Класифікація трудової кар’єри:

1. В залежності від динамізму:

• стабільна (нормальна);

• динамічна (стрімка).

2. В залежності від спрямованості переходів:

• горизонтальна;

• вертикальна;

• доцентрований рух (прихована, “конус”).

3. В залежності від того того, в одній чи в декількох організаціях формувалась трудова кар’єра:

• внутріорганізаційна;

• міжорганізаційна.

4. В залежності від дотримання певного фаху:

• професійна;

• непрофесійна (неспеціалізована).

5. В залежності від організованості та руху:

• “сходи”;

• “трамплін”;

• “стрем’янка”;

• “перепуття”;

• “змія”.

Етапи трудової кар’єри:

1. Підготовчий (18-22 роки).

2. Адаптаційний (23-30 років).

3. Стабілізаційний (30-40 років). Відбувається поділ працівників на перспективних та неперспективних.

4. Консалідаційний (40-50 років). Може бути як вертикального, так і горизонтального руху.

5. Етап зрілості (50-60 років).

6. Етап підготовки уходу на пенсію (не обов’язково від віку).

С. Вивільнення працівників та припинення трудової угоди

Основним нормативним документом, що регулює аспекти звільнення працівників є Кодекс законів про працю України.

За Українським трудовим законодавством підставами для звільнення працівника (припинення трудової угоди) можуть бути:

• згода сторін;

• закінчення терміну дії угоди, крім випадків, коли трудові відносини продовжуються й жодна зі сторін не вимагає їхнього припинення;

• призив на військову службу;

• розірвання трудової угоди з ініціативи працівника;

• розірвання трудового договору з ініціативи адміністрації у випадках, коли:

  • особа працівника та його діяльність не відповідають посаді, яку він обіймає; недостатня можливість компенсувати недоліки, наприклад, неготовність до роботи або навчання; напруженість у взаєминах тощо;

  • відбулися зміни в умовах виробництва (зміна вимог до кваліфікації працівників за швидких змін у техніці та технології; зміна структури — ліквідація посад за концентрації виробництва, тимчасова бездіяльність тощо; зміни в ринковому середовищі, у соціальному оточенні, у принципах підприємництва);

• розірвання трудового договору за вимогою профспілкового органу;

• переведення працівника за його згодою на інше підпри­ємство або перехід на виборну посаду;

• відмова працівника від переходу на роботу в іншу міс­цевість разом з підприємством, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із суттєвими змінами умов праці;

• засудження працівника до позбавлення волі, виправних робіт не за місцем проживання тощо;

• направлення працівника постановою суду в лікувально-трудовий профілакторій;

• підстави, передбачені контрактом.

Д. Альтернативи вивільнення працівників

1. Пристосування персоналу за постійного складу всього пер­соналу та постійного робочого часу: до зниження додаткових доб­ровільних послуг та особливих винагород; передача найманих працівників іншим підприємствам; відмова від сторонніх послуг і передача їх для виконання власному персоналу; перенесення часу роботи та відпусток; внутріфірмові переміщення персоналу; скорочення інтенсивності праці.

2. Пристосування персоналу за постійного складу персоналу, але зі скороченим робочим часом: скорочення часу надурочної роботи; дозвіл неоплачуваних невиходів на роботу; уведення неповного робочо­го дня; тривале скорочення регулярного робочого часу.

3. Пристосування персоналу скороченням складу персоналу без звільнень постійного персоналу: припинення найму; заохочення плинності; достроковий вихід на пенсію.

4. Пристосування персоналу звільненнями постійного пер­соналу: окремі звільнення; тимчасові звільнення; масові звільнення.

• Пристосування персоналу до економічних змін, наприклад, на японських підприємствах, які практикують систему «пожиттєвого найму», досягається за допомогою гнучкості витрат на робочу силу, яка передбачає, по-перше, наявність чотирьох основних час­тин у системі оплати праці: прямих виплат (базової ставки та надбавки), побічних виплат (компенсацій), бонусів (премій), пенсійних виплат. Винагорода доплачується до базової ставки залежно від доходів фірми.

Аналізуючи заходи роботодавців з пристосування персоналу до змін на підприємстві, ми зустрічаємося з таким поняттям, як “три­лисник”: постійні працівники, тимчасові працівники (неповний ро­бочий час, сумісництво тощо), периферійна робоча сила (субпідря­дники, надомники). “Листки” відлітають, починаючи з останнього.