Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

matan_bogdanskyj

.pdf
Скачиваний:
23
Добавлен:
12.05.2015
Размер:
860.79 Кб
Скачать

j

 

d

 

sup f

j

 

d = sup f

 

(A). Друга нерiвнiсть

 

 

R

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A 6 A

 

 

A

 

 

 

A

 

X

 

 

 

Доведення.

Îñêiëüêè f

 

j

 

sup f

 

j

 

(перевiрте!), то

 

f d =

 

f

 

 

 

Вправа 10.

R1) Сформулювати i довести аналоги теорем 5-9 для iнтегра-

 

A

 

6

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

аналогiчно.

 

 

 

 

A

 

 

X

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ла по пiдмножинi A 2 A.

 

 

 

 

 

 

 

RD .

R

 

 

 

 

 

3) ßêùî

 

 

 

 

(див. вправу 3), то

 

 

 

 

 

 

 

 

2) Нехай f; g 2

D i fx j f(x) 6= g(x)g = 0. Довести:

f d = g d .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

X

 

 

 

X

 

 

 

 

 

Для визначеного iнтеграла (мiра R довжина , див.

 

2) прийнятi такi

 

 

 

 

 

= c

 

 

 

 

X

f d = f(c) (f 2

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

позначення:

R

f(x) dx =

 

f(x) dx, ÿêùî a 6 6 6 b òà

f(x) dx =

 

 

 

 

 

 

 

h R; i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

= f(x) dx, ÿêùî < .

Вправа 11. Довести, що для визначеного iнтеграла властивiсть адитивностi (теорема 10) приводить до рiвностi:

 

 

 

 

 

Z

f(x) dx + Z

f(x) dx = Z

f(x) dx для будь-яких вза¹мних розташувань

 

 

 

 

 

; ; 2 X:

 

 

 

 

Ëåìà 2.

Нехай ffng послiдовнiсть простих функцiй, що рiвномiрно

збiга¹ться до функцi¨ f. Тодi для будь-якого A 2 A викону¹ться рiвнiсть:

Z

Z

f d = lim

fn d :

n!1

 

A

A

 

Доведення. виходить з нерiвностi:

A f d A fn d

6 kf fnk (A).

 

 

 

 

 

 

 

R

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 11. Нехай

!

;

 

заряд та мiра на вимiрному

просторi

;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(X; A)

f 2 D i для кожного числового промiжка h ; i X виконуються нерiвностi:

inf f

 

 

(h

;

i) 6

!

(h

;

i) 6 sup

f

 

 

(h

;

i)

:

(6)

h

;

i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h ; i

 

 

 

 

 

 

 

 

21

Тодi для будь-яко¨ множини A 2 A викону¹ться рiвнiсть:

!(A) = Z

f d :

A

 

Доведення. Фiксу¹мо натуральне число n. Нехай fn така проста фун-

1

êöiÿ, ùî kf fnk 6 n. ßêùî íà h ; i функцiя fn прийма¹ стале значення

f

(k)

, òî inf f

f

(k)

 

 

 

1

 

; sup f

6

f

(k)

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

 

+ n, а тому з (6) виходить:

 

 

n

h ; i

 

>

n

h ; i

 

n

 

 

 

fn(k) n

(h ; i) 6

!(h ; i) 6

fn(k) + n (h ; i):

(7)

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

Îñêiëüêè

h R; i fn d = fn(k) (h ; i), то (7) перепису¹ться у виглядi:

 

 

 

Z

fn d n

(h ; i) 6

!(h ; i) 6

Z

fn d + n (h ; i):

(8)

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

h ; i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

h ; i

 

 

 

 

 

З урахуванням адитивностi мiри , заряду ! i iнтеграла як функцi¨ множини, з нерiвностi (8) для будь-яко¨ вимiрно¨ множини A одержимо нерiвностi:

Z fn d n (A) 6 !(A) 6 Z fn d + n (A);

1

 

 

 

1

 

A

A

6 n (X):

якi рiвносильнi нерiвностi: !(A) A fn d

Звiдси, з посиланням на

ëåìó 2, Rодержимо:

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ZZ

!(A) = lim fn d = f d :

n!1

AA

Означення 14. Функцiя f 2 D, що задовольня¹ для кожно¨ вимiр-

R

но¨ множини A ðiâíiñòü !(A) = f d , назива¹ться щiльнiстю заряда !

A

22

вiдносно мiри i познача¹ться: f = d!d . З теореми 11 i твердження 7 ви- ходить, що функцiя f 2 D ¹ ùiëüíiñòþ çiðÿäà ! вiдносно мiри в тому

й тiльки в тому разi, якщо для кожного числового промiжка h ; i X виконуються нерiвностi (6).

5. Iнтеграл та первiсна.

 

 

В цьому параграфi розгляда¹ться виключно визначений iнтеграл. Для

 

 

Твердження 8.

Нехай f

 

 

 

 

x

 

 

 

D. Тодi функцiя F ¹Raнеперервною на X.

функцi¨ f 2 D

визначимо F за формулою: F (x) = f(t) dt.

 

 

 

 

 

 

2

 

+h

f(t) dt

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доведення. F (x+h) F (x)

= xx

6 kfk jhj. Òîìó F (x+h) !

 

F (x) ïðè f

0.

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

!

 

 

!

 

 

 

 

 

 

 

 

Твердження 9. Нехай f 2 D i f неперервна в точцi x0 2 X. Тодi функцiя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F диференцiйовна в точцi x0 i F 0(x0) = f(x0).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Доведення. Для кожного " > 0 iñíó¹ > 0 òàêå, ùî

x

 

(x0

; x0 +

 

 

 

 

 

 

jf(x) f(x0)j < " . Òîìó äëÿ x 2 (x0 x ; x0 + 2) x

X викону-

+ )

 

X

)

 

 

 

 

íåðiâíiñòü: F (x)

 

F (x

)

 

(x x

)f(x

)

=

 

f(t) dt

 

f(x

) dt

 

¹òüñÿT

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

0

0

 

 

x0

 

 

 

T

 

 

0

 

6

 

 

x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

f(t)

 

 

 

 

 

 

 

 

"

x

 

x0

 

, звiдки виходить

ðiâíiñòü:

 

F (x)

 

 

F (x0)

 

6

x0

 

f(x0) dt

6

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

j

 

 

 

 

 

j

 

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F (x)

 

 

F (x0)

 

 

 

(x

x0)f(x0) = o(x

 

x

0) ïðè x

!

x0, тобто iсну¹

lim

 

 

 

 

= f(x0).

x

x0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x!x0

 

 

 

 

 

Íàñëiäîê. ßêùî f неперервна на числовому промiжку h ; i, то вона ма¹ на ньому первiсну.

Доведення. Фiксу¹мо p 2 h ; i i розглянемо на h ; i функцiю: H(x) =

x

R

=f(t) dt. Доведемо, що H первiсна функцi¨ f íà h ; i. Ôiêñó¹ìî x0 i

p

x

[c; d] h ; i

 

p òà x0. Çà äîâå-

беремо довiльний

 

 

âiäðiçîê

 

, що мiстить точки

 

деним функцiя F (x) = Rc

f(t) dt диференцiйовна на [c; d] i F 0(x0) = f(x0).

23

Àëå

c

 

H òà F

 

 

[c; d]

 

H(x)

 

 

функцi¨

 

 

 

вiдрiзняються на

 

 

лише на константу

F (x) = p

f(t) dt .

 

 

 

 

 

f неперервна

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 12 (Формула Ньютона-Лейбнiця). Нехай функцiя

 

 

 

 

 

 

 

 

íà [a; b] i äîâiëüíà ïåðâiñíà f íà [a; b]. Òîäi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Za

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f(x) dx = (b) (a):

(9)

Доведення. Оскiльки будь-якi двi первiснi функцi¨ f на [a; b] вiдрiзняються на константу то рiвнiсть (9) достатньо перевiрити для первiсно¨ = F

(перевiрте!).

Теорема 13 (iнтегрування частинами). Нехай функцi¨ u та v неперервно диференцiйовнi на вiдрiзку [a; b]. Тодi ма¹ мiсце формула:

 

 

 

 

Z

b

 

 

 

Z

b

 

 

 

 

 

 

 

u v0 dx = (u v)(x) ab

 

v u0 dx;

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(

)0( ) =

òóò f(x) ab = f(b) f(a) .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

v ¹ первiсною неперервно¨ функцi¨ uv

x

 

Доведення. Функцiя u

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

= u0(x)v(x) + u(x)v0(x), а тому за формулою (9):

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Z (u0v + uv0) dx = (uv)(x) ab :

 

 

 

 

 

 

 

a

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Теорема 14 (теорема про замiну змiнно¨).

Нехай функцiя ' визначена

 

 

 

 

[ ; ]; f неперервна на областi

та неперервно диференцiйовна на вiдрiзку

значень '([ ; ]) функцi¨ '. Тодi функцiя f('(t)) '0(t) iнтегровна на [ ; ]

24

i ì๠ìiñöå ðiâíiñòü:

 

 

'( )

 

Z

f('(t))'0(t) dt =

Z

f(x) dx:

 

 

'( )

 

Доведення. Функцiя g(t) = f('(t))'0(t) неперервна на [ ; ] i òîìó

iнтегровна. Нехай первiсна f íà '([ ; ]). Òîäi dtd ('(t)) = f('(t))'0(t) i ('(t)) ¹ ïåðâiñíîþ íà [ ; ] для функцi¨ g. Двiчi застосову¹мо формулу

Ньютона-Лейбнiця:

 

 

'( )

 

Z

f('(t))'0(t) dt = ('( )) ('( )) =

Z

f(x) dx:

 

 

'( )

 

Зауваження 3. Iнодi пошук первiсно¨ функцi¨ на вiдрiзку може бути технiчно обтяжливим перевiркою в кiнцевих точках цього вiдрiзка. Так, наприклад, для функцi¨ f(x) = arcsin x класична технiка пошуку первiсно¨

 

 

 

R

R

x dx

= x arcsin x + p1 x + C. Проте

 

 

спрацьову¹ на ( 1; 1), àëå íå íà [ 1; 1]:

arcsin x dx = x arcsin x p1 x2 =

 

2

 

знайдена функцiя насправдi ¹ первiсною

 

 

 

i на всьому вiдрiзку [ 1; 1]. Перевiрка рiвностей 0(1 0) = f(1); 0( 1 +

+ 0) = f( 1) нетривiальна, але необхiдна для застосування формули (9) у

 

 

 

Íà

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

âàðiàíòi:

f(x) dx = (1) ( 1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

допомогу приходить наступне твердження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Твердження 10. Нехай функцiя f 2 C[a; b] i ïåðâiñíà f на iнтервалi

(

a

;

 

 

 

 

 

 

x!a+0

(

x

) := ( )

 

(

b

0) = x!b 0

(

x

) :=

 

 

b). Тодi iснують (a + 0) = lim

 

 

a

;

 

 

lim

 

 

:= (b) i довизначена функцiя ¹ первiсною f íà âiäðiçêó [a; b].

 

 

 

 

 

 

 

Доведення. Фiксу¹мо p 2 (a; b). Тодi, за доведеним вище, iсну¹ таке

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

 

 

число C, ùî äëÿ âñiõ ax 2 (a; b) викону¹ться b

 

 

 

 

f(t) dt + C.

 

 

 

(x) = Rp

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ðiâíiñòü:

 

 

 

 

 

 

Покладемо: (a) := Rp

f(t) dt + C; (b) := Rp

f(t) dt + C. За твердженням

25

9, довизначена функцiя неперервна на [a; b], çâiäêè (a + 0) = (a),

(b 0) = (b) i при цьому 0(a) = f(a); 0(b) = f(b).

Вправа 12. 1) Нехай функцiя f неперервна на [ a; a]. ßêùî f ¹ парною

 

 

a

a

a

функцi¹ю, то

Ra

f(x) dx = 2 f(x) dx, à ÿêùî f непарна, то

f(x) dx =

0. Довести.

R0

Ra

2) Нехай функцiя f неперервна на ( 1; +1) i перiодична з перiодом T .

a+T

f(x) dx не залежить вiд вибору a 2 R. Довести.

Тодi значення iнтеграла R

a

У подальшому нам буде корисне наступне твердження.

Ðîçiá'¹ìî âiäðiçîê [a; b] на маленькi вiдрiзки точками x1; x2; : : : ; xn 1, à точнiше покладемо: a = x0 6 x1 6 : : : 6 xn 1 6 xn = b i на кожному

ç

âiäðiçêiâ

[xi 1; xi](1 6 i 6 n) ôiêñó¹ìî ïî îäíié òî÷öi: x~k 2 [xi 1; xi].

n

Ñóìó P f(~xk) (xk xk 1) будемо називати iнтегральною сумою . Для

k=1

кожного розбиття (позначимо його символом 4) запровадимо число, що ¹ кiлькiсною характеристикою його дрiбностi:

d(4) = max (xk xk 1):

16k6n

Твердження 11. Нехай f 2 C[a; b] i 41; 42; : : : послiдовнiсть розбит-

òiâ, äëÿ ÿêèõ d(4m)

! 0; m ! 1. Нехай Sm(f) вiдповiнi iнтегральнi

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

 

 

 

суми для функцiй f. Òîäi iñíó¹ lim Sm(f) i âií äîðiâíþ¹

 

f(x) dx.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

m!1

 

 

 

 

a

 

 

íà âiäðiç-

 

Доведення. Беремо " > 0. Рiвномiрна нерерервнiсть

функцi¨

f

 

 

 

R

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

jx yj < )

êó [a; b] дозволя¹

стверджувати iснування

> 0

, для якого:

 

. Нехай

 

 

 

 

 

 

f(x)

 

f(y) . < "

 

 

 

M натуральне число, для

якого

m > M

 

 

 

 

 

 

 

 

) dj (

4

 

 

j

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

)

m) <

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Äëÿ

розбиття

m

вiдповiдна iнтегральна сума Sm(f) ìîæå áóòè iíòåð-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

претована як iнтеграл

 

fm dx для функцi¨ fm, що визначена за формулою:

fm(x) = f(~xk), ÿêùî x Ra

[xk

 

1; xk), k = 1; 2; : : : ; m; fm(b) = f(b). При цьому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

для кожно¨ точки x 2 [a; b] викону¹ться нерiвнiсть: jf(x) fm(x)j 6 " (m >

26

 

 

 

 

b

 

 

b

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Цим твердження доведене.

 

R

 

 

R

j

 

 

 

j

 

6

 

 

 

 

 

a

 

6 a

fm

 

 

 

 

 

 

M) (обмiркуйте!), а тому

Sm(f)

 

f(x) dx

 

 

 

 

f

 

dx

 

"(b

 

a).

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

+

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n!1 n + 1

 

Вправа 13. 1) Застосуйте твердження 11 до пошуку границi

lim

 

 

 

 

 

+n + 2 + : : : + n + n .

2)Доведiть аналог твердження 11 для ступiнчастих (простих) фукнцiй.

3)Доведiть узагальнення твердження 11 для довiльно¨ функцi¨ f 2 D.

6. Застосування визначеного iнтеграла для обчислення площi множин на площинi .

В середнiй школi запроваджу¹ться поняття площi многокутника. При цьому пiд базовими маються на увазi такi властивостi площi (цi властивостi можуть бути покладенi в аксiоматику):

1) Адитивнiсть площi: якщо многокутник C склада¹ться з двох менших

A i B (що не перетинаються), то s(C) = s(A) + s(B). Òóò s(F ) площа

многокутника F .

2)Íåâiä'¹ìíiñòü ïëîùi: s(F ) > 0 для кожного многокутника F .

3)Iíâàðiàíòíiñòü площi вiдносно метричних перетворень площини: якщо

g паралельне перенесення, поворот чи симетрiя, то s g(F ) = s(F ) äëÿ

кожного многокутника F .

4) Нормування площi. Якщо F квадрат, сторона якого ма¹ одиничну

довжину, то s(F ) = 1.

Але цей пiдхiд потребу¹ неабияких зусиль при визначеннi площi бiльш складних множин, таких, як, скажiмо, круг.

Наступний пiдхiд дозволя¹ нам поширити поняття площi на значно бiльший запас множин.

Нехай X квадрат в R2, сторони якого паралельнi осям координат. Розглянемо всiляки прямокутники в X (¨х сторони також паралельнi осям координат). Цi прямокутники утворюють сiм'ю пiдмножин N â X i можна розглянути алгебру A0 пiдмножин в X, що породжена сiм'¹ю множин N.

27

P
одне покриття iсну¹ (A X) i всi числа ( k) невiд'¹мнi, то визначена
k=1
точна нижня межа всiх таких чисел (по всiляким покриттям). Формально:

Нескладно перевiрити, що множина A належить A0 â òîìó é òiëüêè òîìó разi, якщо вона ¹ об'¹днанням скiнченно¨ кiлькостi прямокутникiв зi сторонами, паралельними осям координат. При цьому, коли ми кажемо про прямокутник зi сторонами [a; b] òà [c; d], òî ìà¹ìî íà óâàçi äîâiëüíó ìíî-

жину, що задовольня¹ вкладення: (a; b) (c; d) [a; b] [c; d], тобто

нам байдуже, якi точки межi прямокутникiв до них залученi.

Вправа 14. Перевiрте останн¹ твердження та переконайтесь, що функцiя : A0 ! R, яка ставить у вiдповiдь кожнiй множинi з A0 ¨¨ площу, ¹ ìiðîþ íà A0.

Нехай A довiльна пiдмножина в X. ¨ можна покрити (i не ¹диним чи- ном) скiнченною кiлькiстю прямокутникiв в X. Кожному такому покриттю

m

m

A k поставимо у вiдповiднiсть число

( k). Оскiльки принаймi

=1

k=1

kS

P

m

 

 

m

 

 

m

 

(A) = inf

X

( k)

 

[

:

 

k=1

A k=1 k

 

 

 

 

 

 

 

 

Означення 15. Число (A) назива¹ться

зовнiшньою мiрою множини

 

 

 

 

 

 

 

A.

Твердження 12. Зовнiшня мiра ма¹ наступнi властивостi:

1)(A) > 0;

2)A B ) (A) 6 (B) ;

3)(A SB) 6 (A) + (B);

4)

j (A)

(B)j 6 (A 4 B);

(10)

5) äëÿ A 2 A0

ì๠ìiñöå ðiâíiñòü: (A) = (A).

 

Доведення. Властивiсть 1) очевидна; властивiсть 2) ¹ наслiдком тi¹¨ обставини, що кожне покриття B ¹ також покриттям для A. Доведемо

28

m
S

властивiсть 3). Для кожного " > 0 iснують такi покриття

A k=1 k;

 

 

n

 

 

m

n

 

 

B

k, ùî

( k) < (A) + ";

( k) < (B) + ". Îñêiëü-

 

 

m+1

 

=1

k=m+1

 

 

êè

k=Sn

 

kP

P

n

 

 

 

k

k=1 ¹ покриттям для A B, òî (A

B) 6 ( k) < (A) +

 

B

". I посилання на довiльнiсть " > 0.

k=1

 

+

P

 

 

( ) + 2

 

S

S

 

 

 

Властивiсть 4) ¹ наслiдком властивостi 3) та вкладень: A B (A4B);

B A

(A 4 B) (обмiркуйте!). Для доведення 5) насамперед

зауважимо,

S

ùî

A

 

A

, тому що множина A

2 A0

розклада¹ться в скiнченне

 

 

(S) 6

( )

 

 

 

об'¹днання прямокутникiв, що попарно не перетинаються i цi прямокутники утворюють одне з можливих покриттiв множини A. А з iншого боку,

m

m

k) 6

m

для будь-якого покриття A

k ìà¹ìî: (A) 6 (

( k)

k=1

k=1

k=1

(перевiрте!), звiдки й приходимоSдо зворотно¨ нерiвностi.S

 

P

Означення 16. Множину A â X назвемо квадровною (або жордановою),

якщо для кожного " > 0 iсну¹ множина A" 2 A0, äëÿ ÿêî¨ (A 4 A") < ". Сiм'ю всiх квадровних множин (в X) позначимо через A. Як виходить з твердження 12, A0 A. Доведемо, що A ¹ алгеброю множин, а обмеження

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

äëÿ

 

(A)

 

çîâíiøíüî¨ ìiðè íà

задовольня¹ всi аксiоми мiри

A 2 A

:

i ¹

площа множини AA; познача¹мо ¨¨ також: s(A)

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

jA ¹

 

 

Теорема 15.

Квадровнi пiдмножини в X

утворюють алгебру i

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ìiðîþ.

 

 

Нехай A; B 2 A; " > 0. Беремо A"; B" 2 A0, äëÿ ÿêèõ

 

 

Доведення.

 

 

 

 

 

 

 

(A 4 A") < "; (B 4 B") < ". Мають мiсце такi вкладення:

 

 

 

 

 

 

(A B)

 

 

(A"

 

B")

 

(A A") (B B");

 

 

 

 

 

 

 

 

(A SB)

4

(A"

 

SB")

 

(A

4 A") S(B 4 B");

 

 

 

 

 

 

 

 

(A TB)

4(A"

 

TB")

 

(A

4A")

S(B

4B"),

 

 

 

 

 

 

 

 

 

n

4

 

 

n

 

4

S

4

 

 

 

 

 

 

 

 

 

звiдки з твердження 12 виходить:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(A SB) 4 (A" SB") < 2";

 

 

 

 

 

 

 

(11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Можна було б довести лише належнiсть

 

(A

B)

(A"

B")

< 2";

(12)

 

(A TB)

4(A"

TB")

< 2".

 

 

 

n

4

n

 

 

 

ST

З довiльностi " > 0 виходить: A B 2 A; A B 2 A; A n B 2 A.

S

A B äî A i скористатись тим,

ùî (X n A) 4 (X n A") = A 4 A".

Таким чином, A ¹ алгеброю. Залишилось перевiрити лише адитивнiсть

íà A.

T

Нехай A; B 2 A; A B = ?. Беремо A"; B" 2 A0 за тим же сценарi¹м. Òîäi ç (10)-(12) одержимо:

(A _B) (A) (B)

6 (A _B) (A" [B") +

+ (A)

 

(A") + (B)

 

(B") + (A"

B") < 6":

 

 

 

 

 

 

 

 

При цьому

була використана

тотожнiсть:

(A") + (B") = (A"

B") +

"

"

 

 

 

 

 

(

T

) = (?)

S

 

 

тельно

T

 

 

 

 

 

 

 

= 0. Ðå-

+ (A

B ) (див. твердження 2) та рiвнiсть

 

A B

 

перевiрте останню нерiвнiсть!

 

 

 

 

 

 

 

Посилання на довiльнiсть " > 0 завершу¹ доведення теореми.

 

 

A;

Вправа 15.

1) Нехай A

2

A; (A) = 0; B

 

A. Довести:

B

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(B) = 0.

2)Нехай A X i для кожного " > 0 iñíó¹ B 2 A, для якого (A4B) <

<". Доведiть: A 2 A (Висновок: подальше розширення алгебри A вказаною

процедурою неможливе).

Зауваження 4. Аналогiчнi мiркування приводять до поняття жорданових множин в Rn при будь-якому натуральному n. Далi нас буде цiкавити

також випадок n = 3 ( кубовнi множини ).

Зауваження 5. Природне питання про iнварiантнiсть алгебри жорданових множин i площi вiдносно паралельних перенесень, поворотiв та симетрiй площини залишаються повз уваги. Перевiрку цього факту нескладно зробити, якщо скористатись вказаною вище iнварiантнiстю площi для ме-

30

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]