33.Іменні та займенникові форми прикметників.

У старослов’янській мові були короткі та повні прикм. Короткі не зберіглися у більшості слов. мов. Їх ще називають іменними, а повні – займенниковими. Повні творилися за допомог. Займ Н я Є.Якісні та відносні прикм. могли мати обидві форми, а присвійні лише коротку. У звязку з відносною самостійністю повних прикм,поступово вони почали вжив без ім і таким чином виникли субстантивовані прикм.Повні та короткі прикм. відрізнялися такими ознаками: 1. Синтаксична функція (повні виконували функцію означення, короткі – і означення, і іменної частини складного присудка); 2. За семантикою (короткі вживалися тоді, коли йшлося про невідомий предмет або загальний, а повні – коли йшлося про конкретну знайому особу чи предмет. П добра жєnа.) 3. За морфологічною ознакою ( короткі відмінювались за іменниковим типом, а повні за займенниковим)Короткі прикм. чол. і сер. роду відмінювались як ім.. з основою на *о/jo. Короткі жіню роду як ім.. з основою на *а/ja.Інших типів відмінювання у прикм. не було.Прикм. ж.р. можуть мати і інші закінчення П. матн, маты.Якщо прикм. мають основу на задньоязиковий, то М.в. одн. Та М. і Н. в. мн. Відбувається перехід у з, ц, с.Клична форма коротких прикм., як правило замінюється формою Н.в. одн. Але іноді зустрічаються слова, що закінчуються на є. П. фарнсєю слєпє.

34.Ступені порівняння якісних прикметників.

Тільки якісні прикметники старослов’янської мови могли утворювати ступені порівняння.

КОРОТКІ форми вищого ступеня порівняння утвор. за допомогою:

1)-ЬШ, який додавався до більшості первинних прикметників: ЛЮТЪ, ХОУДЪ, СТАРЪ

ЛЮТА-ЛЮТЬШИ

СТАРА-СТАРШИ

ХОУДА-ХОУДЬШИ,

А також до прикметників із суфіксами:

-ОКЪ-,-ЪКЪ-, -ЬКЪ-,-ятьКЪ.

2)-АИШ, -ятьИШ, додавалися до усіх інших.

Щоб визначити,що додавати, треба звернутися до російської мови. Якщо в російській мові ми маємо простий суфікс –Е-ЬШ

Якщо складений суфікс ЕЕ------------АИШ,ѢИШ.

МЬNЬШИ, СИЛЬNятьИШИ.

У формах вищого ступеня порівняння прикметників була категорія роду. І творення форми Н.в. мало свої особливості.

У Н.в. однини ч. і сер.роду суфікса –ЬШ- не було, у чоловічому роді був И, у середньому Є.

Н.в. NИЗЪКЪ-NИЖИИ

NИЖЄ

Ускладнений суфікс -АИШ-, -ѢИШ, у називному відмінку також мав варіант. У чоловічому роді, було –АИ-,-ѢИ

У середньому роді- АЄ-, -ятьѤ.

Якщо основа закінчувалася на задньоязиковий, відбувалася 1 палаталізація.

МЪNOГЪ-МЪNОЖАИ

Повна форма утворюється від короткої форми шляхом додавання займенників И, ЙА(Аз йотований),Ѥ

Ч.р ДОБРятьИ +И=ДОБРятьИ

С.р. ДОБРятьѤ+Ѥ=ДДОБРятьѤ

Ж.р. ДОБРятьИШИ +(аз йот)=ДОБРятьИШИ(АЗ ЙОТ)

Короткі- змінювались за займенниковим типом.

Довгі- за прикметниковим.

НАЙВИЩИЙ СТУПІНЬ.

1)Додавання до вищого ступеня префікса NАИ-

2)Вживання форми вищого ступеня порівняння із займенником ВЬСятьХЪ

3)Додавання до нульового ступеня порівняння прислівників SЄЛО, ВЄЛЬМИ

4)Додавання префікса ПРЄ.

35.Творення та відмінювання кількісних числівників.

У період функціонування стсл.ще не відокремилась така ч.м як числівник.Вони відрізнялися від ін.ч.м.семантично.Граматично були подібні до ім або прикм.Відм за ім або займ типомДеякі науковці використовують термін ЛІЧИЛЬНІ слова.

Від 1 до 4 наближ до прикм.,тому узгоджувались з ними.

ѤДИNЪ(-а, -0)-мав 3 родові форми, слово утворилося у праслов’янську епоху шляхом додавання до основи неозначеного займенника *in(відмінювався за займенниковим типом «ТО»).

Як числівник, це слово мало тільки форму однини, а як займенник (інший/якийсь)мав і множину і двоїну.

ДЬВА/ОБА- мав тільки двоїну. Також відмінювався за займенниковим типом і мав 2 родові форми(чол. Роду та жін.. роду + сер. роду)

Н.в. -З.в.-----ДЪВА ОБА

Р.в .- М. в.---ДЪВОЮ ОБОЮ

О. в.-Д. в----ДЪВятьМА ОБятьМА

ТРИЙЄ-ч.р; ТРИ-с.р/ж.р. + ЧЄТЫРЙЄ-ч.р./ЧЄТЫРИ-с.р--------мали тільки множину.

Відмінювалися за займенниковим типом ТРИ(як іменник з основою на И), ЧЕТЫРИ-як іменник з основою на приголосний.

Числа від 5-10утворилися від іменників. Категорія роду була незмінна. У реченні виконували роль підмета і додатка, з іменниками поєднувались звязком керуванням.

Назви від 5-9, були жіночого роду і відмінювалися, як іменники з основою на И. Вживалися у формі однини і сполучалися з іменниками у Р.в. множини : ШЄСТЬ КНИГЪ.

Числівник ДЄС(юс малий)ТЬза походженням також іменник.Відмінювався, як іменники з основою на приголосний, мав всі числові форми.

Назви чисел другого десятка були складеними-утворювалися шляхом додавання до числівників першого десятка прийменника NA,та числівника 10 в Р.в однини:2-9 +NA+ ДЄС(юс малий)ТЄ

Назви десятків також були складеними, творилися шляхом поєднання числівників першого десятка з числівником 10.Частини різних прислівників мали різні синтаксичні зв’язки. Складові числівники від 20-40, узгоджувалися.

30- ТРИДЄС(юс малий)ТЄ.

Від 50-90 поєднувалися керуванням. Синтаксично відрізнялися назви сотень.200-400, частини узгоджувалися, в усіх інших поєднувалися керуванням.

При відмінюванні числівників, частини яких узгоджувалися, змінювалися обидві частини.

Числівник 100-за походженням-іменник, тому відмінювався за іменниковим типом, мав всі числові форми.

ТЫС(юс малий)ША- похідний від іменника, відмінювався, як іменник на аз йотоване.Числівники, що називали десятки, або сотні у поєднанні з одиницями, мали додатковий компонент И, або ТИ. ЧЄТЫРИДЄС(юс малий)ТЄ И/ТИ ШЄСТЬ.