Тема 10. Програмування та прогнозування національної

економіки

1.Прогнозування національної економіки.

2.Поняття і види макроекономічного планування

3.Індикативне планування національної економіки.

4.Програмування національної економіки.

Прогнозування - це метод, в якому використовується як накопичений в минулому досвід, так і поточні припущення стосовно майбутнього з ціллю його визначення.

Прогнозування відбувається одночасно на базі:

•інтуїтивної інформації з використанням уяви;

•предметної інформації і логіки;

•кількісних даних і математичних методів.

Методологічні принципи прогнозування

• принцип пропорційності і збалансованості. Він

означає, що прогнози повинні бути збалансовані по ресурсах і можливостях економіки, вони повинні відображати пропорції, що склалися, і орієнтувати економіку на формування прогресивних пропорцій, зрушень в економіці.

•принцип поєднання галузевого і регіонального аспекту прогнозування. Це означає, що в прогнозах повинні бути відбиті основні напрями розвитку галузей економіки і в той же час повинен використовуватися територіальний підхід

•принцип пріоритетів. Він означає, що зі всього різноманіття галузей, виробництв необхідно виділити головні і направити на їх розвиток ресурси, пов'язати цілі розвитку економіки з ресурсами.

Методологічні принципи прогнозування

•принцип безперервності. Він припускає безперервність процесу прогнозування, взаємну ув'язку довгострокових, середньострокових і короткострокових прогнозів.

•принцип комплексності або системності. Він припускає розгляд економіки як системи і в світлі системного підходу виявити системні властивості об'єкту, забезпечити комплексність рішення соціально-економічних,

організаційних, науково-технічних і ін. проблем, оптимізувати структуру і характер розвитку системи.

•принцип адекватності. Він означає, що прогнозовані цифри повинні відображати об'єктивний стан економіки, вживані моделі прогнозування повинні відповідати процесам і тенденціям розвитку реальної економіки.

Прогнозування має за мету вирішення трьох взаємопов'язаних завдань:

•визначення майбутніх станів об'єкта, що досліджується, на основі вивчення тенденцій та закономірностей його розвитку в минулому та

теперішньому і умовне їх перенесення на майбутнє

(цільовий прогноз);

•визначення альтернативних шляхів і строків досягнення бажаних станів об'єкта прогнозування,

які беруться за мету, з урахуванням наявних ресурсів

(програмний прогноз);

•оцінка прийнятих рішень (програм та планів

економічного і соціального розвитку країни) з позицій їх наслідків у прогнозованому періоді (оціночний

прогноз).

Процедура прогнозування здійснюється

втри етапи:

•ретроспекція,

•діагноз,

•проспекція.

Ретроспекцією називається етап прогнозування, на якому досліджується історія розвитку об'єкта прогнозування для одержання його систематизованого опису.

На стадії ретроспекції відбувається збір, збереження й обробка інформації, визначення джерел, необхідних для

прогнозування, з'ясовуються структура і склад характеристик об'єкта

прогнозування, формулюється і уточнюється завдання прогнозування.