МІНІСТЕРСТВО ІНФРАСТРУКТУРИ УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВНА АКАДЕМІЯ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

ФАКУЛЬТЕТ «ЕКОНОМІКА ТРАНСПОРТУ»

КАФЕДРА «ФІНАНСИ»

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Гроші та кредит»

На тему: «Електронні гроші»

Виконав студент гр. 23-ІІ-Фс

Гугля І.О.

Перевірив

к.е.н. доц. Коковіхіна О.О.

ХАРКІВ 2011

Зміст

Вступ.........................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБІГУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

1.1. Сутність електронних грошей.........................................................................6

1.2. Електронні гроші, їх переваги та недоліки..................................................10

1.3. Особливості електронних грошей та їх функції..........................................17

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗАСТОСУВАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

2.1. Методика оцінки грошово-кредитної політики...........................................20

2.2. Практичні аспекти функціонування електронних грошей.........................27

2.3. Використання інформаційних технологій у грошовій системі світу........30

ВИСНОВОК...........................................................................................................38

ЛІТЕРАТУРА.........................................................................................................41

Додаток А

Додаток Б

Додаток В

Додаток Г

Вступ

У сучасному світі пануючою формою організації суспільного виробництва є товарне виробництво. Його найважливіші базові категорії – це товар і гроші. Вивчення грошей та закономірностей їх функціонування є досить актуальним питанням, адже, гроші - це невід'ємна й істотна частина фінансової системи кожної країни. Чи називаються вони гривнями, рублями, фунтами або франками, гроші служать засобом оплати, засобом збереження вартості і одиницею розрахунку у всіх, окрім початкових, економічних системах.

У даній роботі, ми пропонуємо розглянути гроші, як один з найбільших винаходів людства, бо вони складають найбільш захоплюючий аспект економічної науки. Гроші зачаровують людей, через них вони страждають, для них вони працюють і вигадують наймайстерніші способи витратити їх. Гроші – єдиний товар, який не можна використати інакше, окрім як звільнитися від нього. Вони не нагодують вас, не дадуть притулку і не розважать до тих пір, поки ви не витратите або не інвестуєте їх. Люди зроблять майже все для грошей, і гроші майже все зроблять для людей. Гроші, крім того, один з найважливіших розділів економічної науки, вони забезпечують кругообіг товарів і послуг та виступають суттєвим ричагом регуляції всієї сукупності соціально-економічних процесів сучасного суспільства. Вони є чимось набагато більшим, ніж пасивним компонентом економічної системи, ніж простим інструментом, що сприяє роботі економіки.

Окрім того, прпоную розглянути сутність, функції та основні види грошей, насамперед – електронних грошей, адже на даний момент досягнення науково-технічного прогресу дозволяють робити покупки, не покидаючи своєї квартири або робочого місця. Стало це можливим завдяки такому досягненню в області інформаційних технологій як всесвітні комп'ютерні мережі Інтернет. Зараз, в нашій державі, на відміну від інших розвинених країн, дана сфера знаходиться на ранній стадії розвитку. Електронні платіжні системи дозволяють купувати бажаний товар незалежно від місцезнаходження покупця і продавця. Багато хто вважає, що електронні гроші це пластикові карти (дебетні або кредитні), що дозволяють замість готівки розплачуватися ними в магазинах та інших установах. Проте, пластикові карти на зразок широко відомих Visa, MasterCard, Cirrus не є електронними грошима як такими. Це всього лише засіб доступу до рахунку, відкритого в банку, що емітував дану карту і що є учасником якої-небудь з названих однойменних систем. Не дивлячись на те, що в нашій країні електронні гроші з'явилися досить недавно, у всьому світі цими грошима люди користуються вже протягом багатьох років, оскільки це є найбільш простою і швидкою формою розрахунку, доступною практично в будь-якій країні світу. Проте, багато людей досі не розуміють навіщо використовувати електронні гроші і що це взагалі таке.

Тому ми пропонуємо поглибитись у систему єлектронних грошей, як одну з найсучасніших платіжних систем науково – технічного прогресу.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБІГУ ЕЛЕКТРОННИХ ГРОШЕЙ

1.1. Сутність електронних грошей

Поняття електронних грошей (ЕГ) виникло в кінці ХХ сторіччя. Основоположником електронних грошей вважається Девід Чаум (Devid Chaum), голандський математик, професор Каліфорнійського університету (США), який започаткував випуск електронної готівки [2]. Зарубіжні та вітчизняні представники фундаментальної економічної науки не дійшли єдиної думки щодо сутності електронних грошей і тієї ролі, яку вони відіграватимуть у майбутньому.

В монографії «Комп’ютерні гроші. Проблеми розвитку і організаційної політики електронних платіжних систем», яка вийшла ще в 1983 році у Франкфурті-на-Майні [8], дано широке поняття комп’ютерних грошей, класифікаційною ознакою яких є спосіб здійснення переказу грошових засобів, а саме способом передачі електронних імпульсів між суб’єктами господарювання. Такий широкий підхід до сутності поняття комп’ютерних грошей включав в себе будь-які безпаперові технології переказу засобів, передусім, кредитні картки і будь-які платіжні системи, а також системи передачі фінансової інформації (S.W.I.F.T.)

Усвідомлення феномену електронних грошей в країнах Європейського Співтовариства на офіційному рівні відбувалося, починаючи з 1994 року [6]. Визначення електронних грошей, яке наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші – «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника» [10].

Одне з поширених визначень поняття «електронні гроші» дано в Глосарії термінів, які використовуються в платіжних і розрахункових системах, оприлюдненому ще в 2001 році Банком міжнародних розрахунків: електронні гроші – це вартість, яка зберігається в електронному вигляді на таких пристроях як чіпова картка або накопичувач на жорсткому диску персонального комп’ютера [9, с.22].

Поняття електронних грошей приведене у роботі [10] порівняно з даним в Глосарії термінів [9] суттєво уточнює перелік продуктів електронних грошей. До нього не включені одноцільові платіжні засоби, які також містять грошову вартість. Електронні гроші розглядаються як один із наперед оплачених платіжних інструментів, тобто відмічається їх зв’язок з традиційними грошима. Водночас підкреслюється, що електронні гроші мають своєрідний обіг, відмінний від загальноприйнятого та усвідомленого користувачами банківського обігу грошей, і є неперсоніфікованим платіжним продуктом.

Категорія електронні гроші в законодавстві для країн Європейського Союзу міститься у Директивах - 2000/46/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС про започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними від 18 вересня 2000 року4 та 2009/110/ЄС від 16 вересня 2009 року.

Відповідно до статті 1 Директиви 2000/46/ЄС, «електронні гроші – грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка: зберігається на електронному пристрої; емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість; приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент» [6].

Приведене визначення встановлює, що електронні гроші, по-перше, є вимогою до емітента (йдеться про вимогу пред’явника здійснити погашення електронних грошей, тобто обміняти їх на традиційні готівкові або безготівкові гроші), по-друге, емісія електронних грошей має здійснюватися при отриманні емітентом готівкових або безготівкових грошей на суму не меншу, ніж сума електронних грошей, які випускаються в обіг. Таким чином, у країнах Європейського Союзу в контексті права закріплений тісний зв’язок між електронними грошима та грошима центрального банку [5].

Відповідно до Директиви 2009/110/ЕС [1] Європейського парламенту та ради ЄС від 16 вересня 2009 р. визначення електронних грошей повинно передбачати й поняття таких електронних грошей, які зберігаються або на платіжному пристрої, який знаходиться у розпорядженні власника електронних грошей, бо на віддаленому сервері, та управління якими здійснюється власником електронних грошей через передбачений для цього спеціальний рахунок. Зазначене визначення має бути достатньо широким, щоб уникнути затримки у впровадженні технологічних нововведень та охопити не тільки всі види електронних грошей, наявні на сучасному ринку, а також і ті продукти, які можуть з’явитися у майбутньому.

В Статті 2. Директиви 2009/110/ЕС зазначено, що «електронні гроші» означають грошову вартість, як представлено у вимозі до емітента, які зберігаються на електронному пристрої, в тому числі магнітному, випускаються для отримання коштів з метою здійснення платіжних операцій, як визначено в підпункті 5 статті 4 Директиви 2007/64/ЕС, та приймаються фізичною або юридичною особою, відмінною від установи-емітента електронних грошей..

Банком міжнародних розрахунків (2004 р.) дано наступне визначення ЕГ: електронні гроші – вартість, яка зберігається або наперед оплачений продукт, в якому записано про наявність грошових засобів або вартість, що записана на електронному пристрої, який знаходиться у володінні споживача [11].

Дискусійне визначення ЕГ дає американський економіст Френк Шостак: електронні гроші – спосіб зберігання інформації про бухгалтерські проводки. Вони не можуть мати власної купівельної спроможності і самі собою не можуть бути грошима. Будь-який об’єкт, перед тим, як стати грошима, повинен попередньо мати ринкову вартість. Це робить неможливим на ринку випуск грошей ким завгодно (в тому числі електронних грошей), тим більше що електронні гроші не являються новою формою грошей, що замінила попередні, вони – новий спосіб застосування існуючих грошей для здійснення угод. Хоча нова технологія і дозволяє збільшувати час обороту електронних «банкнот», рано чи пізно вони будуть пред’явлені емітенту для погашення готівкою [3].

Американські спеціалісти Р. Калакота і А. Уінстон пропонують більш розгорнуте визначення: «електронні гроші – це нова конценція платіжних систем on-line, яке поєднує зручність комп’ютера з безпекою і конфіденційністю (privacy), які дають паперові гроші. Електронні гроші замінюють готівку як засіб платежу споживчих електронних платежів» [9]. На їхню думку ЕГ виконують дві основні функції: засобу обігу і засобу збереження вартості.

Згідно з білоруським банківським законодавством, під електронними грошима розуміють одиниці вартості, що зберігаються в електронному вигляді на програмно-технічному пристрої, які приймаються як засіб платежу при здійсненні розрахунків і які виражають суму зобов’язань емітента перед держателем щодо погашення електронних грошей [4]. Дане визначення виражає три складові поняття «електронні гроші» – економічну, технічну та юридичну. З економічної точки зору, електронні гроші – це міра вартості та засіб платежу. Те, що електронні гроші – одиниці вартості є їх найбільш інтегральною та найбільш «грошовою» ознакою. З технологічної точки зору, ЕГ зберігаються в електронному вигляді на програмно-технічному пристрої і недоступні безпосередньому фізичному сприйняттю. В контексті білоруського законодавства електронні гроші є зобов’язанням емітента, з яким кореспондує право вимоги власника електронних грошей щодо їх погашення, тобто обміну на звичайні готівкові або безготівкові гроші [3]. Отже, електронним грошам властиве внутрішнє протиріччя – з одного боку, вони є засобом платежу, з іншого – зобов’язанням, яке підлягає виконанню у звичайних не електронних грошах [5].

Згідно Положення Про електронні гроші, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 25.06.2008 N 178, зареєстрованого в Міністерстві юстиції Украни 25 липня 2008 за N 688/15379: електронні гроші - одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов'язанням емітента [5].

Прогнозування розвитку електронних грошей в Україні є складною справою, оскільки цей засіб платежу сьогодні ще не має достатнього правового підґрунтя для свого існування [6]. Україні, щоб не відстати від сучасних технологій розвинутих країн, необхідно рухатись шляхом розробки і впровадження інтелектуальних (чіпових) пластикових карток (смарт-карток), токенів, кишенькових комп’ютерів, смарт-фонів та сервер-схем для обігу електронних грошей. Ефективність таких носіїв інформації для електронних грошей визнана в світі. Важливо враховувати досвід інших країн, не повторювати їхніх помилок і не впроваджувати застарілі технології (наприклад, пластикові карточки з магнітною стрічкою). Також концепція електронних грошей потребує від науковців вирішити сучасні проблеми функціонування ЕГ: організаційні, правові, технічні, технологічні; задачі та ресурси криптографії в мережі Internet.