Як не слід читати цей уривок

Не може бути Бога від Бога, якщо за народженням Своїм Він не має тієї ж природи, що і Бог. Але й незмінна єдність живої Божественної природи не розділяється при народженні живої природи Сина (Пор. Іван 1:1-15; Гал. 4:4). Єретики, які прикриваються рятівним визнанням віри євангельської, намагаються спотворити істину (Пор. 2 Пет. 2:1-3). Викладаючи по-своєму слова, сказані з іншого приводу і з іншими намірами, вони крадуть у Сина Його природну єдність з Отцем (У книзі про Трійцю Іларій полемізує з савеліанами і аріанами, які тлумачили це і інші схожі місця в Євангеліях як свідчення про нерівність Сина і Отця). (Іларій Піктавійський «Про Трійцю»)

Двозначне запитання

Повне розуміння відповіді досягається знанням причин, які породили питання; відповідь же знаходиться у зв'язку з тим, що було запитано ... Ісус відмовився від того, щоб Його називали «благим учителем», швидше, для того, щоб заперечити віру того, хто запитував, ніж Своє учительство і благість. (Іларій Піктавійський «Про Трійцю»)

Пояснення з церковного життя

Це як наче б то хтось, не люблячи свого єпископа, продовжував називати його єпископом. А єпископ на це відповів би: «Для тебе я не єпископ, відійди від мене!» (Ієронім Стридонський «Трактат на Псалми»)

«Ніхто не благий, окрім одного Бога» (10:18б) Про Благість Сина

Жодної іншої благості не існує в Сині, крім тієї, що є в Отці. Тому Сам Спаситель в Євангелії правильно каже, що ніхто не благий, хіба один Бог (Лук. 18:19), тобто Отець. Це слід розуміти так, що в Сині немає іншої благості, крім тієї, що в Отці, образом Якого Він справедливо називається. Немає в Ньому іншої благості, крім одвічної, крім тієї, що є в Отці, яка в Отці і Сині нічим не відрізняється і ніяк не розділена (Пор. Іван 10:30). Тому не слід думати, що у вислові: Ніхто не благий, окрім одного Бога, міститься щось богозневажливе: ні благість Христа, ні благість Святого Духа цими словами не заперечуються. Як ми зауважили вище, благість споконвіку властива Богу Отцю, від Якого народжується Син і виходить Дух Святий, без сумніву, маючи у Собі ту ж природу благості, що і в самому Джерелі, що з Нього і Син народжується, і Дух Святий виходить. У тих випадках, коли в Писанні щось називається благим - чи це ангел (Пор. Тов. 5:22; 2 Мак. 11:6; 15:23) чи людина (Пор. Пс. 36:23, 111:5; Прит. 12:2; Мат. 12:35; Діян. 11:24), раб (Пор. Сир. 7:22; Лук. 19:17) чи багатство (Пор. Тов. 4:9; Лук. 6:45), серце добре (Пор. Юдита 8:28; Прем. 1:1; Сир. 26:3-4; Лук. 8:15.) або дерево добре (Пор. 4 Цар. 3:19; Мат. 7:17-19; Лук. 6:43), - то це слово використовується не в сенсі благості самої по собі, оскільки благість, яка є в них, є не сутністю, а змінною ознакою (Лат. accidentem, поп substantialem. Оріген запозичує поняття "субстанція" і "акциденція" з грецької філософії, зокрема з Аристотеля). (Оріген «Про начала»)

«Благий» і «грішний»

Отже, «благий» - це той самий, що і «сущий». Протилежним «благому» є зло або гріх, у той час як протилежним «сущого» є не-суще, з чого випливає, що зло і гріх не існують. Можливо, саме це збило з пантелику тих, хто стверджував, ніби диявол не є творінням Божим. Що стосується його природи як диявола, вона не є творінням Божим, проте сам той, кому довелося стати дияволом ... при тому, що з числа створених немає жодного, хто був би не від Бога нашого, є творінням Божим. Це все одно, як наче б ми сказали, що вбивця теж не є творінням Божим, не відміняючи того, що як людина він, тим не менше, був створений Богом. (Оріген «Коментарі на Євангеліє від Івана»)