- •80. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
- •82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •83. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •84. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •85. Етапи програмно-цільового планування.
- •86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •87. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •88. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •89. Благо як економічна категорія.
- •90. Економічний добробут за а.Пігу.
- •91. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
- •92. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- •93.Теорія соціального вибору.
- •94. Основні функції суспільного добробуту.
- •95. Основні види та джерела доходів.
- •96. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •97. Бідність – причини появи та прогресування.
- •98. Показники нерівності в розподілі доходів.
- •99. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- •100. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
80. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
Державне прогнозування економічного і соціального розвитку - це система науково обгрунтованого передбачення напрямів економічного і соціального розвитку, можливого стану економіки держави у майбутньому, альтернативних шляхів і термінів його досягнення у разі прийняття тієї чи іншої стратегії економічного розвитку.
Стратегічною метою України за умов трансформації, спрямованої на поєднання механізмів ринкового саморегулювання та державного регулювання, є побудова сої^ально орієнтованої ринкової економіки. Цей напрям, по суті, є вітчизняним трактуванням загальносвітової тенденції руху до постіндустріальної цивілізації, який має бути здійснений еволюційним, безконфронтаційним шляхом. Найважливішими засобами формування та реалізації стратегії соціально-економічного розвитку, а також ДРЕ є прогнозу вання, макроекономічне планування та державне програмування. Система прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку України складається з: •прогнозів економічного і соціального розвитку України на середньо- та короткостроковий періоди; •Державної програми економічного і соціального розвитку України на короткостроковий період; •прогнозів економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів і міст на середньостроковий період; •програм економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів і міст на короткостроковий період; •прогнозів розвитку окремих галузей економіки на середньо-строковий період; •програм розвитку окремих галузей економіки.
Соціально-економічне прогнозування є складовою ширшого поняття — передбачення, як випереджувального відображення дійсності. Залежно від ступеня конкретизації досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу, прогноз і план (програму).
81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
Покращання ситуації в державі можливе тільки на системній основі. А для цього перш за все необхідна послідовна структурна політика, зорієнтована на реалізацію національних переваг, забезпечення економічної безпеки України, прискорення її інтеграції в сучасну світогосподарську систему. Для досягнення цього розуміння в Україні мають активно формуватися основи такого суспільства, в якому б поєднувалися моральні та ринкові принципи економічного розвитку.
Ключового значення в сучасних умовах набувають соціальні фактори економічного розвитку. Взагалі людей цікавить не макроекономіка і мікроекономіка, котрі є поняттями досить абстрактними, не економічні реформи, а їх соціальні наслідки для країни, де вони живуть. І формуючи політику економічного зростання, важливо забезпечити її відповідність критеріям економічної і соціальної доцільності. З огляду на існуючі в Україні тенденції розвитку соціальної сфери, основною спрямованістю соціальних реформ має бути забезпечення зростання вагомості і домінуючої ролі доходів від трудової діяльності.
82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
Термін "політика розвитку" умовний. Він використовується зметою розмежування сфері інструментів економічної діяльності держави і визначення специфіки її дій як суб'єкта державності, скарбника і власника засобів виробництва.Її призначенням єуправління оперативнимиі поточними ринковими подіями черезвикористання відповідних кожній сфері впливузасобів. З цією метоюзапроваджується спеціальне законодавче регулювання. Воно ґрунтується на загальних правилах економічної поведінкигосподарств і осіб. Одночасно воно містить певні конкретні обмежувальні параметри економічної поведінки зазначених суб'єктів. Спеціальне державне регулювання охоплює також адміністративний контроль і нагляд за дотриманням державнихвимог, право держави на примус до укладання і виконання певнихтипів контрактів, регламентацію умов договорів і ділової політики.
Політика економічного розвитку втілюється в життя на основі концепції соціально-економічного розвитку через політику держави векономічноправовій сфері. Загальна метамакроекономічної політики держави полягає в досягненні економічного оптимуму розвитку народного господарства країни. Форми і спосіб дій держави як суб'єкта економічної політики визначаються основними параметрами концепції соціально економічного розвитку, прийнятої у тій чи іншій країні. Проте сама концепція соціально-економічного розвитку країни не встановлює і не регламентує масштаби та сфери економічної політики держави. Її роль полягає в тому, щоб з'ясувати кінцеву мету суспільного розвитку на певний етап, розкрити засоби її досягнення, описати принципові правила поведінки господарських суб'єктів та індивідів і зробити можливою економічну політику, яка буде довгостроковою і послідовно запроваджуваною. Концепція акцентує увагу на питаннях, без вирішення яких неможливе проведення раціональної економічної політики: встановлює зв'язки між кінцевою та проміжними цілями,звертає увагу на можливість виникнення побічних дій при реалізаціїпоставлених цілей, виявляє можливі конфлікти між цілями тощо.
Вибір й обґрунтування механізмів, що обумовлюють соціально-економічний розвиток, опираються на внутрішні й зовнішні економічні інтереси країни, пов'язані з реалізацією стратегії й пріоритетів розвитку, тобто економічна Стратегія будь-якої держави визначає трансформацію пріоритетів і механізмів державного втручання в економіку для реалізації його стратегічних цілей. Вона характеризує спрямованість дій держави і принципи їхньої реалізації в цілому на довгостроковий період.