- •1.Чинники розвитку національної економічної системи
- •1.1. Валовuй вuпуск.
- •1.2. Валовuй внутрiшнiй продукт. Нацiональнuй обсяг вuробнuцтва.
- •1.3. Валовuй нацiональиuй продукт.
- •1.4. Чuстuй Нацiональнuй Продукт.
- •"Зеленi" макроеконо.Мiчнi показнuки в системі формування екологiчно збалансованої eкономіки
- •Види інфляції
- •Форми державного регулювання інвестиційної діяльності:
- •Порядок прийняття рішень щодо державних інвестицій
- •В основу державного регулювання інвестиційної діяльності покладені такі принципи:
- •Потенційно Україна є інвестиційно привабливою країною, оскільки має:
Форми державного регулювання інвестиційної діяльності:
управління державними інвестиціями;
регулювання умов інвестиційної діяльності;
контроль за її здійсненням усіма інвесторами та учасниками інвестиційної діяльності.
Управління державними інвестиціями здійснюється загальнодержавними та місцевими органами виконавчої влади. Воно полягає у плануванні, організації реалізації інвестиційного процесу, визначенні умов та стимулюванні дій щодо його здійснення. Основою для прийняття рішення про інвестування загальнодержавних бюджетних коштів є: прогнози соціально-економічного розвитку України та її регіонів; схеми розвитку і розміщення продуктивних сил; цільові науково-технічні і комплексні програми; техніко-економічні обґрунтування доцільності інвестицій.
Головним критерієм державних вкладень в економіку повинні бути їхня ефективність та швидка віддача. Прийняття рішення про бюджетні інвестиції ґрунтується на визначенні пріоритетів розвитку національної економіки, які передусім пов'язані зі стабілізацією економіки, розв'язанням довготермінових завдань, структурною перебудовою економіки, підвищенням рівня життя народу. Пріоритетні об'єкти інвестуються за двома формами — у вигляді бюджетних асигнувань та державного кредиту.
Державні, міждержавні та регіональні інвестиційні проекти і програми, які реалізуються за рахунок бюджетних та позабюджетних коштів, підлягають обов'язковій державній експертизі.
До системи показників індикативного планування інвестицій належать показники, які характеризують загальний обсяг інвестицій та їхню структуру; обсяги проектно-пошукових та будівельно-монтажних робіт.
Обсяг інвестицій обчислюється на основі очікуваного приросту виробничих потужностей та основних фондів усіх виробничих галузей, об'єктів соціальної сфери, освіти, науки, культури, охорони здоров'я.
У виробничих галузях очікуване введення потужностей може диференціюватися відповідно до очікуваної структури інвестицій: нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, розширення діючих виробництв.
Порядок прийняття рішень щодо державних інвестицій
1. Рішення приймаються на основі прогнозів економічного і соціального розвитку країни, схем розвитку і розміщення продуктивних сил, цільових науково-технічних і комплексних програм та техніко-економічних обґрунтувань, що визначають доцільність цих інвестицій.
2. Проекти цільових комплексних державних програм розробляються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України з участю заінтересованих державних органів і громадських організацій, і подаються Кабінетом Міністрів України на затвердження Верховній Раді України у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку республіки.
3. Верховна Рада України затверджує у складі Основних напрямів економічного і соціального розвитку країни обсяги державних інвестицій, здійснюваних за рахунок коштів державного бюджету.
Характеристика інвестиційного процесу в Україні:
низькі темпи оновлення виробничого апарату, внаслідок чого виробничі фонди зношені на 47,5 %;
зниження інвестиційної активності суб'єктів господарської діяльності;
різке зниження частки нагромадження, яка в масштабах національної економіки не перевищує 16 % національного доходу;
витратний характер економіки та неефективна структура національного виробництва;
дефіцит обігових засобів;
скорочення бюджетного фінансування інвестиційної діяльності.
Основні напрямами інтенсифікації внутрішніх інвестиційних процесів:
комплексна податкова реформа, яка забезпечить прозорість, оптимальність і стабільність податкової політики;
удосконалення амортизаційної політики; — введення у податкову практику інвестиційного кредиту, який передбачає звільнення від оподаткування прибутку, який направляється на рефінансування;
формування механізму довготермінового кредитування підприємств;
розвиток ринку капіталів.