3. Поняття геополітики. Геополітичні інтереси країн в сучасному світі

До атрибутивних ознак держави належить територія, в межах якої вона здійснює свої функції. Крім того, різні держави розташовані в географічно різних місцях, що суттєво впливає на характер народу, отже, на його свідомість, включно з мотиваційними чинниками, які визначають політичну поведінку як громадян у відносинах між собою, на міждержавні міжнародні зв’язки та міжнародну політику загалом. Зважаючи на це, існує досить потужне філософське вчення – географічний детермінізм. До числа його перших теоретиків відносяться такі відомі мислителі, як Ж.Боден і Ш.Монтеск’є. Вони безпосередньо пов’язували політичне життя народів і саму міжнародну політику з географічними характеристиками. Звідси й похідне політологічне вчення – геополітика.

Для розуміння сутності геополітики потрібно виходити з того, що людина як природно-соціальна істота не є продуктом усієї планети Земля, а певного біогеоценозу. Саме він визначає специфічні особливості її характеру. В той же час людина як мікрокосм постійно тяжіє до оволодіння всією територією як землі, так і космосу. Їй властиве так зване почуття неба, яке підштовхує до мандрівного, спочатку кочового, способу життя. На ступені формування народності, який відповідає феодально-монархічному державно-політичному устрою, головною ознакою політичного життя якраз і є завоювання нових територій і створення імперій. Це, власне кажучи, і є зародження геополітичної свідомості. Коли суспільство стає правовим і завоювання території вже сприймається як прояв дикунства і варварства, зміст геополітики змінюється. А саме: він починає охоплювати основні сфери життя суспільства, які виражають сукупність різноманітних інтересів і які реалізуються засобами міжнародної політики. Йдеться про соціально-економічну, суспільно-політичну та духовно-культурну сфери.

Відзначимо, що інтерес в перекладі з латини означає бути серед внутрішнього буття, серед буття життєво важливих для людини потреб, перебувати між ними і намагатись їх задовольнити. Інтерес – це те, що рухає суспільство в напрямку підвищення свого якісного стану в різних його проявах. К.Маркс відзначав, що ідеї завжди осоромлюють себе, як тільки-но вони відриваються, абстрагуються від безпосередніх інтересів людини.

Розглянемо, які саме інтереси в зазначених сферах суспільного буття є складовими геополітики. Наголосимо при цьому, що вона є продовженням внутрішніх інтересів держави.

Соціально-економічна сфера. Вже саме завоювання територій переслідує економічні інтереси в здобутті у власність держави, її правлячої еліти, інших зацікавлених кіл тих матеріальних багатств, які вона містить. Включно, звичайно, з народонаселенням. Так з’явилось рабство, тобто експлуатація людини людиною на тій підставі, що етнічно (вище йшлося про етнополітику) вона належить до іншої культури, раси, території тощо. На стадії власне економічних відносин геополітика проявляється в першу чергу через формування світового ринку товарів та утвердження певної національної грошової одиниці, яка починає виконувати роль міжнародної валюти.

Так, США не обов’язково завойовувати територію будь-якої суверенної держави. Вони фактично залежні від неї, оскільки її міжнародні економічно-господарські розрахунки ведеться у доларовому еквіваленті, а не національній грошовій одиниці. Сучасна економічна світова криза не випадково, почавшись у США, закономірно захопила всі країни. Закономірно тому, що мірою геополітики є такі основні фактори – територія, народ, господарство, суспільство, уряд. Всі вони пронизані геополітичними чинниками, що особливо чітко простежується при розгляді наступних сфер.

Суспільно-політична сфера. Будь-яка сучасна держава не здатна вести ізольований від міжнародних зв’язків політичний менеджмент. Майже всі міждержавні організації, про які вище йшлося, створені з урахуванням географічного фактору. Більше того, часто він визначає характер взаємовідносин як між окремими державами, так і їх об’єднаннями. Так, Росія має свої інтереси у Європі та Азії, тому що сама територіально і ментально належить до цих континентів. Аналогічно США має свої інтереси у Латинській Америці, адже її мешканцями у межах майже чверті населення є іспаномовні громадяни, а географічно ця держава, як і всі інші, належать до одного континенту. Оскільки ж США складають вихідці з усіх континентів, уряд просто вимушений мати спільні з ними геополітичні інтереси. Навіть нав’язувати їм стандарти свого способу життя, оскільки економіка своїм підґрунтям має правові норми.

Якщо брати Україну, то її географічне положення має свої політичні плюси й мінуси. З одного боку, це територіальний центр Європи, благодатний клімат, родюча земля, багатство духовної культури, оскільки впродовж всієї досяжної історії на її території проживали і залишили свій слід багато народів. З іншого, це складність процесу етнокультурної та соціокультурної самовизначеності, що позначилось на фактичній відсутності власної держави як її захисника. Більш детально про зазначений геополітичний фактор у заключному розділі.

Духовно-культурна сфера. Значною мірою зумовлена наведеними вище чинниками як визначальними по відношенню до неї. Так, наявність в історії людства потужних імперій, які з’єднували різні народи, не сприяло формуванню національної економіки, політики й, відповідно, культури. Звідси, якщо брати середньовічні імперії, домінування християнської релігійної ідеології, яка не приховувала своєї агресивності по відношенню до самобутніх національних культур, оголошуючи їх язичницькими, бісівськими тощо. І не тільки оголошуючи, але й знищуючи засобами хрестових походів, інквізиції, клерикалізації суспільно-політичного життя.

Сучасна західноєвропейська цивілізація є фактично християнською, як і продовженням домінуючої в греко-римській імперії філософії. Це сформувало спільний менталітет багатьох народів, що, безумовно, позначається на сучасній геополітиці. Так, є певна, іноді суттєва різниця у відносинах між державами, які мають спільний духовний фундамент, навіть у межах одного міждержавного об’єднання. Якщо взяти Європейський Союз, то до нього вже понад два десятиліття не приймають Туреччину, хоча вона є членом НАТО. Головна причина, хоча про це відверто й не говорять, в тому, що це мусульманська країна.

До речі, культура світових релігій відіграє суттєву роль у визначенні геополітичних цілей як окремих держав, так і їх соціокультурних об’єднань. Можна говорити, що якоюсь мірою сучасне людство перебуває у стані формування нового світового порядку, в основі якого гостре суперництво християнства, іудаїзму та мусульманства. У межах християнства йде суперництво між Росією, яка намагається бути світовим центром православ’я, та іншим християнським світом, в першу чергу католицьким.

Оскільки ми ведемо мову про геополітику, то, звичайно, географічний фактор не може не впливати на зміст духовного життя віддалених, особливо континентально, у просторі народів і держав. Тому говорять, наприклад, про латиноамериканську, басейну Карибського моря, північноамериканську, західноєвропейську, східноєвропейську і пострадянську, близькосхідну і далекосхідну, китайську, індійську, японську, африканську (також диференційовану територіально) культури і водночас політику.

Всі відзначені особливості впливають на характер і зміст міжнародної політики. Тому, досліджуючи її, потрібно звертати увагу на інтереси всіх її суб’єктів під кутом зору властивих їм різноманітних інтересів. Причому, не тільки і навіть не стільки економічних, скільки соціокультурних, адже сама економіка є продуктом певних духовно-культурних інтересів людини. В першу чергу змагальних, вольових, що вимагають постійної аналітико-синтетичної роботи мислення. Тому закономірно, що дослідники говорять про цивілізацію і культуру, а не про суспільно-економічні формації.