10. Періодизація праслов’янської мови. Поняття про порівняльно-історичний метод.

Прасловянська мова була спільною для словян, але через діалекти мов почала відокремлюватись.Оскільки словянські мови мають багато спільного з германськими, романськими та індійськими мовами, науковці дійшли висновку, що у давнину існувала спільна мова пращурів, яка лягла в основу всіх цих мов.Ця мова існувала приблизно до 3тис.до н.е. Це була індоєвропейська мова.На початку 2-го тис.до н.е. мова почала розпадатися на діалекти. В цей час відокремились словянські діалекти в праслов’янську мову, яка проіснувала до 6-7ст.н.е.Вона розвивалась та змінювалась.

Науковці виділили три періоди розвитку праслов’янської мови:

1)РАННІЙ(початковий)прслов.мова ще зберігала дуже багато рис індоєвропейської мови, але відбувалися фонетичні зміни

2)ПІЗНІЙ.Характеризується істотними змінами які пов’язані з дією фонетичних законів -.ЗАКОН ВІДКРИТОГО СКЛАДУ.-ЗАКОН СКЛАДОВОГО СИНГАРМОНІЗМУ(тенденція до пом’якшення приголосних).

3)ПЕРІОД ЗАНЕПАДУ.Поч..1-го тис.н.е.Розпад на 3 діалекти,які розв.за власними законами.-сх-слов.-зх.-слов.-пд-слов.

Реконструювати прамову словян можна лише за писемними даними старослов’янської мови, а також порівнюючи спільне та відмінне у сучасних словянськ.мовах.Такі дослідження використовуються в межах порівняльно-історичного методу, який передбачає залучення даних усіх мов індоєвропейської сімї.Щоб виділити реконструйовані, не зафіксовані письмово форми, науковці використовують спец.позначення.(слово пишеться латиницею і позначається зірочкою)

41.Складені форми минулого часу.

Перфект:

ТВОРИТЬСЯ: дієрикметник + БЫТИ у формі теперішнього часу.

Позначалася результативна дія в минулому,що пов’язана з теперішнім часом.службове дієслово могло стояти як перед дієприкметником так і після.

Якщо поєднувалося з часткою Nять, то ця частина поєднувалася з дієсловом:БЫТИ: NятьСМЬ.

Плюсквамперфект.

Називав дію в минулому, що відбулася раніше ніж інша дія в минулому.

ТВОРИТЬСЯ: дієприкметник +БЫТИ у формі імперфекту(БятьАХЬ): БятьАХЪ ТВОРИЛЪ.

2.Старословянська мова в системі слов’янських мов. Діалектна основа старослов’янської мови. Питання про походження двох слов’янських азбук.

Слов’янські мови – це група мов індоєвропейської сім'ї, що поширені на території Європи та Азії. Нині ними розмовляють 440 млн. людей. Старослов’янська мова належить до південно-слов’янської підгрупи. До неї відносять болгарську, македонську, хорватську, словацьку. Спорідненість мов передбачає наявності у них спільного джерела, прамови. Таким джерелом є праслов’янська мова, що виникла у ІІ тис. до н.е. і проіснувала до VI – VII ст.. н.е. Ця мова була реконструйована завдяки вивченню старослов’янської мови і порівняльним дослідженням сучасних слов’янських мов. Вона існувала під час родоплемінного життя слов’ян. Розкладання старослов’янської мови на діалекти пов’язане з Великим переселенням слов’ян. Отже, усі слов’янські мови походять зі спільного джерела, про що свідчить наявність у цих мовах спільних граматичних, лексичних, фонетичних ознак. З усіх слов’янських мов, старослов’янська є найближчою до прамови.

Створюючи спільну мову для слов’ян, Кирило та Мефодій мали спиратися на живий діалект. Існує декілька теорій щодо діалектного підґрунтя старослов’янської мови: сербська теорія (Добровський), паннонська теорія (Копітар), моравська теорія (Кавайдович), болгарська теорія (Востоков). На користь болгарської теорії виступають такі факти:

1).Кирило почав працювати над створенням старослов’янської мови задовго до Моравської місії, тому у своїй роботі спирався на свій рідний живий болгарсько-македонський діалект.

2).За своїм лексичним складом болгарська мова є найближчою до старослов’янської мови.

3) фонетичні ознаки: м’які приголосні, що чергуються у старослов’янській з д, т передаються м’якими складними звуками шт [шть], жд [ждь], напр.. СВЄШТА, МЄЖДА

4).у найдавніших старослов’янських пам’ятках використовувалась одна літера [ять] для означення двох звуків [а], [е].

5).Наявність у македонських діалектах носових голосних (юс малий та великий).

6).Вживання не повноголосних сполучень –РА-, -ЛА-, -Рять-, -Лять-, напр.. МЛЂКО

Ці та інші позиції свідчать на користь болгарської теорії.

Найдавніші слов’янські пам’ятки (Х – ХІ ст..), написані глаголицею та кирилицею. Перші пам’ятки були написані кирилицею (VII – VIII ст..). Глаголиця та кирилиця відрізнялися: кількістю літер (40 і 43 відповідно), формою літер (кириличні більш прості, схожі на літери грецького алфавіту, глаголиця не набула поширення через битіюватість літер). Глаголиця була популярною лише у Хорватії для потреб церкви до VII ст.. Довго вирішувалось питання, яка азбука була першою. У ХІХ ст.. Й.Добровський висунув припущення про те, що більш складна, порівняно з кирилицею, глаголиця була створена у Хорватії у XVI ст.. Він вважав, що хорвати створили глаголицю, бо саме в цей час переслідувались учні Кирила та Мефодія, знищувались пам’ятки, і для того, щоб уникнути схожості свого письма з Візантійським алфавітом і була створена унікальна азбука. Але у 1836 році В.Копітар знайшов у бібліотеці графа Клоца рукопис «Збірник Клоца», написаний глаголицею. За палеографічними даними це була найдавніша пам’ятка того часу, тому вчений висунув припущення про створення Кирилом глаголиці. Але ще у XVIII ст.. вчені Добнер, Шафарик, Григорович висували твердження про створення Кирилом глаголиці, проте на той час вони не мали надійних доказів цього факту. Отже, на користь того, що глаголиця була створена першою, свідчать такі факти:

1.найдавніші пам’ятки написані глаголицею (Зографське та Маріїнське Євангелія).

2.головні глаголичні пам’ятки пов’язані з Моравією та Паннонією, крім того ці пам’ятки містять велику кількість «моравізмів».3.мова глаголичних пам’яток є більш архаїчною.

4.глаголична азбука є більш складною та менш досконалою, ніж кирилична. До кирилиці увійшли 39 літер глаголиці, а також літери грецького алфавіту. Новими були літери на означення йотованих голосних: аз йотований, йотований єсть. З’явилась літера ять. З грецької запозичені [кс], [пс].

5.у глаголиці цифрове значення літер відповідає порядку алфавіту. У кирилиці цифрові значення мають тільки ті літери, які були запозичені з грецької.

6.у пам’ятках, написаних кирилицею іноді зустрічаються більш давні уривки глаголичного тексту.

7.вченими було знайдено багато пам’яток написаних кирилицею зверху по стертій глаголиці (палімпсести).8.сучасник Кирила та Мефодія, Храбр, писав про те, що Кирилом було створено унікальну азбуку, тобто глаголицю.

Отже, доведено, що Кирилом у ІХ ст.. було створено глаголицю. Деякі з 40 літер нагадували літери грецької, староєврейської, попської мови. У східній Болгарії, учнями було створено більш легку азбуку (Хст.) – кирилицю.