
- •Культурологія
- •1. Методологічні основи дисципліни
- •Поняття “культура” вживається: - для характеристики певних історичних епох (первісна культура, антична культура, середньовічна культура і т. Ін.);
- •Завдання й запитання для самоконтролю
- •2. Культура на ранніх етапах розвитку
- •Завдання і запитання для самоконтролю
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •Антична культура
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •5. Культура в епоху середньовіччя
- •5.1. Загальна характеристика культури Середньовіч-чя
- •5.2. Культура Візантії
- •Запитання для самоконтролю
- •5. 3.Середньовічна культура Західної Європи (V – XV ст.)
- •Запитання для самоконтролю
- •5.4. Культура Київської Русі
- •Заитання для самоконтролю
- •6. Культура епохи відродження й реформації
- •6.1. Визначення і хронологічні межі епохи Відрод-ження й Реформації
- •6.1.1. Світоглядні основи доби Відродження. Ренесансний гуманізм, його еволюція й характерні ознаки
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.2. Соціально-економічні й духовні перетворення в Європі XIV–XVI ст.
- •6.2.1. Християнський антропоцентризм
- •6.3. Італійське Відродження
- •6.3.3. Гуманізм італійського Відродження
- •Філософія італійського Відродження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.4.1. Образотворче мистецтво італійського Відрод-ження
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.5. Північне Відродження
- •6.5.1. Визначення терміну „Північне Відродження”
- •6.5.2. Гуманізм Північного Відродження
- •6.5.3. Відродження у Нідерландах
- •6.5.4. Відродження у Німеччині
- •6.5.5. Відродження у Франції
- •6.5.6. Відродження в Англії
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.6. Українське культурне піднесення (кінець XV – перша половина XVII ст.)
- •6.6.1. Освіта і культура
- •6.6.2. Братства та їх роль у національному й культурному піднесенні України
- •6.6.3. Архітектура та образотворче мистецтво
- •6.6.4. Література і книгодрукування
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •6.7. Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури
- •6.7.1. Передумови й початок реформаційного руху. Мартін Лютер
- •6.7.2. Основні соціальні, політичні й релігійні ідеї реформаційного руху
- •6.7.3. Контрреформація. Виникнення ордену єзуїтів
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •7. Культура епохи абсолютизму і просвітництва
- •7.2.Стиль бароко у європейському мистецтві
- •7.3. Витоки та основні засади Просвітництва
- •7.4.Стильові і жанрові особливості мистецтва
- •8. Промислова революція XIX ст. Та її наслідки
- •8.1. Загальна характеристика розвитку країн Європи та Північної Америки у другий період нової історії
- •8.2. Неокласицизм − рушійна стильова форма художнього розвитку європейського мистецтва кінця XVIII – початку хіх ст.
- •8.2.1. Англія
- •8.2.2. Скандинавські країни
- •8.2.3. Росія
- •8.2.4. Україна
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.3. Романтизм як одна з основних естетичних і світоглядних моделей XIX ст.
- •8.3.1. Основні принципи романтизму як ідейно-художнього напрямку
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.4. Реалізм – історично-конкретна форма художньої свідомості
- •8.4.1. Основні принципи реалістичного методу
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •8.5. Імпресіонізм та його сутність
- •8.5.1. Імпресіонізм – визначне явище у живописі та скульптурі
- •8.5.2. Імпресіонізм у музиці
- •8.5.3. Імпресіонізм і символізм у літературі
- •8.5.4. Постімпресіонізм
- •Запитання і завдання для самоконтролю
- •9. Культура хх – початку ххі ст.
- •9.1. Основні тенденції розвитку культури в хх ст.
- •9.2. Особливості культурного розвитку України в хх ст.
- •Словник термінів
- •Список літератури
6.3.3. Гуманізм італійського Відродження
У Флоренції, Римі, Мілані, Венеції та ряді інших італійських міст з’являються гуртки освічених людей, де обговорювалися проблеми моралі і громадського життя, ідеї античної філософії та питання наукового пізнання природи. Непохитний у середні віки пріоритет богослов’я над наукою похитнувся перед вірою у безмежні можливості людського розуму. Виник інтерес до проникнення у таємниці природи, до дослідного знання й експерименту; на основі відкриттів у галузі астрономії, географії, природничих наук почала формуватися наукова картина світу, з’явилися нові уявлення про час і простір, а у свідомості людини поступово формувалася впевненість у можливості пізнання реальності, що її оточує43.
Найяскравішим явищем італійського гуманізму була діяльність флорентійської Платонівської академії. Ідея її заснування належить відомому меценату Козімо Медичі
Характерними рисами ренесансного гуманізму в Італії протягом усього періоду його розвитку з XIV до XVI ст. є його практична орієнтованість та громадянська етика. У ранньому гуманізмі вибір морального ідеалу робився не на користь чернечої аскези, а на користь повнокровного життя у миру. Ці ідеї проголошував уже Ф. Петрарка44. .
Антична й середньовічна спадщина в культурі італійського Відродження
Принципове значення для розуміння особливостей та історичного місця італійського Відродження має проблема співвідношення цієї доби з античною й середньовічною культурами. Ця проблема була означена ще у ранній період розвитку гуманізму у творчості Ф. Петрарки, Дж. Боккаччо, К. Салютаті. Звернення до античності було наслідком глибинних процесів у пізньосередньовічній культурі, коли схоластика у своєму розвитку „зайшла у глухий кут”. Тоді виникла нагальна потреба до відновлення прямого зв’язку із „справжньою античністю”, не зіпсованою середньовічним „варварством”. Саме „шлях до античності” вимагав від митців Відродження критичного переосмислення Середньовіччя, оскільки у цю попередню добу розуміння й використання античної класики було досить обмеженим.
У період Раннього Відродження італійські майстри інтуїтивно зверталися до античних попередників. Причому у ранньому гуманізмі виправдання античної мудрості не означало протиставлення її християнству. Навпаки, цілком виразним було прагнення замирити християнство з язичницькою культурою. У період розквіту ренесансної культури митці свідомо вивчали, перекладали й тлумачили твори древніх, намагалися пристосувати їх до запитів свого часу.
Звернення до античності не було причиною Відродження, до неї звернулися „після того, як чітко сформувалися нові художні запити, що випливали з глибоких соціальних зрушень в італійській комуні”.
Джерелами відродження були:
− готичні впливи;
− візантійська спадщина;
− вплив культури країн Східного Середземномор’я;
− античність.
Основним був вплив античності, особливо вплив творів Гомера і Вергілія.
Пам’ятки античності були добре відомі італійським художникам. Збереглися руїни римських храмів і амфітеатрів, мощі християнських святих спочивали в античних саркофагах, під час проведення земляних робіт нерідко знаходили античні статуї і рельєфи.
У мистецтві Високого Відродження прямих запозичень з античності майже немає. Щоправда, Рафаель і Браманте, Мікеланджело і Джуліано да Сангалло вивчали античні пам’ятки і античних авторів, однак те, що вони сприйняли в першу чергу – це був дух античності.