Молитва

Засвіти в серцях наших,Владико Чоловіколюбче,нетлінне світло твого богопізнання і відкрий очі нашого розуму,щоб ми розуміли твої євангельські проповідування.

Вклади в нас страх блаженних твоїх заповідей,щоб ми,перемігши всі тілесні похоті,провадили духовне життя,думаючи і діючи все,що угодне Тобі.

Бо ти єси просвічення душ і тіл наших,Христе Боже,і Тобі славу возсилаємо з безначальним твоїм Отцем,і пресвятим,і благим,і животворящим твоїм Духом,нині і повсякчас,і на віки віків.Амінь

Євангеліє від Марка: 10. Про нерозривність подружжя 1-12

1 Вийшовши звідти, Ісус приходить у Юдейську землю та по той бік Йордану. І знову сходяться до нього люди, і він, своїм звичаєм, знову навчає їх.

2 Приступили фарисеї і, спокушаючи його, питали: "Чи можна чоловікові відпустити жінку?"

3 А він у відповідь сказав їм: "Що заповів вам Мойсей?"

4 Вони сказали: "Мойсей дозволив написати грамоту розлуки та й відпустити."

5 "То з-за серця вашого запеклого, - сказав Ісус їм, - написав він вам отой припис.

6 А на початку створення Бог створив їх чоловіком та жінкою.

7 Ось чому чоловік покине свого батька - матір і пристане до жінки своєї,

8 й обоє будуть одним тілом; тому вже не двоє, лише - одне тіло.

9 Що, отже, злучить Бог, людина хай не розлучає."

10 Удома ж учні знов його про те запитали.

11 А він сказав їм: "Хто відпускає свою жінку й бере другу, чужоложить з нею.

12 І коли жінка покине свого чоловіка й вийде за іншого, - чужоложить."

КОНСПЕКТ

4.2) Вчення Ісуса про шлюб і розлучення (10:1-12)

Вчення Ісуса про шлюб і розлучення є наступним викликом для тих, хто бажає іти за ним. Питання в 10:2 стосується легальності розлучення, а не його причини (пор. Мт. 19:3). Питання так поставлене, що вказує на те, що опоненти знали, що заборона Ісуса розлучатись була в конфлікті з припущенням у Втор. 24:1-4. Питання, можливо, було поставлене, щоби втягнути Ісуса в конфлікт з сім’єю Ірода, в якій було багато розлучень.

У Втор. 24:1-4 причини розлучення подані невиразно – як «що-небудь негоже в неї». Ця невиразність призвела до дебатів рабинів, щоби уточнити значення цієї фрази. В цьому контексті треба розглядати винятки в Матея (Мт. 5:32; 19:9). В Марка ж тема є більш загальна: чи розлучення легальне?

Розлучення в давньому юдаїзмі не було публічною справою в суді. Чоловік просто виписував постанову («Я сьогодні відпускаю і розлучаюся зі своєю жінкою») і подавав дружині. Ісус вважає Втор. 24:1-4 поступкою через людську слабкість і звільненням від початкового Божого плану про шлюб. Як доказ, що його заборона розлучення є біблійною, Ісус цитує Бут. 1:27; 2:24. Ціль цитати – ствердити, що початковий Божій план був, щоби одружені особи ставали «одним тілом», і тому розлучення заборонене. Вчення Ісуса – це відновлення Божого плану для сотворіння, а не щось протилежне до Писання.

4.2) Вчення Ісуса про шлюб і розлучення (10:1-12)

Вчення Ісуса про шлюб і розлучення є наступним викликом для тих, хто бажає іти за ним. Радикальне вчення в Мр. 10:1-12 (див. Лк. 16:18) швидше за все відображає точку зору самого Ісуса. Позитивний бік цього вчення в тому, що подружня пара становить "одне тіло", і тому їхні відносини не можуть бути скасовані. З іншого боку є заборона розлучення і повторного шлюбу. Інші уривки Нового Заповіту (Мт. 5:32; 19:9; 1 Кор. 7:10-16) містять певні винятки в абсолютному вченні Ісуса.

«І підійшли фарисеї»(10:2). В деяких рукописах є безособовий вступ («люди запитали Його») без згадки про фарисеїв (див. Мт. 19:3). Але те, що далі у вірші фарисеї випробовували Ісуса, свідчить про те, що згадка про фарисеїв є достовірною. Зверніть увагу, що Ісус переніс своє служіння навчання з Галілеї в Юдею.

«Чи можна чоловікові відпустити жінку?» (10:2). Питання стосується легальності розлучення, а не його причини (див. Мт. 19:3). Питання так поставлене, що вказує на те, що опоненти знали, що заборона Ісуса розлучатись була в конфлікті з припущенням у Втор. 24:1-4. Питання, можливо, було поставлене, щоби втягнути Ісуса в конфлікт з сім’єю Ірода, в якій було багато розлучень.

«Що заповів вам Мойсей?» (10:3). Втор. 24:1-4 приймає розлучення як належне. Там говориться лише про процедуру, якої слід дотримуватись, коли чоловік вирішив розлучитись зі свою жінкою, і про заборону повторного одруження після закінчення її другого шлюбу. Причини розлучення подані невиразно – як «що-небудь негоже в неї». Ця невиразність призвела до дебатів рабинів, щоби уточнити значення цієї фрази. В цьому контексті треба розглядати винятки в Матея (Мт. 5:32; 19:9). В Марка ж тема є більш загальна: чи розлучення легальне?

«Мойсей дозволив написати грамоту розлуки й відпустити» (10:4). На питання Ісуса фарисеї відповідають на основі Втор. 24:1-4. Розлучення в давньому юдаїзмі не було публічною-правовою справою в суді. Чоловік просто виписував постанову («Я сьогодні відпускаю і розлучаюся зі своєю жінкою») і подавав дружині.

«То за вашу жорстокість серця» (10:5). Ісус вважає вчення Втор. 24:1-4 поступкою людській слабкості і звільненням від початкового Божого плану про шлюб. Далі, як історія просуватиметься, Ісус цитуватиме на противагу ще однин старозавітній уривок.

«Від початку створення» (10:6). Як доказ, що його заборона розлучення є біблійною, Ісус цитує Бут. 1:27; 2:24. Ціль цитати – ствердити, що початковий Божій план був, щоби одружені особи ставали «одним тілом», і тому розлучення заборонене. Втор. 24:1-4 дозволяло розлучення як поступку людській слабкості. Вчення Ісуса – це відновлення Божого плану для сотворіння, а не щось протилежне до Писання. Жодних винятків не передбачено (див. Мт. 5:32; 19:9; 1 Кор 7:10-16).

«Тому вже не двоє, лише – одне тіло» (10:8). Цей ідеал шлюбу - це висновок, оснований на Бут. 2:24; ці слова пояснюють, чому розлучення є неможливе.

«Людина нехай не розлучає» (10:9). Цією «людиною» є чоловік, а не хтось сторонній, наприклад суддя. Оскільки згідно Втор. 24:1-4 чоловік міг започаткувати і провести процедуру, не було жодної необхідності у третіх особах. Тут Ісус скасовує старозавітну процедуру.

«А вдома про те учні знов запитали Його» (10:10). Це не міг бути будинок в Капернаумі (див. 1:29; 9:33), адже Ісус та учні вже покинули Галілею. Структура особистого повчання є нагодою для яснішого пояснення про розлучення і повторний шлюб.

«Хто дружину відпустить свою, та й одружиться з іншою, той чинить перелюб із нею» (10:11). Те ж саме безумовне вчення з'являється в Лк. 16:18а. В Damascus Covenant 4:19-5:2 забороняється начебто тільки багатоженство, а не повторний шлюб після розлучення, хоча в 11 Qumran Temple Scroll 57:17-19 забороняється також повторний шлюб після розлучення (J. A. Fitzmayer, TAG 79-111).

«І коли дружина покине свого чоловіка» (10:12). Зазвичай вважалося, що відповідно до єврейських законів, лише чоловік міг порушувати процес розлучення (див. Втор. 24:1-4; Йосип Флавій «Юдейські старожитності» 15.7.10 п. 259.). Часто вчення в Мр. 10:12 сприймається як пристосування вчення Ісуса до умов, в яких було поширене римське право (яке дозволяло жінкам розпочинати процес розлучення). Однак, є деякі приклади єврейських жінок, що розлучалися зі своїми чоловіками (E. Bammel, ZNW 61 [1970] 95-101).