2. Чинники, що впливають на рух персоналу
Як зовнішній, так і внутрішньовиробничий рух кадрів є результатом взаємодії економічних, соціальних соціально-психологічних, демографічних та інших чинників. Маючи різну природу, вони різняться структурою мотивів, ступенем інформованості працівника про нове робоче місце та іншими обставинами.
Рис. 6.2. Класифікація чинників, що впливають на рух персоналу
3. Показники, які характеризують рух персоналу
1. Коефіцієнт обороту за наймом (Кп) – відношення чисельності прийнятих за період працівників (Чп) до середньооблікової чисельності (Чс):
Кп = Чп : Чс*100
2. Коефіцієнт обороту за вивільненням (Кв) – відношення чисельності працівників, що звільнилися за період (Чв) до середньооблікової чисельності:
Кв = Чв : Чс*100
3. Коефіцієнт плинності кадрів (Кт) – відношення чисельності вивільнених працівників за період за власним бажанням, через невідповідність кваліфікації, за порушення трудової дисципліни за період часу, що аналізується (Чвт), до середньооблікової чисельності працівників за той же період:
Кпл = Чвт : Чс*100
4. Коефіцієнт заміщення (Кз) – відношення чисельності осіб, що змінили роботу (менше з двох чисел – чисельність прийнятих та вивільнених працівників) до середньооблікової чисельності:
Кз = Чзм : Чс*100
5. Коефіцієнт загального обороту робочої сили:
,
де Чв – чисельність працівників, вивільнених з підприємства за даний рік;
Чпр – чисельність прийнятих працівників.
6. Коефіцієнт стабільності (Кст) – відношення чисельності осіб, що знаходяться у списку організації протягом всього періоду (Чпер), до середньооблікової чисельності:
Кст = Чпер :Чс*100
7. Коефіцієнт закріплення (Кзакр) – відношення чисельності осіб з певним стажем, що звільняються (Чстаж), до середньооблікової чисельності:
Кзакр = Чстаж : Чс*100
4. Процеси руху персоналу
а. уведення в посаду
До основних процесів руху кадрів належать такі: уведення в посаду, адаптація, професійні переміщення, підвищення по службі, пониження посади, звільнення.
Рис. 6.3. Види процедури введення в посаду
б. адаптація
Адаптація - це взаємне пристосування працівника та організації (керівництва, колег), що будується на поступовому впрацюванню співробітника до нових професійних, соціальних та організаційно-економічних умов праці.
Рис. 6.4. Залежність ефективності працівника від часу адаптації
Значущість витрат на адаптацію
Вартість адаптації
=
Вартість
набору
Класифікація адаптації:
1. Відносно від рівня прояву:
активна, коли працівник впливає на колективні норми, цінності, форми взаємодії тощо для того, щоб змінити їх та пристосувати до своїх потреб;
пасивна, коли прагнення впливати на середовище немає.
2. Залежно від трудового стажу:
первинна виробнича адаптація, коли людина вперше включається в постійну трудову діяльність на конкретному підприємстві;
вторинна — коли пристосовуються працівники, які вже мають досвід професійної діяльності.
3. За змістом та сферами прояву:
Психофізіологічна адаптація — це пристосування до нових психофізіологічних і психологічних навантажень, фізіологічних умов праці. Проходить достатньо швидко.
Професійна адаптація — повне й успішне оволодіння новою професією, тобто звикання, пристосування до змісту й характеру праці, його умов і організації. Професійна адаптація передбачає постійне вдосконалення трудових здібностей. Термін – до 3 років, а іноді – 5-8 років.
Соціально-психологічна адаптація — це пристосування особи до відносно нового для неї соціуму, пристосування особи до соціального оточення в колективі, до традицій і неписаних норм колективу, до стилю роботи керівників, до особливостей ділових і міжособистісних стосунків. Термін – до 3-х місяців.
Соціально-економічна адаптація. Адаптація до організації праці, оплати праці й матеріального стимулювання, соціально-побутової сфери підприємства, організації дозвілля працівників і т. ін.
Організаційна адаптація - засвоєння особливостей організаційного механізму управління організацією.
Санітарно-гігієнічна. Працівник засвоює нові вимоги трудової та технологічної дисципліни, притримування гігієнічних та санітарних норм на виробництві.