4. Господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхового зобов'язання, якщо інше не випливає з закону або змісту основного чи страхового зобов'язання.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, яка визначена у договорі страхування страхувальником та на користь якої укладено договір страхування (вигодонабувач), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Враховуючи те, що страхове зобов'язання є по своїй суті грошовим, а вигодонабувачем за ним може виступати кредитор за основним зобов'язанням, на користь якого укладено договір страхування, господарське зобов'язання може бути припинено зарахуванням страхової виплати з основним грошовим зобов'язанням.

5. Зарахуванням може бути припинено лише дійсне зобов'язання, забезпечене судовим захистом. Не допускається зарахування вимог, щодо яких закінчився строк позовної давності, який підлягає застосуванню за заявою іншої сторони.

Зарахування зустрічних вимог не допускається також і в деяких інших випадках, передбачених законом (ст. 602 ЦК України) вимог: про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я або заподіянням смерті; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 204. Припинення господарського зобов'язання за згодою сторін чи у разі поєднання його сторін в одній особі 

1. Господарське зобов'язання може бути припинено за згодою сторін, зокрема угодою про заміну одного зобов'язання іншим між тими самими сторонами, якщо така заміна не суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання.

2. Господарське зобов'язання припиняється у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі. Зобов'язання виникає знову, якщо це поєднання припиняється.

Коментар:

1. Частина 1 коментованої статті визначає випадки припинення господарського зобов'язання за згодою сторін. У юридичній науці виділяють три види припинення господарських зобов'язань з зазначених підстав, серед яких: угода про заміну одного зобов'язання іншим між тими ж сторонами (новація), прощення боргу і відступне.

Господарське зобов'язання припиняється угодою сторін про заміну первинного зобов'язання, що існувало між ними, іншим зобов'язанням між тими ж сторонами, яке передбачає інший предмет або спосіб виконання (ст. 604 ЦК України). Новація не допускається щодо зобов'язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, про сплату аліментів та в інших випадках, встановлених законом. На відміну від інших угод сторін, що також призводять до припинення зобов'язання, новація не припиняє правової пов'язаності сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, ними здійснюється нове зобов'язання, що замінює колишнє.

Новацію характеризують наступні ознаки:

- наявність згоди сторін, тобто відсутність суперечки щодо припинення дії колишнього зобов'язання і щодо умов нового зобов'язання;

- припинення колишнього зобов'язання;

- припинення всіх додаткових зобов'язань, що забезпечують виконання колишнього зобов'язання, якщо сторони не домовилися при укладенні нової угоди про інше;

- виникнення між тими ж особами нового зобов'язання, що містить умову про інший предмет або про інший спосіб виконання.

Між тим коментована стаття містить одне обмеження в застосуванні новації: якщо така заміна зобов'язання суперечить обов'язковому акту, на підставі якого виникло попереднє зобов'язання. Зі змісту вказаної норми слідує, що її дія поширюється тільки на ті господарські зобов'язання, які виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, або з акта управління господарською діяльністю (адміністративного акта).

Зобов'язання припиняється також внаслідок звільнення кредитором боржника від його обов'язків (прощення боргу), якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора (ст. 605 ЦК України).

З урахуванням того, що прощення боргу розглядається як одна з форм договору дарування, для його здійснення недостатньо одностороннього акту кредитора, а необхідна також згода боржника на те, щоб відповідний борг був з нього знятий. На практиці в подібних випадках боржник виражає свою згоду найчастіше не шляхом формального виразу своєї згоди, а шляхом конклюдентних дій, що свідчать про його згоду з діями кредитора.

Відповідно до ст. 600 ЦК України зобов'язання припиняється також за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами. У разі відмови кредитора від передання відступного боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.