12.

З утворенням імперії володарі Риму намагалися поставити культуру собі на службу. Вже Август прагнув використати поезію та літературу для зміцнення свого авторитету. В літературі та мистецтві століття Августа характеризується високими досягненнями, коли на основі запозичених з грецьких форм створювались твори на римські теми, наповнені римським духом. Немалу роль тут відіграла підтримка самого Августа та його соратника Гая Мецен Меценат прославився також як покровитель літераторів й проникливий критик, а саме в цій якості його ім’я стало нарицательним. Вергилій,одним з перших, хто увійшов в кружок Мецената, привернув сюди в 38 до н.е. Горація. Саме Меценат уговорив поетів підтримати Октавіана та новий державний устрій. Еподи, Сатири, Оди та Послання Горація присвячені Меценату, як і Георгіки Вергілія, які написані за його прямим дорученням.Пізніше в цей кружок увійшов також Проперцій, автор елегій. Горацій висловлювався про Мецената як про просту та щиру людину. Меценат і сам писав як прозу (розкритиковану пізніми римськими авторами), так і вірші,але від його творів залишилися лише фрагменти. Для характеристики літератури цього періоду достатньо назвати імена

Горація, вірші якого, в цей час, привертали уваги Вергілія та Варія Руфа .

13.Творча спадшина Вергілія

Перші поетичні спроби Вергілія відносяться до шкільних років і наані в дусі пануючого тоді «неотеричного» напрямку, головним представником якого був Катулл; для цього напряму була характерна байдужність до політичних і соціальних проблем, що розвинулася в розорених громадянськими війнами групах середніх римських станів, і індивідуалістичне ставлення до життя/

Вергілію написав такі твори: «Георгики» «Буколіки» «Енеїду»

Вергілію приписувався ще ряд дрібних творів. Безсумнівно справжніми є лише деякі вірші з «Каталептон». Автентичність інших сумнівна.

Дуже скоро Вергілій став класиком. Уся пізніша римська поезія повна запозичень з Вергілія. Відомим граматики, які займалися тлумаченням Вергілія були: Велій Лонг, Елій Донат,Проб, Асконій Педіан, Прісціан.

Згадане вище тлумачення 4 еклоги додавало Вергілію особливе значення й в очах християн як в античності, так і в Середні віки; тому твори його дійшли в дуже великій кількості списків. Вергілій вважався джерелом знання, навіть «чарівником», носієм вищого одкровення, за книгами Вергілія ворожили. Дуже великий вплив Вергілія на латинську поезію середніх століть: часто з окремих віршів Вергілія складалися нові твори. Вплив Вергілія помітний і на середньовічному епосі на народних мовах. Данте обрав Вергілія у провідники пеклом і чистилищем. У XVI–XVIII ст. Вергілія вважали найбільшим світовим поетом, знаходячи його більш «галантним», ніж Гомер.

14. Історія створення, жанр, сюжет та композиція «Енеїди» Вергілія.

 Історична основа появи «Енеїди»

Історичною основою появи «Енеїди» був грандіозний ріст Римської республіки і надалі Римської імперії, ріст, що вимагав для себе як історичного, так і ідеологічного обґрунтування. Але одних історичних фактів у подібних випадках буває мало. Тут завжди на допомогу приходить міфологія, роль якої в тому і полягає, щоб звичайну історію перетворювати в чудо. Таким міфологічним обґрунтуванням усієї римської історії і з'явилася та концепція, яку використовував Вергілій у своїй поемі. Він не був її винахідником, а тільки деякою мірою реформатором, а головне, її талановитішим виразником. Мотив прибуття Енея в Італію зустрічається ще в грецькій ліриці VI ст. до н.е. Стесіхора. Грецькі ж історики Гелланік (V ст.), Тимей (III ст.) і Діонісій Галікарнаський (I ст. до н.е.) розвинули цілу легенду про зв'язок Риму з троянськими переселенцями, що прибули в Італію з Енеєм. Римські епічні письменники і історики теж не відставали в цьому відношенні від греків, і майже кожний з них віддавав ту чи іншу данину цій легенді (Невій, Енній, Катон Старший, Варрон, Тит Лівій). Вийшло так, що Римська держава заснована представниками одного із самих поважних народів стародавності, а саме троянцями, тобто фригійцями; при цьому Август, як усиновлений Юлієм Цезарем, восходив до Іулу, сину Енея. А вже відносно Енея весь античний світ ніколи не сумнівався, що він був сином Анхісу і самої Венери. Так Рим обґрунтовував свою могутність. І міфологія тут як не можна до речі, оскільки враження від грандіозної світової імперії придушувало розуми і не хотіло миритися з низьким і, так сказати, «провінційним» походженням Риму.

Звідси випливає і весь ідейний зміст «Енеїди». Вергілій хотів у самій урочистій формі прославити імперію Августа; і Август дійсно виходить у нього спадкоємцем древніх римських царів і має своєю прародителькою Венеру. В «Енеїді» (VI) Анхіс показує Енею, який прийшов до нього в підземний світ всіх славних нащадків, що будуть керувати Римом, царів і суспільно-політичних діячів.

Сюжет поеми складається з двох частин: перші шість піснею поеми присвячені мандрам Енея від Трої до Італії, а другі шість — війнам Енея в Італії з місцевими племенами. Вергілій дуже багато в чому наслідував Гомеру, так що першу половину «Енеїди» цілком можна назвати наслідуванням «Одиссеї»