- •1. Предмет і об´єкт соціології
- •3. Структура соціологічної науки Функції соціології
- •Теоретична соціологія
- •Спеціальні соціологічні теорії
- •Емпіричні соціологічні дослідження
- •4.Огюст конт і проект нової науки соціології
- •5.Еволюціоністська соціологія г. Спенсера
- •6.Історична соціологія а. Токвіля
- •Об'єкт і метод досліджень
- •7.Матеріалістична соціологія к.Маркса
- •8.Соціологія е. Дюркгейма
- •9. Система соціології в. Парето
- •10. Формальна соціологія г. Зіммеля
- •11.Розуміння соціології м. Вебера
- •12.Політична соціологія м. Драгоманова
- •13. Генетична соціологія м. Грущевського
- •16. Гуманістична соціологія ф. Знанецького
- •Концепція гуманістичного коефіцієнта
- •17. Інтеракціоністська соціологія Дж. Міда
- •18.Структурна-фунцціональна соціологія т. Парсонса
- •19. Теорія конфлікту р. Данердорф та л. Козер
- •20.Соціобіологія та соціальний біхевіоризм ( е. Уілсон, п. Ван ден Берге,б. Скінер)
- •21.Теорія соціального обміну д. Хоманс п. Блау
- •22.Неофункціоналізм Дж. Александер Дж. Тьорнер
- •23.Структуралізм і пост структуралізм к. Лені-Строс м. Фуко
- •24. Постмодернізм п. Бурдє
- •25. Соціальні групи як елемент соціальної структури
- •26. Методологічні підходи до аналізу соціальної стратифікації
8.Соціологія е. Дюркгейма
Еміль Дюркгейм соціолог, який обґрунтував теоретичні, методичні й методологічні принципи структурно-функціоналістської теорії, вніс особливий вклад в інституалізацію соціології як науки, її перетворення у навчальну дисципліну.
Як відомо, термін «соціологія» був використаний ще О. Контом. Однак аж до кінця XIX ст. соціологія не була інституалізована — не було соціологічних кафедр і факультетів, не велося її викладання як дисципліни. Щоб інституалізувати соціологію, необхідно було виділити для неї свою, особливу предметну й методичну «нішу». Е. Дюркгейм обґрунтував необхідність і можливість соціології як самостійної науки. Він показав, «що є предметом соціології» і «як він повинен досліджуватися». Предмет соціології,згідно з Е. Дюркгеймом, — це соціальні факти, які характеризуються двома основними ознаками — вони існують поза індивідом і вони активно впливають на людину. На думку вченого, соціологія повинна спиратися на емпіричний збір і систематизацію даних. Завдання соціолога зводиться до того, щоб досліджувати й знаходити причинно-наслідкові зв'язки між соціальними фактами в контексті взаємовідносин між суспільством, його структурою і індивідами, що дозволяє обґрунтовувати суспільні закони й на цій основі формувати загальні уявлення («норму») про соціальні й політичні реалії, а також аналізувати відхилення від норми, виявляти соціальну патологію як у розвитку суспільства, його соціальних структурах, так і поведінці індивідів. На відміну від О. Конта та Г. Спенсера, Дюркгейм не просто декларував емпіризм, але провів конкретне емпіричне дослідження, присвячене дослідженню самогубств, і на цій основі зробив певні теоретичні висновки.
Вчений вважав, що суспільство — це надіндивідуальне буття, існування й закономірності якого не залежать від дій окремих індивідів. Людина — це подвійна реальність, у якій співіснують, взаємодіють і протистоять один одному дві сутності — соціальна та індивідуальна. Особистість і суспільство, вважав учений, перебувають у відносинах взаємозв'язку, коли кожна сторона зацікавлена в розвитку та процвітанні іншої. Суспільство існує завдяки тому, що люди певним чином солідарні — вони мають спільні уявлення, розмовляють зрозумілою мовою, дотримуються певних норм. Солідарність — це основа гармонії, порядку, організованості. Відсутність солідарності — це конфлікти, революції, війни. Е. Дюркгейм розрізняв два види солідарності — механічну та органічну. У примітивних суспільствах, заснованих на механічній солідарності, особистість не належить собі й поглинається колективом: в усьому панує колективна свідомість як сукупність загальних вірувань і почуттів, які розділяють всі члени суспільства. Чим примітивніше суспільство, тим більше люди схожі один на одного, тим вище рівень примусу й насильства, нижче ступінь поділу праці. Розвинене суспільство засноване на органічній солідарності, в основі якої лежить поділ праці. Чим глибше поділ праці, тим більше люди залежать один від одного, тим більше в суспільстві розмаїтості, тим вище взаємна терпимість людей між собою, ширше базис демократії. Солідарність, заснована на подібності переконань, слабше солідарності, заснованої на розмаїтості поглядів і занять, оскільки однобічний зв'язок завжди слабкіше від багатобічного.
Як вважав Е. Дюркгейм, будь-яке суспільство, залежно від стану функціонування своїх структур, може перебувати в нормальному або патологічному стані. Основна причина патології — анормальний поділ праці, що, у свою чергу, веде до аномії. Аномія — неузгодженість ціннісного світу,розхитування базових цінностей, моральних норм та ідеалів, змішання законного й незаконного. Аномія проявляє себе у функціональній неузгодженості елементів соціальної структури, у конфліктах між поколіннями та соціальними групами, у девіантній поведінці, втраті волі до життя, прагненні втекти від реальності.
Введений Е. Дюркгеймом у науковий обіг термін «аномія» дозволяє пояснити причини ненормативної поведінки, дефектів соціальних норм і докладно класифікувати типи такої поведінки.
Вчення про суспільство Е. Дюркгейма було покладене в основу багатьох сучасних соціологічних теорій і, насамперед, структурного функціоналізму. З його ініціативи Е. Дюркгейма в Сорбонні було створено кафедру соціології, яку він очолив, а соціологію як навчальну дисципліну стали викладати в університетах Франції. Завдяки зусиллям вченого соціологія перетворилася в науку, що має свій предмет, свою теорію й можливості для емпіричних доказів різних аспектів цієї теорії.