Рецептори

Подразнення, які йдуть з боку зовнішнього або внутрішнього сере­довища, приймаються особливими нервовими утвореннями — рецептора­ми. Рецептори передають збудження доцентровим волокнам. Рецептори, які розміщені на периферії тіла (на шкірі, в оці, в усі тощо) і сприйма­ють подразнення, що йдуть з зовнішнього середовища, називають екстеро­рецепторами. Рецептори, які розміщені у внутрішніх органах (серці, су­динах, залозах, м'язах) і сприймають подразнення з боку внутрішнього середовища, називають інтерорецепторами. Для різних рецепторів є різні адекватні подразники. Рецептори, які збуджуються від діяння хімічних речовин, називаються хіміорецепторами, від діяння світла — фоторецепторами, під впливом доторкання, тиснення — механорецепто-рами і т. д.

У передаванні нервових імпульсів у центральну нервову систему бе­руть участь сульфгідрильні групи білкових тіл. Вони потрібні для пере­бігу обмінних реакцій у рецепторах.

Передавання збудження з нерва на працюючий орган

Збудження, що передається з відцентрового нер'ва м'язові або за­лозі, викликає збудження цих органів і перехід їх у діяльний стан.

Збудження доцентрових нервів передається іншим нейронам, які мі­стяться в центральній нервовій системі.

Місце контакту одного нейрона з іншим, а також місце контакту нервових закінчень з іннервованими ними тканинами називають с и-н а п с а ми.

Передавання збудження через синапси має ряд особливостей, з яки­ми ми ознайомимось при вивченні нервових центрів. А тут ми спинимося на особливостях передавання збудження з рухового нерва на м'яз.

Нервове волокно, ввійшовши в м'яз, розгалужується на найдрібніші гілочки, які закінчуються на м'язових волокнах. Одно нервове волокно іннервує від З до 100 м'язових волокон.

Збудження з нервового волокна передається на м'яз, але збудження з м'яза не передається на руховий нер'в. Це доводиться тим, що при збу­дженні м'яза в нерві не можна виявити струмів дії. Значить, синапс м.'іе однобічну провідність.

Крім того, через синапс збудження проходить сповільнено.

Передавання збудження через синапс паралізується деякими от­рутами. Передавання збудження з нерва на м'яз припиняється від діян­ня отрути кураре. Це доводиться та'к.

У жаби, отруєної кураре, нерви і далі проводять збудження. Це вид­но з того, що при подразненні в них виникають струми дії. При підне­сенні електродів безпосередньо до м'яза він скорочується. Але подраз­нення рухового нерва, який підходить до м'яза, не викликає його скоро­чення, отже, паралізується передавання збудження з нерва на м'яз.

При стомленні м'яза також насамперед припиняється передавання збудження з нерва на м'яз.

Як здійснюється передавання збудження через синапси? Щодо цьо­го існує дві теорії: електрична і хімічна.

Теорія електричного передавання збудження виходить з того, що біоструми, які утворюються в нерві при збудженні, досить сильні для то­го, щоб викликати збудження м'язової або залозистої тканини чи іншо­го нейрона. Струми дії, які виникають в нерві, в 2,5 раза сильніші, ніж пороговий струм, який викликає збудження нерва. В нервових закінчен­нях внаслідок розгалуження нерва сила струму досягає дії 110 мв. Коли'

покласти два нервово-м'язові препарати так, щоб нерв другого препара­ту лежав на м'язі першого, і подразнювати нерв першого препарату, то

біоструми, які виникають в його м'язі, викличуть скорочення м'яза дру­гого препарата (вторинний тетанус).

Усі ці факти дають можливість вважати, що збудження передається через синапси за допомогою електрорушійних сил. На користь цього говорить і швидкість передаван­ня збудження через синапси.

Проте поряд з цим назбиралось багато фактів, які говорять, що в передаванні збудження через синапси беруть участь хімічні речовини. Це — хі­мічна теорія передавання збудження. Встановле­но, що закінчення нервів вегетативної нервової системи при збудженні виробляють особливі ре­човини: парасимпатичні—ацетилхолін і сим­патичні—симпатин (речовина, схожа з адре­наліном). Ці речовини і збуджують робочий ор­ган. Існують дані, що деякі симпатичні нерви ви­діляють не симпатин, а ацетилхолін. Нервові во­локна, закінчення яких виділяють ацетилхолін, на­зивають холінергічними; а ті, які виділяють симпа­тин, — адренергічними.

Хімічні речовини, які забезпечують передаван­ня збудження через синапси, дістали назву медіа­торів (посередників) (мал. 245).

Самойлов у 1925 р. висловив припущення, що збудження з рухового нерва на скелетний м'яз та­кож передається за допомогою медіаторів. Він встановив, що при підвищенні температури швид­кість передавання імпульсів з нерва на м'яз зро­стає (в 2,7 раза при підвищенні температури на 10°). А як відомо, при­скорення процесу при підвищенні температури характеризують хімічні, а не фізичні процеси.

Припущення Самойлова справдилося. Медіаторо'м у цьому випадку є ацетилхолін. Ацетилхолін, введений в м'яз так, щоб він проник до нер­вового закінчення, викликає таке ж саме скорочення його, як і подраз­нення нерва. Утворюваний при кожному імпульсі ацетилхолін відразу (протягом рефракторної фази) руйнується ферментом холінестеразою, який міститься в нервових закінченнях м'яза.

Експериментальні дані дають можливість вважати, що медіатори беруть участь у передаванні збудження з одного нейрона на інший і в центральній нервовій системі, і у вегетативних вузлах, де виявлено ве­лику кількість ацетилхоліну.

Можна думати, що у вищих тварин у передаванні збудження через синапси беруть участь обидва фактори — і електричний і хімічний, і роль хімічного фактора, можливо, полягає в тому, що він, підвищуючи лабіль­ність, полегшує передавання збудження за допомогою біострумів. Ух-томський вважав, що 'медіато'ри, які виробляються в нерві під час збу­дження, створюють у структурі нерва більш вигідну поляризаційну уста­новку.