43. Розкол християнства в V ст. та XI ст..

44. Католицизм. Особливості догматики, культу та організації

Католици́зм (лат. catholicismus) — один із напрямків християнства, який отримав свою назву від одного з атрибутів світової спільноти віруючих у Христа — її «кафолічність» (соборність), так само як інший напрямок отримав свою назву від іншого атрибута — православ'я.

В одинадцятому столітті у світовій християнській спільноті стався розкол — вона розділилась на дві окремі християнські спільноти або церкви — на західну, латинського обряду (пізніше названу католицькою) і східну, грецького обряду (пізніше названу православною або ортодоксальною). Сучасна Католицька церква включає в себе як церкви латинського обряду (Римо-католицька церква), так і церкви східних обрядів, серед яких — Українська греко-католицька церква. Доктрини католицизму більшою частиною розділяють також традиціоналістські, старокатолицькі та незалежні католицькі спільноти.

Видимим головою Католицької церкви є Папа Римський, що очолює Святий Престол і державу-місто Ватикан у Римі. Католицька церква вважає Папу Римського наступником апостола Петра, якому згідно з Євангелієм, було заповідано очолити Церкву (Мт. 18:17-19).

Догматика (грец. dogmatos - думка, вчення) - розділ богослів'я, в якому дається систематизований виклад догматів (положень) якої-небудь релігії. Систему догматів мають християнство, іслам, буддизм та інші релігії. Часто догматизм виражається коротко письмово у вигляді офіційного віросповідного документа - сповідання віри або катехізису.

В Римо-Католицькій Церкві, догма є пунктом віри, об'явленого Богом, який Учительство Церкви представляє для обов'язкової віри. Воскресіння Христа є принциповою істиною, тому що з нього походить спасіння і життя для всіх християн. Згідно з вченням Римо-Католицької Церкви догмою є: "істина об'явлена Богом, яку Учительський Уряд Церкви визнає обов'язковою". Катехизм Католицької Церкви говорить:

"Учительське служіння Церкви повністю покладається на владу, отриману від Христа, коли формує догми, тобто коли подає правди, які містяться в Божому Об'явленні або які беззаперечно з ними пов'язані, у формі, що зобов'язує християнський народ беззастережно приймати їх у вірі" (ККЦ, 88).

Віруючий зобов'язаний приймати Божественною і католицькою (тобто загальнохристиянською) вірою все, що Церква подає чи то як урочиста постанова, чи то як звичайне навчання. Однак не кожне вчення Церкви є догмою. Від віруючого вимагається приймати за догми лише те вчення Церкви, яке Церква виразно і конкретно визначила їх непомильними догмами. Також не всі істини є догмами. У Святому Письмі є багато святих істин, які віруючий розпізнає і погоджується з ними, але які Церква не визначила догмами. Більша частина вчення Церкви не є догмами. Наприклад, на останньому Соборі Католицької Церкви, що проходив у Ватикані в 1962-1965 роках,було прийнято багато документів, серед яких і 4 Догматичні Конституції (всього біля 800 сторінок), однак нема ні одного нового рішення, яке було визначено догмою.

Культ (від лат. cultus — шанування, поклоніння, від лат. colo — обробляю, почитаю)

У католицизмі, велике значення надається семи таїнствам: хрещенню, причащанню, освяченню, покаянню (сповіді), миропомазанню, церк. шлюбу та маслосвяттю (соборуванню). Кожне з них має свій догмат, зміст і символічне значення (хрещення символізує прилучення до христ. релігії, причащання — акт символічне перетворення хліба й вина на тіло і кров Господні, через які віруючий долучається до єства Божого, тощо.

Організа́ція (від грец. ὄργανον — інструмент) — цільове об'єднання ресурсів для досягнення певної мети.

Організація як специфічне соціальне утворення, форма спільної діяльності людей у виробництві матеріальних благ (товарів) і послуг, наділена певними особливостями.