15. Художня своєрідність «Енеїди» Вергілія.
Стиль «Енеїди» відрізняється суто спрямованим характером, що помітний майже в кожному рядку поеми: то це сам художній образ, палкий і стриманий одночасно, то це яке-небудь коротке, але гострий і влучний словесний вислів [13, с.200]. Подібного роду численні вислови стали приказками вже в перші сторіччя після появи поеми, ввійшли у світову літературу і залишаються такими в літературному побуті до наших днів. То цей міцний художньо виразний вірш поеми віртуозно використовує в значеннєвих цілях довготи там, де ми очікували б короткий склад, чи ставить наприкінці вірша односкладове слово і тим його різко підкреслює; зустрічаються численні алітерації і словесний звукопис, про який має представлення тільки той, хто читав «Енеїду» в оригіналі. Така напруженість і максимальна стислість, лапідарність стилістичних прийомів характерні для «Енеїди» [
16.
Риси подібності з гомерівським епосом та з іншими давньогрецькими творами у поемі «Енеїда» Вергілія.
Художня дійсність «Енеїди» Вергілія відрізняється чисто римськими і навіть підкреслено римськими рисами. Римська поезія відрізняється стилем монументальності в поєднанні з величезною деталізацією, що доходить до натуралізму. Однак того й іншого було досить в античній літературі і до Вергілія . Риси монументальності ми знаходимо у Гомера, Есхіла і Софокла, у римських епіків і Лукреція, так само як і афективна психологія представлена в них досить. Але в Римі й особливо у Вергілія ці риси художнього стилю доведені до такого розвитку, що переводить їх у нову якість. Монументальність доведена до зображення світової римської держави, а індивідуалізм втілений тут у вкрай зрілу і навіть переспілу психологію, що малює не тільки титанічні подвиги, але коливання і непевність, що доходять до глибоких конфліктів, розпалення пристрастей і передчуття катастроф. Цей складний еллінистично-римський стиль Вергілія можно спостерігати як на художній дійсності його поем, включаючи речі, людей, богів і долю, так і на формі зображення цієї дійсності, включаючи епос, лірику, драму й ораторське мистецтво в їх неймовірному переплетенні
17. У розпал громадянської війни Верґілій створив свою першу поему «Буколіки» (або «Еклоги», тобто окремо надруковані невеличкі твори, від слова «відбір»; 42-39 pp.). Назву і пастушу тематику він запозичив в еллінського поета Феокріта. У «Буколіках» поет розповідає про життя та сумирні бесіди пастухів на лоні чудової природи. Верґілій ніби шукає собі притулку, втомлений бурхливими і не завжди йому зрозумілими подіями громадянської війни. Поема стала першим кроком Верґілія до загального визнання як національного поета. Автор «Буколік» прагне цілком поринути в чарівний для нього світ пастухів з їхніми неквапливими розмовами, простодушно-наївними співочими змаганнями.
18. Поема «Георгіки» Вергілія.
«Георгіки». Назва поеми походить від грецького слова «georgikos», тобто «землеробський», отже, «Ґеорґіки» — «Поема про землеробство» 1188 рядків). Приводом для її написання було крайнє зубожіння римського села, зруйнованого багаторічними громадянськими війнами. Верґілій болісно переживав ці драматичні події, розуміючи їхні тяжкі наслідки для всього італійського населення. Поставала нагальна потреба відновити сільське господарство — основу економіки країни. Безпосереднім натхненником поеми був Меценат, до якого Верґілій неодноразово звертається у поемі зі словами вдячності та прославляє його разом з Октавіаном. Поема містить чотири книги, присвячені, відповідно, рільництву, садівництву, скотарству та бджільництву.
19. Вплив творчості Вергілія на європейське мистецтво наступних епох.
20. Творча спадщина Горація.
Г орацій писав еподи(приспіви). Пізніше він в цих еподах він розповідаол себе.,про кохання .А головне висловлює долю Риму. Також Горацій пиши сатири. Горацій присвячував свої книги Меценату. А свої поезії називав бесідами. А також писав оди. Тематика од- питання літер.,політики,еротичні мотиви. Написав «Ювілейний гімн» на честь заснування Риму.Писав в жанрі послання « Послання до Пісонів»
21. Тематика епод Горація.
Прославлення сільського життя на лоні природи - улюбленої теми поета - Горацій присвячує епод 2. У цьому вірші він використовує пародію. Серйозність викладу всіх принад села контрастує з несподіваною кінцівкою - все це лише лицемірні висловлювання жодного лихваря Альфия. Зазначені ямбічні вірші за своїм змістом близькі до сатирів. У них Горацій нерідко вдається до прийому, характерному для його сатир, - думки автора висловлюють особи, що у діалозі або монолозі.
Еподи, темою яких є заклик до насолоди, як кажуть деякі дослідники, розчистили поетові шлях до одам і з'явилися прелюдією тих творів, в яких він так майстерно застосовував форми класичної грецької лірики.