23.Структуралізм і пост структуралізм к. Лені-Строс м. Фуко

Сучасна компютерна ера вимагає не тільки більш суворого аналізу форм думки і особливостей мови, ніж головним чином займалися неопозітівісти, але і таких цілісних утворень, як тексти, документи і т.д. Для сучасної науково-технічної практики дуже важливе питання про методологію структурування мовних виразів, текстів і питання про те, що значить «розуміння» текстів. Передбаченням обєктивної потреби практики (наприклад, проблем створення систем штучного інтелекту, інтелектуального інтерфейсу людина - ЕОМ, вирішення проблеми автоматичного перекладу і т.п.) і культури в такому аналізі стала філософія в рамках таких своїх напрямків як структуралізм і герменевтика. Не випадково формування структуралізму та герменевтики протікало майже одночасно з формуванням кібернетики.

Структуралізм - загальна назва ряду напрямків переважно в соціогуманітарної пізнанні XX в., повязаних з виявленням структури досліджуваних систем і розробкою структурних методів дослідження.Виникає структуралізм як метод дослідження в лінгвістиці, літературознавстві, психології, теорії етнографії при переході цих наук від переважно описово-емпіричних до абстрактно-теоретичних досліджень.

Найбільше розповсюдження він отримав в 60-і роки XX в. у Франції, претендуючи на обєктивність і наукову строгість на противагу екзистенціалізму, відкрито протиставляє себе науці і науковому методу. Основні представники структуралізму Клод Леві-Строс (етнолог), Жак Деріда, Мішель Фуко (історія мистецтв), Жан Лакан (психоаналіз), Ролан Барт та ін У своїх дослідженнях вони прагнули обгрунтувати гуманітарне знання як теоретичну науку. При цьому, наприклад, Леві-Строс орієнтує гуманітарні науки на ідеал природничо-наукової строгості, на використання методів пізнання, що розробляються в природничих науках.

Основний акцент структуралісти роблять на виявлення структури як сукупності прихованих відносин, інваріантних при деяких перетвореннях та залежних від неї сістемопріобретенних властивостей. Така структура розглядається ними не просто пристрій якогось обєкта, поєднання його частин та елементів, доступне безпосередньому спостереженню, вона виявляється силою абстракції. При цьому відбувається абстрагування від субстратної специфіки елементів тієї чи іншої системи. Вичленовування знакового аспекту в мові, мистецтві, міфах та ін дозволяє виявити абстрактні структури завдяки таким особливостям знакових систем як чітка дискретність їх елементів та відносна незалежність від специфіки їх субстрату (про що свідчить, наприклад, заміна звуків на літери). Виявлена таким чином структура піддається дослідженню методами формальної логіки і математики (теорією груп, теорії графів і т.п.), інформаційно-обчислювальної техніки.

Характерну рису структуралізму становить прагнення за свідомим маніпулюванням знаками, словами, символами виявити неусвідомлювані глибинні структури, приховані механізми знакових систем ( «ментальні структури» Леві-Строс, «дискурсивні формації» Фуко і т.д.), які опосередковує ставлення людської свідомості та світу . Ці неусвідомлювані структури, з точки зору французьких структуралістів, не ірраціональні імпульси емпірично-біологічного характеру (3. Фрейд), вони логічні і раціональні і є не що інше, як прихований, несвідомий механізм знакових систем ( «символічна функція»). Так, нормально володіє мовою людина застосовує у своїй промові граматичні правила, не думаючи про них і навіть, можливо, не знаючи про їх існування. Структурний же метод дозволяє переходити від поверхневих, усвідомлюваних звязків до прихованим, неусвідомлювані закономірностям.

Леві-Строс намагається знайти такі «ментальні структури», які були б спільними для всіх культур і всіх людей, розвиваючиідею сверхраціоналізма.На його думку, сверхраціоналізм - це гармонія чуттєвого і раціонального начал, втрачена сучасною європейською цивілізацією, але збережена на рівні первинного міфологічного мислення. Остання він розглядає як колективне несвідоме.