Більший гріх проти більшої святості

Любов до жінки перемогла: вона змусила Ірода накласти руки на того, кого він знав як людину праведну і справедливу. Не захотівши зупинити розпусту, він взяв на себе провину людиновбивства: те, що здавалося меншим гріхом, стало причиною гріха більшого. Перед очима Бога з ним відбувається те, що заради примхи перелюбниці, якій, як він знав, слід було відмовити, він проливає кров пророка, який, як він знову ж знав, був до вподоби Богові ... Однак наслідком цього є те, що святість Івана ще більш освячується: святість служителя Євангелія, ніби пальмовою гілкою, вінчається святістю мученика. (Беда Високоповажний «Гомілії на Євангелія»)

«Цар засмутився» (6:26а)

Що значить «засмутився»?

Коли мовиться, що Цар засмутився, мається на увазі не каяття царя, а, скоріше, визнання несправедливості. Адже, як відомо, за задумом Божим люди, які вчинили безчестя, визнанням своїм засуджують себе. Але заради клятви і тих, що сиділи з ним при столі, - говорить Євангеліє. Що може бути ганебнішим від веління вбити людину, щоб у бенкетуючих не відкрилися очі? (Амвросій Медіоланський «Про дів»)

«Але заради клятви і тих, що сиділи з ним при столі, не захотів їй відмовити» (6:26б)

Ганьба і жорстокість

Ганьба, коли царство обіцяється за танець. Жорстокість, коли в данину клятві приноситься смерть пророка. (Амвросій Медіоланський «Про обов'язки священнослужителів»)

«Надіславши прибічника, цар звелів принести голову його» (6:27)

Передбачення страждань Христа

І ось тоді жадібний дракон в голові раба покуштував того, чого він так прагнув, - страждань Господа. (Петро Хризолог «Збірник проповідей»)

«І приніс голову його на полумискові» (6:28а)

Сила обезголовленого і неміч його ката

Розглянь також, яка сила в'язня і неміч тирана. Бо останній не зміг змусити замовкнути навіть одного язика, але, знищивши його, замість нього і слідом за ним відкрив тисячі уст. Перший же негайно налякав царя слідом за вбивством: так сильно страх струсонув совість Ірода, що він думав, ніби вбитий ним повстав з мертвих і творить чудеса (Пор. Map. 6:14-16). І тепер, починаючи з того часу, і назавжди, Іван постійно викриває його по цілому світові - і через самого себе, і через інших. Бо кожен, хто читає це Євангеліє, каже: «Не годиться тобі мати дружину Филипа, брата твого» (Поp. Map. 6:18). Та й крім Євангелія, під час зустрічей і на зборищах, вдома, на вулиці, всюди ... по всій землі, яку освітлює сонце (Пор. Пс. 47:11; Іс. 52:10; Мих. 5:4; Діян. 13:47; Рим. 10:18), і навіть до самих околиць, ти почуєш цей голос і побачиш цього праведника: як він до цього дня волає, виголошує і викриває тирана, і ніколи не замовкає, причому його викриття з плином часу не слабшає. (Іван Золотоустий «Про тих, що спокушаються»)

«І віддав її дівчині» (6:28б)

Мати і дочка

Голову його приносять Іродіаді: та веселиться, радіє, нібито, убивши суддю, позбулася злочину. Що скажете ви, праведниці? Бачите, чому ви повинні вчити дочок, а від чого відучати? (Амвросій Медіоланський «Про дів»)

Вінець вічного життя

Якої шкоди зазнав цей праведник від смерті? від насильницької смерті? від ланцюгів? від в'язниці? Кого з розсудливих він не виправив тим, що говорив, тим, що зазнав, тим, що й тепер ще проповідує те ж саме, що й тоді за життя? Тому не говори: чому дозволено було йому померти? Бо те, що сталося з ним, було не смертю, але вінцем, не смертю, але первопочином вищого життя (Пор. Одк. 2:10). Навчися любомудрості, і не тільки не зашкодить тобі ніщо з подібного, але і вигоду знайдеш щонайбільшу (Пор. Мат. 10:28). (Іван Золотоустий «Про тих, що спокушаються»)