- •80. Державне прогнозування економічного і соціального розвитку України.
- •81. Необхідність системного підходу у формуванні соціально-економічної політики.
- •82. Сутність та етапи побудови стратегії соціально-економічної політики держави.
- •83. Види державних програм економічного і соціального розвитку.
- •84. Сутність державного програмно-цільового планування, класифікація державних цільових програм.
- •85. Етапи програмно-цільового планування.
- •86. Балансовий та нормативний методи планово-економічних розрахунків.
- •87. Принципи та система державного програмування економічного і соціального розвитку України.
- •88. Структура Державної програми економічного і соціального розвитку України.
- •89. Благо як економічна категорія.
- •90. Економічний добробут за а.Пігу.
- •91. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
- •92. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
- •93.Теорія соціального вибору.
- •94. Основні функції суспільного добробуту.
- •95. Основні види та джерела доходів.
- •96. Причини нерівності в розподілі доходів населення.
- •97. Бідність – причини появи та прогресування.
- •98. Показники нерівності в розподілі доходів.
- •99. Програми перерозподілу доходів та їх вплив на індекс Джині та на криву Лоренца.
- •100. Вартісна величина прожиткового мінімуму.
91. Способи вимірювання корисності (ординалізм і кардиналізм).
Корисність висвітлює принциповий у поведінці споживача момент — вибір благ. Саме в ситуації вибору корисність виявляє своє економічне призначення: бути критерієм відбору, показувати, наскільки необхідний той чи інший об’єкт вибору даному споживачеві в даних умовах, визначати, чого він прагне стосовно до цих умов. Спосіб виміру корисності двох різних благ для даного споживача можна розглядати як фіксоване відношення переваги, наданої одному щодо іншого, визнане відношення рівноцінності (байдужості) щодо даних благ. Раціональний споживач може упорядкувати своє ставлення до всіх благ, які розглядаються ним при виборі, розташувавши їх за певною ієрархією. Критерій відбору виявляється через поняття «більше», «менше» та «однаково». Без такої ієрархії взагалі неможлива жодна раціональна, послідовна поведінка споживача. Такий варіант вимірювання корисності називають ординалізмом (від «ordinal» — «порядковий»). Якщо припускається, що раціонально діючий споживач не тільки визнає той факт, що для нього корисність даного блага, наприклад, більша від корисності іншого, але й указує, на скільки більша, фіксуючи величину перевищення, то маємо спосіб вимірювання корисності, який зветься кардиналізмом (від «cardinal» — «кількісний»).
92. Принцип ефективності в.Парето у розподілі благ.
Концепція ефективності конкурентної ринкової системи базується на понятті „ефективності за Парето”. Ефективність за Парето (Парето-оптимум) означає, що ресурси розподілені оптимально, якщо ніхто не може покращити свого становища, не погіршуючи становища іншого.
Основним критерієм ефективності за Парето є наявність або відсутність розтрати ресурсів. Парето-оптимальними є розподіли, за яких будь-які подальші вигідні зміни неможливі.
Межа можливих корисностей - модель економіки з двома економічними суб'єктами, які розподіляють між собою обмежений обсяг благ, - ілюструє множину комбінацій рівнів корисностей, які можуть бути досягнуті учасниками обміну. Всі точки відповідають Парето-ефективним розподілам. Проте різні варіанти розподілу добробуту суттєво відрізняються з точки зору справедливості.
Парето-оптимальний розподіл ресурсів може не давати соціального оптимуму, допускаючи крайню нерівномірність розподілу наявних благ у суспільстві. Неефективний розподіл ресурсів іноді може бути більш справедливим, ніж ефективний.
З множини варіантів суспільство може реально реалізувати лише один. Конкретний вибір пов'язаний з конкретним поглядом на проблему справедливості, який і визначає функцію суспільного добробуту.
Якщо за деякого стану економіки жодні зміни у виробництві й розподілі не можуть підвищити добробут хоча б одного суб’єкта, не знижуючи добробуту інших, то такий стан, за Парето, називають ефективним (оптимальним). При цьому справедливі наступні дві теореми (основні теореми теорії добробуту). Теорема 1. Стан конкурентної рівноваги є Парето-ефективним. Теорема 2. Парето-оптимальний стан може бути поданий як ринкова рівновага. Концепція оптимального за Парето розподілу ресурсів базується на трьох передумовах, які беззаперечно є ціннісними судженнями: 1) кожна людина краще від усіх здатна оцінити свій власний добробут; 2) суспільний добробут визначається тільки в одиницях добробуту окремих людей; 3) добробут окремих людей непорівнюваний.