jffhfhjs

Вступ

Пройшовши цей урок, ви будете знати:

що таке операційна система;

з яких компонентів складається операційна система;

критерії порівняння операційних систем;

сімейства операційних систем та їх основні характеристики.

Операційна система (ОС) – це сукупність програмних засобів, які забезпечують взаємодію користувача з програмними та апаратними ресурсами комп’ютера.

(Служить “буфером-передавачем” між апаратною частиною ПК і програмами).

Основні задачі, які виконує ОС це:

− забезпечення інтерфейсу користувача ПК;

− запуск сервісних і прикладних програм;

− управління роботою ПК та усіх пристроїв, що до нього приєднуються.

Отже, саме операційна система:

− веде діалог на екрані монітора з користувачем;

− знаходить на дисках прикладні і сервісні програми;

− посилає центральному процесору ПК потрібні для обробки дані;

− веде облік і визначає готовність виконання задач;

− розподіляє між ними ділянки оперативної і зовнішньої пам’яті;

− контролює друк;

− зв’язується через модеми чи кабельні мережі з іншими комп’ютерами;

На сучасному ринку програмного забезпечення пропонується велика кількість різних операційних систем. Однак, найбільшого розповсюдження набули ОС корпорації Microsoft і в першу чергу операційна система Windows7. Сьогодні Windows7 – це одна з останніх версій операційної системи для ПК від Microsoft і є найпопулярнішою серед користувачів.

ОС для великих ЕОМ (мейнфрейми). Основною характеристикою апаратного забезпечення для якого їх розробляють є продуктивність введення (виведення даних), великі ЕОМ оснащені великою кількістю пристроїв введення/виведення (принтери, сканери, диски, термінали). ОС цих ЕОМ повинні ефективно підтримувати роботу цих пристроїв. Прикладом такої ОС є OS/390 фірми IBM.

Серверні ОС. Головна характеристика - здатність обслуговувати велику кількість запитів користувачів до спільно-використовуваних ресурсів прикладом є Unix, Windows Server 2008, Mac OS Server, Linux та ін.

Персональні ОС. Це операційні системи, які використовуються на робочих станціях (персональних комп’ютерах). Основна їхня характеристика - це дружність до користувача. В таких ОС, на рівні з критеріями стабільності роботи та безпеки, важливим є зручний інтерфейс.

Вбудовані ОС. До них належить керуючі програми для різноманітних мікропроцесорних систем, які використовуються у військовій техніці, системах побутової техніки, в смарт картах. Часто вбудовані ОС розробляются для конкретних пристроїв (наприклад в медицині).

ОС реального часу. У такій системі кожна операція має бути гарантовано виконана в заданому часовому діапазоні. ОС реального часу можуть керувати польотами космічного літака, технологічним процесом.

Критерії порівняння ОС

1. Інтерфейс користувача. Сьогодні графічний інтерфейс – незмінний атрибут будь-якої операційної системи, будь-то Windows 98/МЕ, Windows NT/2000 або MacOS, операційна система для комп'ютерів Apple Macintosh. Але операційні системи перших поколінь мали не графічний, а текстовий інтерфейс, тобто команди комп'ютеру віддавалися не клацанням мишки по малюнку-піктограмі,а за допомогою введення команд із клавіатури. Наприклад, сьогодні для запуску програми редагування текстів Microsoft Word досить клацнути по значку цієї програми на Робочому Столі Windows 98/ME. А раніше, при роботі в ОС попереднього покоління — DOS, необхідно було вводити команду типу: C:\WORD\word.exe mybook.doc.

2. Кількість задач, які може розв’язувати ОС одночасно. Операційні системи поділяються на однозадачні і багатозадачні. Однозадачні операційні системи (DOS) можуть виконувати в один і той же час не більш однієї задачі, а багатозадачні ОС (Windows 98/ME) здатні одночасно керувати кількома процесами, поділяючи між ними потужність комп'ютера.

3. Число користувачів ОС. Операційна система буває клієнтською (призначеною для обслуговування одного клієнта) і серверною (розрахованою на роботу з групою користувачів одночасно). Прикладом першої може бути та ж Windows XP/ 7.Найбільшого розповсюдження набули клієнтські ОС Windows. За різними оцінками вони займають до 90 % цього ринку. Їх перевага – дуже високий комфорт у роботі, відносна надійність, високоякісна технічна підтримка виробника та простота у встановленні та експлуатації. Все більшої популярності набуває операційна система Linux.Для домашнього використання вам знадобиться, звичайно ж, ОС для одного користувача.

4. Розрядність. Ми з вами вже говорили про розрядність процесора — точно так само розрядність характеризує й ОС. 16-розрядні операційні системи (DOS, Windows 3.1, Windows 3.11) пішли в минуле з появою Windows 98/ME (32-розрядна). Нещодавно з’явилися 64-розрядні ОС для 64-розрядних процесорів (Itanium, який з'явився на ринку в 2001 році).

5. Спеціалізація – призначення тієї або іншої ОС. Одна більш придатна для роботи в мережі, іншу виберуть програмісти, третю – домашні користувачі... І тому, як показує практика, знання однієї ОС у наш час аж ніяк не досить.

Основні концепції ОС

Керування процесами і потоками. Основною функцією є виконання прикладних програм. Код прикладної програми і необхідні для роботи дані знаходяться на дисках у файлах після того як користувач запускає програму на виконання у системі створюється нова базова одиниця яка називається процес. ОС розподіляє ресурси між процесорами. Сучасні ОС є не тільки багатозадачними але і багатопотоковими. Багатопотоковість - це наявність в межах процесу декілька інструкцій які виконуються паралельно.

Керування пам'яттю - під час виконання процесу необхідно використовувати дані шз основної (оперативної) пам'яті комп'ютера. ОС відповідає за виділення пам'яті для процесу.

Керування введенням/виведенням. Операційна система відповідає за керування пристроями введення/виведення на рівні драйверів і на рівні прикладних програм. Операційна система виконує мережеву підтримку.

Операційні системи мають вбудовані засоби роботи в мережі. Безпека данних - забезпечення надійності системи від збоїв в апаратному та програмному забезпеченні та захист данних від несанкціонованого доступу.

Складові операційної системи

Ядро системи. Привілейований режим і режим користувача.

Ядро системи - це базові компоненти які відповідають за найважливіші функції ОС, які постійно знаходяться у пам'яті. Ядро ОС завжди виконується у привілейованому режимі.

До ядра відноситься обробка переривань, керування пам'яттю, керування введенням/виведенням. Для того щоб ядро виконувалося в привілейованому режимі повинна бути апаратна підтримка. Процесор повинен принайні підтримувати 2 режими роботи:

привілейований

режим користувача

У режимі користувача неможливе перемикання задач звертання до пам'яті за заданими межами, доступ до пристроїв введення/виведення.

Ядро ОС — це програма, але серед усіх інших програм, системних і при кладних, воно має найспецифічніше призначення: забезпечення взаємоді апаратних та програмних засобів.

Ядро — центральна частина операційної системи, що керує процесом виконання програм та їх доступом до ресурсів комп'ютера.

Жодна програма не може виконуватись «осторонь» ядра ОС, оскільки саме воно «вказує» процесору, коли яку програму слід запустити. Біль того, ядро визначає, якій програмі та до якого апаратного ресурсу можна надати доступ. Тому програма ядра має функціонувати від моменту запуску ОС до завершення роботи комп'ютера, постійно очікуючи системних і прикладних програм запитів на виконання або на досту ресурсів.

Реалізація архітектури операційних систем

Існує декілька способів реалізації архітектури ОС, сучасні використовують комбінацію цих методів:

Монолітні ОС - ОС в яких всі основні функції розміщені в ядрі називаються монолітними, така система є продуктивнішою, але менш надійною. Сучасні ОС дають можливість динамічного розміщення в адресному просторі ядра фрагменти коду.

Багаторівневі системи. Компоненти цих систем утворюють ієрархію де кожен з рівнів спирається на попередній найвищий рівень - системні виклики. Найнижчий рівень - взаємодія з апаратним забезпеченням.

Системи з мікроядром. Одним із напрямків розвитку сучасних ОС є те, що в привілейованому режимі реалізована невелика частина функцій ядра, які утворюють мікроядро.

Мікроядро здійснює зв'язок між компонентами системи і виконує базовий розподіл ресурсами. Перевагами такої технології є:

Невеликі розміри мікроядра, що спрощує його розробку і налагодження.

Висока надійність системи, тут немає прямого доступу до апаратного забезпечення.

Велика гнучкість і розширюваність системи.

Можливість адаптації до умов мережі, недоліком є зниження продуктивності.

Віртуальні машини. У системах віртуальних машин програмним шляхом створюються копії апаратного забезпечення, створюється його емуляція, ці копії працюють паралельно і забезпечують взаємодію прикладних програм і користувачів.

Драйвери

Як прикладні програми працюють із пристроями, що входять до ду комп'ютера та підключені до нього? Коли користувач роздру малюнок, то як графічний редактор повідомляє принтеру, що саме і де друкувати на сторінці? Кожна модель принтера «розуміє» свою систему команд, і розробники графічного редактора не можуть знати кожну з них.

Тому існує єдиний набір команд, визначений операційною системою, а разом із принтером (та будь-яким іншим пристроєм) постачається драйвер — програма, що перетворює стандартні команди операційної системи на специфічні команди конкретної моделі пристрою.

Драйвер — програмний модуль, що використовується іншими програмами для керування роботою пристроїв.

Кожна модель будь-якого пристрою має власний набір драйверів для різних операційних систем. Відповідний драйвер має бути установлений, або інстальований, у системі до першого використання пристрою. Зазвичай набір драйверів постачається на оптичному диску разом із пристроєм або доступний для завантаження на спеціальних сайтах в Інтернеті.

Складові операційної системи

Бібліотеки системних функцій

Одні дії, виконувані прикладною програмою, унікальні, тобто властиві лише цій програмі, а інші виконуються численними програмами цілком однаково. Прикладами типових дій є створення файлу, запис даних у нього, отримання інформації про обсяг вільного простору на диску. Зрозуміло, що під час розробки нової програми недоцільно щоразу програмувати типові дії — раціональніше створити бібліотеку типових функцій, якими могли б користуватися програмісти. Такі бібліотеки мають майже всі сучасні операційні системи. Функції, що реалізуються за допомогою цих бібліотек, називають системними.

В ОС Windows бібліотеки системних функцій зберігаються у файлах, що позначаються абревіатурою DLL (скорочення від Dynamic Link Library — бібліотека, що підключається динамічно).

Інтерфейс користувача

Як уже зазначалося, операційна система надає користувачеві можливість керувати виконанням прикладних програм та вмістом запам'ятовуючих пристроїв. Щоб система «розуміла» користувача, потрібен посередник — інтерфейс, який подаватиме об'єкти та системні функції ОС у вигляді, легкому для сприйняття людиною. Інтерфейс мають і прикладні програми.

Інтерфейс користувача — це програмні засоби, що забезпечують взаємо¬дію користувача із системними та прикладними програмами.

Інтерфейс користувача операційної системи може як входити до складу ОС, так і створюватися службовими програмами — операційними оболонками і файловими менеджерами. Для ОС Windows найвідомішими файловими менеджерами вважаються програми Far та Total Commander.

Інтерфейс користувача поділяють на дві великі групи:

Командний рядок (або Командний інтерпретатор) - керування здійснюється за допомогою введення команд з клавіатури з поступовим їх виконанням (можливий пакетний обробіток, коли команди записуються у своїй почерговості у файл, а потім цей файл виконується операційною системою). Для забезпечення зручності роботи до командного рядка було розроблені графічні програми-оболонки (насправді вони використовують псевдографіку, тому не можуть бути зарахованими до повноцінного графічного інтерфейсу). Детальніше >>>

Цікава інформація! Багато хто сьогодні вважає,що в сучасних операційних системах командний рядок не потрібен. Але навіть у MacOS X може активно використовуватися командний рядок. Наприклад, так>>>

Графічний інтерфейс - дозволяє здійснювати взаємодію людини з комп’ютером у формі діалогу з використанням вікон, меню та елементів управління (діалогових панелей, кнопок, тощо). Детальніше >>>

Розвиток графічного інтерфейсу можна переглянути на цьому сайті >>>

Файлові системи

Файлова система також є важливою складовою будь-якої операційної системи.

На пристроях зовнішньої пам'яті — жорстких і оптичних дисках, флещ- накопичувачах тощо — зберігаються величезні обсяги даних. Звісно, дані на носіях розташовуються не хаотично, а в строгому порядку, згідно з певними правилами, сукупність яких називається файловою системою.

Фа́йлова систе́ма — спосіб організації даних, який використовується операційною системою для збереження інформації у вигляді файлів на носіях інформації. Також цим поняттям позначають сукупність файлів та каталогів, які розміщуються на логічному або фізичному пристрої.

Інакше кажучи, файлова система визначає файлову структуру носія даних. Її можна порівняти з класичною бібліотекою: вся інформація в бібліотеці розподілена за книжками, у файловій структурі — за файлами. Для користувача книжка і файл є найдрібнішими неподільними одиницями даних — він не може взяти в бібліотекаря частину книжки або скопіювати чи перейменувати частину файлу. Кількість файлів на жорсткому диску сучасного персонального комп'ютера також є порівнянною з кількістю книжок у бібліотеці середніх розмірів, а отже, для швидкого пошуку файлів їх необхідно систематизувати. Тому файли розподілені за каталогами (в операційній системі Windows їх називають папками), що нагадує книжки в бібліотеці, розташовані на стелажах.

Каталог — це елемент файлової системи, який має власне ім'я та може містити файли й інші каталоги.

Зауважимо, що прикладним програмам нічого не відомо про фізичне розташування файлів. Коли програмі потрібно записати дані у файл або зчитати їх, вона звертається до драйвера файлової системи і «повідомляє» йому лише ім'я файлу та каталогу, де цей файл розташовано. З яких саме областей фізичного носія потрібно зчитати дані (або в які області записати), драйвер визначає самостійно, на підставі інформації про файлову структуру.

З погляду операційної системи диск є набором кластерів розміром 512 байт і більше. Кластер — це найменше місце на диску, яке може бути виділене для зберігання файлу. Файлова система дає змогу визначити, які кластери зайняті файлами, які є вільними, а які пошкоджені. Один фізичний дисковий пристрій файлова система може подавати як кілька дисків, що їх називають логічними.

З-поміж логічних дисків можна виокремити «головний» — системний диск, на якому містяться файли операційної системи.

В ОС Windows останніх версій використовуються дві файлові системи: FAT32 та NTFS. Для користувача структура файлів і каталогів у цих сис¬темах виглядає однаково, але вона по-різному відображується на фізичну структуру дисків. Система NTFS надає більше можливостей, зокрема дозво¬ляє керувати правами доступу користувачів до файлів.

Cтворення файлової системи відбувається в процесі форматування!

В залежності від організації файлів на носії даних, файлові системи можуть поділятись на:

ієрархічні файлові системи - дозволяють розміщувати файли в каталоги;

пласкі файлові системи - не використовують каталогів;

кластерні файлові системи - дозволяють розподіляти файли між кількома однотипними фізичними пристроями однієї машини;

мережеві файлові системи - забезпечують механізми доступу до файлів однієї машини з інших машин мережі;

розподілені файлові системи - забезпечують зберігання файлів шляхом їх розподілу між кількома машинами мережі.

Сучасні файлові системи (ФС) являють собою ієрархічні структури каталогів. Хоча загальна концепція всіх ФС, в принципі, однакова, в реалізації є деякі відмінності. Два вартих уваги приклади — це символи-розділювачі каталогів та чутливість до регістру. Юнікс-подібні операційні системи (ОС) (BSD, Лінукс, MacOS X) та AmigaOS використовують у якості розділювача каталогів символ похилої риски (/), в той час як DOS використовує цей символ для завдавання додаткових опцій у командному рядку, а в якості розділювача прийнято вживати символ зворотної похилої риски (\). У Microsoft Windows прийнята та ж конвенція за винятком китайської та корейської версій, де розділювачем є знак запитання (?). Версії МакОС до Х використовували у якості розділювача двокрапку; RISC OS — дефіс.

У Юнікс-подібних ОС у назві файлу може використовуватись будь-який символ за винятком похилої риски і вони чутливі до регістру. Назви файлів у Microsoft Windows не є чутливими до регістру.

ФС можуть бути журнальними або нежурнальними. Журнальні файлові системи пишуть інформацію двічі: спершу до журналу дій файлової системи, потім до її належного місця в звичайній файловій системі. В разі аварії система може автоматично відновлювати свій вміст до узгодженого стану програючи частину журналу. В той же час нежурнальним файловим системам потрібно зробити перевірку усієї файлової системи спеціальними програмами, такими як fsck або scandisk.

Більшість дистрибутивів Лінукс підтримують більшість (або всі) перелічені ФС: ext2, ext3, ReiserFS, Reiser4, GFS, GFS2, OCFS, OCFS2, NILFS, XFS, JFS, заразом як і FAT та NTFS.

Microsoft Windows підтримує лише FAT12, FAT16, FAT32, та NTFS. Серед них NTFS є найефективнішою.

MacOS X підтримує HFS+ у якості первинної ФС та кілька інших як допоміжних.

На додачу всі ці (та інші) ОС підтримують файлові системи змінних носіїв — FAT12 для дискет, ISO 9660 та UDF (Universal Disk Format) для компакт-дисків та DVD відповідно. Windows Vista та Лінукс з ядром версії 2.6 підтримують розширення UDF котрі дозволяють перезаписувати вміст ДВД як у звичайних дискетах.

За призначенням файлові системи можна класифікувати на наступні категорії:

Для носіїв з довільним доступом (наприклад, твердий диск): FAT32, HPFS, ext2 і ін. Останнім часом поширилися журнальовані файлові системи, такі як ext3, Reiserfs, JFS, NTFS, XFS.

Для носіїв з послідовним доступом (наприклад, магнітні стрічки): QIC.

Для оптичних носіїв — CD і DVD: ISO 9660, HFS, UDF.

Віртуальні файлові системи: AEFS і ін.

Мережні файлові системи: NFS, SMBFS, SSHFS, Gmailfs.

Родини операційних систем

За час існування персонального комп’ютера, для нього було розроблено багато операційних систем. За своєю схожістю (родинністю) вони поділяються на певні сімейства.

Пропонуємо вам коротку інформацію про основні сімейства операційних систем для ПК.

Популярність операційних систем залежить від місця їх застосування. Наприклад, сайт StatCounter пропонує таку статистику:

Source: StatCounter Global Stats - Operating System Market Share

Також можна переглянути статистику від W3Schools.com

В обох попередніх випадках статистика основана на відвідуванні веб-сайтів. Більш загальну статистику можна переглянути на Вікіпедії.

Для продовження вивчення уроку натисніть "Продовжити"...

Сімейство DOS

Операційні системи DOS беруть початок з 1981 року з історичної угоди між IBM та Microsoft. Найбільш відомою ОС даного сімейства стала MS-DOS (абревіатура словосполучення Microsoft Disk Operating System). До речі, деякі сьогодні пам'ятають, що MS-DOS аж ніяк не була оригінальною розробкою самої Microsoft: компанія Білла Гейтса лише доробила «операційку» за назвою QDOS (Quick and Dirty Operating System), створену компанією Seattle Computer Products. QDOS, у свою чергу, була прототипною розробкою, яка реалізовувала переробку ОС за назвою СР/М під процесор Intel-8086.

MS-DOS еволюціоніювала до версії 6.22, на яку рекомендувалося ставити Windows 95, після чого начебто розробка була припинена. Але спеціалісти стверджують, що в основі Windows 98 також лежить версія MS-DOS 7.0. 16-розрядна однозадачна операційна система DOS володіла «інтерфейсом командного рядка», тобто всі команди користувачу доводилося набирати на клавіатурі вручну, у командному рядку ОС DOS процвітала протягом 10 років, удосконалювалася і поповнювалася новими програмами. З кожною новою версією вона підтримувала усе більше типів пристроїв. Однак головні її недоліки не були, та й не могли бути усунуті.

Головним уразливим місцем DOS залишалася робота з оперативною пам'яттю. Справа в тому, що в епоху створення MS-DOS оперативна пам'ять більшості комп'ютерів не перевищувала 256 кілобайт. DOS могла працювати з 640 кілобайтами оперативної пам'яті.

З'явилися програми, яким був потрібний для роботи весь обсяг оперативної пам'яті. Стандартний же сервіс DOS цієї можливості не надавав. Другим недоліком DOS була неможливість роботи в повноцінному графічному режимі. DOS практично не дозволяла працювати з драйверами різних відеокарт. Тим часом наприкінці 80-х років графічний режим став уже стандартним для таких комп'ютерів, як Apple Macintosh — завдяки чому ці комп'ютери перетворилися на стандарт «видавничого» комп'ютера.Нарешті, третьою перешкодою на шляху MS-DOS стала однозадачність. У результаті, з появою Windows 95, DOS практично не використовується, хоча дотепер установлена на наших комп'ютерах як складове ядро Windows.

Паралельно з Microsoft, IBM вела роботу власними силами над подібною ОС, назвавши нову версію PC-DOS. Проте невдала маркетингова політика завадила поширенню даної ОС. Але в 1999 році IBM навіть випустила нову версію – DOS 2000.

У 1988 році фірма Digital Research випускає DR-DOS, яка, за думкою преси, має серйозні переваги перед MS-DOS через більш потужні утиліти. Однак подальшому розвитку завадила необхідність внесення змін для сумісності з Windows, і DR-DOS так ніколи і не завоювала значної долі ринку. В 1993 році фірма Novell купує DR-DOS і, додавши в неї більш розвинені мережні функції, повторно випускає її на ринок як Novell DOS 7.0. Але дана спроба була марною,бо значення операційних систем DOS залишилося в минулому.

У 1994 році було випущено відкриту реалізацію FreeDOS. А трохи пізніше з’явилася версія FreeDOS32 – вільна та повністю 32-бітна ДОС, яка не потребує розширень для запуску 32-бітних програм.

Сімейство Windows

Windows 9x

Розробка віконного графічного інтерфейсу, який в подальшому став окремою операційною системою, була повністю ініціативою фірми Microsoft (засновник Білл Гейтс), яку їй ніхто не замовляв. Розвиток даної операційної системи відбувався двома технологічними гілками, які згодом злилися в одну розробку.

Операційні системи гілки Windows 9х. Перша та друга версії Windows вийшли у світ наприкінці 80-х років і залишилися зовсім непоміченими. А ще через два роки на світ з'явилися версії 3.1 і 3.11 (остання включала такий значний елемент, як повну підтримку мультимедіа і роботу в локальній мережі – тому і мала уточнюючу назву Windows For Workgroups), що остаточно затвердили панування Windows на Олімпі операційних систем.

Хоча питання про те, а чи були перші версії Windows ПОВНОЦІННОЮ операційною системою, дотепер залишається відкритим. Адже встановлювалася Windows поверх уже наявної на комп'ютері – DOS – і лише розширювала її можливості. Фактично,вона являла лише графічну оболонку, надбудовану над установленим на комп'ютері комплектом MS-DOS. З'явилася нехай примітивна, але багатозадачна система – хоча число додатків, що одночасно запускаються, було обмежено двома-трьома, запустити більше не дозволяла мала кількість оперативної пам'яті.

Наступною реалізацією став вихід у 1995 році версії Windows 95. Нова операційна система стала 32-розрядною. Нагадаємо, що всі попередні версії DOS і Windows були 16-розрядними і не могли повною мірою використовувати можливості навіть процесорів сімейства 386 і тим більше – нових процесорів Pentium. Її ядро, як і раніше, містило старі, 16-розрядні модулі. Windows 95 мала новий графічний інтерфейс – більш елегантний, зручний. У цю операційну систему вперше був інтегрований програмно-драйверний комплекс Direct, що надає додаткам Windows прямий доступ до апаратних пристроїв ПК – звукової карти, відеоплати і т.д. А інша система – ActiveMovie – забезпечувала підтримку відтворення великої кількості мультимедійних файлів – від музики у форматі MIDI до відеодисків. Хоча незабаром з'ясувалося, що і нова система не відрізняється стабільністю. Значні вдосконалення інтерфейсу нарешті ліквідували відставання від платформи Мac і комп’ютери Мac виявляються остаточно витіснені у вузьку нішу ринку.

25 червня 1998 року нова ОС від Microsoft надійшла до магазинів. Основні зміни торкнулися інтерфейсу – тепер «Робочий Стіл» Windows 98 став ще гарніше, а головне – він цілком інтегрований із середовищем Інтернет. У нової ОС остаточно стерта різниця між файлами і папками на вашому комп'ютері й об'єктами Всесвітньої Інформаційної Павутини (WorldWideWeb). Основним засобом роботи з файлами і папками в обох випадках є програма Internet Explorer – включення цієї програми-браузера до складу Windows 98 було визнано протизаконним, монополістичним актом, що серйозно обмежує інтереси інших виробників.

У 2000 році виходить повна версія Windows Millenium (ME) – цього разу повністю остання – версія Windows, яка побудована з використанням DOS. Точніше – це було «друге виправлене (з огляду на Windows 98 SE, яка вийшла у 1999 році) видання. А оскільки касова цифра 2000 уже була використана в назві іншої ОС, Microsoft поспішила зарезервувати за собою інший популярний «бренд», зв'язаний з новим тисячоліттям – Millenium. Основним нововведенням у Windows ME вважалася нова версія пакета Microsoft Internet Explorer версії 5.5, оновлений пакет драйверів Direct 7.1 та кілька нових додаткових програм (наприклад, пакет для

редагування відео Movie Maker або універсальний програвач Windows Media Player). Windows ME стала першою «домашньою» ОС, що відмовилася від підтримки «режиму MS-DOS» і ряду програм для нього. Даною версією закінчилося існування гілки Windows 9х.

Windows NT

Одночасно з лінією «домашніх» ОС Microsoft розробляла й інші операційні системи, розраховані на корпоративних користувачів, на роботу в локальних комп'ютерних мережах. Windows NT (Windows New Technology) - 32-розрядна Windows NT, перша версія якої з'явилася на ринку в 1993 році, а остання – у 1998 році, із самого початку створювалася як стабільна, надійна система, що піклується про надійний поділ ресурсів серед працюючих під її керуванням програм. Перша заявлена версія (1993р.) відразу була нумерована як 3.1, для паралельності з іншою гілкою, що мала подібний графічний інтерфейс. Починався проект як OS/2 3.0, але в результаті початковий текст продукту був повністю перероблений.

У 1996 році корпорація Microsoft випускає Windows NT 4.0. Дана версія була суттєво поліпшена порівняно з попередніми. В ній з'явився інтерфейс користувача Windows 95, розширені функції для роботи з апаратними пристроями та багаточисельні серверні процеси такі, як Web-сервер Internet Information Server. З виходом Windows NT 4.0 Microsoft займає міцні позиції в організаціях. Від початку частка цієї ОС, призначеної для заміни UNIX, на корпоративному ринку в США була невеликою, але з часом вона різко зростає, і Windows NT все більше стає платформою для інтрамереж.