Тема 5. Утворення срср

У ході революційних подій у Росії виникла низка незалежних держав. Країни Балтії, Фінляндія та Польща відстояли свою незалежність. Україна, Білорусія, Грузія, Вірменія через внутрішні суперечки й іноземне втручання фактично втратили незалежність. У роки громадянської війни більшовики створили в них маріонеткові радянські республіки, формально задекларовані як незалежні. Їх керівництво від вищої ланки в урядах до нижчої у повіті належало до Російської комуністичної партії більшовиків і тому за статутом мусило неухильно виконувати рішення головного московського партійного штабу – Центрального комітету. Єдина партія з суворою ієрархічною підпорядкованістю утворювала структуру управління, що зводила нанівець формальну суверенність. Ще більш потужною підпорою фактичної єдності радянських республік була загальна система репресивних органів (ЧК).

Разом з цим поступово партія провела під виглядом “воєнно-політичного союзу” об’єднання життєвих сфер діяльності радянських республік (оборони, економіки, праці, фінансів, транспорту, зовнішньої торгівлі, пошти і телеграфу.) Центральні народні комісаріати домагалися посилення централізації. Це спричиняло конфлікти з керівництвом республік, особливо України і Грузії, які бажали уточнення взаємовідносин з Москвою.

Ці тертя поклали початок утворенню Радянського Союзу. Більшість керівників центрального партійно-державного апарату прагнули утворити єдину державу негайно. Очолив цей процес нарком у справах національностей РРФСР Й.Сталін, призначений у квітні 1922 р. на нову посаду генерального секретаря ЦК РКП(б).

Він власноручно підготував проект рішення ЦК РКП(б) під назвою “Про взаємовідносини РРФСР з незалежними республіками”. Ним передбачалося входження республік у Російську Федерацію на правах автономних. Й. Сталін не вважав проблему поглинення незалежних республік досить важливою. Мова йшла тільки про те, щоб пристосувати організаційні форми до реального становища. При цьому план “автономізації” зустрів протидію в республіканських підрозділах партії.

В. Ленін у цей час зазнав першого нападу смертельної хвороби і спочатку не брав участі в роботі. Після знайомства із сталінським документом він виробив нову, більш зручну для республіканських партійних лідерів форму об’єднання. Пропонувалося, щоб Російська і Закавказька Федерації (у складі Азербайджану, Вірменії та Грузії) разом з Україною і Білорусією утворили новий союз, нову федерацію.

У жовтні 1922 р. головний партійний штаб (ЦК РКП(б)) ухвалив формулу єдиної держави, запропонованої В. Леніним, а також утворив конституційну комісію на чолі з Й. Сталіним.

Водночас з метою обмеження прав закавказьких республік Закавказький крайком партії (Заккрайком) намагався об’єднати Азербайджан, Вірменію та Грузію в одну федеративну республіку. Грузинські комуністи наполягали на входженні в Союз окремо. Одного разу в полеміці з ними керівник заккрайкому Г. Орджонікідзе вдався до аргументів свого кулака. Більшість у ЦК РКП(б) підтримало Г. Орджонікідзе і ЦК компартії Грузії був вимушений піти у відставку. В середині грудня 1922 р. було завершено утворення Закавказької Федерації із загально-федеративними органами влади й управління. Грузинський інцидент став моделлю відносин республік і центру.

Далі в усіх радянських республіках були скликані з’їзди рад, що ухвалили рішення про створення союзної держави. 30 грудня 1922 р. у Москві відбувся І Всесоюзний з’їзд рад, на якому й було проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До його складу увійшли РРФСР, УРСР, БРСР, ЗРФСР. Делегати з’їзду ухвалили два документи про утворення СРСР – Договір і Декларацію. У 1924 р. ІІ Всесоюзний з’їзд рад затвердив першу конституцію. СРСР формально проголошувався федерацією рівноправних незалежних радянських республік з правом вільного виходу з неї.

Насправді ж суверенність республік була лише декларованою. Найважливіші державні функції зосередилися в загальносоюзному центрі: оборона, зовнішня політика й торгівля, транспорт, планування тощо.

Республіки відали лише питаннями освіти, охорони здоров’я, внутрішніх справ, соціального забезпечення тощо.

Згідно з Конституцією 1924 р. вищим законодавчим органом країни став Всесоюзний з’їзд рад, що скликався один раз на два роки й обирався всім населенням на основі виборчого права, обмеженого для “соціально ворожих елементів”. У перервах між його скликаннями діяв Центральний Виконавчий Комітет (ЦВК), який складався з двох палат: Ради Союзу і Ради Національностей. Встановлювалося рівне представництво союзних республік у Раді національностей. ЦВК обирав чотирьох голів – представників республік, які увійшли до СРСР. Перші співголови ЦВК – М. Калінін, Г. Петровський, Н. Наріманов, А. Черв’яков.

Вищим виконавчим органом влади була Рада Народних Комісарів (РНК). Народні комісаріати керували відповідними галузями державного життя. Головою РНК було призначено О. Рикова.

Процес утворення СРСР тривав до 40-х років. Виникли нові автономні утворення (республіки, області, округи, райони),

союзні республіки. Союзними республіками стали Туркменія, Узбекистан, Таджикистан, Казахстан і Киргизія, що були раніше автономними. У зв’язку зі скасуванням Закавказької федерації Азербайджан, Вірменія і Грузія були переведені у статус союзних республік.

У 1939-40 році внаслідок окупації Бессарабії, Литви, Латвії та Естонії було утворені чотири нові “незалежні республіки”, а після війни з Фінляндією – Карело-Фінська РСР (перетворена пізніше в автономну). Таким чином, у 1940 р. в складі СРСР було 16 союзних республік.

Правове оформлення нової держави в кордонах колишньої Російської поставило перед більшовицькими лідерами низку складних проблем. Головна з них - подолання місцевого сепаратизму (прагнення до відокремлення). Розв’язувалася вона культурно-ідеологічними засобами: національні комуністичні партії поповнювалися місцевими кадрами, відбувався процес уніфікації культурного та соціального життя.

Статус республіканських компартій як обласних організацій єдиної партії плюс зосередження в центрі найважливіших державних функцій зводило нанівець декларовану незалежність республік. Хоч слово “Росія” зникло з назви об’єднаної держави, СРСР ототожнювався з колишньою Російською імперією.