- •80. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
- •82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •83. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •84. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •85. Етапи програмно-цільового планування.
- •86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •87. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •88. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •89. Благо як економічна категорія.
- •90. Економічний добробут за а.Пігу.
- •91. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
- •92. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- •93.Теорія соціального вибору.
- •94. Основні функції суспільного добробуту.
- •95. Основні види та джерела доходів.
- •96. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •97. Бідність – причини появи та прогресування.
- •98. Показники нерівності в розподілі доходів.
- •99. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- •100. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
93.Теорія соціального вибору.
Одним із найяскравіших напрямків, що пов´язаний з використанням методології неокласичної економічної теорії для вивчення політичних процесів та феноменів, є теорія суспільного вибору (public choice theory), яка зародилася у 60-ті роки XX ст. як галузь економічної науки, що вивчала питання оподаткування та державних витрат у контексті проблем надання суспільних благ. У подальшому цей напрямок економічної науки значно розширив сферу свого аналізу і на сьогодні його можна розглядати як економічну теорію політики. Нині чітко можна виділити три особливості теорії суспільного вибору, що визначають характер розроблюваних на її основі аналітичних схем: 1. для характеристики поведінки людини в політичній сфері використовуються ті ж гіпотези, що і в неокласичній економічній теорії: гіпотези слідування особистому інтересу, повноти та транзитивності уподобань, раціональної максимізації цільової функції; 2. процес виявлення уподобань індивідів найчастіше розуміється у термінах ринкової взаємодії: передбачається, що стосунки між людьми у політичній сфері можуть бути описані у термінах взаємовигідного обміну; 3. під час дослідження ставляться такі ж питання, які мають центральне значення в неокласичній теорії ціни (питання про існування та стабільність політичної рівноваги, шляхи її досягнення та її оцінки з погляду принципу ефективності Парето).
Теорія суспільного вибору виходить з припущення, що, займаючись політичною діяльністю і, зокрема, беручи участь у виробленні та здійсненні державних рішень в економічній сфері, економічні суб'єкти використовують політичні інститути для досягнення своїх індивідуальних цілей.
94. Основні функції суспільного добробуту.
З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один. Конкретний вибір пов’язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.
ФУНКЦІЯ СУСПІЛЬНОГО ДОБРОБУТУ відображає в інтегральній формі загальний рівень добробуту всіх членів даного суспільства, результат узгодження інтересів всіх соціальних груп між собою. Конкретизації суспільного добробуту функції досить різноманітні й залежать від цілей і постановки задачі, для якої ця функція вводиться. Проблема формального вираження суспільного добробуту функції має два аспекти: дескриптивний і прескриптивний (нормативний). Функція суспільного добробуту ранжирує індивідуальні розподіли залежно від індивідуальних уподобань, а рівень суспільного добробуту виступає деякою функцією від індивідуальних функцій корисності і зростаючою функцією корисності кожного індивіда. Існують численні різновиди функції суспільного добробуту, найбільш відомими з яких є: · функція суспільного добробуту Бентама (класична утилітаристська функція) – представляє рівень суспільного добробуту як суму індивідуальних функцій корисності членів суспільства ; · функція добробуту як сума зважених корисностей (різновид функції Бентама): де є вагами, за допомогою яких суспільство зважує корисності окремих індивідів з огляду на їх важливість для суспільного добробуту; · функція добробуту Роулза (мінімаксна) – показує, що зростання суспільного добробуту залежить від зростання добробуту індивіда з найнижчим його рівнем; · функція суспільного добробуту Бергсона – Семюелсона (індивідуалістична);
Всі функції, крім функції Бергсона – Семюелсона, виходять з кількісної (кардиналістської) концепції корисності, представляють уподобання індивідів відносно деяких станів суспільного розподілу благ. Індивідуалістична функція ґрунтується на ординалістській теорії, вона відображає індивідуальні уподобання і відповідні рівні корисності окремих індивідів відносно певних наборів споживчих благ.