Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

ЗКТ_підручник

.pdf
Скачиваний:
723
Добавлен:
10.04.2015
Размер:
17.29 Mб
Скачать

експлуатований і неексплуатований. Експлуатований парк складається з локомотивів, що знаходяться в роботі, у процесі екіпірування, технічного обслуговування ТО-2, приймання і здачі, а також в очікуванні роботи.

Неексплуатований парк складають локомотиви, що знаходяться в усіх видах поточних ремонтів, резерві, у процесі пересилання та технічного обслуговування ТО-3.

Типи локомотивів, що експлуатуються на Укрзалізниці. За родом роботи локомотиви підрозділяють на вантажні, пасажирські та маневрові

(рис. 3.4-3.8).

Для вантажного руху використовуються локомотиви серії:

-електровози постійного струму – ВЛ-8, ВЛ-10, ВЛ-11, ВЛ-23;

-подвійного живлення – ВЛ-82, ВЛ-82м;

-змінного струму ВЛ-60, ВЛ-80;

-тепловози – 2 ТЕ10УТ, 2ТЕ116.

Зовнішній вигляд деяких локомотивів та їх технічні характеристики наведено нижче.

 

Рис. 3.4. Електровоз постійного струму ВЛ-10

 

ВЛ-10:

струм –

постійний;

вісьова характеристика –

2 0-20-20-20;

зчіпна маса –

184 т;

конструкційна

швидкість – 100, км/год;

потужність

годинного режиму – 5200 кВт; довжина по вісях автозчеплень – 3240 мм.

48

 

Рис. 3.5. Електровоз змінного струму ВЛ-80

ВЛ-80:

струм – змінний; рід

служби –

вантажний; вісьова

характеристика –

2 0-20-20-20; зчіпна

маса –

184 т; конструкційна

швидкість –

110

км/год; потужність

годинного режиму – 5600 кВт;

довжина по вісях автозчеплень – 32840 мм.

Для пасажирського руху:

-електровози постійного струму – ЧС-2, ЧС-7;

-електровози змінного струму – ЧС-4, ЧС-4т, ЧС-8;

-тепловози – М62, ТЕП70, ТЕП60.

Для маневрової роботи використовуються в основному тепловози

серії ЧМЕ, а також ТЕМ, ТГМ.

Рис. 3.6. Маневровий тепловоз ЧМЕ-3

ЧМЕ-3: рід служби – вивізний і маневровий; вісьова характеристика 30-30; тягова потужність – 736 кВт; конструкційна швидкість – 95 км/год; потужність по дизелю – 993 кВт.

Для приміського руху використовуються состави з локомотивною тягою або дизель-поїзди – ДР-1, ДР-2, Д-1. На електрифікованих лініях постійного струму експлуатуються електропоїзди ЕР-2, ЕР-2Р, ЕР-200, ЕПЛ-2Т, ЕР-2Т, при змінному струмі – ЕР-7, ЕР-9П, ЕР-9Е, ЕР-9Т.

49

Рис. 3.7. Електропоїзд ЕР-200

Рис. 3.8. Електропоїзд ЕПЛ-2Т (постійного струму)

 

 

 

 

Таблиця 3.1

Технічні характеристики електропоїздів ЕР-200, ЕРЛ-2Т

 

 

 

 

 

 

 

 

Значення показників для

Показники

 

електропоїзда

 

 

 

ЕР-200

ЕРЛ-2Т

 

1

 

2

3

Конструкційна швидкість, км/год

200

130

Число вагонів у поїзді

 

14/8

10

Схема складу поїзда

 

Г+(МТ+М)хК+Г

Г+М+(М+П)хК+М+Г

 

(К=2-6)

(К=0-3)

 

 

 

Розрахункова

маса

одного

100

70

пасажира з багажем

 

 

 

 

Розрахункова

населеність

вагона,

100

150

% до числа місць для сидіння

 

 

Довжина по вісях автозчепів, м

372,4/212,8

200,5

Число місць для сидіння

 

816/432

1050

Розрахункова маса брутто, т

 

869,0/485,6

541,32

50

 

 

 

 

 

 

 

Значення показників для

 

 

Показники

 

 

електропоїзда

 

 

 

 

 

 

 

ЕР-200

ЕРЛ-2Т

 

 

1

 

 

 

2

3

Маса

тари

на

одне

місце

для

965/1025

445

сидіння, кг

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Загальна

годинна

 

потужність

11500/5750

4000

двигунів, кВт

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Питома

годинна

 

потужність

 

 

двигунів відносно

розрахункової

13,3/11,8

7,4

маси, кВт/т

 

 

 

 

 

 

 

Середнє прискорення при розгоні

0,4

0,65

від 0 до 60 км/год, м/с2

 

 

Середнє прискорення при розгоні

 

 

від

0

до

конструкційної

0,22

0,16

швидкості, м/с2

 

 

 

 

 

 

Середнє

уповільнення

при

 

 

електричному

 

(службовому)

0,4

-

гальмуванні, м/с2

 

 

 

 

 

 

Середнє

 

 

розрахункове

 

 

уповільнення

при

повному

0,6

0,6

службовому гальмуванні, м/с2

 

 

 

Середнє

уповільнення

при

 

 

електричному

 

(службовому)

1,2

0,9

гальмуванні, м/с2

 

 

 

 

 

 

3.3. Управління експлуатаційною роботою локомотивів

Локомотиви, що приписано до основного депо, обслуговують поїзди згідно з графіком руху у межах дільниць, на яких розміщено основні та оборотні депо.

Способи обслуговування поїздів локомотивами. Локомотиви при обслуговуванні поїздів обертаються на ділянках різної довжини. Ділянки роботи локомотивів між основними депо і пунктами обігу одержали назву тягових пліч. При цьому локомотиви, що приписані до основного депо А (рис. 3.9, а), обертаються на дільницях АВ і АБ, де Б, В є пунктами обігу. На станцію А локомотив повертається з потягом зворотного напрямку. Він відчіплюється від состава і повертається в депо для проведення екіпірування, технічного обслуговування і зміни локомотивних бригад, після чого подається на станцію до наступного состава. Спосіб обслуговування поїздів за такою схемою називається плечовою їздою. Основними недоліками її є часті відчеплення локомотивів від составів, витрати часу через повернення на територію депо, додаткове заняття

51

горловин і шляхів станції пересуваннями локомотивів, внаслідок цих факторів збільшується експлуатований парк.

Рис. 3.9. Схеми обслуговування поїздів локомотивами при плечовій (а) і кільцевій (б) їзді

Для зменшення простоїв локомотивів на станціях основних депо використовують схеми кільцевої їзди (рис. 3.9, б). У цьому випадку локомотиви проходять станцію основного депо без відчеплення від составів, бригади змінюються на станційних коліях, а технічне обслуговування й екіпірування локомотивів відбувається в пунктах обігу. В основне депо локомотив заходить тільки для чергового технічного обслуговування або поточного ремонту.

Однак і при такому способі обслуговування локомотив обертається по кільцю, що охоплює тільки два тягових плеча, резерви поліпшення його використання цілком не реалізуються.

Тепловозна й особливо електровозна тяга в сполученні з обслуговуванням локомотивів змінними бригадами дозволила застосувати найбільш ефективну їзду на подовжених ділянках обертання локомотивів

(рис. 3.10).

52

Рис. 3.10. Схема кільцевої їзди на подовженій ділянці обертання локомотивів

У цьому випадку локомотиви обертаються без відчеплення від состава по великому кільцю, що охоплює декілька ділянок роботи локомотивних бригад своєї та іншої залізниць. На станції А розташовано основне локомотивне депо, на станціях Б і В – пункти обігу, а на станціях Г і Д – пункти зміни локомотивних бригад. Екіпірування локомотивів і технічне обслуговування їх відбуваються на станціях Б і В, а при необхідності і на станціях зміни бригад без відчеплення локомотива від состава. Ділянки обертання бувають прямолінійними і розгалуженими (рис. 3.11). В останньому випадку їх називають зонами обертання локомотивів.

Рис. 3.11. Зона обертання локомотива

Робота локомотивів на подовжених ділянках обертання при змінній роботі бригад є основним способом експлуатації локомотивів. Довжину ділянок обертання встановлюють виходячи з норм часу роботи локомотивів між технічними обслуговуваннями, розташування станцій формування поїздів, основних депо, наявності пунктів стикування різних видів тяги і від інших факторів.

Петльовий спосіб обслуговування поїздів локомотивами являє собою різновид кільцевого способу (рис. 3.12) і використовується у випадку примикання до станції основного депо А не менш ніж двох тягових плечей. Цей спосіб є ефективним при переформуванні поїздів на станції основного депо або при відсутності екіпірувальних пристроїв на ній і примусовому

53

відправленні локомотива на екіпіровку або на технічне обслуговування ТО-2 в основне депо.

Рис. 3.12. Петльовий спосіб

На деяких залізницях організація роботи локомотивів відбувається згідно з системою накладних тягових плечей, коли одне і те ж тягове плече (дільниця обігу) обслуговується локомотивами двох основних депо. Ця система забезпечує більшу маневреність і взаємодопомогу, але потребує високої управлінської дисципліни і чіткого диспетчерського керівництва.

Після кожного рейсу у кінцевих пунктах локомотивам виконують екіпіровку та ТО-2.

Раціональне використання локомотивів визначається планом поїзної роботи.

Визначення необхідної кількості локомотивів для поїзної і маневрової роботи. Розміри парку депо визначають потужність усіх елементів тягового господарства, штат депо, енергетичні та матеріальні витрати на перевезення. Потребу у локомотивах визначають окремо для вантажних та пасажирських перевезень, вивізної, маневрової, господарчої та інших видів робіт.

Потреба у локомотивах для поїзної роботи може бути обчислена за витратами загальної кількості локомотиво-годин за добу, за лінійним пробігом та середньодобовим пробігом локомотива, через продуктивність локомотива, через коефіцієнт потреби локомотивів на одну пару поїздів, за графіком руху поїздів та обігом локомотивів.

Число і продуктивність маневрових локомотивів вимірюється числом відправлених транзитних вагонів з переробкою за одну локомотиво-добу. В перспективі можливо телеуправління локомотивами, що дозволить оперативно приймати рішення про необхідне число локомотивів, що працюють.

В теперішній час потреба у поїзних локомотивах при перспективному та оперативному плануванні обчислюється аналітичним

54

методом. При оперативному плануванні використовується також графоаналітичний метод.

В результаті розрахунків повинен бути визначений інвентарний парк локомотивів.

Мп = Ме + Мр + Мк + Мрез + Мз,

де Ме, Мр, Мк, Мрез, Мз – відповідно локомотиви парку, що експлуатуються, локомотиви в ремонті, локомотиви у відрядженнях,

локомотиви в резерві залізниці, локомотиви в запасі Укрзалізниці.

3.4. Способи обслуговування локомотивів бригадами

Світовий досвід функціонування локомотивного господарства показує, що найбільш ефективними є такі способи обслуговування локомотивів бригадами: змінний, прикріплений, турний.

Змінний спосіб обслуговування локомотивів бригадами доцільно використовувати на подовжених дільницях. При цьому значно збільшується середньодобовий пробіг, обіг локомотивів та скорочується потреба в локомотивному парку.

При змінній їзді локомотиви не мають закріплених бригад і обслуговуються черговими змінними бригадами. Зміна бригад може відбуватися як на станціях основного депо, так і в пунктах обігу. В основному бригади працюють за іменними розкладами, а частина – за добовим нарядом. Бригади, які працюють за розкладом і добовими нарядами, періодично міняються. Тривалість безперервної роботи бригад становить не більш 7-8 годин. Усе це створює сприятливі умови для нормальної праці і відпочинку локомотивних бригад та підвищує безпеку руху поїздів.

Прикріплений спосіб обслуговування локомотивів бригадами все більше застосовується на залізницях України не тільки в маневровій роботі, а і на магістральних локомотивах. Прикріплений спосіб передбачає обслуговування локомотива певною кількістю постійно прикріплених до нього бригад (1, 2, 3, 4), які змінюються по черзі після закінчення відпочинку в пункті проживання, де відбувається їхня зміна. Цей спосіб дозволяє локомотивним бригадам значно підвищити якість утримання і ремонту локомотивів.

Турний спосіб обслуговування локомотивів бригадами застосовується тоді, коли одна бригада працює, а інша відпочиває в причіпному вагоні.

Нормування роботи локомотивних бригад ведеться відповідно до місячного бюджету часу бригади, якій містить: робочий час, час відпочинку в зворотньому і основному депо, час вихідних днів.

55

Локомотивна бригада зобов’язана відпрацювати встановлену норму часу відповідно до Положення про робочий час і час відпочинку працівників залізничного транспорту України.

3.5.Характеристика системи ремонту локомотивів

Зметою підтримки належного технічного стану локомотивів в експлуатації і попередження його погіршення на Укрзалізниці діє плановопопереджувальна система технічних обслуговувань (ТО) та поточних ремонтів (ПР).

Для цієї системи характерні постановка локомотивів у ремонт після нормованого пробігу або часу роботи, фіксовані обсяги робіт, профілактичне проведення ремонтних робіт до відмов, чергування ремонтів різних складностей та їх повтори після повного міжремонтного пробігу.

Ці заходи утворюють систему циклічності та періодичності ТО та ПР локомотивів, узагальнену схему якої наведено на рис. 3.13. Технічне обслуговування ТО-1 проводять в експлуатації силами локомотивних бригад, ТО-2, ТО-3, ТО-4 проводять у локомотивному депо ремонтні бригади слюсарів.

Особливому контролю підлягають ходові частини, гальмівне устаткування, пристрої локомотивної сигналізації, вимірники швидкості, прилади контролю пильності та радіозв’язку, тобто усі вузли та агрегати, справний стан яких забезпечує безпеку руху поїздів.

ТО-1, ТО-2, ТО-3 проводяться для попередження появи несправності та підтримання локомотивів у працездатному та належному санітарногігієнічному стані. ТО-4 проводиться при необхідності обточки бандажів колісних пар без викочування з-під локомотива для усунення прокату бандажів.

У депо проводяться поточні ремонти ПР-1, ПР-2, ПР-3, а також посилений поточний ремонт ПР-ЗУ для відновлення основних експлуатаційних характеристик та працездатності локомотивів шляхом ревізії, ремонту та заміни окремих деталей, вузлів та агрегатів, регулювання, випробування та часткової модернізації.

56

ПР-3

 

ПР-3

 

ПР-3

 

ПР-3

ПР-1

 

ПР-1

 

ПР-2

 

ПР-1

 

ПР-1

 

ПР-1

ПР-1

Рис. 3.13. Циклограма ремонтів та технічного обслуговування тепловозів

2ТЕ116

Капітальні ремонти (КР-І, КР-2 та капітально-відновлювальний ремонт КР-В) проводяться на локомотиворемонтних заводах. КР-1 передбачає відновлення експлуатаційних характеристик та повного ресурсу агрегатів, вузлів та деталей. КР-2, додатково до КР-1, передбачає відновлення базових агрегатів, вузлів та деталей, повну заміну дротів та кабелів.

Для визначення і прогнозування технічного стану локомотивів застосовуються спеціальні методи технічного діагностування, які виконуються за допомогою спеціальних засобів. Діагностування – особливий технологічний процес технічного контролю, що передбачає визначення технічного стану та прогнозування працездатності устаткування за допомогою діагностичних параметрів, функціонально пов’язаних з робочими параметрами, які характеризують технічний стан цього устаткування.

57