11. Охарактеризуйте можливості зменшення негативного впливу на довкілля в добувній промисловості.

Лише часткове вилучення багатьох корисних копалин дозволяють здійснювати існуючі методи видобутку мінеральної сировини, та економічні фактори. На ряді шахт при розробці родовищ в надрах залишається значна кількість вугілля, залізної руди, кольорових металів, калійних солей та інших видів сировини.

Підвищенню повноти вилучення сировини найбільше сприяє відкритий, кар'єрний спосіб розробки родовищ, на розвиток якого орієнтується гірнича промисловість. Розмір втрат при цьому знижуєть­ся до 3-8% і лише для складних родовищ досягає 10-12%.

Проблема відвалів не може бути повністю вирішена шляхом їх використання як сировинних ресурсів, бо вона занадто масштабна.

Рекультивація земель після проведення гірничих робіт передбачає збереження земельних багатств країни та забезпечення населенню нормальних санітарно-гігієнічних умов життя.

рекультивація - це приведення ділянок землі в той стан, який дозволяє використовувати їх надалі в сільському господарстві, для лісових посадок, для будівництва, для створення зон відпочинку.

Гірничотехнічна рекультивація передбачає гасіння териконів, формування плоских відвалів, згладжування схилів, створення те­рас, засипання понижень.

Біологічна рекультивація включає в себе заходи по відновлен­ню ґрунтів або створенню на породних відвалах умов, що можуть забезпечити їх родючість. З цією метою підбираються найбільш стійкі види рослин і створюються стійкі біоценози. На землях, які звільня­ються від гірничих робіт, створюють орні землі, сінокоси, пасовища (сільськогосподарська рекультивація), ведеться насадження лісу (лісогосподарська рекультивація).

12. Дайте загальну характеристику енергетики України.

Україна має значні запаси кам'яного вугілля (Донецький і Волинський басейни) і бурого вугілля (Дніпровський басейн); невеликі родовища нафти і природного газу розташовані в Прикарпатті і на північному сході країни. Ці енергетичні ресурси використовуються на великих ТЕС, (Вуглегірська, Криворізька, Бурштинська, Змієвська, Курахівська і інш.).

У багатьох містах і на великих підприємствах діють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на яких, крім електроенергії, виробляється теплова енергія, необхідна для комунальних потреб чи в технологічному процесі.

На Дніпрі побудований каскад ГЕС (Каховська, Дніпровська, Канівська, Київська і інш.), Дністрі (Дністровська), Південному Бузі (Костянтинівська), в Карпатах (Теребле-Ріцька). Будівництво ГЕС на рівнинних ріках виявилося нераціональним внаслідок затоплення значних площ сільськогосподарських земель; у штучних водоймах відбувається нагромадження шкідливих відходів і "цвітіння" води.

Понад 30 % електроенергії в Україні дають 4 АЕС (Рівненська, Запорізька, Південно-Українська і інш.), на яких експлуатується 11 реакторів.

Власні паливні ресурси забезпечують лише 58 % потреб України.

Усі електростанції України об'єднано в енергосистему за допомогою ліній електропередач. Це дозволяє забезпечувати безперебійне постачання електроенергії до споживачів, почергово відключати електростанції для ремонту.

Незважаючи на те, що на території України (у Криму) була побудована одна з перших у світі експериментальних сонячних електростанцій, сонячна електроенергетика в країні, по-суті, не розвивається. Натомість починає освоюватися енергія вітру: перші вітрові електростанції побудовані у Криму, на узбережжі морів, у степовій частині і Карпатах.

Взагалі ж стан виробництва електроенергії в Україні наступний (на 2012р):

– атомні електростанції України виробили в 2012 році 46,97% всій електроенергії в країні. До цих пір  АЕС — це становий хребет всієї енергосистеми України.

– українські  ГЕС виробили в 2012 році 5,85% від всієї електроенергії.

– ТЕС  виробили 39,73% від всієї електроенергії.

– малі ГЕС, вироблено 0,10%

– теплоцентралі або ТЕЦ, вироблено 7,02% 

– вітряні електростанції або ВЕС, вироблено 0,14%

– станції  на біомасі, вироблено 0,01%

–  сонячні електростанції або СЕС,  вироблено 0,18%.