29.Адміністративно-територіальний устрій, політ.Життя та соц.-економічний розвиток укр. Земель у складі Австрійської імперії кін.18-19 ст.

З кінця XVIII ст. Галичина,Північна Буковина й Закарпаття,на території яких проживало понад 2 млн українців (із загальної кількості населення 2, 5 млн чоловік),потрапили до складу Австрійської імперії. Головну роль в економіці цих земель відігравало сільське господарство,певний розвиток мали промисли,діяла невелика кількість мануфактур.Селянам належало менше ніж половина всіх земельних угідь.Переважала відстала трипільна система.За право користування убогими наділами селяни відробляли по п'ять-шість днів панщини на тиждень ще й платили натуральний оброк. До того ж володарі панських маєтків постійно урізали й так незначні селянські наділи.Галицькі міста були відрізані від традиційних ринків в Україні.Провадилась політика онімечення населення,українцям було заборонено обіймати посади в органах державного управління. До того ж, постійні міжнародні війни,іноземна окупація,занепад зовнішньої торгівлі,соц. і нац. гніт довели край до повного економічного занепаду,зубожіння людей.Західноукраїнські землі було поділено на округи (циркулі) на чолі з австрійськими чиновниками - старостами.Очолював управління губернатор,який перебував у Львові.У містах створювались магістрати на чолі з бургомістрами і радниками,яких призначав австрійський уряд.Галичина разом з частиною польських земель,що дісталися Австрії після поділів Польщі,була виділена в окремий коронний край — "Королівство Галщії і Лодомерії" з центром у Львові. Східний кордон нового австрійського краю проліг по річці Збруч,яка понад півтора століття була рубежем розчленування українського народу двома імперіями. Буковина з центром у Чернівцях на правах окремого Округу входила до складу Галичини,а з 1849-го по 1018 pp. мала статус окремого коронного краю. Закарпаття,на території якого компактно проживала більшість українців Угорщини,входило до складу Пожонського (Братиславського) намісництва,ділилось на чотири комітати. Напруження в соціальних і міжнародних відносинах у західноукраїнських землях зумовило спроби Габсбургів провести часткові реформи.Австрійські монархи Марія-Терезія та Йосиф II під час свого спільного правління (1765-1780) та самодержавної влади останнього (1780-1790) намагалися змінити аграрне законодавство. 1782 р. було скасовано особисту залежність селянина від землевласника,а 1786 р. — частково обмежено панщину.Певні зміни було внесено в духовне життя.Зокрема 1781 р. було скасовано обмеження й дискримінацію некатолицьких конфесій.Шкільну освіту було переведено на державне утримання.Це сприяло розвиткові національно-культурного життя в краї. Але ці реформи наштовхнулися на опір консервативних сил,бюрократичних структур державного управління й пізніше частина з них,насамперед у сфері аграрних відносин,була скасована Йосифом II та його наступниками.У 30-х роках у Львівській семінарії студенти М. Шашкевич, І. Вагилевич та Я. Головацький створили гурток демократичної української молоді,що дістав назву "Руська трійця".Своєю просвітницькою діяльністю гуртківці сприяли пробудженню національної свідомості народу,розвиткові й поширенню української мови.Вони писали статті з історії,збирали українські народні пісні та думи,друкували їх.Коли цензура заборонила видання збірки творів під назвою "Зоря", "Руська трійця" уклала другу книжку-альманах — "Русалка Дністровая", що вийшла 1837 р. в Угорщині.Це був перший Серйозний виклик поневоленого українського народу колоніальній політиці Австрійської імперії.