відбір зразків грунту та підготовка їх до аналізу
- •8.1. Суть грунтово–агрохімічного обстеження сільськогосподарських угідь
- •8.2. Вимоги до елементарних ділянок
- •8.3. Підготовчі роботи до обстеження ріллі, сіножатей, пасовищ
- •8.4. Спорядження для проведення польових робіт
- •8.5. Періодичність та строки відбору ґрунтових зразків
- •8.6. Відбір зразків ґрунту на ріллі
- •8.7. Особливості відбору зразків закритого ґрунту
- •8.8. Специфіка грунтово–агрохімічного обстеження селянських фермерських господарств, присадибних та садово–городніх ділянок
- •8.9. Документація на ґрунтові зразки, відібрані при агрохімічному обстеженні сільськогосподарських угідь
- •8.10. Складання агрохімічних картограм і еколого–агрохімічних паспортів полів. Узагальнення результатів грунтово–агрохімічного обстеження с.Г. Угідь
- •9. Характеристика різних типів вологи в грунті
- •10. Вміст азоту, фосфору і калію в ґрунті
- •11. Вміст гумусу в грунті
- •Аналіз води
- •12. Джерела водопостачання
- •13. Відбір проб питної води
- •14. Органолептичні показники якості природної води
- •15. Фізичні показники води
- •16. Хімічні показники води
- •Аналіз рослин
- •17. Загальна характеристика проб
- •18. Відбір зразків рослин для аналізу
- •19. Підготовка зразків рослин для аналізу
- •20. Вміст води і сухої речовини у рослинах
- •Аналіз добрив
- •21. Характеристика мінеральних і органічних добрив
- •22. Відбір проб мінеральних добрив
- •23. Відбір проб рідких та твердих органічних добрив
- •24. Відбір і підготовка проб торфу до аналізу
- •Аналіз кормів
- •25. Характеристика силосу
- •26. Вимоги до якісних показників силосу
- •27. Характеристика сінажу
- •28. Вимоги до якісних показників сінажу
- •29. Характеристика комбікормів
- •30. Вимоги до якісних показників комбікормів
- •31. Відбір середніх проб різних кормів
- •Аналіз сільськогосподарської продукції
- •32. Аналіз продукції рослинництва
- •32.1. Оцінка якості зерна хлібних культур
- •32.2. Оцінка якості олійних культур
- •33. Аналіз продукції тваринництва
- •33.1 Хімічний склад молока
- •33.2 Біохімічні властивості молока
- •33.3 Фізичні властивості молока
- •33.4 Відбір середньої проби молока
- •33.5 Зберігання проб молока
- •33.6 Органолептичні показники молока
- •33.7 Види фальсифікації молока
33.2 Біохімічні властивості молока
Титрована і активна кислотність – це важливі показники біохімічних властивостей молока.
Титрована кислотність виражається у градусах Тернера (°Т). Під умовними градусами розуміють кількість мілілітрів 0,1Н розчину КОН (NaOH), які необхідні для нейтралізації 100 мл молока, розбавленого вдвічі дистильованою водою при наявності індикатора фенолфталеїну. Чим довше зберігається молоко в неохолодженому стані, тим більше в ньому накопичується молочної кислоти, тим вище його кислотність.
Для зібраного свіжого молока вона повинна бути 18°Т (від 15 до 19°Т).
Таблиця 10. |
Зміна якості молока в залежності від кислотності |
Кислотність молока, Т |
Характеристика молока |
<15 |
молоко фальсифіковане або отримане від хворих корів у кінці лактації |
15 – 19 |
нормальне свіже молоко |
20 – 21 |
молоко першого місяця лактації |
22 – 25 |
молоко кислувате, але при кип’ятінні не звертається |
26 |
при кип’ятінні може звернутися |
28 – 29 |
при кип’ятінні звертається |
30 |
звертається при нагріванні до +77С |
40 |
звертається при нагріванні до +65С |
50 |
звертається при нагріванні до +40С |
60 |
звертається самовільно при температурі +22С |
65 |
звертається самовільно при температурі до +16С |
Активна кислотність (рН) характеризується концентрацією водневих іонів. В середньому рН=6,5 (коливається від 6,3 до 6,9) в парному молоці вона нижче на ≈ 0,2 ніж в охолодженому. Це пов’язано з леткістю СО2. Нагрівання молока більше 100°С або додавання в нього води підвищує кислотність.
Кислотність молока залежить від: годівлі, породи, віку, індивідуальних особливостей тварини та стану їх здоров’я. Так, при згодовуванні коровам великої кількості кислих кормів (силосу, жому) кислотність молока підвищується.
Високу кислотність має молоко на початку лактації (молозиво) – до 53,3ºТ і низьку (13 – 15ºТ) у кінці. Особливо різко (до 10ºТ) знижується кислотність молока при захворюванні корів на мастит. Тривале зберігання свіжого, неохолодженого молока також призводить до підвищення його кислотності внаслідок розвитку мікроорганізмів.
33.3 Фізичні властивості молока
Густина (об’ємна маса) молока – це маса молока при 20°С, що міститься в одиниці об’єму (г/см3 або кг/м3).
Густина молока вища за густину води (1,000 г/см3). Це пояснюється тим, що в молоці переважають “важкі” компоненти, які мають густину вище 1,000 г/см3 – мінеральні солі, молочний цукор та білки. Лише один компонент “легкий” – це молочний жир, густина якого 0,922 г/см3. Отже, густина молока може свідчити про його хімічний склад і бути контролем натуральності молока. Так, якщо з молока видалити частину жиру, то його густина підвищується. Тому густина знежиреного молока вища за густину незбираного і становить 1,033 – 1,035 г/см3. Отже, підвищення густини молока (вище 1,030 г/см3) при низькій жирності свідчить про фальсифікацію – зняття вершків або додавання знежиреного молока. Якщо ж до молока додавати воду, то його густина зменшиться (буде, як правило, нижче 1,027 г/см3). Вважають, що кожні 10% доданої до молока води знижують його густину на 3 г/см3 (або 3 градуси ареометра).
Густину молока визначають ареометром, щоб перерахувати масу молока, виражену в кілограмах в літри і навпаки (наприклад, кількість молока в кілограмах дорівнює кількості його в літрах, помноженій на фактичну густину, а кількість молока в літрах дорівнює кількості його в кілограмах, поділеній на густину); встановити натуральність молока, розрахувати (за формулами) вміст сухої речовини і сухого знежиреного залишку в молоці.
Густину молока визначають не раніше ніж через 2 години після доїння.
Густину заготовлюваного коров’ячого молока, пастеризованого (цільного, білкового, вітамінізованого, знежиреного) і стерилізованого визначають при температурі +20–25°С; пастеризованого коров’ячого молока з підвищеним вмістом жиру, напоїв з наповнювачами, вершків, сколотини, сироватки, а також молока інших тварин визначають при температурі +20–22°С ; кисломолочних продуктів визначають в підготовленій суміші до сквашування при температурі +20 – 22°С.
Перед визначенням щільності проби з відстояним шаром сливок, нагрівають до температури +35 – 35°С, перемішують і охолоджують до 20–22°С.
Ареометр для визначення густини молока представляє собою трубку, в нижній частині якої знаходиться дріб для надання їй певної маси і стійкості у вертикальному положенні при зануренні у молоко. У верхній частині приладу знаходиться 2 шкали з поділками, одна для відліку густини, а друга (верхня) – температури.
Цифри нижньої шкали показують густину молока в г/см3: 1,015; 1,020; 1,025; 1,030; 1,035 і т.д. і виражають у градусах ареометра (А), що відповідає сотим і тисячним долям густини, вираженої в грамах на кубічний сантиметр. Наприклад, густина молока 1,029 г/см3 позначається в градусах ареометра числом 29А. Числа на шкалі ареометра збільшуються зверху вниз.
Ареометри і інша необхідна скляна апаратура повинна бути дуже добре вимитою миючими розчинами, споліснута дистильованою або кип’яченою питною водою, а залишки вологи видаленні льняною тканою.
При масових аналізах допускається споліскування циліндру молоком, що відібране для чергового визначення щільності іншої досліджуваної проби молока.
Після підготовки ареометру до визначення щільності молока не допускається торкання руками його робочої частини (ареометр беруть за верхню частину стержня, що вільна від шкали).
Густина залежить від температури і вмісту складових частин молока, які мають таку густину, г/м3:
Молочний жир – 0,922
Білки – 1,392
Молочний цукор – 1,545
Мінеральні речовини – 2,857
Оскільки хімічний склад молока непостійний, густина його змінюється в межах 1,026 – 1,034 г/см3: у перші дні після отелення молозиво має досить високу густину – 1,038 – 1,050 г/см3.
Густина молочних продуктів становить:
Вершки 10 – 30% жирності – 0,995 – 1,025;
Згущене молоко з цукром – 1,032 – 1,036;
Сироватка – 1,022 – 1,027;
Сколотини – 1,031 – 1,033.
Фактори, що впливають на точність визначення густини молока:
Механічні домішки в молоці;
Недотримання санітарно–гігієнічних умов отримання молока і його фільтрування;
Дослідження проб молока раніше ніж через 2 години після доїння;
Дуже низька (нижче 15С) або дуже висока (більше 25С) температура досліджуваного молока;
Погано перемішане молоко перед дослідженням або надмірно сильно збовтане, що призвело до утворення жирових грудок або повітряних кульок;
Підвищена кислотність молока;
Консервування проб молока 10% розчином К2Сr2O7;
Недостатньо чистий ареометр;
Ареометр торкається стінок циліндра;
Показники знімали по шкалі до того, як ареометр “заспокоївся”.
В’язкість (внутрішнє тертя) – це сила взаємного тертя і зчеплення між частинами молока. Значення цого показника значною мірою залежить від властивостей рідини. Вимірюють в’язкість за допомогою спеціальних приладів – віскозиметрів і виражають її в паскаль на секунду (Па•с). В середньому в’язкість молока при 20С складає 1,8•10–3 Па•с. Вона залежить від вмісту в молоці найбільш важливих компонентів – білків та жиру, а також розмірів їх частинок та ступеня агрегатування. Тому в’язкість молока підвищується із збільшенням в ньому кількості сухих речовин, ступеня подрібнення жирових кульок (гомогенізація) та утворення жирових і білкових агрегатів (при зберіганні, зсіданні молока та ін.).
Поверхневий натяг – це сила, яка діє вздовж поверхні рідини, для сирого незбираного молока вона може коливатися від 45•10–3 до 60•10–3 Н/м. Поверхневий натяг має практичне значення при переробці молока – згущенні, приготуванні морозива, виробництві масла.
Точка замерзання – це температура, при якій замерзає молоко. Для коров’ячого молока вона в середньому дорівнює –0,54ºС, морозива від –0,57 до 0,58ºС. По точці замерзання можна встановити фальсифікацію молока водою і розрахувати кількість добавленої води.
Точка кипіння – це температура, при якій закіпає молоко при тиску 760 мм рт.ст. Приблизно дорівнює 100,2 – 100,5ºС.
Електропровідність молока характеризує здатність його проводити електричний струм і виражається в одиницях сіменс на метр (См/м). Електропровідність молока обумовлюють іони СІ, К, Nа, Н та ін. Внаслідок повільного руху іонів у в’язкому розчині та їх взаємного притягання електропровідність молока невисока і в середньому становить 46•10–2 См/м. Вона знижується при розведенні молока водою і підвищується при наростанні кислотності, а також через хворобу тварин на мастит.
Таблиця 11. |
Хімічний склад і фізичні властивості молока сільськогосподарських тварин |
Вид тварин |
Суха речовина, % |
Вода, % |
Густина ºА |
Кислотність ºТ | |||||
жир, % |
білки |
молочний цукор |
мінеральні речовини |
всього | |||||
казеїн |
альбумін і глобулін | ||||||||
Коза |
4,4 |
2,6 |
0,7 |
4,9 |
0,8 |
13,2 |
86,6 |
31,0 |
15,0 |
Корова |
3,8 |
2,7 |
0,4 |
4,7 |
0,7 |
12,3 |
87,7 |
28,4 |
16,0–18,0 |
Кобила |
1,0 |
1,1 |
1,0 |
6,7 |
0,3 |
10,1 |
89,9 |
32,0 |
6,0 |
Буйволиця |
7,5 |
3,9 |
0,6 |
5,0 |
0,8 |
17,8 |
82,2 |
– |
19,0 |
Верблюдиця: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
одногорба |
4,5 |
2,6 |
0,9 |
5,0 |
0,7 |
13,7 |
86,4 |
32,0 |
15,5 |
двогорба |
5,4 |
– |
– |
5,1 |
0,7 |
14,9 |
85,1 |
33,0 |
17,0 |
Вівця |
6,7 |
4,6 |
1,2 |
4,6 |
0,8 |
17,9 |
82,1 |
34,0 |
25,0 |
Самки: |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
оленя |
22,8 |
8,7- |
1,6 |
2,5 |
1,4 |
36,7 |
63,3 |
– |
– |
яка |
6,5 |
– |
– |
5,6 |
0,9 |
18,0 |
82,0 |
– |
– |
Свиня |
4,6 |
– |
– |
3,1 |
1,0 |
16,0 |
84,0 |
– |
– |
Кролиця |
10,4 |
– |
– |
2,0 |
2,6 |
30,5 |
69,5 |
– |
– |