14.Монофтонгізація дифтонгів

Згідно з Зак.відкр.складу, який почав діяти у праслов’янській мові вже на початковому етапі її розвитку, склад повинен бути відкритим і вони мали б закінчуватись складотворним звуком.Цьому закону суперечили існуючі дифтонги, що закінч.нескладотворчими елементами і робили склад закритим.Із посиленням закону ці дифтонги почали змінюватись.Зміни залежали від позиції дифтонга у слові.Якщо дифтонг стояв у середині слова перед приголосним або в абсолютному кінці слова то складоподіл відбувався після дифтонга*kl-еn-wь – КЛЮВЪ.це суперечило звс,тому Дифтонги перетворюються у монофтонги*poiti – ПятьТИ-якщо у середині слова перед голосним, то при складоподілі межа складу зміщувалась, нескладотворчий елемент відходив до наступного слова, з часом несклад.друга частина переходила у приголосний *ko/uati-КОВАТИ.

У результаті монофтонгізації дифтонгів у праслов’янській мові зявився новий звук<`U>після пом’якшеного приголосного.

Більш поширеними стали ЯТЬ та И.

*AI – перед голосною переходеть в А+J; перед приголосною – в ЯТЬ.

*OIперед голосною – О+J, перед приголосною - ЯТЬ

*EI – перед голосною – Е+J, перед приголосною – в И

*OU-перед голосною – О+В, перед приголосною – в ОУ

*EU-перед голосною в Е+В, перед приголосною - в Ю.

15.Зміни дифтонгічних сполучень «голосний+*m,*n»як наслідок дії закону відкр.складу.

З поширенням ЗВС змінювались і дифтонгічні сполучення (дифтонгоїди),що закінчувались нескладотворчим компонентом М або Н.Механізм перетворення і пристосування такий самий як із дифтонгами.Позиції:

+якщо дифтонгоїд стояв перед приголосним або у кінці слова, то відбувалась його монофтонгізація.

+якщо дифтонгоїд стояв перед голосним, то він розпадався на два самостійних елементи Внаслідок пристосування до ЗВС утворилися носові голосні.З дифтонгів, які у своєму складі мали голосні переднього ряду утвор.носовий голосний голосний переднього ряду:*em, *en – юс малий (*menti – Мюс малийТИ)

середнього ряду - *in, *im – И(*sъminati – СЪМИНАТИ)

Непереднього ряду - *om, *on – юс великий(*zvonkъ – ЗВюс великийКЪ)

У результаті монофтонгізації дифтонгоїдів та утвор.носових голосних у прасловянській мові виникли чергування: Носовий голосний = голосний+носовий приголосний.Ці чергування збереглися і у сучасних словянських мовах.

16.Зміна сполучень *tort, *tolt, *tert, *telt. Доля сполучень *or, *ol на початку слова як наслідки дії ЗВС Якщо сполучення *or, *ol, *er, *el у середині слова стояло перед наступним голосним, то при складоподілі воно розривалося і тому не суперечило дії закону відкритого складу. Якщо після плавного стояв j, то таке сполучення закономірно давало r’, l’. У позиції перед наступним приголосним склад був закритим. Частина закритих складів праслов’янської мови у середині слова відкривалася шляхом опускання кінцевого приголосного, але сонанти *r, *l ніколи з вимови не зникали. Більшість дослідників пов’язує особливості зміни цих сполучень з різним акцентом довготи. У мовах південних слов’ян, а також у словацькій і чеській довгота зосереджувалася на голосному, тому закономірно змінилося ō>а, ē>ять(ĕ). Склад у цій мові відкривався шляхом метатези (*tort>*tart>*trat). У старослов’янській мові ці новостворені сполучення було представлено у вигляді –ра-, -ла-, -р ять-, -л ять-, які прийнято називати не повноголосними, бо у східнослов’янських мовах їм відповідають повноголосні сполучення –оро-, -оло-, -ере-, -еле-. У мовах східних і західних слов’ян довгота зосереджувалася не на голосному, а на сонорному *r, *l. Подальша доля цих сполук була різною: у східних слов’ян утворилися так звані повноголосні сполучення *torot, *tolot, *teret, *telet, а у західних діалектах давній голосний, який стояв перед сонорним, поступово ослаблював свою артикуляцію і зникав: *to-rot>*trot.