28.Категорії рух, простір, час та їх світоглядне і методологічне значення

Рух – це будь-які зміни взагалі. З цієї точки зору розрізняють:

• механічний, як переміщення предметів;

• фізичний – на рівні атомарних і між атомарних взаємодій;

• хімічний – на рівні молекулярних взаємодій;

• біологічний – на рівні взаємодії клітин;

• соціальний – на рівні суспільного життя, його економічних, культурних, політичних процесів;

• мислення – як рух думки, ідеальних продуктів свідомості.

Це схоже на дробину Платона – вища форма руху вбирає в себе нищі; від нищої форми через ускладнення до вищих форм.

Рух – атрибут матерії (мислення теж має матеріальну природу. Це певний вид поля, який ми ще не можемо розгадати).

Простір – це спосіб існування матеріальних тіл одного біля іншого. Простір – є атрибутом матеріального існування. Хоча в метафізиці середніх віків, Нового часу, в механістичному матеріалізмі (особливо у Ньютона) простір розглядався як пустота. Це наївне уявлення.

Ейнштейн казав, що простір і Всесвіті має викривлену природу, бо існує гравітація.

1. Класичне розуміння простору – класична геометрія Евкліда, через 2 точки можна провести лише одну пряму, 2 паралельні прямі ніколи не перетнуться, простір є однорідний (гомоморфний).

2. У 19 ст – з’являється некласична геометрія. Лобачевский довів, що між 2 точками можна провести безліч прямих, 2 паралельні прямі коли-небудь перетнуться. Після Ейнштейна це можна зрозуміти, якщо простір розуміти як викривлену сферу через гравітацію.

3. Геометрія Евкліда – це геометрія звичних просторів – простір людини, а в мікро і макрокосмосі – там інша геометрія, там інша природа простору.

Час – спосіб існування матеріальних тіл одного після іншого. Це атрибутивна характеристика саморозгортання матерії. Вважалось, що до творення світу часу як такого не було.

Розрізняють 3 виміри часу:

• минуле;

• теперішнє;

• майбутнє.

Августин Блаженний вважав, що існує тільки теперішнє, в сенсі теперішнього минулого і теперішнього майбутнього. Екзистенціальне переживання часу завжди теперішнє.

Традиційне уявлення про час – його прямолінійний характер з минулого в майбутнє.

Існує ще одна концепція: майбутнє протікає через нас, рухаючись в минуле. Це теологічна точка зору, в майбутньому вже все є. Життя – це плівка, яка прокручується з майбутнього в минуле. В майбутньому моделюють минуле.

Гайдеггер ототожнював буття з часом. Бути – це існувати в часі.

З точки зору теорії відносності Ейнштейна, час теж має відносний характер, може прискорюватися, гальмуватися. При великих швидкостях час гальмується. 2 близнеця, з космосу – молодше.

Є психічний час – 5 хвилин цілуватися, чи 5 хвилин тримати гарячу сковороду.

Біологічний час – зберігають молодість чи старіють неоднаково.

Простір і час – це такі атрибути матерії, які мають світоглядне значення. Від того, як ми розуміємо простір і час, залежить наше розуміння світу, людини.

Помпадур: «Після нас хоч потоп».

Як розумієш простір і час (по колу, спиралевидний), так і живеш. Чи живеш тут на всю катушку, чи підготовлюєш себе для вічного життя.