«Слова ж Мої не пройдуть» (13:31б) Слово і слова

Хоча земля і небо пройдуть, як і те, що на них, тим не менш логоси (буквально «слова». Оріген використовує філософське поняття логосу як визначеного сенсу кожної речі) кожної речі, які є ніби частинами цілого або видами роду по відношенню до Логосу, що був на початку, тобто до Слова Божого, Яке було у Бога (Іван 1:1), жодним чином не пройдуть (Пор. Мат. 24:35; Лук. 21:33). (Оріген «Проти Цельса»)

Тимчасове й вічне

У фізичному світі немає нічого, що було б довговічнішим від неба і землі, і в звичному порядку речей ніщо не минає так швидко, як мова. Слова, доки вони не виконані, ще не слова; коли ж виконані, їх взагалі вже немає, оскільки здійснитися вони можуть лише через те, що пройдуть. Тому говорить Він: Небо й земля пройдуть, слова ж Мої не пройдуть. Це ніби Він сказав: «Все, що для вас здається тривалим і незмінним, для вічності таким не є, з іншого боку, все, що вам у Мені здається минущим - міцне і непорушне, оскільки незмінні істини виражає мова Моя, яка проходить». (Григорій Великий «Гомілії на Євангелія»)

Огляд: Подібно до інших людських почуттів «незнання» Сина є властивістю Його людської, а не божественної природи (Атанасій Олександрійський, Григорій Великий). Так як Він - Син Отця, то від Нього не приховане жодне знання (Григорій Назіанзин, Августин Гіппонський), однак Він до часу утримує Його від людей, як мудрий учитель від немовлят (Августин Гіппонський), чим вчить їх поважати Свою волю (Іларій Піктавійський, Августин Гіппонський). Схожі вирази, що мають не буквальне, а переносне значення, називають метафорами (Августин Гіппонський).Ті, що не розуміють цього і прагнуть «вирахувати день», у своїй сміливості подібні до гностиків (Іриней Ліонський). У будь-якому випадку, краще відверто визнати своє незнання, ніж нечестиво привласнювати собі знання, якого немає (Августин Гіппонський). Крім того, знання про той день приховане, оскільки він є днем суду й Судді-Христа. Спаситель на цей раз прийде в такому вигляді, який не залишить сумнівів ні в кого (Августин Гіппонський). Про цей день слід пам'ятати і до нього потрібно постійно готуватися (Тертуліан, Атанасій Олександрійський, Августин Гіппонський), оскільки прийдешній Господь завжди є близько (Пруденцій) і оскільки колишні заслуги в цей день не будуть прийняті до уваги (Апостольські постанови).

«Ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець» (13:32а) Невідання людини і знання Бога

Коли учні питали Його про кінець, то слова Ісуса про те, що і Син не знає [про день і час] (Пор. Мат. 24:36), слід розуміти як сказані у відношенні до плоті: з метою показати, що, як людина, Він не знає, тому що незнання властиве людям. Однак оскільки Він разом з тим і Слово, і Грядущий, і Суддя, і Жених, то Він знає, коли і в який час прийде. Подібно до того, як, ставши людиною, Він разом з людьми відчуває голод, спрагу і біль (Пор. Мат. 4:2; Map. 8:31; Лук. 24:46; Іван 19:28), тому разом з людьми Він теж не знає, як людина. Але по Божеству, як в Отці суще Слово і Премудрість, Він знає, і немає нічого такого, про що Він не відає. (Атанасій Олександрійський «Проти аріан»)

Таємниця Його знання

Невідання дня і години ставиться іноді на докір Єдинородному Богу: як може Бог, народжений від Бога, не володіти досконалістю природи, властивої Богу, будучи обмеженим незнанням? Чи означає це, що існує якась інша зовнішня сила, яка перевершує Його і яка підноситься над неміччю Його знання? До такого хибного розуміння штовхає нас шаленість єретиків, які вважають подібне розуміння виправданим, оскільки і сам Бог це сказав (маються на увазі слова Ісуса: Ніхто не знає: ні ангели на небі, ані Син, - тільки Отець), і ми б діяли проти віри, якби Його Власне висловлювання про Себе почали оскаржувати різними своїми думками. Однак, перш ніж будуть досліджені зміст і причина сказаного, варто звернутися до здорового глузду: чи можливо повірити в те, що чогось не знає Творець усього того, що є, і того, що буде? Хіба не Він Сам причина всього? Хіба не в Ньому все, що є і що буде? Хіба може знаходитися що-небудь за межами Його знання, через яке і в якому все відбувається? Від Господа Христа не заховані не тільки ті з людських помислів, які нині у них існують, але й ті, які будуть розбуджені в них майбутніми їх бажаннями ... Коли Господь говорить, що не знає чогось, Він стверджує незнання, але тільки не з причини відсутності знання, а тому, що або не прийшов ще час про це сказати, або це не в планах Господніх ... То ж знає Бог, і це не заміна незнання, а повнота часу: Він чекає, поки дізнається. І якщо ми не в змозі зрозуміти, як саме Він не знає, як чекає, поки дізнається, то слід нам прийняти Його незнання того, що Він знає, як і знання того, чого Він не знає, як Божого промислу в слові і ділі. (Іларій Піктавійський «Про Трійцю»)