98. Показники нерівності в розподілі доходів.

Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім'ям американського економіста Макса Лоренцо).

У сучасній економічній теорії поряд із кривою Лоренца та коефіцієнтом Джині для аналізу нерівномірності у розподілі доходів використовують так звані децильні та квантильні коефіцієнти. Це відношення багатства 10 або 20% найбідніших членів суспільства до такої ж кількості найбагатших.

Чим більший коефіцієнт Джині, тим 1ільша нерівність. Ще один показник вимірювання нерівності - децильний коефіцієнт. Усе населення країни поділяється на 10 груп по 10 % кожна і порівнюються доходи 10 % вищої групи з доходом 10 % населення нижчої групи. Зменшення нерівності у розподілі доходів, або перерозподіл доходів, здійснює державна влада за допомогою податкової системи та трансфертів.

Індексація доходів - це показник перерахування величини грошового вмісту доходів, вкладень, цінних паперів, заощаджень залежно від рівня інфляції. її здійснюють держава, банки, страхові компанії, акціонерні товариства та ін. Індексація доходів проводиться з метою компенсувати подорожчання споживчого кошика і виражається у підвищенні доходів населення. Індексація вкладів означає зміну розміру процентних ставок, індексація податків - зміну їх розмірів залежно від зміни цін, розмірів зарплати тощо.

99. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.

Ця політика займає вісьове місце у державному регулюванні соціальних відносин. У першу чергу вона стосується рівня заробітної плати та її долі у ВВП, перерозподілі доходів на користь найбідніших верств населення.

Політика доходів населення розроблялась практично представниками усіх напрямків економічної думки. Політика доходів соціальної держави грунтується на визнанні постійного і, по можливості, випереджального характеру її проведення.

Основним об'єктом впливу вважається заробітна плата. На основі індикативного програмування установлюються орієнтири приросту заробітної плати, державний контроль за цінами. Оскільки зростання заробітної плати вважається провідним чинником інфляції, то держава часто вдається до "заморожування" заробітної плати та цін. Така політика називається "політикою стримування". Протилежної їй є політика експансії", за якої стимулюється зростання доходів населення.

Враховуючи особливу соціальну значимість перерозподілу доходів соціальна держава намагається уникнути двох крайнощів, а саме, формування захребетницьких настроїв у малозабезпечених частинах населення та підриву прагнення до ефективної роботи у економічно активного населення.

В умовах ринку завжди виникає діалема, що вибрати з двої принципово різних варіантів - ринковий розподіл, який коректується державним регулюванням, чи державний розподіл, який коректується ринком. Якщо прагнути до рівності доходів, яка на думку багатьох є соціально справедливою, то неминучим є зниження економічної ефективності оскільки у краще працюючого індивіда суспільство відніме, а малоефективному працівнику допоможе. Розподіл за законами вільного ринку є високоефективним, але нерівним і соціально несправедливим. Тому рівний розподіл є соціально справедливим і економічно неефективним, а нерівний навпаки - соціально несправедливий але економічно ефективний.

Таким чином, нерівний ринковий розподіл має об'єктивні переваги перед рівним, "соціально справедливим" розподілом. Історичний прогрес зближує ці два підходи, але не усуває їх.

Нерівність доходів у ринковій економіці визначається за допомогою кривої Лоренца і коефіцієнта Джині. Крива Лоренца показує нерівномірність розподілу сукупного доходу суспільства між різними групами населення.