Сутність, види та принципи стрес-інтерв’ю в системі підбору персоналу

Прискорення інноваційних змін в економіці обумовлює особливу актуальність проблематики формування трудового потенціалу підприємства, тобто підбору персоналу з творчим підходом до праці, нестереотипним мисленням, з високою активністю до участі у раціоналізаторстві та винахідництві тощо.

Однак, певні негативні аспекти, які супроводжують інноваційну діяльність (соціальна напруга, зміна змісту праці, насиченість процесу праці), збільшили кількість виробничих стресорів та підвищили силу їх впливу на працівника.

Негативними наслідками наведеного є плинність кадрів, втрати робочого часу та, відповідно, фінансові втрати.

Прагнення керівництва підприємства до створення умов стабільного функціонування, забезпечення належного рівня якості трудового життя персоналу передбачає удосконалення формування персоналу з урахуванням перерахованих вище якостей та, одночасно, стресостійкості, безконфліктності, впевненості у собі. Наявність дієвої, ефективної системи підбору кадрів – це основна передумова ефективного функціонування підприємства.

Аналіз наукової літератури та практичного досвіду дозволяє стверджувати про наявність таких методів підбору персоналу, як інтерв’ю, тести, графологічна експертиза, поліграф (детектор брехні), фізіономічний аналіз тощо. Одним з найбільш розповсюджених методів підбору претендентів на вільні посади є інтерв’ю.

В загальному розумінні інтерв’ю – це бесіда з однією чи декількома особами з будь-яких актуальних питань.

Під інтерв’ю при підборі персоналу варто розуміти – метод відбору претендентів на вакантну посаду, в основу якого покладена бесіда за такими питаннями, які дають змогу оцінити професійні, ділові, соціальні, особистісні якості претендента.

Звертаючи увагу на поширене застосування даного методу, на практиці, існує достатня різноманітність їх видів.

Так, С.О. Цимбалюк наводить такі види інтерв’ю, як: структуроване, слабо структуроване, неструктуроване, формальне, професійне, особистісне, стрес-інтерв’ю, бізнес-інтерв’ю, панельне, групове інтерв’ю. Крім цього, вона пропонує виділяти форми інтерв’ю: інтерв’ю-допит, інтерв’ю-продаж та інтерв’ю-переговори.

Особливе місце в цьому переліку, на наш погляд, посідає стрес-інтерв’ю, оскільки перевірка претендентів на стресостійкість, оцінка творчого потенціалу претендента сприятиме подальшій успішній роботі в організації.

Одночасно, хотілося б зауважити, що на практиці деякі менеджери некваліфіковано підходять до процедури проведення даного виду інтерв’ю.

Вище зазначене і обумовило актуальність та мету статті – поглибити сутність категорії «стрес-інтерв’ю», визначити особливості його застосування, виявити та систематизувати принципи його проведення.

Не дивлячись на те, що будь яке інтерв’ю, на наш погляд, супроводжується стресом у претендента, стрес-інтерв’ю має певні особливості. З’ясування різниці звичайного інтерв’ю та стрес-інтерв’ю на основі етапів процесу застосування даного методу ми пропонуємо робити за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 4.1