2.2. Практичні аспекти функціонування електронних грошей

У даному розділі роздивимось окремі практичні питання емісії, обігу та відображення в обліку електронних грошей. Узагальнено досвід використання електронних грошей в міжнародних та національних платіжних системах.

Електронні гроші незважаючи на широке використання у системі розрахунків та платежів залишаються малодослідженим об’єктом в науковій економічній літературі.

Окремими дослідженнями щодо суті, ролі, значення та розвитку електронних грошей в Україні займалися такі українські вчені, як М. Савлук [22], С. Овсєєнко, В. Міщенко, О. Махаєва А. Мороз, М. Пуховкіна та інші, однак детального дослідження, яке б охоплювало все коло питань щодо обігу електронних грошей не проводилося. Крім того, ніхто не займався питаннями їх відображення в бухгалтерському обліку, ефективності їх застосування, специфікою контролю та обігу. Метою даної статті є дослідження сутності електронних грошей та перспектив їх розвитку в Україні.

У 2008 році НБУ затвердив Положення про електронні гроші в Україні, яке регламентує діяльність, пов’язану з випуском електронних грошей в Україні, та запроваджує моніторинг за такою діяльністю. Згідно даного положення: електронні гроші – це одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента [5]. Дане визначення відповідає Директиві Європейського Парламенту і Ради ЄС від 2000 року, яке під електронними грошима (e-money) розуміє грошову вартість, що зберігається на електронному пристрої; емітується під час отримання грошових коштів у вартісному вимірнику, не меншому ніж емітована грошова вартість; приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент [1].

Поняття «електронні гроші» можна розглядати з економічної, технічної та юридичної точок зору.

З юридичної точки зору електронні гроші є грошовим зобов’язанням емітента, який повинен обміняти їх на традиційні гроші за вимогою пред’явника. З технічної точки зору електронні гроші – це електронний запис про певний обсяг вартості, який захищений відповідними криптографічними алгоритмами. З економічної точки зору електронні гроші прив’язані до певної традиційної грошової одиниці або мають установлений фіксований курс обміну, тому їм властиві функції, які притаманні традиційним грошам, а саме міра вартості та засіб обігу. Вони фактично є ідеальною формою грошей, яка не має матеріальної форми і має цінність тільки тому, що інші учасники погоджуються приймати їх як платіжний засіб.

У період 2005-2006 рр. спостерігалося постійне збільшення обсягу електронних грошей, проте фінансова криза вплинула на цей процес і за 2008 рік їхній обсяг не збільшився.

В Україні електронні гроші на основі карток запроваджені наперед оплаченими картками міжнародної платіжної системи MasterCard та картками Національної системи масових електронних платежів (НСМЕП). Електронні гроші на основі карток є досить поширеними у світі і в Україні. Вони представлені смарт-картками з вбудованим чипом, що містить інформацію про суму електронних грошей. Обіг електронних грошей на картках завершується після першої операції з купівлі товарів і надання послуг. Торговці, які приймають ці електронні гроші, лише пред’являють їх для здійснення обміну на готівку або безготівкові кошти.

З 2008 року ( після набрання чинності Положенням НБУ № 178) випуском електронних грошей, так само як і всіх відомих платіжних карток, можуть займатися виключно банки [5]. У такий спосіб НБУ обмежив коло суб’єктів, котрі займалися цим видом діяльності. НБУ застеріг, що сума випущених банком електронних грошей не може перевищувати суму готівкових (безготівкових) коштів, внесених йому при емісії, у вклади, та поповнення рахунків.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України, а також відповідальність суб’єктів переказу визначає Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»[5]

Система електронних платежів (СЕП) – це загальнодержавна платіжна система, яка забезпечує здійснення розрахунків в електронній формі між банківськими установами (та їх філіями), як за дорученням клієнтів, так і за зобов’язаннями банків один перед одним на території України. Основним документом НБУ, що регламентує проведення розрахунків за допомогою СЕП, є: «Положення про міжбанківські розрахунки в Україні», затверджене постановою НБУ від 27.12.1999 року.

Співтовариство всесвітніх інтербанківських фінансових телекомунікацій (SWIFT) – це акціонерне товариство, яке з другої половини ХХ ст. забезпечує левову долю міжбанківських переказів у світі, використовуючи відповідні комплекси програмно-технічного забезпечення та електронні гроші. За такими ж принципами побудовані абсолютно всі небанківські платіжні системи Western Union, Moneymail, Money bookers та інші.

НСМЕП – це внутрішньодержавна банківська багатоемітентна платіжна система масових платежів, у якій розрахунки за товари та послуги одержання готівки та інші операції здійснюється за допомогою платіжних смарт-карток за технологією розробленою НБУ [22], який розглядає цю систему як продовження СЕП та необхідним етапом у справі формування єдиного платіжного простору в Україні.

Метою створення НСМЕП є розробка та впровадження в Україні відносно дешевої надійно захищеної автоматизованої системи безготівкових розрахунків, яка в основному розрахована на роботу в режимі «off-line».

У НСМЕП застосовують платіжні картки з вбудованими чіп-модулями – смарт-картки. Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації НСМЕП, на відміну від пластикової картки з магнітною смугою, якнайповніше задовольняє вимоги безпеки. На її основі створено високоефективну офф-лайнову технологією, тобто таку, що не потребує оперативного зв’язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій і яка значно зменшує експлуатаційні витрати, це дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв’язку.

За рахунок цього, участь у внутрішньодержавній банківській багатоемітентної платіжної системи може брати населення України з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях картками з магнітною смугою.

2.3 Використання інформаційних технологій у грошових системах світу

Прискорення розвитку людства призводить до радикальних перетворень в економіці, пов’язаних з впровадженням інформаційних технологій. Значне поширення інформаційних та комунікаційних технологій є глобальною тенденцією науково-технічного прогресу останніх десятиліть, що призвело до значних змін практично в усіх сферах людської діяльності. Використання інформаційних та комунікаційних технологій має суттєве значення для підвищення конкурентоспроможності національної економіки, розширення можливостей її інтеграції до світової господарської системи.

На сьогодні проблеми, пов’язані з питаннями інформатизації економічного простору, вирішували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені. Першим вченим, прихильником «нової економіки», тобто інформаційної та глобальної економіки, став Мануель Кастельс. За його висловлюванням, сучасна економіка залежить від властивостей підприємців та держав генерувати, обробляти та ефективно використовувати інформацію, що базується на знанні [4]. Питання інформатизації також були висвітлені у працях російських та українських вчених, таких як Р. Брусік, Е. Іванова, В. Новак, Б. Савін, А. Ступицький, А. Шевчук, А. Чухно [8] та інших, які в основному розглядають використання та розвиток інформатизації як одного з найважливіших напрямків розвитку економіки. У зв’язку зі стрімким розвитком інформаційних та комунікаційних технологій у світі постійно розширюється породжене цим розвитком коло невирішених питань. Важливішим з цих питань є питання розвитку інформатизації фінансових процесів.

Глобалізація світового інформаційного простору призвела до впровадження нових форм фінансових інструментів. На сучасному етапі розвитку характерним є використання нових типів інноваційних продуктів для здійснення електронних платежів. Поява нових платіжних інструментів – це об’єктивна вимога часу, а також процес, викликаний новими потребами та вимогами людини. Метою даної статті є дослідження динаміки розвитку системи електронних платежів в Україні та вивчення зарубіжного досвіду діяльності у цій сфері. На основі проведення порівняльного аналізу статистичних даних необхідним є виділення проблем та шляхів їх вирішення у цій галузі економічної діяльності в Україні.

Серед багатьох визначень електронних грошей найвдалішим, на наш погляд, є визначення, наведене у 1998 році в документі Європейського центрального банку «Звіт про електронні гроші»: електронні гроші – «грошова вартість, яка зберігається в електронному вигляді на технічному пристрої і може широко використовуватися для здійснення платежів підприємствам іншим, ніж

емітент, без необхідності використання при цьому банківських рахунків, але яка діє як наперед оплачений інструмент на пред’явника» . В національних законодавствах країн Європейського Союзу використано наступне визначення електронних грошей «електронні гроші – грошова вартість, яка є вимогою до емітента і яка:

1) зберігається на електронному пристрої;

2) емітується під час отримання грошових коштів у вартісному розмірі не меншому, ніж емітована грошова вартість;

3) приймається як засіб платежу підприємствами, іншими ніж емітент» [9]. Це визначення наведено у статті 1 Директиви 2000/46/ЄС.

Обіг електронних грошей на карткових носіях в Європі розвивається за допомогою таких проектів, як Proton, Chipknip, Geldkarte та Moneo. Не дивлячись на стрімке зростання електронного виду платежів, рівень обігу електронних грошей на карткових носіях у країнах Європейського Союзу є набагато нижчим, ніж використання інших безготівкових платіжних інструментів. Про істотне збільшення кількості локальних схем електронних гаманців можна говорити тільки в країнах Бенілюкс. У Єврозоні, за даними Європейського центрального банку, загальна кількість номінованих в євро електронних грошей на карткових носіях до початку 2008 року щорічно збільшувалась приблизно на 20%, хоча і з деякими коливаннями (рис. 1).

Велику популярність здобули системи наперед оплачених карток. За прогнозами компанії PSE Consulting у 2010 році європейці витратять 75 млрд. євро, використовуючи наперед оплачені картки, що на рік складатиме 2,3 млрд. трансакцій. Найближчим часом кількість карток зросте на 40 млн., а кількість оплачених наперед трансакцій досягне 150 млн. При цьому перш за все будуть використані картки міжнародних платіжних систем Visa International та MasterCard Worldwide.

Рис. 1. Електронні гроші на карткових носіях в обігу в Єврозоні, млн. євро [10]

За кількістю випущених карток з електронними грошима виділяються такі країни, як Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Німеччина. Проте по показнику кількості розрахунків електронними грошима випереджальні позиції займають тільки перші з вказаних країн.

В останні роки в Єврозоні достатньо стрімко розвиваються серверні он-лайнові схеми електронних грошей, хоча за загальним обсягом вони ще не можуть конкурувати з електронними грошима на картках (рис. 2).

Рис. 2. Електронні гроші серверних схем в обігу в Єврозоні, млн. євро [10]

У Сполучених Штатах Америки також найбільш вживаними є електронні гроші на картках, що зберігають вартість. За оцінками експертів Aite Group, LLC, загальна сума коштів, витрачених американцями у 2004 році з використанням наперед оплачених карток, досягла 63,4 млрд. доларів США, з них 50,6 млрд. доларів США витрачено в закритих системах, де на відміну від карток відкритих систем, картки приймаються одним торговцем або в одному локалізованому місці; і 12,8 млрд. доларів США – у відкритих системах. У 2009 році загальна сума коштів, витрачених в Америці з використанням наперед оплачених карток, досягла 257 млрд. доларів США.

У сфері он-лайнових платіжних схем великим небанківським провайдером, який дійсно має успіх на ринку, є cистема PayPal, призначена для побудови зручних, безпечних і рентабельних платіжних рішень у мережі Інтернет. На кінець 3 кв. 2006 року кількість відкритих рахунків PayPal досягла 123 млн. дол., загальний обіг коштів – 9.3 млрд. доларів США. Щорічне збільшення обігу коштів у середньому склало 37%. До кінця 2006 року вони збільшили кількість країн, в яких працює система PayPal до 103, а кількість валют до 17.

В Росії переважним є використання карток на програмній основі, на відміну від європейських країн. Це пояснюється двома причинами. По-перше, в Росії недостатньо розвинутою є інфраструктура. По-друге, початкові та поточні витрати на впровадження та функціонування систем електронних грошей на основі карток є надто великими порівняно із витратами, яких потребують системи електронних грошей на програмній основі.

В Росії найбільш розвиненою системою електронних грошей є система WebMoney Transfer, за допомогою якої користувачі Інтернет і власники мобільних телефонів можуть здійснювати захищені безвідзивні платежі й перекази у реальному часі в електронних грошах, номінованих у шести видах валюти, а також золоті. Кількість операцій у системі неухильно зростає (рис. 3). Найбільша кількість Iнтернет-ресурсів зареєстрована в розділі «Бізнес, фінанси» (23 %), на другому місці «Послуги провайдерів» (21%), на третьому – «Відпочинок» (18%). У розділі «Бізнес, фінанси» найбільша частка ресурсів припадає на «Обмінні пункти».

Рис. 3. Кількість операцій у WM, 2002-2007 рр., тис. [7].

В Україні систему WebMoney Transfer представляє «Українське гарантійне агентство» (м. Київ), створене у грудні 2003 року.

У 2005 році з використанням титульних знаків WMU здійснено 271 тис. операцій на суму 24,9 млн. грн., у 2006 році – 697 тис. операцій на суму 69,4 млн. грн., а у 2007 році − 1672 тис. операцій на суму 223 млн. грн. Таким чином, кількість операцій у системі WebMoney Transfer з електронними грошима, номінованими в гривнях, за 2007 рік зросла в 2,4 рази, а сума операцій – у 3,2 рази.

Збільшенню електронного обігу в Україні сприяє функціонування Національної системи масових електронних платежів. Це внутрішньодержавна платіжна система, що діє, починаючи з 2004 року. Специфікою цієї системи є те, що платіжною організацією системи, власником торгової марки і оператором системи є Національний банк України, який виконує функції розрахункового банку, головного і регіонального процесингових центрів. Держателями гаманців НСМЕП можуть бути виключно фізичні особи. Ця система з початку її створення неухильно розвивається, про що свідчить динаміка показника завантаження гаманців НСМЕП (рис. 4).

Рис. 4. Суми завантаження гаманців НСМЕП наростаючим підсумком (тис. грн.) [6]

У перспективі очікується стрімке проникнення системи електронних платежів у мобільний зв’язок. Таким чином операторам мобільного зв’язку вигідніше буде співробітничати з системами електронних грошей, такими, наприклад, як PayPal, ніж своїми силами організовувати здійснення електронних платежів. Новим напрямком розвитку електронного обігу є упровадження безконтактних технологій у цій сфері.

Аналізуючи стан розвитку електронного обігу в Україні, можна сказати, що в країні успішно розвиваються як система електронних платежів на карткових носіях, так і серверні системи. Кожна з цих систем має свої переваги та недоліки. При їх запровадженні виникають різні проблеми, які є суттєвими в більшому або меншому ступеню для цих систем.

Одною з головних проблем є правова неурегульованість здійснення операцій електронного грошового обігу. Для серверних технологій ця проблема поки не має адекватного вирішення. Тому самі системи вимушені створювати правила випуску, обігу електронних грошей, управління ризиками. Для платіжних електронних карток емісія електронних грошей здійснюється згідно норм Законодавства щодо емісії платіжних карток і здійснюється лише банками.

Другою проблемою є недорозвиненість інфраструктури, яка для системи електронних платежів на карткових носіях є більш суттєвою завдяки більшій потребі у технічних пристроях, а саме засобів для приймання карток.

Наступною проблемою при неконтрольованому випуску електронних грошей може стати зростання рівня інфляції. Це може бути визвано як зростанням грошової маси, так і зростанням швидкості обертання електронних грошей. Причому погроза є вищою для електронних грошей серверного типу завдяки правовій неурегульованості обігу цих грошей. Врегулювати ці процеси можна за допомогою встановлення правових норм щодо попереднього занесення на рахунок суми традиційних грошей, відповідної до суми електронних грошей. Також необхідним є заборона кредитування електронними грошима. При випуску електронних грошей потрібно передбачити вимогу обов’язкового резервування.

При наявності багатьох систем електронних грошей зараз з’явилась потреба обміну електронних валют. Але ця процедура є ще не досить відрегульованою. Треба стандартизувати, уніфікувати ці операції та узгодити з Законодавством щодо обміну реальних валют.

Проблемним є явище захисту операцій з електронними грошима. Завдяки появі компаній, що надають послуги з операцій з електронними грошима клієнт у багатьох випадках не є освіченим у правилах здійснення цих послуг і не є упевненим у захищеності своїх віртуальних коштів. Це гальмує розвиток системи таких послуг. Тому необхідним є приведення Законодавства до нових вимог функціонування компаній з надання послуг з операцій з електронними грошима особливо щодо правил захисту електронної інформації та надання компаніями гарантій з проведення фінансових операцій.

ВИСНОВОК

На даний момент досягнення науково-технічного прогресу дозволяють робити покупки, не покидаючи своєї квартири або робочого місця. Стало це можливим завдяки такому досягненню в області інформаційних технологій як усесвітні комп'ютерні мережі. Електронні платіжні системи дозволяють набувати бажаного товару незалежно від місцезнаходження покупця і продавця. Готівка залишається головним засобом оплати в традиційних магазинах лише для 33% покупців. Дві третини споживачів оплачують хоч би один щомісячний рахунок електронними засобами, включаючи кредитні\дебетові картки, прямі платежі або користуються послугами онлайнових банків. Аналітики вважають, що до 2010 року онлайнова оплата рахунків досягне значних об'ємів, оскільки більшість користувачів почнуть використовувати або збільшить використання цієї платіжної опції. Разом з цим значно скоротиться використання "паперових" платежів - 21% респондентів заявили, що вони мають намір відмовитися від оплати своїх рахунків по чеках.

Не дивлячись на те що, електронні гроші є найбільш простою і швидкою формою розрахунку, доступною практично в будь-якій країні світу, багато з користувачів не до кінця розуміють суть використання електронних грошей. Тому я і вибрала цю тему для того, щоб розібратися по суті електронних грошей. У своїй роботі я ставлю перед собою декілька завдань: розглянути суть електронних грошей; визначити переваги та недоліки електронних грошей та розглянути проблеми і перспективи їх використання.

Електронні гроші повністю моделюють реальні гроші. традиційні кредитні і дебетові карти, що випускаються банками для видаленого доступу до рахунку, не є електронними грошима як такими.

Електронна готівка (е-готівка або e-cash) - реалізується у вигляді смарт-карти. У смарт-карті наявна вся інформація, необхідна для авторизації операцій з готівкою.

Основна перевага електронних грошей перед звичайними безготівковими розрахунками - надзвичайно низька вартість транзакцій, особливо внутрішніх. До переваг Електронних грошей можна також віднести - анонімність їхнього використання, порівнянна з наявними засобами, а також дуже просте входження в систему. Обзавестися смарт-картою і чи одержувати відправляти платежі можна практично миттєво. Це перевага в основному і привела до широкого поширення електронних грошей, у тому числі й в Україні. Ще одна значима перевага електронних грошей у тім, що майже всі операції з ними відбуваються в режимі он-лайн, і займають дуже мало часу. Час здійснення зовнішніх платежів визначається тільки швидкістю роботи платіжної системи.

В Україні електронні гроші займають особливе положення, тому що в зв'язку з дуже низьким рівнем поширення персональних банківських послуг на сучасний момент, електронні гроші є єдиним використовуваним способом безготівкових розрахунків для дуже великої кількості людей.

Однією з глобальних інформаційних систем трансферу майнових прав є відкрита для вільного використання всіма охочими WebMoney Transfer. Система Webmoney Transfer створювалася спеціально для мережі Інтернет, вона має універсальну гнучку структуру, що забезпечує роботу з будь-якими товарами. Вона надає можливість будь-якому користувачеві мережі Інтернет здійснювати безпечні готівкові розрахунки в реальному часі. Клієнтами системи є Продавці і Покупці товарів і послуг. За допомогою WebMoney Transfer можна здійснювати миттєві транзакції, пов'язані з передачею майнових прав на будь-які online-товари і послуги, створювати власні web-сервіси і мережеві підприємства, проводити операції з іншими учасниками, випускати і обслуговувати власні інструменти.

Недоліки електронних грошей у деякому ступені є продовженням їхніх достоїнств. Основний недолік полягає в тому, що емісія електронних грошей гарантується винятково емітентом, держава не дає ніяких гарантій збереження їхньої платоспроможності. Це приводить до того, що електронні гроші не рекомендується використовувати для здійснення великих платежів, а також для нагромадження істотних сум протягом тривалого часу. Тобто електронні гроші в першу чергу платіжний, а не накопичувальний засіб. Інший недолік у тім, що електронні гроші існують тільки в рамках тієї системи, у рамках якої вони емітовані. Крім того, електронні гроші не є загальноприйнятим платіжним засобом, обов'язковим до прийому. Крім того, переказ засобів з однієї системи електронних грошей в іншу може бути досить незручною і дорогою операцією, подібний переказ обходиться істотно дорожче, ніж переказ усередині системи. Ще одна серйозна проблема - шахрайство. Власники часто помічають пропажу грошей не відразу, тому у шахраїв залишається достатньо часу, щоб використовувати картку.

Проведений в курсовій аналіз розвитку систем електронного обігу у світі виявив його позитивні тенденції. При чому вони проявляються у двох напрямах – як у напрямі розповсюдження електронних грошей на карткових носіях, так і за допомогою серверних технологій. В Україні ці системи також активно впроваджуються. Згідно з визначенням електронних грошей їх випуском можуть займатися як банки, так і небанківські установи. Важливішими питаннями, пов’язаними з перспективою розвитку електронних грошей в Україні, є питання їх правового визначення та законодавчого регулювання їх обігу. Для здійснення основних заходів регулювання необхідним є додержання основних правових та нормативних вимог до функціонування таких систем у світі.

Поверхневий аналіз Інтернет-технологій для бізнесу, невід'ємною частиною яких є системи онлайнових платежів, дозволяє зробити таки висновки що, емітентами електронних грошей є системи що здійснюють організацію Інтернет-транзакцій; системи емісії електронних грошей бувають мінімум двох видів: ті які емітують електронну готівку відразу по надходженню реальних грошей на банківський рахунок системи і ті які здійснюють емісію тільки при і на період проходження платежу; швидкість оборотності електронних грошей є найвищою на сьогоднішній день.

ЛІТЕРАТУРА

1. Директива 2009/110/ЄС Європейського Союзу від 16 вересня 2009 р. щодо започаткування та здійснення діяльності установами-емітентами електронних грошей та пруденційний нагляд за ними, що вносить зміни до Директиви 2005/60/ЕС та 2006/48/ЕС, та скасовує Директиву2000/46/ЕС[Електроннийресурс] http://www.sdfm.gov.ua/articles.php?cat_id=179&lang=uk

2. Майданик А. Электронные деньги: история и перспективы развития. / [Електронний ресурс] http://bankomet.com.ua/.

3. Овсейко С. Электронные деньги: перспективы использования // Банковский вестник – 2005. – Июль. – С.35–39.

4. Правила осуществления операций с электронными деньгами, утвержденные постановлением Правления Национального банка Республики Беларусь от 26.11.2003 № 201 (в редакции постановления Правления Национального банка Республики Беларусь 16.02.2007 № 52).

5. Положення про електронні гроші в Україні, затв. постановою Правління НБУ від 25.06.2008р. №178.

6. Світовий досвід і перспективи розвитку електронних грошей в Україні: Науково-аналітичні матеріали. Вип. 10 / [Сенищ П.М., Кравець В.М., Міщенко В.І., Махаєва О.О., Крилова В.В., Грищук Н.В.] – К.: Національний банк України. Центр наукових досліджень, 2008. – 145 с.

7. Godschalk Hugo T.C. Computergeld. Entwirkungen und ordnungspolitische Probleme des elektronischen Zahlungsverkehrsystems. Frankfurt / M., 1983. S. 53 ff.

8. A glossary of terms used in payments and settlement systems, BIS, 2003.- р.51.

9. Kalakota R., Whinston A. Frontiers of electronic commerce. Reading, Minn., 1996. P. 306—307.

10. Report on electronic money, ECB, 1998, http://www.ecb.int/pub/pdf/ other/emoneyen.pdf.

11. Survey of developments in electronic money and Internet and mobile payments / Bank for International Settlements. Committee on Payment and Settlement Systems. March 2004 // www. bis.org.cspp 62. P.2.

12. Алєксандрова М. М. Гроші. Фінанси. Кредит.: навчально –методичний посібник. – 2-ге видання, перероблене і доповнене / М. М. Алєксандрова, С. О. Маслова. – Київ: ЦУЛ, 2002.- 336 с.

13. Аристотель. Никомахова этика[Електронний ресурс] / Аристотель; [пер. З давньогрецької Н. Брагінська].- Москва:ЭКСМО – Пресс, 1997. – Режим доступу: http://www.klex.ru/books/nikomahova_etika.rar .

14. Бодюк А. В. Електронні гроші: суть та особливості / А. В. Бодюк, І.О. Трубін // Формування ринкових відносин в Україні. – 2006.- № 9. – С.33-36.

15. Гальчинський А. Теорія грошей: навч. посібник /Анатолій Гальчинський. - Київ: Основи, 2001. – 411 с.

16. Гарькуша М. С. Новые функции денег в виртуальной экономике [Електронний ресурс] / М. С. Гарькуша // Журнал Российского государственного педагогического университета им. А. И. Герцена.- 2009.- №119.- С. 96-101.- Режим доступу до журн.: ftp://lib.herzen.spb.ru/text/garkusha_119_96_101.pdf

17. Гроші та кредит: підручник / [М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.]; за заг. ред. М. І. Савлука. - [3-тє вид., перероб. і доп.]. – К.:КНЕУ, 2002. – 598 с.

18. Євтух А. Т. Сущность денег: современный аспект / А. Т. Євтух // Актуальні проблеми економіки. – 2004.- №11(41).- С.3-13.

19. Костіна Н. І. Гроші та грошова політика: навч. посібник / Костіна Н.І., Соколова Е. О., Кононець О. Я. – Київ:НІОС, 2001. – 224 с.

20. Юровицкий В.М. Денежное обращение в эпоху перемен [Електронний ресурс]: научно-практическое пособие / В. М. Юровицкий. – ГроссМедиа:РОСБУХ, 2007.- Режим доступу: http://bookz.ru/authors/urovickii-vladimir/denejnoe_960.html

21. Савлук М. Електронні гроші: сутність та порівняльний аналіз якісних властивостей // Вісник НБУ – 2004. - №11. – С.10.

22. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» (Відомості Верховної Ради України 2001, №29, ст. 137)

ДОДАТОК А

Відповідно до статей 7, 40, 56, 67 Закону України “Про Національний банк України”, статей 9, 10, 12 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні та з метою удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності, що пов'язана з випуском та обігом електронних грошей в Україні, а також здійснення моніторингу за такою діяльністю Правління Національного банку України постановою від 04.11.2010 № 481 затвердило нову редакцію Положення про електронні гроші в Україні (постанову зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.12.2010 року за № 1336/18631).

Положення встановлює вимоги Національного банку України до суб’єктів здійснення випуску, обігу та погашення електронних грошей, а також до систем електронних грошей в Україні.

Норми Положення розроблені з урахуванням вимог Директиви Європейського Парламенту та Ради Європи 2009/110/ЄС від 16.09.2009 про започаткування та здійснення діяльності емітентів електронних грошей, а також пруденційний нагляд за такою діяльністю.

Вимоги Положення не поширюються на діяльність осіб, які здійснюють випуск та/або обслуговування таких наперед оплачених карток одноцільового використання: дисконтних карток торговців, карток автозаправних станцій, квитків для проїзду в міському транспорті тощо, які приймаються як засіб платежу виключно їх емітентами.

Положенням, зокрема визначено, що:

· електронні гроші – одиниці вартості, які зберігаються на електронному пристрої, приймаються як засіб платежу іншими, ніж емітент, особами і є грошовим зобов’язанням емітента;

· випуск електронних грошей в Україні мають право здійснювати лише банки (далі – емітенти);

· емітенти мають право здійснювати випуск електронних грошей, виражених лише в гривнях;

· емітент зобов’язаний забезпечити, щоб сума випущених ним електронних грошей не перевищувала суми отриманих ним від користувачів та агентів (крім агента з поповнення) готівкових або безготівкових коштів та суми отриманих агентом з поповнення готівкових коштів, які мають бути перераховані емітенту;

· емітент зобов’язаний визначати суму електронних грошей на електронному пристрої, що перебуває в розпорядженні користувача, з урахуванням таких вимог:

· сума електронних грошей на електронному пристрої, який не може поповнюватися, не повинна перевищувати 2000 гривень;

· сума електронних грошей на електронному пристрої, який може поповнюватися, не повинна перевищувати 8000 гривень;

· емітент зобов'язаний здійснювати погашення випущених ним електронних грошей на вимогу пред'явника, зокрема:

емітент може здійснювати погашення електронних грошей, пред’явлених користувачами – фізичними особами, готівковими коштами або шляхом переказу на банківський рахунок пред’явника;

емітент зобов’язаний здійснювати погашення електронних грошей, пред’явлених користувачами – суб’єктами господарювання, торговцями, агентами, виключно шляхом переказу на їх банківські рахунки;

· агент – особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, здійснює:

- розповсюдження електронних грошей (агент з розповсюдження);

- надання засобів поповнення електронними грошима електронних пристроїв (агент з поповнення);

- обмінні операції з електронними грошима (агент з обмінних операцій);

- приймання електронних грошей в обмін на готівкові/безготівкові кошти (агент з розрахунків);

· агентом з розповсюдження може бути виключно юридична особа, яка на підставі договору, укладеного з емітентом, розповсюджує електронні гроші, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України;

· агентом з поповнення може бути суб’єкт господарювання, який на підставі договору, укладеного з емітентом, надає користувачам засоби поповнення електронними грошима електронних пристроїв

· агентом з обмінних операцій може бути юридична особа, яка на підставі договорів, укладених з емітентами, здійснює обмінні операції з електронними грошима, випуск яких здійснюється за правилами систем електронних грошей, узгодженими з Національним банком України;

· агентами з розрахунків можуть бути виключно банк і небанківська фінансова установа, що має ліцензію Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на переказ коштів;

· оператор рухомого (мобільного) зв’язку, який є агентом емітента, відповідно до умов договору з емітентом має право укладати договори з суб’єктами господарювання про продаж цими суб’єктами господарювання користувачам скретч-карток для поповнення електронними грошима електронних пристроїв;

· користувачі – фізичні особи мають право використовувати електронні гроші емітентів для розрахунків з торговцями за товари, а також переказувати електронні гроші іншим користувачам – фізичним особам;

· користувачі – суб’єкти господарювання мають право використовувати електронні гроші, що отримані виключно в обмін на безготівкові кошти та лише для розрахунків з торговцями за товари в електронному вигляді, придбані на виробничі (господарські) потреби;

· торговці (зареєстровані відповідно до законодавства України суб'єкти господарювання) на підставі договору, укладеного з емітентом або агентом з розрахунків, мають право приймати від користувачів як засіб платежу за товари електронні гроші, виражені в гривнях;

· торговці мають право повертати електронні гроші користувачам у разі повернення ними відповідно до Закону України “Про захист прав споживачів” товарів, придбаних за електронні гроші;

· емітент має право самостійно забезпечувати функціонування системи електронних грошей або укладати договори з операторами-резидентами про виконання ними операційних або інших технологічних функцій у системах електронних грошей;

· емітент зобов’язаний забезпечити запровадження в системі електронних грошей організаційних, процедурних заходів та використання технічних засобів з метою виявлення, а також запобігання, перешкоджання та протидії шахрайству;

· емітент зобов’язаний щокварталу до 10 числа місяця, наступного за звітним періодом, надавати Національному банку України інформацію про діяльність, пов’язану з випуском та обігом електронних грошей.

ДОДАТОК Б

ПОСТАНОВЛЕНИЕ № 178 от 25.06.2008

Об утверждении Положения про электронные деньги в Украине

Обсуждение постановления ведется здесь!

Зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 25 июля 2008 г. за N 688/15379

Вступило в силу с 05.08.2008г.

Согласно статей 7, 40, 56, 67 Закона Украины "О Национальном банке Украины", с целью урегулирования деятельности, которая связана с выпуском электронных денег в Украине, и внедрения мониторинга за такой деятельностью Правление Национального банка Украины ПОСТАНОВЛЯЕТ:

1. Утвердить Положение про электронные деньги в Украине, которое прилагается.

2. Департаментам Национального банка Украины на протяжении шести месяцев со дня вступления в силу этого постановления при необходимости подготовить необходимые изменения в соответствующие нормативно-правовые акты Национального банка Украины, разработчиками которых являются эти департаменты.

3. Банкам, которые осуществляют выпуск электронных денег в Украине, на протяжении шести месяцев со дня вступления в силу этого постановления и в порядке, установленном этим Положением, предоставить Национальному банку Украины для согласования правила систем электронных денег, за исключением:

- правил Национальной системы массовых электронных платежей;

- выпуска банком заведомо оплаченных платежных карточек по договору, заключенному с платежной организацией международной платежной системы, зарегистрированным Национальным банком Украины в установленном законодательством Украины порядке.

4. Юридическим лицам, которые осуществляют выпуск электронных денег в Украине и не являются банками, привести свою деятельность в соответствие к требованиям этого Положения на протяжении одного года со дня вступления в силу этого постановления.

5. Департаменту платежных систем (Лапко Н.Г.) после регистрации в Министерстве юстиции Украины довести содержание этого постановления к сведению банков Украины для руководства и использования в работе.

6. Контроль за выполнением этого постановления положить на исполнительного директора по вопросам платежных систем и расчетов Кравця В.М.

7. Постановление вступает в силу через 10 дней после государственной регистрации в Министерстве юстиции Украины.

Председатель В.С.Стельмах

ДОДАТОК В

ПОЛОЖЕНИЕ

про электронные деньги в Украине

Утверждено Постановлением Правления Национального банка Украины 25.06.2008 N 178

Зарегистрировано в Министерстве юстиции Украины 25 июля 2008 г. за N 688/15379

Это Положение разработано согласно статей 7, 40, 56, 67 Закона Украины "О Национальном банке Украины", других законов Украины и нормативно-правовых актов Национального банка Украины (далее - Национальный банк).

Целью этого Положения является регулирование деятельности, связанной с выпуском электронных денег в Украине, и внедрение мониторинга за такой деятельностью.

1. Общие положения

1.1. Это Положение устанавливает требования Национального банка к субъектам осуществления выпуска, обращения и погашения электронных денег, а также к системам электронных денег в Украине.

1.2. Термины в этом Положении употребляются в таком значении:

выпуск электронных денег - услуга по предоставлению физическим и юридическим лицам электронных денег путем обмена наличных или безналичных средств на электронные деньги, которая связана с обязательством относительно погашения электронных денег по требованию;

держатель - физическое или юридическое лицо, которое имеет право осуществлять операции с электронными деньгами согласно договору, заключенному с эмитентом или с уполномоченным им лицом;

электронное устройство - чип, который содержится на пластиковой карточке или на другом носителе, память компьютера и т.п., которые используются для хранения держателями электронных денег;

электронные деньги - единицы стоимости, которые сохраняются на электронном устройстве, принимаются как средство платежа другими, чем эмитент, лицами и является денежным обязательством эмитента;

эмитент - лицо, которое осуществляет выпуск электронных денег;

пользователь - физическое лицо, которое имеет право использовать электронные деньги для приобретения товаров или услуг, а также для переводов другим физическим лицам;

обменные операции с электронными деньгами - услуги по обмену электронных денег, выпущенных одним эмитентом на электронные деньги другого эмитента;

погашение электронных денег - услуга по изъятию электронных денег из обращения с одновременным предоставлением их предъявителю наличных или безналичных средств;

распространение электронных денег - услуга по предоставлению электронных денег пользователям, которая не связана с обязательством относительно их погашения;

система электронных денег - совокупность отношений, которые возникают между эмитентом и держателями, в том числе торговцами и пользователями, относительно осуществления выпуска, обращения и погашения электронных денег;

торговец - субъект хозяйствования, зарегистрированный согласно законодательству Украины, который на основании договора, заключенного с эмитентом или уполномоченным им лицом, принимает электронные деньги как средство платежа за товары или услуги.

1.3. Выпуск электронных денег в Украине имеют право осуществлять лишь банки (далее - банки-эмитенты).

1.4. Банк-эмитент ведет отдельный учет средств, которые поступают от держателей, общей суммой на счете банка-эмитента и отдельно по каждому виду электронного устройства.

1.5. Операции с электронными деньгами осуществляются банками- эмитентами и держателями согласно требованиям этого Положения, других нормативно-правовых актов Национального банка, правил, установленных банками-эмитентами и платежными организациями внутригосударственных или международных платежных систем, а также условий заключенных договоров.

2. Требования по осуществлению выпуска электронных денег

2.1. Банки имеют право осуществлять выпуск электронных денег, выраженных лишь в гривнах, за исключением выпуска заведомо оплаченных платежных карточек.

2.2.Банк-эмитент обязан обеспечить, чтобы сумма выпущенных им электронных денег не превышала суммы наличных или безналичных средств, полученных от физических и юридических лиц во время осуществления выпуска электронных денег.

2.3. Электронные деньги являются выпущенными с момента их загрузки банком- эмитентом или уполномоченным им лицом на электронное устройство, которое находится в распоряжении пользователя.

2.4.Банк-эмитент обязан обеспечить, чтобы сумма электронных денег на одном электронном устройстве, которое находится в распоряжении пользователя, не превышала суммы, эквивалентной 5 000 гривен.

2.5.Банк-эмитент обязан предоставлять держателям информацию относительно тарифов и правил осуществления держателями операций с выпущенными им электронными деньгами.

2.6.Банк-эмитент обязан к началу осуществления выпуска электронных денег и в порядке, установленном этим Положением, согласовать с Национальным банком правила системы электронных денег, за исключением: - правил Национальной системы массовых электронных платежей; - выпуска банком заведомо оплаченных платежных карточек по договору, заключенному с платежной организацией международной платежной системы, зарегистрированному Национальным банком в установленном законодательством Украины порядке.

2.7.Банк-эмитент обязан на протяжении 10 календарных дней с начала осуществления выпуска электронных денег сообщить об этом Национальному банку по форме согласно приложению 1 к этому Положению.

2.8.Банк-эмитент обязан ежеквартально до 10 числа месяца, следующего за отчетным периодом, предоставлять Национальному банку информацию о деятельности, связанной с выпуском и обращением электронных денег, по форме согласно приложению 2 к этому Положению.

3. Требования относительно распространения, использования, приема и обменных операций с электронными деньгами

3.1.Банк-эмитент имеет право заключать договора с другими юридическими лицами о распространении ими электронных денег, за исключением распространения заведомо оплаченных платежных карточек.

3.2.Банк-эмитент имеет право предоставлять пользователям средства пополнения электронными деньгами электронных устройств и заключать договора с другими субъектами хозяйствования о предоставлении пользователям таких средств.

3.3. Пользователи имеют право использовать электронные деньги банков- эмитентов для оплаты товаров и услуг торговцев, а также переводить электронные деньги другим пользователям.

3.4. Торговец на основании договора, заключенного с банком- эмитентом или уполномоченным им лицом, имеет право принимать от пользователей электронные деньги как средство платежа за товары или услуги.

3.5.Банк-эмитент имеет право осуществлять обменные операции с выпущенными им электронными деньгами на электронные деньги, выпущенные другими банками-эмитентами, а также заключать договора с другими субъектами хозяйствования об осуществлении ими такой деятельности.

4. Требования относительно погашения электронных денег

4.1.Банк-эмитент обязан осуществлять погашение выпущенных им электронных денег по требованию предъявителя.

4.2. Физические и юридические лица, которые не являются банками, не имеют права принимать электронные деньги в обмен на наличные или безналичные средства, за исключением заключения юридическими лицами договора с банком-эмитентом о распространении электронных денег.

4.3.Банк-эмитент может осуществлять погашение электронных денег наличными средствами или путем перевода на текущий счет предъявителя. Электронные деньги являются погашенными банком-эмитентом с момента зачисления суммы перевода на счет предъявителя или выдачи ему наличных средств.

5. Требования к системам электронных денег

5.1.Банк-эмитент имеет право самостоятельно обеспечивать функционирование системы электронных денег, а также заключать договора с юридическими лицами о выполнении ими операционных или других вспомогательных функций в системах электронных денег.

5.2.Банк-эмитент обязан обеспечить проведение пользователем каждой отдельной трансакции в пределах суммы, предусмотренной пунктом 2.4 главы 2 этого Положения.

5.3.Банк-эмитент обязан обеспечить фиксирование всех трансакций электронных денег между держателями электронных денег с помощью технических средств, а также хранение на протяжении пяти лет соответствующей информации в форме, которая дает возможность проверить целостность информации.

5.4.Банк-эмитент обязан обеспечить внедрение в систему электронных денег:

- организационных, процедурных мероприятий и использование технических средств с целью выявления, а также предотвращения, препятствования и противодействия мошенничеству;

- системы защиты информации, которая должна осуществлять беспрерывную защиту информации во время выпуска, обращения и погашения электронных денег на всех этапах ее формирования, обработки, передачи и хранения.

5.5.Банк-эмитент обязан определять требования, предусмотренные пунктом 5.4 этой главы, в договорах, заключенных с юридическими лицами, о выполнении ими операционных или других вспомогательных функций в системах электронных денег.

5.6.Банк-эмитент обязан постоянно проводить мониторинг системы электронных денег по параметрам, установленным правилами системы электронных денег.

6. Порядок согласования правил системы электронных денег

6.1. Банк, который имеет намерение осуществлять выпуск электронных денег, для согласования правил системы электронных денег подает в Национальный банк такие составленные государственным языком документы:

а) ходатайство о согласовании правил системы электронных денег по форме согласно приложению 3 к этому Положению;

б) подписанные руководителем правила системы электронных денег, которые должны содержать положение о:

- порядке осуществления операций между банком-эмитентом и держателями, который должен содержать общую схему всех денежных и информационных потоков;

- управлении финансовыми и техническими рисками в системе электронных денег;

- системе безопасности и защиты информации в системе электронных денег;

в) информационную справку о принципах технической реализации осуществления расчетов с использованием электронных денег, подписанную руководителем;

г) образцы договоров, которые будут заключаться с держателями.

6.2. Срок рассмотрения Национальным банком документов, предоставленных банком для согласования правил системы электронных денег, не может превышать одного месяца с даты поступления в Национальный банк документов, которые отвечают требованиям этого Положения.

6.3. Национальный банк письменно сообщает банк о согласовании правил системы электронных денег и размещает информацию об этом на странице Национального банка в сети Интернет.

6.4. После размещения Национальным банком информации о согласовании правил системы электронных денег на странице Национального банка в сети Интернет другие банки-эмитенты этой системы имеют право не согласовывать соответствующие правила.

6.5. Национальный банк отвечает отказом банку в согласовании правил системы электронных денег на таких основаниях: предоставление неполного перечня документов, указанного в пункте 6.1 этой главы, или если эти документы не отвечают требованиям этого Положения; предоставление недостоверной информации; отсутствие в системе электронных денег надлежащего контроля за финансовыми и/или техническими рисками.

6.6. Национальный банк письменно с указанием оснований в срок, предусмотренный пунктом 6.2 этой главы, сообщает банку об отказе в согласовании правил системы электронных денег. Банк может обжаловать решение об отказе в согласовании правил системы электронных денег в суде.

6.7.Банк-эмитент обязан на протяжении 10 календарных дней сообщить Национальному банку о внесении изменений в документы, на основании которых были согласованы правила системы электронных денег, с их обязательным представлением на рассмотрение, кроме документов, предусмотренных подпунктом "г" пункта 6.1 этой главы.

6.8. За нарушение банками-эмитентами требований этого Положения Национальный банк имеет право применять меры воздействия согласно законодательству Украины.

Заместитель директора Департамента платежных систем - начальник управления Н.П.Вознюк.

ДОДАТОК Г

Платіжна картка НСМЕП (Національна Система Масових Електронних Платежів )

У НСМЕП застосовуються платіжні картки з вбудованими чіп-модулями – смарт-картки. Смарт-картка, яка є носієм копії фінансової інформації в НСМЕП, на відміну від пластикової картки з магнітною смугою, найбільш повно задовольняє вимоги безпеки. На її базі створена високоефективна офф-лайнова технологія, тобто така, що не потребує оперативного зв'язку з банківським рахунком під час виконання платіжних операцій (це дуже важливо, враховуючи недостатньо високу якість вітчизняних каналів зв'язку) і яка значно зменшує експлуатаційні витрати. За рахунок цього участь в НСМЕП може брати населення України з малими доходами (пенсіонери, студенти, школярі тощо), а швидкість обслуговування набагато більша, ніж при розрахунках готівкою та операціях картками з магнітною смугою.

У НСМЕП використовуються платiжнi картки з платiжними iнструментами, як електронний гаманець та електронний чек. Застосування електронного гаманця економічно доцільне навіть при розрахунках малими сумами (від кількох копійок). Електронний чек орієнтований на застосування при середніх та значних за сумою платежах (від кількох до тисяч гривень).

Держателі карток НСМЕП можуть виконувати такі фінансові та нефінансові операції:

- он-лайн завантаження платіжного додатка картки (чека та гаманця) з рахунку завантаження;

- оф-лайн завантаження платіжного додатка картки (чека та гаманця) з рахунку завантаження;

- завантаження платіжного додатка картки (чека та гаманця) готівкою;

- одержання готівки із залишку коштів платіжного додатка картки (чека та гаманця);

- одержання готівки з рахунку завантаження;

- платіж із залишку коштів платіжного додатка картки (чека та гаманця);

- платіж з рахунку завантаження;

- перегляд стану рахунку завантаження;

- перегляд залишків коштів платіжних додатків (чека та гаманця) на картці;

- перегляд журналу платежів (до восьми останніх операцій);

- перегляд журналу завантажень (до чотирьох останніх операцій);

- зміну персонального ідентифікаційного номеру (ПІН) - ця операція може проводитися на всіх банківських терміналах та банкоматах НСМЕП.

Нещодавно розробниками технології НСМЕП було створено нову картку НСМЕП. Програмне забезпечення фінансових додатків УкрКоїн V2.0 забезпечує повну сумісність з попередньою версією УкрКоїн V1.02 і дозволяє створювати на одному й тому ж чіпі (в процесі його ініціалізації) такі типи карток НСМЕП:

- платіжні картки;

- модулі безпеки платіжних терміналів;

- картки доступу банківські;

- картки доступу до термінального обладнання;

- трансферні картки.

Перелік карток НСМЕП за типами і функціональним призначенням

Опис функціонального призначення платіжних та службових карток НСМЕП

На новій платіжній картці можуть бути розміщені стандартні платіжні додатки (платіжні інструменти) НСМЕП – електронний гаманець та електронний чек. Додатково реалізовано суміщення оф-лайн платіжних додатків з іншими сервісними додатками – соціальними, дисконтними, лояльності та іншими. Функціональні можливості кожного типу карток НСМЕП визначаються в залежності від обраного чіпа (SLE66C42P, SLE66C82P, SLE66CL80P). Платіжні картки виготовлені на чіп-модулі SLE66CL80P мають подвійний інтерфейс (контактний та безконтактний) і можуть застосовуватись для оплати проїзду в транспорті. Максимальна кількість платіжних додатків (гаманців та чеків) на картці обмежена 30 додатками і залежить від об’єму енергонезалежної пам’яті (EEPROM) чіпа. УкрКоїн V2.0 має більш високий ступінь захисту трансакцій за рахунок використання TDES криптографічних алгоритмів.

При переході системи на алгоритм шифрування та підписування даних TDES кількість платіжних додатків картки НСМЕП може бути збільшена до 35.

Нова картка також може бути використана для електронно-цифрового підпису відповідно до ДСТУ 4145-2002”

Технологія виготовлення карток НСМЕП для банків – членів НСМЕП передбачає надання банком замовлення у дві адреси: виробнику карток, який отримав відповідну ліцензію Національного банку, і копію – Платіжній організації НСМЕП, функції якої виконує Національний банк. Після узгодження з банком питань, пов'язаних з графічним зображенням його назви і логотипу на картці, виробник карток зобов’язаний протягом двох тижнів виконати це замовлення.

Далі з виготовленими картками виконується процедура ініціалізації та системної персоналізації (при цьому картці присвоюється індивідуальний номер, за яким вона реєструється в системі, і в картку заносяться актуальні версії системних ключів та інші дані). Після чого, вже у замовника, виконується банківська персоналізація (в картку записуються банківські ключі та інші дані) і, безпосередньо перед отриманням картки клієнтом банку, в неї записуються його дані.

Підприємствам, які мають наміри у себе запровадити картки НСМЕП, необхідно звертатися до банку, який їх обслуговує або до банків – учасників НСМЕП.

55